Постанова

від 20.09.2022 по справі 910/10146/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2022 р. Справа№ 910/10146/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Владимиренко С.В.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 (повний текст складено 23.10.2022)

у справі №910/10146/21 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал"

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 38 470,72 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

18.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі - ТОВ «Маркс.Капітал») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) 38 470,72 грн, з яких 4 650,29 грн 3% річних, 33 820,43 грн інфляційних витрат

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Маркс.Капітал» вказує, що на підставі положень ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у МТСБУ виник обов`язок відшкодувати збитки, понесені в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 у справі №910/10146/21 позов ТОВ "Маркс.Капітал" задоволено повністю. Стягнуто з МТСБУ на користь ТОВ "Маркс.Капітал" 4 650,29 грн 3% річних, 33 820,43 грн інфляційних витрат, 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 270,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, є обґрунтованими та такими, що відповідають положенням чинного законодавства. Встановлені судом обставини щодо ліквідації страховика ухвалою суду 17.07.2019, що за вказаних висновків є початком перебігу строку позовної давності, свідчать про звернення ТОВ «Маркс.Капітал» з позовом до МТСБУ в межах такого строку.

Дослідивши надані позивачем докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат, у сумі 4 000,00 грн. З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру витрат на професійну правничу допомогу чи відмови у їх задоволенні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, МТСБУ звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги проводити з викликом сторін. У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та розподілити судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги МТСБУ посилається на невідповідність викладених у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

На думку скаржника, суд першої інстанції належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право, та помилково дійшов висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту ДТП, а з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом.

Оскільки про своє порушене право позивач дізнався не з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом, а з моменту настання ДТП, суд неправомірно не застосував строк позовної давності.

МТСБУ вказує, що позивач звернувся з позовом у цій справі з пропуском як загального так і спеціального строків позовної давності, а тому підлягають застосуванню наслідки пропуску строків позовної давності - відмова в позові в повному обсязі.

Також скаржник вважає, що відповідальність страховика-банкрута за порушення грошового зобов`язання, яка визнана погашеною, не входить до зобов`язань МТСБУ.

У поданій апеляційній скарзі відповідач на підтвердження своєї позиції, посилається на висновок науково-правової експертизи на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22.02.2022 №126/26-е, затверджений головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2021 апеляційну скаргу МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 у справі №910/10146/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 до надходження матеріалів справи №910/10146/21 до Північного апеляційного господарського суду.

08.12.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10146/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 апеляційну скаргу МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 у справі №910/10146/21 залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відмовлено МТСБУ в задоволенні клопотання про розгляд даної апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 у справі №910/10146/21. Призначено розгляд апеляційної скарги МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 у справі №910/10146/21 без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022, у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Сітайло Л.Г. у відпустці для догляду за дитиною, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 прийнято апеляційну скаргу МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 у справі №910/10146/21 до провадження у визначеному складі суду. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позиції учасників справи.

ТОВ «Маркс.Капітал» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні аргументи на їх спростування, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням про притягнення до відповідальності за зловживання процесуальними правами, у якому просить притягнути до відповідальності МТСБУ шляхом накладення штрафу відповідно до положень ст. 135 ГПК України за систематичне зловживання процесуальними правами.

В обґрунтування заявленого клопотання ТОВ «Маркс.Капітал» вказує, що протягом 2021 та 2022 років ним було заявлено ряд позовів до МТСБУ про стягнення заборгованості за договорами страхування, що виникла внаслідок часткового виконання МТСБУ зобов`язань за договорами страхування. За вказаними позовами судами першої інстанції були прийняті рішення на користь позивача, які відповідачем оскаржено в апеляційному порядку.

МТСБУ при зверненні до суду апеляційної інстанції із апеляційними скаргами не сплачувало судовий збір за подання апеляційних скарг та не надавало доказів направлення апеляційних скарг позивачу, а тому такі апеляційні скарги судом апеляційної інстанції було залишено без руху.

