Рішення

від 19.09.2022 по справі 760/33824/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/33824/21 2-а/760/873/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2022 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря - Омелько Г.Т.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката - Єфимченко І.В., звернулася до суду з позовом до Київської митниці (далі - відповідач) та просить визнати протиправною та скасувати постанову Київської митниці від 09.12.2021 у справі про порушення митних правил № 3930/10000/21, якою ОСОБА_1 , особа, уповноважена на декларування ФОП ОСОБА_2 , була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплачених суми митних платежів, що становить 1 051 702,29 грн.

Зазначає, що постанова є незаконною та необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню, з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, обґрунтовуючи тим, що заявлення ОСОБА_1 , у відповідності до положень Митного кодексу України, достовірних відомостей щодо товарів, задекларованих в МД № UA100300/2021/010505, пред`явлення товарів до митного контролю в повному обсязі, подання до митного контролю усіх наявних товаросупровідних документів, які містили повні та достовірні відомості щодо задекларованих товарів, прямо вказує на відсутність у ОСОБА_1 мети вчинити будь-які протиправні умисні дії спрямовані неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а відтак і на відсутність ознак суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Вважає, що порушення, зафіксоване протоколом про порушення митних правил № 3930/10000/21 вчинено ОСОБА_1 за відсутності прямого умислу та мети вчинити протиправні дії, спрямовані на несплату митних платежів або зменшення їх розміру, внаслідок неоднозначного трактування змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2021 № 336.

У підтвердження зазначеного позивач надає статистичну інформацію, отриману від Держмитслужби України та Київської митниці, яка вказує на наявність в період з квітня по серпень 2021 року непоодиноких випадків митного оформлення митницями Держмитслужби товарів «засоби індивідуального захисту» із звільненням від сплати податку на додану вартість, а також зазначає, що роз`яснення з приводу застосування змін, внесених до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 Постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2021 № 336, надано Держмитслужбою України лише у вересні 2021 року листом від 07.09.2021 № 15/15-01-03/7/3711, що також підтверджує наявність в період квітня-вересня 2021 року неоднозначного підходу до застосування положень вказаної Постанови, як збоку митних органів так і з боку декларантів, та, як наслідок помилкового застосування преференції «203» при декларуванні подібних товарів.

22.12.2021 ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва адміністративний позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

28.01.2022 ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва у справі відкрито спрощене позовне провадження.

14.07.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач вважає, що адміністративний позов про скасування постанови заступника начальника Київської митниці Михайлевича А.В. та закриття провадження в справі про порушення митних правил № 3930/10000/21 не підлягає задоволенню.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що результати проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТОВ АСТАРТ БІЗ» (ЄДРПОУ 43313139) свідчать про те, що в діях декларанта, ОСОБА_1 , наявні ознаки порушення митних правил, а саме застосування податкової пільги по сплаті ПДВ, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 350 567,43 грн.

Крім того, відповідач вважає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 07.04.2021 № 336, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 має чітке формулювання.

01.08.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача не погоджується з висновками відповідача, та зазначає, що перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні товарів, заявлених ОСОБА_1 до митного оформлення за МД № UA100300/2021/010505, проведена посадовою особою митниці, а завершення митного оформлення свідчить про те, що результати виконання митних формальностей є позитивними, тобто відомості, внесені декларантом, перевірені та підтверджені (визнані), посадовою особою митниці.

Представник позивача у відповіді на відзив зауважує, що відповідачем не взято до уваги те, що змістовні роз`яснення застосування положень Постанови, надані Держмитслужбою у вересні 2021, тоді як ОСОБА_1 здійснювала декларування товару в квітні 2021, на початку дії змін, внесених до Постанови, а порушення, зафіксоване протоколом про порушення митних правил № 3930/10000/21 вчинено ОСОБА_1 за відсутності прямого умислу та мети вчинити протиправні дії, спрямовані на несплату митних платежів або зменшення їх розміру, внаслідок неоднозначного трактування змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2021 № 336, як декларантами так і посадовими особами митниць Держмитслужби під час оформлення подібних товарів.

Оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Постановою Київської митниці від 09.12.2021 у справі про порушення митних правил № 3930/10000/21, ОСОБА_1 , особу, уповноважену на декларування ФОП ОСОБА_2 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 051 702,29 грн., що становить 300% несплачених сум митних платежів.

