Постанова

від 11.09.2022 по справі 910/7248/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2022 р. Справа№ 910/7248/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Владимиренко С.В.

Буравльова С.І.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021

у справі № 910/7248/21 (суддя: Головіна К.І.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна"

про стягнення 701 433, 21 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" про стягнення збитків у розмірі 701 433, 21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 205-БМР від 18.06.2020 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого йому товару (залізобетонних конструкцій) за адресою: Київська область, село Святопетрівське, вулиця Чорновола, внаслідок чого у ТОВ "Груп ЄТС Україна" утворилась заборгованість в сумі 701 433,21 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7248/21 позовні вимоги ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель до ТОВ "Груп ЄТС Україна" задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Груп ЄТС Україна" на користь ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель заборгованість у сумі 701 433, 21 грн та судовий збір у сумі 10 521, 50 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що на виконання своїх зобов`язань позивач у період з липня 2020 по грудень 2020, поставив відповідачу товар та надав послуги з його доставки на загальну суму 2 343 075,21 грн. Проте, відповідач зі свого боку зобов`язання з оплати товару та наданих послуг виконав неналежним чином, вартість поставленого товару та послуг з його доставки сплатив частково - у сумі 1 641 642,00 грн. При цьому зауважив, що сторони спору не тільки уклали договір поставки № 205-БМР від 18.06.2020, а й вчинили дії на його виконання, тобто схвалили такий правочин. Вказав на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, у розумінні ст. ст. 76-79, 91 ГПК України, які б свідчили про те, що печатка ТОВ "Груп ЄТС Україна" була втрачена, чи була підроблена, чи було інше незаконне використання цієї печатки третіми особами всупереч волі відповідача. Підкреслив, що зі змісту наданого відповідачем висновку не вбачається, що досліджені експертом питання стосувались товару, що був поставлений позивачем ТОВ "Груп ЄТС Україна" у період з липня по грудень 2020 за договором № 205-БМР від 18.06.2020.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Груп ЄТС Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7248/21 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, визнав встановленими обставини, які мають значення для справи, але не були доведені, у зв`язку з чим допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема скаржник вважає, що за результатами перемовин із позивачем Договір № 205-БМР від 18.06.2020 підписаний не був, так само як і додаткові угоди до нього. Відповідач також стверджує, що жодного із доданих позивачем в якості доказів документів не підписував. Разом з тим, відповідач не заперечує факту виконання позивачем певного обсягу робіт з будівництва виробничо-складського комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, село Святопетрівське, вул. Чорновола. Наголошує, що відповідно до висновку експерта вартість фактично виконаних позивачем робіт із врахуванням вартості матеріалів та їх доставки складає 3 504 850,00 грн., а відповідачем було сплачено позивачу значно бульшу суму у розмірі 5 426 642,00 грн.

Крім того, апелянтом до апеляційної скарги додано клопотання про витребування оригіналів доказів та клопотання про призначення комплексної експертизи.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2021, апеляційна скарга у справі № 910/7248/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), ОСОБА_1., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7248/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7248/21; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7248/21 призначено на 17.01.2022; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7248/21; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, а також висловити доводи та міркування з приводу заявленого клопотання про призначення судової експертизи, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Враховуючи перебування головуючої судді Алданової С.О. на лікарняному, судове засідання, призначене на 17.01.2022, не відбулось.

21.01.2022 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що скаржником було здійснено авансові платежі по Договору № 205-БМР від 18.06.2020 на суму 1 641 642,00 грн., про що зазначено у наданих позивачем платіжних дорученнях, що у свою чергу підтверджує укладення відповідачем Договору № 205-БМР від 18.06.2020.

У зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 у відставку та перебуванням на лікарняному судді Зубець Л.П., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 справу № 910/7248/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 прийнято до провадження визначеним складом суду; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7248/21 призначено на 28.02.2022.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 р. № 133/2022 передбачено продовження строку дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року.

Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинити здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Відповідно до п. 2 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 «Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 № 10 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» визнано таким, що втратили чинність пункти 1, 2, 6 наказу Голови суду від 03.03.2022 № 10 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану».

