Рішення

від 12.09.2022 по справі 902/513/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2022 р.Cправа № 902/513/22

за позовом: Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Олександра Смуригіна (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, Вінницька обл., 21050) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (пл. Перемоги, 10, м. Київ, 01135)

до: Вороновицької селищної ради (вул. Козацький шлях,60, смт. Вороновиця, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23252)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Професійно-технічне училище № 14 смт Вороновиця (вул. Гагаріна, 1, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька обл., 23252)

про скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок із комунальної до державної власності

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Манзюк Х.О.

за участю представників:

прокурор: Суходоля М.В.

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

третьої особи: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

22.06.2022 до Господарського суду Вінницької області подано позов заступника керівника Вінницької обласної прокуратури Олександра Смуригіна в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Вороновицької селищної ради про скасування державної реєстрації та повернення земельних ділянок із комунальної до державної власності.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 902/513/22 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 27.06.2022 відкрито провадження у справі № 902/513/22. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.07.2022. Залучено у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Професійно-технічне училище № 14 смт Вороновиця (вул. Гагаріна, 1, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька обл., 23252).

На визначену дату судом в судове засідання з`явився прокурор. Представник позивача, відповідача та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 27.06.2022.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення підготовчого провадження, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 06.07.2022 повідомлено учасників справи про підготовче засідання, що відбудеться 09.08.2022.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився прокурор. Представник позивача, відповідача та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 06.07.2022.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 09.08.2022 повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 13.09.2022.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився прокурор. Представник позивача, відповідача та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 09.08.2022.

Водночас, відповідачу та третій особі ухвала суду від 09.08.2022 вручена останнім 17.08.2022, що підтверджується витягами з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".

Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

В якості підстав заявлених позовних вимог прокурор зазначає наступне: Вінницькою обласною прокуратурою вивчено стан додержання вимог земельного законодавства при передачі земельних ділянок з державної у комунальну власність, які перебувають на праві постійного користування у державних навчальних закладах області, та встановлено порушення у сфері земельних правовідносин, внаслідок яких земельні ділянки, які перебувають на праві постійного користування у Професійно-технічного училища № 14 смт Вороновиця (далі - ПТУ № 14), вибули із власності держави.

Так прокурором зазначається, що згідно з витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності на земельних ділянках за кадастровими номерами 0520655300:02:007:0464 та 0520655300:02:004:0128, що розміщені в межах смт Вороновиця, Вінницького району, Вінницької області є об`єктами державної власності, суб`єктом управління яких є МОН України, балансоутримувачем - ПТУ № 14 та на території спірних земельних ділянок знаходяться об`єкти нерухомого майна, які перебувають на балансі ПТУ № 14 та є державною власністю.

За інформацією ПТУ № 14 від 12.04.2021 № 126, надісланою на запит обласної прокуратури від 31.03.2021 № 24-266вих-21, згода МОН України на передачу у комунальну власність спірних земельних ділянок не надавалася.

Крім того, згідно з листом Вороновицької селищної ради від 09.06.2022 № 370/02.23/22, надісланим на запит Вінницької обласної прокуратури від 03.06.2022 № 24-470вих-22, Вороновицькою селищною радою рішення щодо передачі з державної у комунальну власність спірних земельних ділянок не приймалися.

Відповідно до інформації, надісланої 08.06.2022 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області за № 0-2-0.61-1804/2-22 у відповідь на лист Вінницької обласної прокуратури від 03.06.2022 № 24-469вих-22 рішення про передачу з державної у комунальну власність спірних земельних ділянок Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не приймалися.

З урахуванням зазначеного Вінницька обласна прокуратура вважає, що є достатні підстави для представництва інтересів держави в особі МОН України щодо усунення перешкод у здійсненні права володіння та розпорядження земельними ділянками шляхом повернення їх у власність держави з правом постійного користування ПТУ № 14, що перебуває в управлінні МОН України, що і стало підставою позову.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне:

згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.04.2021 № НВ-0521641232021 та від 01.04.2021 № НВ-0521641332021, надісланими Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області 07.04.2021 за № 0-2-0.2-3372/2-21 у відповідь на лист Вінницької обласної прокуратури від 31.03.2021 за № 24-265вих-21, - державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:02:007:0464 управлінням Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, складеного приватним підприємством «Земельно-кадастрове бюро» від 12.02.2014, - здійснено 13.02.2014, а земельної ділянки з кадастровим номером 0520655300:02:004:0128 управлінням Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-земельний союз «Альянс» від 03.12.2015 -14.04.2016.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 20.02.2014 на підставі п. З розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI державним реєстратором Вінницького районного управління юстиції Вінницької області Бадюк О.В. внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зареєстровано за Вороновицькою селищною радою земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:02:007:0464 площею 2,2568 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, форма власності - власність територіальних громад.