Як слідує з постанови в справі про порушення митних правил № 3930/10000/21 на підставі наказу Київської митниці Держмитслужби від 09.06.2021 № 171, в період з 14.06.2021 по 18.06.2021, проведена документальна невиїзна перевірка дотримання підприємством ТОВ «ТОВ АСТАРТ БІЗ» (ЄДРПОУ 43313139) вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за період діяльності з 28.05.2018 по 26.05.2021, за результатами якої складено Акт від 30.06.2021 № 35/21/7.8-19-02/24/ НОМЕР_1 .

Проведеною невиїзною документальною перевіркою щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД від 28.04.2021 № UA100300/2021/010505 встановлено порушення ТОВ «АСТАРТ БІЗ» вимог п. 190.1 ст. 190 ПК України, враховуючи вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, у результаті чого знижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 350 567,43 грн.

Так, декларантом ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) під час митного оформлення товарів за митною декларацією від 28.04.2021 № UA100300/2021/010505 здійснено його класифікацію за кодом 6210109800 згідно УКТ ЗЕД та застосовану пільгову ставку ввізного мита у розмірі 12% (СП 01) з частковим звільненням від сплати митних платежів (повна ставка ввізного мита - 40%) та податкову пільгу по сплаті ПДВ за ставкою 20% (СП 06). Надано звільнення від сплати ПДВ.

Відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2021 № 336, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» підрозділ «Засоби індивідуального захисту» (зокрема позиція 6210 10 98 00) зазначається для звільнення від оподаткування податком на додану вартість лише для операцій з постачання на митній території України.

Тобто, до заявленої у МД від 28.04.2021 № UA100300/2021/010505 ОСОБА_1 операції з ввезення на митну територію України (імпорт) товарів «медичні вироби, необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), згідно постанови Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020. Ізоляційний медичний одноразовий захисний комбінезон з капюшоном, виготовлений з нетканого матеріалу з синтетичних волокон поліпропілену 100%...» згідно з законодавством України звільнення від сплати ПДВ не застосовується.

Як зазначено в постанові в справі про порушення митних правил № 3930/10000/21, особою, яка вчинила порушення митних правил є особа, уповноважена на роботу з митницею ФОП ОСОБА_2 - Михайленко Наталія Миколаївна, яка заявила відомості за МД від 28.04.2021 № UA100300/2021/010505, що підтверджується заповненими даними у графі 54 цієї декларації.

Таким чином, на думку митниці, в діях ОСОБА_1 , наявні ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, а саме застосування податкової пільги по сплаті ПДВ, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 350 567,43 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За приписами ст. 485 МК України правопорушення, передбачене ст. 485 МК України, полягає у заявленні в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митного органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Диспозиція ст. 485 МК України визначає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення характеризується виключно умисною формою вини, оскільки при декларуванні особа має усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено наведеною правовою нормою, полягає у заявленні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару; заявленні неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості; надання документів, що містять такі відомості; несплата митних платежів у строк, встановлений законом; інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів; використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого ст. 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів), відповідно, для притягнення до відповідальності, згідно ст. 485 Митного кодексу України, обов`язковим є доведення як факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, так і наявність прямого умислу.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною в постановах: від 06.06.2018 в справі № 607/1866/17, від 06.06.2018 в справі № 607/2391/17, від 06.11.2018 в справі № 607/15295/15-а, від 22.05.2020 в справі № 751/1477/17.

За приписами ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до ст. 8 МК України Митні органи України наділені виключними повноваженнями здійснення митної справи, яка, окрім іншого, включає в себе митний контроль та митне оформлення товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Митне оформлення товарів здійснюється митним органом на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема відомості щодо застосування пільг зі сплати митних платежів, суми митних платежів (пп. б), в) п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України).

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (ч. 1 ст. 246 МК України)

Митне оформлення полягає у виконанні митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; (п. 23 ст. 4 МК України), тобто у сукупності дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи (п. 29 ст. 4 МК України).

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом. (ч. 2 ст. 246 МК України).

Здійснення митного контролю та виконання митних формальностей є одним з основних завдань, покладених на митні органи України (ст. 544 МК України).

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631

Для виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі здійснює, окрім іншого отримання митних декларацій та їх реєстрацію; визначення переліку митних формальностей, обов`язкових для виконання за митною декларацією, залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України та з урахуванням результатів аналізу ризиків; визначення необхідності участі посадової особи митного органу у виконанні митних формальностей за митною декларацією; призначення посадової особи митного органу для виконання митних формальностей за митною декларацією; та інше (ч. 3 ст. 248 МК України).

Митні формальності виконуються у порядку черговості, і у разі, якщо за результати виконання відповідної митної формальності є позитивними, тобто відомості, внесені декларантом, підтверджені (визнані), посадовою особою вноситься відповідна відмітка та здійснюється виконання подальших митних формальностей (п. 4.7 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа).

З положень ст. 544 МК України слідує, що здійснюючи митну справу, митні органи забезпечують правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань митної справи, здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що 27.04.2021 агентом з митного оформлення ОСОБА_1 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг товару - «медичні вироби, необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), згідно ПКМУ 224 від 20.03.2020. Ізоляційний медичний одноразовий захисний комбінезон з капюшоном … TK 55 LMN TYPE 3/4 …» подано МД № UA100300/2021/010505.

У гр. 36 МД № UA100300/2021/010505 ОСОБА_1 зазначено код преференції «203», а в гр. 47 МД код сплати платежу 028 (ПДВ) «06».

Відповідно до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, код пільги «203» передбачає, що «Тимчасово, протягом строку дії пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та пункту 9-6 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України, товари (в тому числі лікарські засоби, медичні вироби та/або медичне обладнання), необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SAPS-COV-2, звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення на митну територію України яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість».

Відповідно до Класифікатора способів розрахунку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, код способу розрахунків «06» означає що «сума податку, нарахована умовно, у зв`язку із звільненням від оподаткування, передбаченим Митним кодексом України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України при поміщенні товарів у митні режими Імпорту (випуск у вільний обіг), експорту».

Як зазначила позивач підставою для застосування «203» преференції та умовного нарахування податку на додану вартість «СП 06» в МД № UA100300/2021/010505 була наявність в Переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224, товару - костюм біологічного захисту/комбінезон - код УКТЗЕД 6210 10 98 00.

Крім того, ОСОБА_1 до митного оформлення товару подано Декларацію про відповідність товару, а також Сертифікат експертизи, як це передбачено приміткою до позиції «костюм біологічного захисту/комбінезон».

Під час митного оформлення товарів, заявлених ОСОБА_1 за МД № UA100300/2021/010505, згенеровано ряд процедур (митних формальностей), які є обов`язковими для виконання посадовими особами митниці, та, серед яких були проведення митного огляду товарів, перевірка правильності класифікації та кодування товарів, а також перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні та перевірка правильності нарахування митних платежів.

Як вбачається, жодних порушень під час виконання митних формальностей не виявлено, в тому числі і за результатами перевірки правильності застосування пільг в оподаткуванні щодо товарів, заявлених ОСОБА_1 до митного оформлення за МД № UA100300/2021/010505, яка проведена посадовою особою митниці 28.04.2021 з 10:43 до 10:55, та у той же день митне оформлення було завершено.

Виходячи з положень Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа завершення митного оформлення свідчить про те, що результати виконання митних формальностей є позитивними, тобто відомості, внесені декларантом, перевірені та підтверджені (визнані), посадовою особою митниці.

Отже, результати митного оформлення вказують на те, що ОСОБА_1 було додержано вимоги ст. 257 МК України, оскільки до МД № UA100300/2021/010505 внесено повні та достовірні відомості про товари, його найменування, кількість, торговельний опис, виробника, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар, а також код товару згідно з УКТ ЗЕД, вартість товару, а також внесено відомості (посилання на ПКМУ 224 від 20.03.2020) щодо підстави застосування пільг зі сплати митних платежів, при цьому перевірка правильності їх застосування була визначена як обов`язкова процедура в процесі митного оформлення.

Відомостей про те, що подані ОСОБА_1 до митного оформлення товарів документи та МД № UA100300/2021/010505 містили неправдиві відомості щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору, ваги або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, а також містили неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, матеріали справи не містять.