Крім того, у зазначений період часу, головуюча (суддя - доповідач) Алданова С.О. перебувала у відпустці.

Таким чином, судове засідання у справі №910/7248/21, призначене на 28.02.2022 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7248/21 призначено на 11.07.2022.

У відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.07.2022 оголошено протокольно перерву до 08.08.2022.

11.07.2022 через систему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/7248/21 до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі № 910/5456/21 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Об`єднання Дніпроенергобудпром» в особі Заводу конструкцій швидко монтованих будівель до Товариства з обмеженою відповідальністю « Груп ЄТС Україна » про стягнення 45 172, 57 грн.

Дослідивши подане представником позивача клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на таке.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати:

- як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

- чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Сама по собі взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у справі.

Під неможливістю розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом слід розуміти неможливість для даного господарського спору самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

При цьому суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу, але й сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку встановлення певних преюдиційних обставин, особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, проведення відповідних експертиз, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Так, обґрунтовуючи заявлене клопотання про зупинення провадження у справі, представник відповідача вказує на те, що позивач при розрахунку боргу у справі № 910/5456/21 посилається на Договір № 205 від 18.06.2020, заборгованість за яким стягнута за рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7248/21. Зауважує, що в доданому до позовної заяви у справі № 910/7248/21 акті звірки взаєморозрахунків об`єднано платежі, що здійснювались відповідачем в якості предоплати по двом договорам - як по договору № 205 від 18.06.2020, так і по договору № 206 від 25.06.2020. Наведені обставини, на переконання апелянта, свідчать про об`єктивну неможливість розгляду справи № 910/7248/21 до вирішення справи № 910/5456/21.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом розгляду справи № 910/7248/21 є стягнення з ТОВ "Груп ЄТС Україна" заборгованості за договором поставки № 205-БМР від 18.06.2020, а предметом розгляду справи № 910/5456/21 - стягнення заборгованості за договором підряду № 206 від 25.06.2020. Тобто, предмет та підстави позову у цих справах є різними, спірні відносини у сторін виникли на підставі окремих господарських правочинів, відтак, справи між собою не є пов`язаними підставами позову та поданими доказами. При цьому, використання позивачем в якості доказу в справі № 910/7248/21 акту звірки взаєморозрахунків по всім господарським відносинам з відповідачем, не свідчить про неможливість її розгляду до набрання законної сили рішенням у справі № 910/5456/21, в якій позивач посилається на той самий акт звірки взаєморозрахунків. Оскільки, як було зазначено вище, підставами позову у справах № 910/7248/21 та № 910/5456/21 є невиконання відповідачем зобов`язань за двома різними договорами, хоч вони і стосуються одного об`єкта будівництва.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи документи та пояснення сторін, судова колегія приходить до висновку про те, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду даної справи.

При цьому, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого представником відповідача клопотання про зупинення провадження у справі 910/7248/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7248/21 до 12.09.2022.

Скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про витребування оригіналів доказів і клопотання про призначення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи реквізитів документів, дослідивши останнє, колегія суддів, з урахуванням принципу змагальності сторін, дійшла висновку про розгляд вищевказаних клопотань в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.09.2022 підтримав заявлені клопотання.

Представник позивача в судове засідання 12.09.2022 не з`явився.

Заслухавши пояснення присутнього представника відповідача щодо заявлених клопотань, дослідивши матеріали справи та розглянувши доводи клопотань на предмет їх обґрунтованості, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для витребування оригіналів доказів і призначення у даній справі комплексної почеркознавчої та технічної експертизи реквізитів документів, виходячи із наступного.

У силу приписів ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

При цьому згідно ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Згідно ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Як визначено у ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, судова експертиза призначається за наявності визначених ст. 99 ГПК України сукупності умов лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях, та питання її призначення повинне вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Обгрунтовючи заявлене клопотання про призначення судової експертизи, відповідач вказує на те, що ТОВ «Груп ЄТС Україна» не підписувало Договір № 205-БМР від 18.06.2020 та додаткові угоди до нього, також зазначає, що будь-якого акту звіряння взаєморозрахунків за Договором № 205-БМР позивач не надавав на підпис відповідачу, а той в свою чергу такого акту не підписував.