20.02.2014 р. на підставі рішення 28 сесії 06 скликання Вороновицької селищної ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування професійно-технічному училищу № 14 по вулиці Гагаріна, 1 в межах смт Вороновиця» від 14.02.2014 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.02.2014 № НВ-0501562532014 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою за ПТУ № 14. Надалі 05.03.2014 сформовано та надано навчальному закладу витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого права серії ВАХ № 318824.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 27.10.2016 на підставі п. З розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради Бадюк О.В. внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та зареєстровано за Вороновицькою селищною радою земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:02:004:0128 площею 0,082 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, форма власності - власність територіальних громад.

Одночасно на підставі рішення 15 сесії 07 скликання Вороновицької селищної ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ПТУ-14 по вулиці Гагаріна, 26 в межах смт Вороновиця» від 07.10.2016 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою за ПТУ № 14.

Так, судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПТУ № 14 є державною організацією (установою, закладом), засновником якого є Міністерство освіти і науки України (далі - МОН України).

Водночас у відповідності зі статутом ПТУ № 14, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 06.08.2012 № 902 зі змінами, затвердженими наказом заступника Міністра освіти і науки від 20.09.2013 № 1334 (далі - Статут) та чинним на момент передачі земельної ділянки з державної у комунальну власність, ПТУ № 14 є підпорядкованим МОН України державним професійно-технічним навчальним закладом Другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію потреб громадян У професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями та кваліфікацією (п. 1.1 Статуту). Управління ПТУ № 14 здійснюється МОН України та Департаментом освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації (п. 6.1 Статуту). Для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів училище має відповідну навчально-матеріальну базу та земельну ділянку, площею 55,3 га, у тому числі орної землі - 48,2 га, відповідно до паспортів, технічної документації, актів права власності тощо (п. 7.8 Статуту). Об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно училища є державною власністю, що закріплене МОН України за училищем і перебуває в оперативному управлінні училища. Функції управління майном, закріпленим за училищем, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює МОН України (п. 7.9 Статуту). Училище несе відповідальність перед МОН України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна (п. 7.10 Статуту).

Судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності, надісланого на запит обласної прокуратури від 30.03.2021 № 24-263вих-21, спірні земельні ділянки є об`єктами державної власності, суб`єктом управління яких є МОН України, балансоутримувачем - ПТУ № 14 (реєстровий номер майна - 02539967.1.НХЕЛЦМ610; код та назва майна відповідно до класифікатора державного майна - 3199.9 Землі іншого призначення; розмір земельної ділянки - 22568 м2; реєстровий номер майна - 02539967.1.НХЕЛЦМ614; код та назва майна відповідно до класифікатора державного майна - 3199.9 Землі іншого призначення; розмір земельної ділянки - 820 м2;).

Окрім того, судом встановлено, що на території спірних земельних ділянок знаходяться об`єкти нерухомого майна, які перебувають на балансі ПТУ № 14 та є державною власністю.

Відповідно до інформації, надісланої 29.04.2021 ПТУ № 14 за № 153 у відповідь на лист Вінницької обласної прокуратури від 28.04.2021 № 24-387 вих-21, на балансі ПТУ № 14 перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 0520655300:02:007:0464 площею 2,2568 га та 0520655300:02:004:0128 площею 0,082. На земельній ділянці з кадастровим номером 0520655300:02:007:0464 розміщені наступні об`єкти нерухомого майна, які перебувають на балансі ПТУ № 14 та є державною власністю: будівля навчального корпусу, будівлі гуртожитків № 1, 2, 3, навчально- виробничі будівлі № 1, 2, будівля виробничих приміщень, будівля їдальні, будівля котельні, гараж, убиральня, гараж, трансформаторна підстанція, сарай, убиральня, очисник.

На земельній ділянці з кадастровим номером 0520655300:02:004:0128 розміщена нежитлова будівля площею 258,8 м2, яка перебуває на балансі ПТУ № 14 та є державною власністю.

Також, за інформацією ПТУ № 14 від 12.04.2021 № 126, надісланою на запит обласної прокуратури від 31.03.2021 № 24-266вих-21, згода МОН України на передачу у комунальну власність спірних земельних ділянок не надавалася.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як вже зазначалося, 20.02.2014 державним реєстратором Вінницького районного управління юстиції Вінницької області Бадюк О.В. (підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 11191185 від 25.02.2014) та 27.10.2016 державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради Бадюк О.В. (підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32130986 від 31.10.2016) внесено зміни про право власності на земельні ділянки, згідно з якими її власником є Вороновицька селищна рада, форма власності - власність територіальних громад, підстава для державної реєстрації - п. З розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI.

