Рішення

від 08.08.2022 по справі 752/2069/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/2069/22

Провадження № 2/752/5219/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 серпня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.

за участі: позивача ОСОБА_1

представника відповідача Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу: Івченка В.М.

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу про стягнення невиплаченої заробітної плати,

встановив:

31.01.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу.

18.04.2022 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачем зазначено, що у період з 02.03.2017 року по 31.12.2021 року він знаходився у трудових відносинах з Українським науково-дослідним інститутом продуктивності агропромислового комплексу. 31.12.2021 року його було звільнено у зв`язку із змінами організаційної структури відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (наказ № 194/к від 29.12.2021 року). Зазначеним наказом також було передбачено виплату вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку, за правилами ст. 44 КЗпП України, та грошової компенсації за 65 календарних днів невикористаної відпустки за період роботи з 02.03.2019 року по 31.12.2021 року. Середня місячна заробітна плата за два відпрацьовані місяці перед звільненням становить 13 605, 00 грн., а тому сума вихідної допомоги при звільненні становить 13 605, 00 грн. Розмір виплати за 65 календарних днів невикористаної відпустки становить 31 470, 40 грн. (сукупний дохід за розрахунковий період 171 394, 00 грн.; кількість календарних днів розрахункового періоду, крім всеукраїнських вихідних та святкових днів 354 дні; середня заробітна плата за один день становить 163 446, 40 грн. : 354 = 484, 16 грн.; розмір виплати за 65 календарних днів 484, 16 грн. х 65 = 31 470, 40 грн.). В сукупності стягненню підлягає 45 075, 40 грн. Однак, зазначений розрахунок не проведено. Крім того, відповідачем у зв`язку з затримкою повного розрахунку при звільненні у період з 01.01.2022 року по 27.01.2022 року має бути сплачено на його користь 11 013, 62 грн. (13 605, 00 грн. + 13 605, 00 грн.) = 27 210 : 42 робочі дні в жовтні та листопаді = 647, 86 грн. х 17 (кількість днів затримки розрахунку на момент звернення до суду).

Починаючи з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року йому не виплачували частину заробітної плати, а саме: 5 % доплати за науковий ступінь та 10 % надбавки за складність та напруженість у роботі, посилаючись на відсутність коштів.

Його прийнято на роботу відповідно до наказу № 14-к від 01.03.2017 року, яким встановлено доплату за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % від посадового окладу. Протягом 2017-2020 років він отримував вищезазначену доплату. В 2021 році, починаючи з січня по квітень 2021 року йому нараховували лише 10 % за рахунок спеціального фонду, а потім з травня по грудень 2021 року за рахунок загального фонду (державного бюджету). Голова профспілки Інституту пояснила, що це рішення в.о. генерального директора ОСОБА_2 , який при затвердженні штатного розпису на 2021 рік не передбачив фінансування з загального фонду (державного бюджету) доплат за науковий ступінь, а запровадив виплати з спеціального фонду.

Крім того, з 2018 року йому як завідувачу науково-дослідного відділу встановлено постійну надбавку за складність та напруженість у роботі в розмірі 10 %. Зазначену надбавку отримував протягом 2018-2020 років. В 2021 році зазначену надбавку перестали виплачувати, оскільки в.о. генерального директора ОСОБА_2 при затвердженні штатного розпису на 2021 рік не передбачив фінансування з загального фонду (державного бюджету) надбавки за складність та напруженість у роботі.

Про зміну діючих умов оплати праці його повідомлено не було. Станом на 31.12.2021 року заборгованість по заробітній платі складає 16 571, 16 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь 45 075, 40 грн. вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку; 16 571, 16 грн. невиплаченої частини заробітної плати; 11 013, 62 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; 1 250, 00 грн. витрат на правничу допомогу та 992, 40 грн. судового збору.

02.08.2022 року до суду подано відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач заперечував проти позовних вимог у повному обсязі.