Надаючи оцінку вказаному клопотанню, колегія суддів враховує наявні в матеріалах справи докази, а саме платіжні доручення, в реквізитах яких зазначено Договір № 205-БМР від 18.06.2020, який за твердженням скаржника останнім не підписувався, а також те, що на виконання ухвали Господарського суду міста Києва, занесеної до протоколу судового засідання 26.07.2021, позивачем були надані для огляду оригінали документів, доданих до позову, зокрема, первинні бухгалтерські документи за договором № 205-БМР від 18.06.2020, які суд першої інстанції дослідив на відповідній стадії розгляду справи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції обвинувачення і захист діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 922/2017/17 від 30.05.2018).

У відповідності до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і суперечить вимогам статті 6 Конвенції стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що суду слід виходити з того, що при призначенні судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції (п. 18).

Колегія суддів, серед іншого, зауважує, що за змістом пункту 2 частини 1 статті 99 ГПК України призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду.

Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, судова колегія Північного апеляційного господарського суду не знайшла правових підстав для задоволення заявлених відповідачем клопотань про витребування оригіналів доказів і призначення у даній справі комплексної почеркознавчої та технічної експертизи реквізитів документів.

За результатами розгляду поданих сторонами клопотань колегія суддів перейшла до розгляду справи по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.09.2022 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання 12.09.2022 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку.

Крім того, 05.09.2022 від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2020 між ТДВ "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу КШМБ (постачальник) та ТОВ "Груп ЄТС Україна" (покупець) був укладений договір поставки № 205-БМР (далі - договір поставки). Відповідно до умов цього договору продавець зобов`язується виготовити продукцію, а покупець оплатити та прийняти продукцію згідно специфікації даного договору на загальну суму 1 620 000,00 грн., з урахуванням доставки автомобільним транспортом за адресою: Київська область, село Святопетрівське.

Покупець на протязі 7-ми днів зобов`язується передати специфікацію (проектну документацію) із найменуванням товару, кількістю та загальною вартістю товару з підписом «узгоджено в виробництво» та печаткою підприємства (п. 1.2 договору).

У пункті 2.1 договору сторони погодили порядок розрахунків шляхом попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку до 26.06.2020. При своєчасній оплаті вартість продукції є остаточно погодженою та не підлягає зміні в майбутньому. При порушенні термінів оплати вартість продукції буде змінена (п. 2.2 договору). Загальна сума договору може бути змінена при зміні номенклатури та кількості продукції (п. 2.3договору).

Виготовлення продукції здійснюється на протязі 45 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати з правом дострокового відвантаження продукції. Відвантаження продукції здійснюється партіями на суму отриманої попередньої оплати (п. 3.1 договору). Замовлена, виготовлена продукція повинна бути оплачена та отримана покупцем в обов`язковому порядку на протязі 14 календарних днів з моменту повідомлення постачальника про готовність партії продукції до відвантаження. Відвантаження продукції здійснюється партіями на суму отриманої попередньої оплати (п. 3.1 договору).

Приймання продукції за кількістю здійснюється представником покупця згідно даних, вказаних в видаткових накладних на будівельному майданчику покупця (п. 5.1 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2020 (п. 10.1).

Додатковими угодами № 1 від 18.06.2020, № 2 від 29.07.2020, № 3 від 10.08.2020 сторони погодили специфікацію, ціну та строки додаткової поставки продукції (з урахуванням доставки автомобільним транспортом): на суму 527 010,00 грн. - згідно виставленого рахунку шляхом попередньої оплати; на суму 21 642,00 грн. - зі строком сплати до 04.08.2020; на суму 25 634,40 грн. - зі строком сплати до 13.08.2020 (відповідно).