Підставою позову прокурором визначено неправомірність передання земельних ділянок у власність Вороновицькій селищній раді, тому вважає, що земельні ділянками мають бути повернуті у власність держави з правом постійного користування ПТУ № 14, що перебуває в управлінні МОН України.

З приводу права прокурора на звернення до суду із даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частин 3, 4, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 цього ж Закону).

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, то суд повинен перевірити вказані доводи прокурора незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 15.01.2020 у справі № 698/119/18). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами 3, 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

За доводами прокурора, у даному випадку наявність «інтересу держави» полягає у порушенні права держави у сфері земельних відносин позбавлення права власності держави на земельні ділянки.

Належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної власності, які відповідно до ст. 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу.

Так, прокурором вказується, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПТУ № 14 є державною організацією (установою, закладом), засновником якого є МОН України.

З огляду на це, органом уповноваженим державою здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах є МОН України.

МОН України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти.

З огляду на зазначене, МОН України наділено повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто воно на основі законодавства здійснює владні управлінські функції, а отже є суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, МОН України уповноважене здійснювати реалізацію прав держави як власника спірних земельних ділянок та управління об`єктами нерухомого майна - земельними ділянками, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, які перебувають на балансі ПТУ № 14 та є державною власністю, зокрема шляхом звернення до суду з позовом з метою повернення у державну власність земельних ділянок.

З метою встановлення наявності підстав для представництва Вінницькою обласною прокуратурою 31.03.2021 за вих. № 24-267вих-21 та 20.04.2021 за вих. № 24-360вих-21 до МОН України надіслано листи щодо вжиття заходів для поновлення порушених інтересів держави, проте відповіді не отримано.

В подальшому, Вінницькою обласною прокуратурою 07.09.2021 за вих. № 24-888вих-21 знову надіслано лист до МОН України щодо інформування обласної прокуратури про надання (ненадання) згоди МОН України на передачу цілісного майнового комплексу ПТУ № 14 та спірних земельних ділянок до комунальної власності, вжиті заходи для поновлення порушених інтересів держави та повернення земельних ділянок у державну власність.

МОН України 10.11.2021 до Вінницької обласної прокуратури надіслано відповідь № 1/19446-21 з якої вбачається, що МОН України пропозиції щодо передачі цілісного майнового комплексу ПТУ № 14, у тому числі спірних земельних ділянок, до Мінекономіки не надсилалися та заходи, спрямовані на поновлення порушених майнових інтересів держави не вживалися. Водночас, у разі наявності підстав, МОН України не заперечує щодо представництва прокуратурою інтересів держави в суді.

Таким чином, за доводами прокурора з моменту вибуття спірних земельних ділянок із державної власності до цього часу МОН України не вжито заходи щодо повернення у власність держави земельних ділянок з кадастровими номерами 0520655300:02:007:0464 площею 2,2568 га та 0520655300:02:004:0128 площею 0,082 га, ринкова вартість яких станом на 03.06.2022, згідно з проведеним аналізом ринку земельних ділянок суб`єктом оціночної діяльності, становить 1 470 000 грн 110 000 грн відповідно.

Необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й відповідача, повернення землі у державну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження об`єктами державної власності, дотримання принципу раціонального використання майна держави, що відповідає принципу, закріпленому у ст. З Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані заклади професійної (професійно-технічної) освіти, належить, зокрема, розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 49 Закону України «Про професійно-технічну освіту» об`єкти права власності закріплюються засновником за закладом професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності або установою професійної (професійно-технічної) освіти на праві оперативного управління. Заклади освіти та установи професійної (професійно-технічної) освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна. Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником.

Приписами ст. З Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що об`єктом управління державної власності є, зокрема, майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям. У ст. 4 зазначеного закону встановлено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України від 16.10.2014 № 630, відповідно до якого МОН України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. «Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що прокурором дотримано встановлений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок щодо звернення до органів, уповноважених на захист майнових інтересів держави, яким у даній справі є Міністерство освіти і науки України. У зв`язку з неотриманням відповіді зазначеного органу та відсутність будь-яких посилань вказаного органу на вчинення дій для усунення виявлених порушень, прокурор правомірно скористався процесуальними повноваженнями щодо звернення з позовом до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для представлення прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено статтею 117 Земельного кодексу України.

Розпорядженням КМУ від 31.01.2018 № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" передбачено порядок передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад.