Щодо вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, 27.01.2022 року позивачеві виплачено кошти у розмірі 36 286, 23 грн. з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Відповідно до листа ГУ Казначейської служби України № 08-08.1-06/17705 від 16.12.2021 року, граничним терміном здійснення видатків бюджетного 2021 року є 30.12.2021 року, тому відповідач не мав змоги здійснити реєстрацію фінансових зобов`язань для виплати належних розрахункових коштів напередодні дня звільнення позивача.

Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу є неприбутковою установою та фінансується з коштів державного бюджету. Для здійснення всіх видів платежів необхідно отримання від головного розпорядника коштів лімітних довідок, затверджених кошторисів та відповідного фінансування на певний бюджетний рік.

Оскільки отримання фінансування на 2022 рік відбулося 25.01.2022 року, відповідачем було здійснено реєстрацію зобов`язань та проведено виплату терміново 27.01.2022 року.

Порушення ч. 1 ст. 117 КЗпП України відсутні, а тому підстави для виплати 11 013, 62 грн. затримки розрахунку при звільненні, відсутні.

Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 29 від 20.01.2021 року «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» встановлено нові посадові оклади. Однак, додаткового фінансування на перерахунок окладів уповноваженим органом не надавалося.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1298 від 30.08.2002 року, наказом Міністерства освіти та науки України № 557 від 26.09.2005 року визначено, що доплата працюючим за науковий ступінь кандидата наук встановлено у граничному розмірі 15 % посадового окладу. Тобто, встановлення доплати за науковий ступінь може коливатися від 1 % до 15 % за умови наявності коштів на фінансування. У зв`язку з недостатнім фінансуванням, як зазначалося вище, позивачеві встановлено доплату у розмірі 10 %.

Одночасно надбавка за складність і напруженість може встановлюватися у розмірі не більше 50 % та, відповідно, до умов постанови Кабінету Міністрів України № 1298 від 30.08.2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» не є обов`язковою та встановлюється керівником установи на підставі наказу за наявності економії коштів державного бюджету.

Позивачем було отримано всі нараховані кошти (заробітна плата, доплати, надбавки).

Просили відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

04.08.2022 року судом отримано відповідь на відзив.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги з зазначених у ній підстав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що у період з 02.03.2017 року по 31.12.2021 року ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Українським науково-дослідним інститутом продуктивності агропромислового комплексу.

31.12.2021 року ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку із змінами організаційної структури відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (наказ № 194/к від 29.12.2021 року). Зазначеним наказом також було передбачено виплату вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку, за правилами ст. 44 КЗпП України, та грошової компенсації за 65 календарних днів невикористаної відпустки за період роботи з 02.03.2019 року по 31.12.2021 року.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, просив стягнути на його користь у примусовому порядку 45 075, 40 грн. вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку.

Відповідно до листа ГУ Казначейської служби України № 08-08.1-06/17705 від 16.12.2021 року, граничним терміном здійснення видатків бюджетного 2021 року є 30.12.2021 року, тому Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу не мав змоги здійснити реєстрацію фінансових зобов`язань для виплати належних розрахункових коштів напередодні дня звільнення позивача.

Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу є неприбутковою установою та фінансується з коштів державного бюджету. Для здійснення всіх видів платежів необхідно отримання від головного розпорядника коштів лімітних довідок, затверджених кошторисів та відповідного фінансування на певний бюджетний рік.

Оскільки отримання фінансування на 2022 рік відбулося 25.01.2022 року, відповідачем було здійснено реєстрацію зобов`язань та проведено виплату вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 терміново 27.01.2022 року, однак у розмірі 36 286, 23 грн. з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а тому, зазначені вимоги про стягнення вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, не підлягають задоволенню судом.

ОСОБА_1 також просив суд стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 11 013, 62 грн.