Зі змісту укладеного сторонами договору, вбачається, що між учасниками справи виникли відносини за змішаним договором - договором поставки та договором надання послуг з доставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

Згідно ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань у період з липня 2020 по грудень 2020 шляхом поставки відповідачу товару та надання послуги з його доставки на загальну суму 2 343 075,21 грн., позивач надав до суду:

- видаткові накладні № Б-204-6 від 17.07.2020, № Б-204-6-1 від 28.07.2020, № Б-204-6-2 від 28.07.2020, № Б-204-6-3 від 29.07.2020, № Б-204-6-4 від 30.07.2020, № Б-204-6-5 від 31.07.2020, № Б-204-6-6 від 31.07.2020, № Б-264 від 31.07.2020, № Б-204-6-7 від 04.08.2020, № Б-204-6-8 від 04.08.2020, № Б-204-6-9 від 06.08.2020, № Б-204-6-10 від 11.08.2020, № Б-204-6-11 від 13.08.2020, № Б-204-6-12 від 13.08.2020, № Б-204-6-13 від 13.08.2020, № Б-264-1 від 13.08.2020, № Б-264-1-1 від 18.08.2020, № Б-204-6-14 від 17.10.2020, № Б-441-2-26-11 від 26.11.2020, № Б-441-2 від 07.12.2020, № Б-441-2-1 від 07.12.2020, № Б-335 від 07.12.2020, № Б-441-2-2 від 09.12.2020, № Б-441-2-3 від 09.12.2020, № Б-205-3 від 15.12.2020, № Б-441-2-4 від 21.12.2020, № Б-441-2-5 від 23.12.2020, № Б-441-2-6 від 24.12.2020;

- товарно-транспортні накладні № 467 від 17.07.2020, № 501, 502 від 28.07.2020, № 504 від 29.07.2020, № 509 від 30.07.2020, № 513, 517 від 31.07.2020, № 556, № 552, № 551 від 13.08.2020, № 548 від 11.08.2020, № 534 від 06.08.2020, № 521, 519 від 04.08.2020, № 720 від 07.10.2020, № 962 від 26.11.2020, № 1004, № 1003 від 07.12.2020, № 1021, № 1022 від 09.12.2020, № 1080 від 21.12.2020, № 1086 від 23.12.2020, № 1097 від 24.12.2020;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з перевезення № Б-264-6тр від 31.07.2020, № Б-264тр від 13.08.2020, № Б-264-6тр-1 від 13.08.2020, № Б-264-6тр-2 від 26.11.2020, № Б-264-6тр-3 від 09.12.2020, № Б-335тр від 07.12.2020, № Б-205тр від 15.12.2020, № Б-264-6тр-4 від 24.12.2020;

- податкові накладні № 176/2 від 18.06.2020, № 177/2 від 19.06.2020, № 179/2 від 23.06.2020, № 180/2 від 24.06.2020, № 238/2 від 30.07.2020, № 390/2 від 26.11.2020, № 407/2 від 07.12.2020, № 417/2 від 07.12.2020, № 437/2 від 15.12.2020, № 438/2 від 21.12.2020, № 439/2 від 23.12.2020, № 440/2 від 24.12.2020.

При цьому, відповідач зобов`язання з оплати товару та наданих послуг виконав лише частково - у сумі 1 641 642,00 грн., про що свідчать платіжні доручення за період з 18.06.2020 по 30.07.2020.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що видаткова накладна № Б-335 від 07.12.2020 на суму 12177,60 грн. та акт здачі-прийняття робіт № 204-6тр-1 від 13.08.2020 на суму 36810,00 не містять підпису та печатки представника покупця - ТОВ «Груп ЄТС Україна», а тому не можуть слугувати належними та допустими доказами на підтвердження здійснення господарських операцій на загальну суму 48 987,60 грн.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість за поставлений, але не оплачений товар, у сумі 652 445,61 грн., що також підтверджується актами звірки взаєморозрахунків за 2020 рік, підписаними сторонами без зауважень.

