Постанова

від 19.09.2022 по справі 460/8751/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/8751/20 пров. № А/857/10442/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року про встановлення судового контролю у справі № 460/8751/20 за адміністративним позовом Фермерського господарство "Лаванда -Лідаво" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції Друзенко Н. В.,

час ухвалення судового рішення 22.03.2022 року,

місце ухвалення судового рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту судового рішення 22.03.2022 року,

в с т а н о в и в:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Фермерське господарство Лаванда-Лідаво до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1928339/35067802 від 14 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 10 серпня 2020 року, складеної ФГ Лаванда-Лідаво та зобов`язання відповідача зареєструвати податкову накладну №2 від 10 серпня 2020 року подану ФГ Лаванда-Лідаво.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1928339/35067802 від 14 вересня 2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 10 серпня 2020 року, складеної Фермерським господарством "Лаванда-Лідаво". Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових складену Фермерським господарством "Лаванда -Лідаво" податкову накладну №2 від 10 серпня 2020 року.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року без змін.

21 березня 2022 року Фермерське господарство Лаванда-Лідаво звернулося до суду із заявою про встановлення судового контролю в межах справи №460/8751/20, а саме: про зобов`язання Головного управління ДПС у Рівненській області та Державну податкову службу України подати звіт про виконання судового рішення. Заявник, обґрунтовуючи заяву, вказує, що відповідач не виконує рішення суду, яке набрало законної сили.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року заяву Фермерське господарство Лаванда-Лідаво про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 16 березня 2021 року у справі №460/8751/20 задоволено. Зобов`язано Державну податкову службу України та Головне управління ДПС у Рівненській області подати протягом одного місяця з дати набрання законної сили ухвали суду про встановлення судового контролю звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №460/8751/20.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Державна податкова служба України оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, покликаючись на те, що 08 лютого 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68551915 про примусове виконання виконавчого листа №460/8751/20. Отже з примусового виконання рішення суду по даній справі відкрито виконавче провадження відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до інформації про виконавче провадження №68551915 станом на 26 квітня 2022 року виконавче провадження не завершене, а тому наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України "Про виконавче провадження". Звертає увагу, що станом на сьогодні в умовах дії воєнного стану електронні сервіси ДПС працюють з певними обмеженнями, зокрема, в частині реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних та розрахунків коригування до них. Вищезазначені обставини призводять до збільшення терміну виконання судового рішення, однак наявні факти не свідчать про умисне невиконання судового рішення, а також недобросовісності у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчили б про ухилення останнього від виконання рішення суду. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №460/8751/20 позов Фермерського господарства "Лаванда -Лідаво" до Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1928339/35067802 від 14 вересня 2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 10 серпня 2020 року, складеної Фермерським господарством "Лаванда -Лідаво". Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових складену Фермерським господарством "Лаванда -Лідаво" податкову накладну №2 від 10 серпня 2020 року.

14 червня 2021 року видано три виконавчі листи по адміністративній справі №460/8751/20.

29 вересня 2021 року Восьмим апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення від 16 березня 2021 року без змін.

08 лютого 2022 року відкрито виконавче провадження №68551915 про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових складену Фермерським господарством "Лаванда -Лідаво" податкову накладну №2 від 10 серпня 2020 року.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для встановлення судового контролю в порядку, визначеному ст.382 КАС України, а тому необхідно встановити для суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України місячний строк з дати набрання законної сили ухвалою суду про встановлення судового контролю для подання звіту про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №460/8751/20.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.

Ч.2, 4 ст.372 КАС України передбачають, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Таким чином, судове рішення може виконуватись відповідачем або добровільно, на підставі безпосередньо судового рішення, яке є підставою для його виконання, або в примусовому порядку органами виконавчої служби.

З врахуванням наведеного вище, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №460/8751/20, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи та є підставою для його виконання.

Відповідно до ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Дана норма КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставою для її застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача. У зв`язку з цим, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб`єкта владних повноважень, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Колегія суддів зазначає, що законодавцем передбачена можливість установлення судового контролю вже після ухвалення рішення у справі, оскільки підставою є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, а тому твердження відповідача що судовий контроль можна встановити лише одночасно з винесенням рішення не заслуговує на увагу, оскільки позивач не може передбачити на майбутнє, що судове рішення не буде виконано.

При цьому, суд враховує, що з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі № 800/592/17 встановлення судового контролю може здійснюватися й після завершення розгляду справи.

Разом з тим, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Відповідно до загального правила, встановленого ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках - на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються спеціальним законом.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів враховує, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява №40450/04), яке набуло статусу остаточного 15.01.2010 року, констатовано систематичне невиконання в Україні рішень національних судів. З огляду на суть порушення суд зобов`язав державу, зокрема, невідкладно запровадити ефективний засіб юридичного захисту (або комплекс таких засобів), який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішення національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 07 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії" Європейський суд з прав людини визначив, що у контексті ст.6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 року у справі «Півень проти України» судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Крім того, у рішенні від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані ст. 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Отже, згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини, зазначеної вище, право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Як встановлено судом, станом на час подання заяви про встановлення судового контролю рішення суду не виконано та доказів протилежного відповідач не надав.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що в умовах дії воєнного стану електронні сервіси ДПС працюють з певними обмеженнями, зокрема, в частині реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних та розрахунків коригування до них, оскільки відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів у спірних правовідносинах погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідно встановити судовий контроль та зобов`язати відповідача у місячний строк подати звіт про виконання рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №460/8751/20.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення клопотання про встановлення судового контролю, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 370, 372, 382, 383 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року про встановлення судового контролю у справі №460/8751/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 20 вересня 2022 року.