Відповідно до ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За положеннями ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1 ст. 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та п. «ж» ч. 4 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим кодексом. Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою. До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, які закріплені за державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти.

Згідно з абз. 1, 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим кодексом. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать, серед інших, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Водночас, пп. «а» п. 4 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI передбачено, що у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Професійно-технічне училище № 14 смт. Вороновиця - державний заклад, засновником якого є Міністерство освіти та науки України, вид діяльності професійно-технічна освіта (основний).

За положеннями п. 1.1. статуту Професійно-технічне училище № 14 смт. Вороновиця (училище) є підпорядкованим Міністерству освіти та науки, молоді та спорту, державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів , здібностей, стану здоров`я.

Як передбачено п. 6.1. статуту, управління училища здійснюється Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, управлінням освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації відповідно до повноважень, визначених законодавством України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 7.8. статуту для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів училище має відповідну навчально-матеріальну базу та земельну ділянку загальною площею 55,3 га (в тому числі, орної землі 48,2 га) відповідно до паспортів, технічної документації, актів права власності тощо.

Згідно п. 7.9. статуту об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно училища є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки, молоді та спорту за училищем, і перебуває у оперативному управлінні училища.

У відповідності до п. 7.10. статуту училище несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки, молоді та спорту за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.

Наказом заступника Міністра освіти і науки № 1334 від 20.09.2013, з метою приведення статуту Професійно-технічного училища № 14 смт. Вороновиця у відповідність до законодавства України, до статуту училища внесено зміни, за якими у тексті статуту слова Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України в усіх відмінках замінено словами Міністерство освіти і науки України у відповідних відмінках, та слова Управління освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації в усіх відмінках замінено словами Департамент освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації у відповідних відмінках (а.с. 104).

Відповідно до пункту 2 частини 2, частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно статті 49 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" засновник закріплює за закладами професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності та установами професійної (професійно-технічної) освіти об`єкти права власності, які належать засновнику на праві власності або орендовані ним у інших власників.

Заклади освіти та установи професійної (професійно-технічної) освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна. Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником.

Статтею 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" встановлено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).

Пунктами 11, 18, 28 частини 1 статті 6 вищеназваного Закону унормовано, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів; погоджують передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, а також передачу об`єктів комунальної власності в державну власність; у випадках, передбачених законодавством, приймають рішення про передачу об`єктів державної власності в комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об`єктами державної власності, господарських структур або в користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; забезпечують оформлення прав на земельні ділянки (у разі відсутності необхідних документів) та уточнення меж земельних ділянок державних і казенних підприємств, державних установ, організацій та об`єктів нерухомості (будівлі, споруди), що не увійшли до статутних капіталів господарських товариств, утворених у процесі корпоратизації державних підприємств.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Міністерство освіти і науки України не надавало згоди на передачу земельної ділянки з кадастровим номерами 0520655300:02:007:0464 та 0520655300:2:004:0128, які перебувають у постійному користуванні Професійно-технічного училища № 14 смт. Вороновиця.

Згідно з листом Вороновицької селищної ради від 09.06.2022 № 370/02.23/22, надісланим на запит Вінницької обласної прокуратури від 03.06.2022 № 24-470вих-22, Вороновицькою селищною радою рішення щодо передачі з державної у комунальну власність спірних земельних ділянок не приймалися.

Відповідно до інформації, надісланої 08.06.2022 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області за № 0-2-0.61-1804/2-22 у відповідь на лист Вінницької обласної прокуратури від 03.06.2022 № 24-469вих-22 рішення про передачу з державної у комунальну власність спірних земельних ділянок Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не приймалися.

Отже, виходячи з вищенаведеного, відповідач не мав повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності.

Окрім того, припинення права постійного користування земельними ділянками може відбуватись лише на підставі закону. Такі підстави передбачені ст. 141 ЗК України, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до положень ч.ч. 3, ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його письмовою згодою та оформленою належним чином заявою до суб`єкта, який здійснює функції власника земельної ділянки.

Однак, у Професійно-технічного училища № 14 смт. Вороновиця право постійного користування земельною ділянкою не припинялося ані шляхом добровільної відмови, ані шляхом припинення діяльної державної установи.

У постанові від 30.06.2020 у справі №922/3130/19 Верховний Суд зробив висновок щодо застосування норми права, у якому зазначив, що пункти 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній з 16.01.2020) необхідно застосовувати таким чином:

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як захист права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні -гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду: від 03.09.2020 у справі №914/1201/19; від 20.08.2020 у справі №916/2464/19; від 14.07.2020 у справі №910/8387/19; від 23.06.2020 у справі №906/516/19; від 23.06.2020 у справі №905/633/19; від 23.06.2020 у справі №922/2589/19.