У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що надані позивачем у даній справі акти звірки взаєморозрахунків досліджуються судом виключно в частині виконання сторонами зобов`язань за договором № 205-БМР від 18.06.2020, додаткових угод до нього та в частині сум, що підтверджуються належним чином складеними документами первинного бухгалтерсього обліку.

Наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що 26.01.2021 та 24.03.2021 Завод конструкцій швидкомонтованих будівель звертавсь до відповідача з вимогами сплатити заборгованість у сумі 701 443,21 грн. Проте, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Однак, під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час апеляційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7248/21 ТОВ "Груп ЄТС Україна" заперечило наявність у нього боргу за договором № 205-БМР від 18.06.2020 та зазначило, що директор ТОВ "Груп ЄТС Україна" не підписував ні самого договору № 205-БМР від 18.06.2020 (з додатковими угодами до нього), ні видаткових накладних, ні товарно-транспортних накладних, ні актів наданих послуг з перевезення, ні актів звіряння. Також він не скріплював їх печатками підприємства, а всі ці документи були підписані іншою особою з наслідуванням підпису директора ТОВ "Груп ЄТС Україна" Ільїнського К. В.

Щодо вказаних доводів відповідача колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, (далі - Положення) господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №911/1189/19.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, у матеріалах справи містяться копії видаткових накладних та актів наданих послуг (їх оригінали суд дослідив у судовому засіданні), що підтверджують поставку товару за період липень 2020 - грудень 2020 на загальну суму 2 294 087,61 грн. (в тому числі поставку товару позивачем (разом з доставкою) у сумі 652445,61 грн.). Указані документи (докази), які є первинними обліковими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", були підписані обома сторонами без зауважень та скріплені їх печатками (окрім видаткової накладної № Б-335 від 07.12.2020 та акту наданих послуг № 204-6тр-1 від 13.08.2020).

Також в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних (їх оригінали суд дослідив у судовому засіданні), які містять в собі елементи видаткових накладних та актів наданих послуг з перевезення товару, а саме - відомості про дату складання документа, назву та печатки підприємств, від імені яких складено документ; зміст та обсяг господарської операції (кількість переданого товару, його асортимент, ціну та загальну суму поставки, а також кількість займаних товаром місць), що свідчить про належність вказаних доказів, на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем.

При цьому, відсутність у товарно-транспортних накладних назви посади особи, яка отримала товар, на чому наголошував відповідач, судова колегія не вважає ознакою недійсності таких накладних, оскільки у вказаних накладних містяться підписи відповідальної особи відповідача, що прийняла товар та ці підписи засвідчені відбитком печатки ТОВ "Груп ЄТС Україна".

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Тому при розгляді справи, окрім обставин оформлення первинних документів, необхідно дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 06.04.2021 у справі №910/11720/19).

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відображають реальні господарські операції та відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Водночас, у матеріалах справи містяться акти звірки взаємних розрахунків, які колегія суддів вважає належними та допустимими доказами на підтвердження проведення господарських операцій на загальну суму 2 343 075,21 грн., оскільки такі акти були складені на підставі наявних в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів. При цьому, з платіжних доручень (покупця), якими ТОВ "Груп ЄТС Україна" частково сплачувало товар, вбачається, що призначенням платежу відповідач визначив саме «передплату за матеріали та послуги згідно договору № 205-БМР від 18.06.2020».

У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 зазначено:

«…відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

…акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб».

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 25 липня 2022 року у справі № 903/868/21.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що сторони спору не тільки уклали договір поставки № 205-БМР від 18.06.2020, а й вчинили дії на його виконання, тобто схвалили такий правочин.

Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Також відповідно до п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України (далі - ПК України) складається податкова накладна.

Тобто, реєстрація податкової накладної також є відображенням здійснення господарської операції, реального руху активів та зміни фінансового стану сторін господарської операції.

У даному випадку виконання позивачем господарських операції з поставки товару та надання автопослуг підтверджується також наявними в матеріалах справи податковими накладними та квитанціями, що містяться в податковому обліку позивача.