За правилами ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Однак, судом встановлено, що невиплата заробітної плати у день звільнення мала місце не з вини роботодавця, а у зв`язку з тим, що фінансування на 2022 рік було отримано відповідачем від держави 25.01.2022 року, а Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу є неприбутковою установою, яка фінансується з державного бюджету, відповідно, вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 11 013, 62 грн., не підлягають задоволенню судом.

Порушення ч. 1 ст. 117 КЗпП України відсутні, а тому підстави для виплати 11 013, 62 грн. затримки розрахунку при звільненні, відсутні.

Вимоги ж про стягнення невиплаченої частини заробітної плати у розмірі 16 571, 16 грн. знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню судом.

Так, в обґрунтування заявленої частини вимог, позивачем зазначено, що його прийнято на роботу відповідно до наказу № 14-к від 01.03.2017 року, яким встановлено доплату за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % від посадового окладу. Протягом 2017-2020 років він отримував вищезазначену доплату. В 2021 році, починаючи з січня по квітень 2021 року йому нараховували лише 10 % за рахунок спеціального фонду, а потім з травня по грудень 2021 року за рахунок загального фонду (державного бюджету). Голова профспілки Інституту пояснила, що це рішення в.о. генерального директора ОСОБА_2 , який при затвердженні штатного розпису на 2021 рік не передбачив фінансування з загального фонду (державного бюджету) доплат за науковий ступінь, а запровадив виплати з спеціального фонду. Також, з 2018 року йому як завідувачу науково-дослідного відділу встановлено постійну надбавку за складність та напруженість у роботі в розмірі 10 %. Зазначену надбавку отримував протягом 2018-2020 років. В 2021 році зазначену надбавку перестали виплачувати, оскільки в.о. генерального директора ОСОБА_2 при затвердженні штатного розпису на 2021 рік не передбачив фінансування з загального фонду (державного бюджету) надбавки за складність та напруженість у роботі.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що у зв`язку з недостатнім фінансуванням, позивачеві встановлено доплату за науковий ступінь у розмірі 10 %, а надбавка за складність і напруженість може встановлюватися у розмірі не більше 50 % та, відповідно, до умов постанови Кабінету Міністрів України № 1298 від 30.08.2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» не є обов`язковою та встановлюється керівником установи на підставі наказу за наявності економії коштів державного бюджету.

За правилами абз. 2 ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», заробітна плата наукових працівників складається з посадових окладів (ставок), премій, доплат за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-педагогічної роботи та інших надбавок, доплат та винагород, передбачених законодавством у сфері наукової і науково-технічної діяльності. Аспірантам, ад`юнктам і докторантам, зарахованим на навчання за державним замовленням, призначається стипендія в розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України; умови оплати праці працівників державних наукових установ, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, а комунальних наукових установ, що фінансуються з місцевого бюджету, встановлюються засновником відповідно до законодавства України.

Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу згідно Положення належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України та є державною бюджетною неприбутковою науковою установою.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оплату праці», умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює оплату праці бюджетних працівників є постанова Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери № 1298 від 30.08.2002 року. Зазначеною постановою передбачено доплату за науковий ступінь та надбавку за складність та напруженість у роботі за рахунок коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Зокрема, в Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

З огляду на зміст ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу про стягнення невиплаченої заробітної плати, підлягають частковому задоволенню судом у розмірі 16 571, 16 грн.

За правилами ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача та користь позивача також підлягають понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 416, 66 грн. та по сплаті судового збору у розмірі 992, 40 грн., відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу про стягнення невиплаченої заробітної плати, задовольнити частково.

Стягнути з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу (адреса - місто Київ, площа Солом`янська, 2, код ЄДРПОУ 00689160) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі 16 571, 16 гривень, понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 416, 66 гривень, витрати по сплаті судового збору 992, 40 гривень, що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 17 979 (сімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 82 копійки.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення суду складено 12 вересня 2022 року.

Суддя К.Г. Плахотнюк