Таким чином, прокурором обрано належний спосіб захисту прав позивача шляхом:

- скасувати реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:02:007:0464 площею 2,2568 га для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти по вулиці Гагаріна, 1, смт Вороновиця Вінницького району Вінницької області з одночасним припиненням права комунальної власності Вороновицької селищної ради;

- скасувати реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:02:004:0128 площею 0,082 для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти по вулиці Гагаріна, 26, смт Вороновиця Вінницького району Вінницької області з одночасним припиненням права комунальної власності Вороновицької селищної ради;

З урахуванням того, що зазначені земельні ділянки в силу свого статусу, якого вони не були позбавлені у встановленому законом порядку, взагалі не можуть перебувати у комунальній власності (ч. 2 ст. 117 ЗК України), перехід права власності на спірні земельні ділянки з порушенням положень ЗК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовні вимоги про зобов`язання повернути земельні ділянки необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).

З огляду на зазначене, беручи до уваги, що згідно з пп. «а» п. 4 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5 245-VI спірні земельні ділянки не можуть перебувати у комунальній власності, оскільки на них розташовані будівлі та споруди державної власності, наявність державної реєстрації права комунальної власності не призводить до виникнення права володіння у особи, за якою зареєстровані земельні ділянки.

За таких обставин, державна реєстрація права комунальної власності за Вороновицькою селищною радою на спірні земельні ділянки з порушенням вимог ЗК України є порушенням права власності держави в особі МОН України, що не пов`язане з позбавленням володіння.

Зазначені висновки викладені у п. п. 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на земельні ділянки, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.

З врахуванням встановлено вимоги про:

- зобов`язати Вороновицьку селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:02:007:0464 площею 2,2568 га для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти по вулиці Гагаріна, 1 смт Вороновиця Вінницького району Вінницької області у державну власність з правом постійного користування Професійно-технічного училища № 14 смт Вороновиця, що перебуває в управлінні Міністерства освіти і науки України;

- зобов`язати Вороновицьку селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:02:004:0128 площею 0,082 для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти по вулиці Гагаріна, 26, смт Вороновиця Вінницького району Вінницької області у державну власність з правом постійного користування Професійно-технічного училища № 14 смт Вороновиця, що перебуває в управлінні Міністерства освіти і науки України підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на підтвердження наявними у справі доказами факту приналежності спірних земельних ділянок до державної форми власності, суб`єктом управління якої є Міністерство освіти і науки України, тобто наявність суб`єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, враховуючи встановлений судом факт порушення прав позивача шляхом проведення реєстрації права комунальної власності на спірну земельну, суд вважає означену позовну вимогу обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з підстав наведених вище.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:02:007:0464 площею 2,2568 га для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти по вулиці Гагаріна, 1, смт Вороновиця Вінницького району Вінницької області з одночасним припиненням права комунальної власності Вороновицької селищної ради.

3. Скасувати реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:02:004:0128 площею 0,082 для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти по вулиці Гагаріна, 26, смт Вороновиця Вінницького району Вінницької області з одночасним припиненням права комунальної власності Вороновицької селищної ради.

4. Зобов`язати Вороновицьку селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:02:007:0464 площею 2,2568 га для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти по вулиці Гагаріна, 1 смт Вороновиця Вінницького району Вінницької області у державну власність з правом постійного користування Професійно-технічного училища № 14 смт Вороновиця, що перебуває в управлінні Міністерства освіти і науки України

5. Зобов`язати Вороновицьку селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0520655300:02:004:0128 площею 0,082 для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти по вулиці Гагаріна, 26, смт Вороновиця Вінницького району Вінницької області у державну власність з правом постійного користування Професійно-технічного училища № 14 смт Вороновиця, що перебуває в управлінні Міністерства освіти і науки України.

6. Стягнути з Вороновицької селищної ради (вул. Козацький шлях,60, смт. Вороновиця, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23252, код ЄДРПОУ 04326069) на користь Вінницької обласної прокуратури (вулиця Монастирська, 33, Вінниця, Вінницька область, 21000, код ЄДРПОУ 02909909) 9 924,00 грн витрат зі сплати судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

9. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

10. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 21 вересня 2022 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - прокурору, позивачу (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, Вінницька обл., 21050) (пл. Перемоги, 10, м. Київ, 01135)

4 - відповідачу (вул. Козацький шлях,60, смт. Вороновиця, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23252)

5 - третій особі (вул. Гагаріна, 1, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька обл., 23252)