У подальшому, як вбачається з матеріалів справи, за результатами документальної невиїзної перевірки дотримання підприємством ТОВ «АСТАРТ БІЗ» (ЄДРПОУ 43313139) вимог законодавства України з питань митної справи (Акт від 30.06.2021 № 35/21/7.8-19-02/24/ НОМЕР_1 ) встановлено, що під час декларування товарів за МД № UA100300/2021/010505 та застосування пільги із звільнення від оподаткування податком на додану вартість, ОСОБА_1 не враховано зміни, внесені до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 Постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2021 № 336, відповідно до якої товари, що перелічені у підрозділі "Засоби індивідуального захисту" розділу "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" Переліку, з 16.04.2021 звільняються від сплати ПДВ виключно під час операцій з постачання на митній території України.

Представник позивача вважає, що не врахування ОСОБА_1 під час заявлення до митного оформлення товарів за МД № UA100300/2021/010505 змін, внесених до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2021 № 336 не можна розцінювати як умисні дії спрямовані неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, оскільки порушення, зафіксоване в протоколі, сталося внаслідок неоднозначного трактування змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2021 № 336.

Як вбачається, зміни, внесені до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224, не були враховані не лише ОСОБА_1 , якою до гр. 31 МД № UA100300/2021/010505 внесено посилання на ПКМУ 224 від 20.03.2020 як на підставу застосування пільг, а і посадовою особою митниці, якою здійснено перевірку правильності їх застосування.

Як свідчить статистична інформація, надана листом Київської митниці від 17.11.2021 № 7.8-5/27/8.19/14285 та листом Держмитслужби від 19.11.2021 № 08-4/19-01/8.19/ 10489 , в період з 16.04.2021 по 30.06.2021 Київською митницею оформлено 10 митних декларацій, іншими митницями Держмитслужби оформлено 7 митних декларацій, а в період з липня по серпень 2021 року виявлено не менш як 7 випадків митного оформлення, де товари «засоби індивідуального захисту» звільнено від оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20%.

Встановлено, що лише в вересні листом Держмитслужби від 07.09.2021 № 15/15-01-03/7/3711 надані роз`яснення щодо суті та значення виноски «*», а також наголошено, що «виноска «*» означає, що підрозділ зазначається для звільнення від оподаткування податком на додану вартість лише для операцій з постачання на митній території України».

Так, суд приходить до висновку, що зміни, внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2021 № 336, фактично полягали у введенні виноски «*», якою вказано на підрозділ, що звільняється від оподаткування податком на додану вартість лише для операцій з постачання на митній території України, однак така форма їх викладення, за відсутності роз`яснень Держмитслужби, призвела до неоднозначного трактування та суперечностей щодо їх застосування, як з боку осіб, що декларують дану групу товарів так і з боку посадових осіб митниць України, а відтак і до помилкового застосування преференції «203» під час декларування подібних товарів, і, як, наслідок до заниження податкових зобов`язань.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26.02.2019 (№ 1-р/2019, справа № 1-135/2018) зазначено, що одним з головних елементів принципу верховенства права, закріпленого в частині першій статті 8 Основного Закону України, є юридична визначеність.

Конституційний Суд України наголошував на важливості вимоги визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) у Доповіді "Верховенство права", схваленій на її 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25-26 березня 2011 року, зазначила, що одним із неодмінних елементів верховенства права є юридична визначеність (пункт 41); юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними (пункт 46).

Відповідно до ч. 4 ст. 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

У рішеннях Європейського суду у справах "Серков проти України" (заява №39766/05) та "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06) було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Суд зазначив, що можливість таких різних тлумачень одних і тих самих положень законодавства головним чином була спричинена неналежним станом національного законодавства з цього питання.

Відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з такого важливого фіскального питання, яка призводила до його суперечливого тлумачення судом, порушує вимоги Конвенції щодо "якості закону" (п.п. 41, 42 рішення у справі "Серков проти України"), та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення у справі "Щокін проти України").

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Санді Таймс" проти Сполученого Королівства № 1" (The Sunday Times v. the United Kingdom № 1) від 26 квітня 1979 року зазначив, що "норма не може розглядатися як "право", якщо її не сформульовано достатньо чітко, що дає змогу громадянинові регулювати свою поведінку" (пункт 49).