ТОВ «Маркс.Капітал» вважає, що такі дії МТСБУ свідчать про вчинення останнім аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення, що є зловживанням процесуальними правами, а тому суд має вжити заходів процесуального примусу шляхом накладення на відповідача штрафу.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених ч. 10 ст. 188 цього Кодексу.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п`яти до п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (ч. 1 ст. 131 ГПК України).

За змістом п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засадам (принципів) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Статтею 43 ГПК України унормовано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Статтею 17 ГПК України встановлено право на перегляд справи та оскарження судового рішення.

Зокрема, згідно з ч. 1 цієї статті учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За таких обставин клопотання ТОВ «Маркс.Капітал» про притягнення МТСБУ до відповідальності за зловживання процесуальними правами задоволенню не підлягає, оскільки право на апеляційне оскарження судового рішення передбачене Законом, а не сплата судового збору за подання апеляційних скарг не може свідчити про зловживання відповідачем процесуальними правами, оскільки в подальшому апелянт усунув недоліки, допущені при поданні апеляційної скарги, шляхом сплати судового збору. Узагальнене посилання заявника на інші справи апеляційний суд вважає недоречними.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що наданий МТСБУ з апеляційною скаргою Висновок науково-правової експертизи на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди, який складений 22.02.2022 науковим експертом Поліводським О.А. (Інститут держави та права імені В.М. Корецького НАН України), не подавався МТСБУ до господарського суду першої інстанції.

Вказаний Висновок не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки відповідачем не дотримано порядок залучення експерта з питань права (ст. 70 ГПК України), сам висновок не відповідає положенням ст. 108 ГПК України, якою врегульовано порядок подання і зміст висновку експерта в галузі права, а також МТСБУ не надало доказів неможливості подання такого Висновку господарському суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

14.11.2014 у м. Харкові по вул. Салтівське шосе на перехресті з вул. Крупської, Гогія Джумбер, керуючи автомобілем ВАЗ 21112, д.н.з. НОМЕР_1 , не уступив дорогу автомобілю «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , невірно вибрав радіус повороту, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в результаті якої автомобіль «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 02.12.2014 у справі №643/18285/15-п притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3976069 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» (далі - ПАТ «СК «Україна»).

Відповідно до звіту №446 дослідження спеціаліста-автотоварознавця вартість матеріального збитку пошкодженого автомобіля «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого у ДТП 14.11.2014, визначена у розмірі 73 150,19 грн.

15.10.2014 ОСОБА_1 як власник автомобіля «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 , подав до ПАТ «СК «Україна» заяву про страхове відшкодування.

09.04.2015 ОСОБА_1 (цедент) уклав з ФОП Шияном Д.С. (цесіонарій) договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, за умовами якого ФОП Шиян Д.С. набув право вимоги у зобов`язаннях, що виникли із вищевказаної ДТП, у т.ч. права одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну ОСОБА_1 від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ, в передбачених законом випадках.

30.04.2015 ФОП Шиян Д.С. (клієнт) та ТОВ «Маркс.Капітал» (фактор) уклали договір про надання фінансових послуг факторингу №5/30-04/2015, за умовами п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку №1 до цього договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 09.04.2015 на суму 49 500,00 грн.

В силу умов вказаного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п. 1.2 договору).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що зобов`язаною особою (боржником) є Гогія Джумпер; страхова компанія: ПАТ «СК «Україна»; МТСБУ у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, починаючи з 30.04.2015 кредитором у договірному зобов`язанні за договором страхування №АС/3976069, яке виникло в результаті ДТП, є ТОВ «Маркс.Капітал».

ПАТ «СК «Україна», в порушення умов договору страхування (полісу) №АС/3976069, не здійснило виплату грошового зобов`язання за заявою ОСОБА_1

ТОВ «Маркс.Капітал» та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулись до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - ПАТ «СК «Україна» (код ЄДРПОУ - 30636550), оскільки останнє має кредиторську заборгованість і неспроможне її погасити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 було відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПАТ «СК «Україна», визнано розмір вимог ініціюючих кредиторів - ТОВ «Маркс.Капітал» та ПАТ «СК «Арсенал Страхування» на суму 1 232 899,85 грн, призначено в даній справі розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тищенко О.І.

30.03.2018 ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПАТ «СК «Україна».

24.04.2018 ТОВ «Маркс.Капітал» подало уточнення до заяви про грошові вимоги до ПАТ «СК «Україна» у справі №910/842/18, у т.ч. за зобов`язанням, яке виникло за страховою подією 14.11.2014. Ці уточнення стосувались детального розрахунку заборгованості ПАТ «СК «Україна» перед ТОВ «Маркс.Капітал», у т.ч. за зобов`язанням, яке виникло на підставі договору №АС/3976069, яка складається з 49 500,00 грн - розміру збитку, 4 650,29 грн - 3% річних, 33 820,43 грн - інфляційних витрат, 12 375,00 грн - пені.

Ухвалою попереднього засідання від 15.06.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ «СК «Україна» на загальну суму 22 101 683,87 грн, у т.ч. визнано грошові вимоги ТОВ «Маркс.Капітал».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати ПАТ «СК «Україна» у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами.

ТОВ «Маркс.Капітал» вказує, що МТСБУ виконало зобов`язання за договором №АС/3976069 частково, оскільки не сплатило на користь ТОВ «Маркс.Капітал» 3% річних та інфляційні втрати, у зв`язку з чим ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача вказаних сум.

МТСБУ надало відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, МТСБУ вказує, що позивач не надав доказів звернення із заявою про виплату страхового відшкодування до ПАТ «СК «Україна», а тому нарахування заявлених інфляційних витрат та 3% річних неможливо обрахувати; відповідач не порушував жодного грошового зобов`язання перед позивачем, тому на нього не може бути покладена відповідальність в порядку ст. 625 ЦК України; інфляційні втрати та 3% річних є повністю погашеними та не входять до зобов`язань, передбачених пп. «г» п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV.

Також МТСБУ просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

ТОВ «Маркс.Капітал» у відповіді на відзив навело аргументи на спростування заперечень МТСБУ.

МТСБУ надало заперечення на відповідь на відзив.

Також МТСБУ звернулось з клопотанням про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного перегляду справи №910/41293/19.

В обґрунтування вказаного клопотання МТСБУ вказує, що у провадженні Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду перебуває касаційна скарга МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №910/14293/19 у подібних правовідносинах.

Оскільки розгляд справи по суті розпочався 21.08.2021, господарський суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі до закінчення касаційного перегляду справи №910/14293/19 та відмовив у задоволенні клопотання МТСБУ.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За визначенням ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обв`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон №1961-IV).

Закон № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За визначенням п. 9.1 ст. 9 Закон №1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з п. 22.1 Закон №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг страхування, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06.06.2012 у справі №303/2147/14-ц (провадження №6-49цс12), а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі №910/17993/15, від 28.02.2018 у справі №149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі №758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі №760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі №280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі №452/3519/15.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18).

З огляду на викладене, існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й застосування відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов`язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 ТОВ «Маркс.Капітал» визнано кредитором ПАТ «СК «Україна», в т.ч. за зобов`язаннями, що є предметом спору у цій справі.

Станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду його визнано кредитором ПАТ «СК «Україна» (банкрута) з грошовими вимогами, в т.ч. за полісом №АС/3976069, зокрема, 49 500,00 грн - розмір збитку, 4 650,29 грн - 3% річних, 33 820,43 грн - інфляційних витрат, 12 375,00 грн - пені.

В силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням викладеного, встановлені у справі №910/842/18 грошові вимоги (що включають спірні нарахування) та обґрунтованість такої вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до ПАТ «СК «Україна», мають преюдиційне значення і не потребують повторного доказування.

Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом №1961-IV та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).

За загальним правилом, викладеним в п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Норми ст. 87 Закону про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПАТ «СК «Україна») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Натомість спеціальні норми Закону №1961-IV встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.

Зокрема, відповідно до п. 20.3 ст. 20 Закону №1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Підпунктом «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.

При цьому преамбула ст. 41 Закону №1961-IV щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом, не може тлумачитись без взаємозв`язку із положеннями пп. «ґ» п. 41.1 цієї статті та із положеннями п. 20.3 ст. 20 Закону, п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування». Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми зокрема не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до ст. 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

У спірних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених ст. 41 Закону №1961-IV, а саме не переході до МТСБУ обов`язків за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 цього Закону.

Отже, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону №1961-IV) суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону №1961-IV) є невід`ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до ПАТ «СК «Україна» як на суму страхового відшкодування, так і на суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами п. 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі.

Дійшовши цього висновку, для вирішення спору про покладення на МТСБУ (відповідно до п. 20.3 ст. 20 та пп. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV) обов`язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком, обставини прострочення МТСБУ виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають значення.

У контексті спірних правовідносин та висновків Великої Палати Верховного Суду щодо спірного питання слідує, що потерпіла внаслідок ДТП особа (інша особа, яка має/набула відповідне право), у випадку наявності договору страхування та за умови виникнення у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування, не може звернутись з позовом до завдавача шкоди (винуватця ДТП) в рамках деліктного зобов`язання, натомість повинна захищати своє право у процедурі банкрутства страховика цієї особи (завдавача шкоди), а у випадку ліквідації такого страховика у вказаній процедурі - отримати право вимоги відшкодування до МТСБУ з огляду на приписи пп. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV.

У такому випадку невирішеним залишається питання захисту цивільного права потерпілого щодо своєчасного і належного отримання гарантованих законом виплат - страхового відшкодування, в т.ч. і у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання такого зобов`язання.

Тому, з метою належного захисту права потерпілого на своєчасне та належне отримання гарантованих законом виплат (відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди), керуючись принципом верховенства права та враховуючи визначений Великою Палатою Верховного Суду спосіб захисту (щодо звернення не до завдавача шкоди, а до його страховика), колегія суддів вважає правомірним та справедливим, у даному випадку, покладення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання (страхового відшкодування) на МТСБУ.

Щодо позовної давності.

У відзиві на позовну заяву МТСБУ заявило про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика.

Аналіз положень п. п. 2, 3 ст. 20 та п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV свідчить, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) - на МТСБУ.

Тому, на переконання колегії суддів, з урахуванням положень пп. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону №1961-IV, обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.

Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події.

Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19.

Наведеним спростовуються зазначені МТСБУ в обґрунтування апеляційної скарги доводи, зокрема, про те, що суд першої інстанції належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право та помилково дійшов висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту ДТП, а з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом. Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на висновки Верховного Суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19 вважає, що право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникло з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство.

Як зазначено вище, факт ліквідації ПАТ «СК «Україна» встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення ТОВ «Маркс.Капітал» з позовом у справі, що розглядається.

Таким чином судом встановлено обставини щодо ліквідації страховика ухвалою суду 17.07.2019, що за вказаних висновків є початком перебігу строку позовної давності.

ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось з позовом до МТСБУ 18.06.2021, тобто в межах такого строку.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних у розумінні ст. 625 ЦК України мають похідну природу від основного грошового зобов`язання, тому до них застосовується загальний строк позовної давності у три роки.

За наведених підстав, враховуючи дату звернення ТОВ «Маркс.Капітал» з позовом у цій справі, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог позову в частині стягнення інфляційних та 3% річних, про що заявив відповідач у справі.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що до стягнення з МТСБУ на користь ТОВ «Маркс.Капітал» підлягає 4 650,29 грн - 3% річних, 33 820,43 грн - інфляційних витрат.

З огляду на вимоги апеляційної скарги та встановлені ст. 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів відзначає, що МТСБУ не вказує про допущені господарським судом першої інстанції порушення в частині присудження до стягнення з МТСБУ витрат ТОВ «Маркс.Капітал» на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 у справі №910/10146/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 у справі №910/10146/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на апелянта.

4. Справу №910/10146/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.В. Владимиренко

В.А. Корсак