Яке вже неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18) встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, накладних, суди мають дослідити питання встановлення обставин, чи була печатка загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відбитком печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відбиток печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що наявний на договорі поставки № 205-БМР від 18.06.2020, а також на актах звіряння, первинних бухгалтерських документах (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актах наданих послуг з автоперевезення), відбиток печатки ТОВ "Груп ЄТС Україна" не належить цьому підприємству, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 64 постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов`язковою до застосування всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно з пунктом 65 вказаної постанови особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

Отже, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки. За таких обставин відповідач, як суб`єкт господарювання, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема при засвідченні спірних видаткових накладних, актів наданих послуг, товарно-транспортних накладних на загальну суму 2 343 075,21 грн. та актів звіряння.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, у розумінні ст. ст. 76-79, 91 ГПК України, які б свідчили про те, що печатка ТОВ "Груп ЄТС Україна" була втрачена, чи була підроблена, чи було інше незаконне використання цієї печатки третіми особами всупереч волі відповідача.

При цьому, посилання апелянта на подану до суду копію заяви про злочин, на переконання суду апеляційної інстанції, є помилковими, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 75 ГПК України відповідачем надано не було.

Таким чином, відбиток печатки підприємства, наявний на договорі, первинних документах, товарно-транспортних накладних та актах звіряння, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару та отриманні послуг з його доставки на загальну суму 2 294 087,61 грн. (у тому числі на суму несплаченого товару та послуг в розмірі 652 445,61 грн.).

Щодо посилань відповідача на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 02/08/21 від 02.08.2021 р., виконаний експертом Стасюк М. Ю., який на думку відповідача свідчить про відсутність заборгованості ТОВ "Груп ЄТС Україна" перед позивачем за договором поставки № 205-БМР від 18.06.2020, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що цей висновок не є належним доказом у справі, оскільки в ньому досліджувались питання підтвердження фактичної вартості виконаних робіт з будівництва виробничо-складського комплексу за адресою: Київська область, село Святопетрівське, вулиця Черновола, що є предметом іншого договору - договору підряду № 206 від 25.06.2020, правовідносини за яким розглядались Господарським судом міста Києва у справі № 910/5456/21. При цьому, зі змісту вказаного висновку не вбачається, що досліджені експертом питання стосувались товару, що був поставлений позивачем ТОВ "Груп ЄТС Україна" у період з липня по грудень 2020 за договором № 205-БМР від 18.06.2020.

Доводи скаржника про те, що судовому експерту для проведення дослідження було надано як матеріали справи № 910/5456/21, так і матеріали справи № 910/7428/21, що свідчить, на переконання відповідача, про дослідження експертом й документів, які подавались позивачем у даній справі, не спростовують вказаних вище висновків суду.

Колегія суддів наголошує, що у частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням наведеного та оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, колегія суддів приходить до висновку про наявність заборгованості у відповідача з оплати позивачу поставленого товару та послуг його перевезення за договором № 205-БМР від 18.06.2020 в сумі 652 445,61 грн., у той час, як відповідач доказів на підтвердження своїх доводів про відсутноість його обов`язку сплатити суму вартості товару та послуг у вказаному судом апеляційної інстанції розмірі не надав.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" підлягає часткововому задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7248/21 - скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 48 987,60 грн.

Доводи апелянта щодо наявності правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції в іншій частині підтвердження не знайшли.

Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, то судовий збір згідно приписів ст. 129 ГПК України покладається на позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7248/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7248/21 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 48 987,60 грн. заборгованості.

Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/7248/21 викласти у наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 6, приміщення 59, ідентифікаційний код 41186767) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель (27552, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 57, ідентифікаційний код 14276579) заборгованість у сумі 652 445,61 (шістсот п`ятдесят дві тисячі чотириста сорок п`ять) грн. 61 коп. та судовий збір у сумі 9 786 (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 22 коп.»

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель (27552, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 57, ідентифікаційний код 14276579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ЄТС Україна" (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 6, приміщення 59, ідентифікаційний код 41186767) 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 92 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу № 910/7248/21 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.09.2022.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.В. Владимиренко

С.І. Буравльов