У рішенні у справі "S.W. проти Сполученого Королівства" (S.W. v. the United Kingdom) від 22 листопада 1995 року Європейський суд з прав людини наголосив, що будь-яке правопорушення має бути чітко визначене в законі; такій вимозі відповідає стан, коли особа може знати з формулювання відповідного припису, а за потреби - за допомогою його тлумачення судом, за які дії або бездіяльність її може бути притягнуто до кримінальної відповідальності (пункт 35).

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначає як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акту, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67).

Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що наявність в період з квітня по серпень 2021 року непоодиноких випадків митного оформлення митницями Держмитслужби товарів «засоби індивідуального захисту» із звільненням від сплати податку на додану вартість, вказує на те, що недостатньо чітке формулювання норми (її юридична невизначеність) та відсутність роз`яснень Держмитслужби щодо її застосування, призвело до неоднозначного тлумачення змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2021 № 336, як з боку митних органів так і з боку декларантів, та, як наслідок, помилкового застосування преференції «203» під час декларування подібних товарів, що в свою чергу свідчить про відсутність доказів умисного заявлення ОСОБА_1 під час декларування товарів за № UA100300/2021/010505 преференційного режиму, та, відповідно, на відсутність ознак суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У відповідності до положень частини першої ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом».

Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію.

Далі Європейський суд з прав людини зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». (Рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Розглядаючи справу суд також бере до уваги Рішення Конституційного Суду України 15.06.2022 у справі у справі за конституційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 485 Митного кодексу України (щодо індивідуалізації юридичної відповідальності) абзац другий статті 485 Кодексу визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) в контексті створення ним передумов для недопущення надмірного втручання у право власності особи з метою забезпечення справедливого балансу між вимогами публічного інтересу в захисті митних інтересів та митної безпеки України, з одного боку, та захистом права власності особи - з іншого.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначені норми приписують обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідачем вина ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, не доведена та не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення її до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Оцінивши всі зібрані докази по справі, суд вважає, що притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил відбулося без повного та належного з`ясування всіх обставин справи і встановлення його вини, та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи.

Щодо вимоги сторони позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За вимогами ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано заяву про наявність судових витрат в якій додатково надано розрахунок судових витрат, який надійшов до суду 23.08.2022. У підтвердження витрат позивача надано: квитанцію про сплату судового збору від 15.12.2021 № №35314, копію договору про надання правової допомоги від 01.11.2021 № 01/11/21/М, копію додаткової угоди № 1 від 01.11.2021, копію додаткової угоди № 2 від 01.04.2022, копію акту наданих послуг від 01.08.2022, копію рахунку від 01.08.2022 № 01/08/22.

Згідно наданих документів вбачається, що розмір гонорару за надану правову допомогу становить 1200 грн. за одну годину роботи адвоката, а загальна сума витрат на професійну правову допомогу складає 16 200,00 грн., що включає в себе: ознайомлення з матеріалами справи про порушення митних правил № 3930/10000/21, підготовку запитів до Держмитслужби та Київської митниці щодо митних оформлень за період з квітня по серпень 2021, опрацювання відповідей, підготовка письмових пояснень на розгляд справи про порушення митних правил № 3930/10000/21 в Київській митниці, підготовку та подання позовної заяви про скасування постанови в справі про порушення митних правил до Солом`янського районного суду міста Києва, опрацювання відзиву Київської митниці, підготовка та направлення відповіді на відзив Київської митниці.

Суд вважає, що витрати за підготовку письмових пояснень на розгляд справи про порушення митних правил № 3930/10000/21 в Київській митниці не стосуються даної адміністративної справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що розмір заявлених витрат на професійну правничу у розмірі 12 600,00 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову також стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 454,00 грн., сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 69, 257, 246, 262, 264-266 485, 491, 494, 495, 489, 531 МК України, ст.ст. 2, 5, 9, 10, 72-78, 90, 139, 141, 241-246, 269, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Постанову в справі про порушення митних правил № 3930/10000/21 від 09.12.2021, винесену заступником начальника Київської митниці Михалевичем А.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України. - скасувати.

Провадження в справі про порушення митних правил № 3930/10000/21 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (ЄДРПОУ ВП: 43997555. м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 600,00 грн., а також судовий збір - 454,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.А.Усатова