Ухвала

від 18.09.2022 по справі 380/2685/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

19 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/2685/22 пров. № А/857/11701/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Глушка І. В.суддів -Хобор Р. Б. Шавеля Р. М.

перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №380/2685/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Солюшин" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху була доставлена скаржнику до його електронного кабінету 07.09.2022 о 13:24, про що долучено до матеріалів справи відповідну довідку, що автоматично формується в АСДС Восьмого апеляційного адміністративного суду за наслідками такого надсилання.

На адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду від скаржника надійшло клопотання, у якому покликаючись на введення на території України воєнного стану та на норми ст. 8 Закону України Про судовий збір, просить продовжити строк на усунення недоліку апеляційної скарги або відстрочити сплату судового збору.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Статтею 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічні приписи передбачені ст.8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до ч.1 якої (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за наявності певних умов.

Відповідно до частини 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що відстрочити сплату судового збору чи звільнити від сплати за наведених умов суд може лише фізичну особу, а на суб`єктів владних повноважень норма цієї статті не розповсюджується.

Положення ч.1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України дає суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації, тоді як Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI у певних категоріях справ/певної категорії осіб безальтернативно звільняє від обов`язку сплачувати судовий збір, серед яких скаржник не значиться.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що системний аналіз статей 8, 124, 126,129 Конституції України у взаємозв`язку із приписами статей 77, 90, 133 КАС України дає підстави вважати, що при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судових витрат суд в кожному конкретному випадку з`ясовує наявність або відсутність підстав для такого звільнення, враховуючи майновий стан сторони, а остання, в свою чергу, несе обов`язок доказування обставин на які посилається як на підставу для звільнення від сплати судового збору. В будь-якому випадку КАС України передбачено виключно право, а не обов`язок суду, щодо зменшення, звільнення, розстрочення чи відстрочення сплати судового збору.

В контексті вказаних правових норм слід зазначити, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Частина 2 статті 121 КАС України передбачає можливість продовження процесуального строку за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Так, згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI органам виконавчої влади у сфері податків в Україні не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації видатків 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

В обґрунтування вимог заявленого клопотання скаржник покликається на відсутність необхідних кошторисних призначень.

Зі змісту клопотання слідує, що наведені у ньому доводи є необґрунтованими, оскільки надані до клопотання докази не підтверджують того, що майновий/фінансовий стан скаржника перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Додана до клопотання виписка з системи дистанційного обслуговування клієнтів Державної казначейської служби не може вважатися належним доказом неможливості сплати судового збору у визначеному законом порядку та розмірі, оскільки містить інформацію про вхідний та вихідний залишок на рахунку скаржника за КЕКВ лише за 18.05.2022.

Іншими доказами також не підтверджуються обставини вжиття скаржником послідовних та вичерпних заходів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги саме у даній справі.

Скаржник, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні заявленого скаржником клопотання.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Процесуальним законом чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання процесуальних строків, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Статтею 296 КАС України передбачено обов`язок особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.

Таким чином, виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Отже держава в особі органів влади, що діють як суб`єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

У встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліку апеляційної скарги шляхом, визначеним ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, суд вважає, що апеляційну скаргу слід повернути скаржнику.

Керуючись статтями 169, 296, 298, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №380/2685/22 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач І. В. Глушко судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель