Рішення

від 19.09.2022 по справі 904/2340/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2022м. ДніпроСправа № 904/2340/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" (м. Дніпро)

до Приватного підприємства "Зодчі" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості з орендної плати за договором на оренду нежитлового приміщення № 49/19 від 27.05.2021 у загальному розмірі 158 758 грн. 82 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Металургтрансремонт" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Зодчі" (далі - відповідач) заборгованість з орендної плати за договором на оренду нежитлового приміщення № 49/19 від 27.05.2021 у загальному розмірі 158 758 грн. 82 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 157 090 грн. 02 коп. - основний борг;

- 191 грн. 34 коп. - пеня;

- 1 477 грн. 46 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором на оренду нежитлового приміщення № 49/19 від 27.05.2021 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період з грудня 2021 року по липень 2022 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 157 090 грн. 02 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 4.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 03.02.2022 по 23.02.2022 в сумі 191 грн. 34 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 08.12.2021 по 25.07.2022 у сумі 1 477 грн. 46 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн. 00 коп.

Судом було відзначено, що відповідно до умов пункту 1.1. спірного договору об`єкт оренди розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Телевізійна, будинок 7, отже, справа відповідно до вимог частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 15.08.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, зокрема, в період з 21.02.2022 по теперішній час, ухвала суду від 15.08.2022 не була відправлена учасникам даної справи засобами поштового зв`язку.

В той же час, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд відзначає, що з тексту спірного договору на оренду нежитлового приміщення №49/19 від 27.05.2021 судом було з`ясовано, що електронною поштою відповідача є Zodchie_98@ukr.net (а.с. 11 на звороті), на яку і була направлена ухвала суду від 15.08.2022 відповідачу.

При цьому, суд розцінює електронну пошту відповідача - Приватного підприємства "Зодчі" - Zodchie_98@ukr.net, як офіційну, оскільки вона зазначена у реквізитах договору на оренду нежитлового приміщення № 49/19 від 27.05.2021, підписаного відповідачем - ПП "Зодчі"; тим більше вказаний договір підписаний 27.05.2021, що свідчить про актуальність даної електронної пошти станом на теперішній час.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до вказаних положень, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 15.08.2022 була доставлена на електронну пошту відповідача - Zodchie_98@ukr.net - 15.08.2022 (а.с.33).

Враховуючи вказане, відповідач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 15.08.2022 отримав ухвалу суду від 15.08.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа на офіційну електронну адресу відповідача.

Так, ухвалою суду від 15.08.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену вище дату вручення ухвали суду відповідачу (15.08.2022), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 30.08.2022.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий час (три тижні) господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 20.09.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору оренди майна, строк дії договору, умови передачі майна в оренду та повернення його з оренди, час користування ним орендарем, правомірність заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати, наявність часткової чи повної їх оплати, наявність підстав для стягнення пені та 3% річних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 27.05.2021 між Приватним акціонерним товариством "Металургтрансремонт" (далі - орендодавець, позивач) та Приватним підприємством "Зодчі" (далі - орендар, відповідач) укладено договір на оренду нежитлового приміщення № 49/19 (далі - договір, а.с. 9-11), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець здає в оренду орендареві:

- частину виробничого приміщення (інвентарний номер № 10187), матеріально-технічний склад, площею 229,7 квадратних метрів;

- частину виробничого приміщення (інвентарний номер № 10189), механо-складальна дільниця, площею 338,1 квадратних метрів;

- частину замощення відкритого типу, площею 10 квадратних метрів;

- кімнату в приміщенні адміністративно-побутового корпусу (інвентарний номер №10185), площею 18 квадратних метрів;

- електрично-підвісний кран-балка г/п 5 т (інвентарний номер № 40870).

Це майно здається в оренду за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Телевізійна, 7, і знаходиться на балансі ПрАТ "Металургтрансремонт".

У пункті 1.2. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з 01.06.2021 і діє до 31.12.2021.

В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 від 30.12.2021 до договору оренди нежитлового приміщення №49/19 від 27.05.2021, якою пункт 1.2. договору було викладено в такій редакції: "Договір набуває чинності з 01.01.2022 і діє до 31.12.2022" (а.с.13).

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що внаслідок укладання договору від 27.05.2021, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Судом враховано, що відповідно до частини 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2021 позивачем та відповідачем складено Акт прийому-передачі в оренду про те, що позивач передав, а відповідач прийняв в оренду виробниче приміщення:

- частину виробничого приміщення, (інвентарний номер № 10187) матеріально-технічний склад, площею 229,7 квадратних метрів;

- частину виробничого приміщення, (інвентарний номер № 10189), механо-складальна дільниця, площею 338,1 квадратних метрів;

- частину замощення відкритого типу, площею 10 квадратних метрів;

- кімнату в приміщені адміністративно - побутового корпусу,

(інвентарний номер № 10185), площею 18 квадратних метрів;

- електрично-підвісний кран-балка г/п 5 т (інвентарний номер № 40870), згідно з договору № 49/19 від 27.05.2021. В Акті сторони підтвердили, що претензій один до одного не мають (а.с.12).

Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами акту від 01.06.2021, суд дійшов висновку щодо належного виконання орендодавцем обов`язку щодо надання відповідачу в оренду відповідного нежитлового приміщення.

Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найма оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Доказів повернення нежитлового приміщення з оренди матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що розмір орендної плати складає 19 688 грн. 34 коп. з ПДВ щомісячно:

- частина виробничого приміщення, матеріально-технічний склад площею 229,7 м2 - 7 230 грн. 96 коп., без ПДВ, ПДВ 20% - 1 446 грн. 19 коп., всього 8 677 грн. 15 коп. з ПДВ, (з розрахунку 31 грн. 48 коп. без ПДВ за 1 м2);

- частина виробничого приміщення, механо-складальна дільниця площею 338,1 м2 - 8 141 грн. 45 коп., без ПДВ, ПДВ 20% - 1 628 грн. 29 коп., всього 9 767 грн. 74 коп., з ПДВ (з розрахунком 24 грн. 08 коп. без ПДВ за м2);

- частина замощення відкритого типу площею - 10 м2 143 грн. 50 коп., без ПДВ, ПДВ 20% - 28 грн. 70 коп., всього 172 грн. 20 коп., з ПДВ, розрахунком 14 грн. 35 коп. без ПДВ за м2);

- кімната в приміщенні адміністративно-побутового корпусу площею - 18 м2 з ПДВ, (з розрахунком 34 грн. 78 коп. без ПДВ за м2);

- електрично-підвісний кран-балка - 265 грн. 00 коп., ПДВ 20% - 53 грн. 00 коп., всього 318 грн. 00 коп. з ПДВ;

Розмір орендної плати за неповний період (місяць) розраховується пропорційно кількості календарних днів оренди в місяці до кількості днів цього місяця.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата здійснюється у безготівковому порядку, щомісячно до 7-го числа поточного місяця у розмірі 100% передоплати згідно з пунктом 3.1. договору. Орендна плата за користування об`єктом оренди починає оплачуватися з дати підписання актів прийому-передачі в об`ємах фактично зайнятої орендарем площі, яка вказується в актах прийому-передачі. Орендар має право вносити орендну плату наперед за квартал і півріччя.

Згідно з пунктом 3.3. договору розрахунки за спожиту воду і електроенергію не включені до складу орендної плати і виконуються орендарем самостійно з їх постачальниками. Орендодавець - має повноваження щодо врегулювання договірних відносин з учасниками роздрібного ринку щодо електрозабезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 від 30.12.2021 до договору, в якій сторони дійшли згоди:

1) у пункті 1.2 пункту 1 "Предмет договору" внести зміни та викласти в наступній редакції з 01.01.2022:

- договір набуває чинності з 01.01.2022 і діє до 31.12.2022;

2) у пункті 3.1 пункту 3 "порядок розрахунків" внести зміни та викласти в наступній редакції з 01.01.2022:

- розмір орендної плати складає 23 628 грн. 81 коп. з ПДВ щомісячно:

- виробниче приміщення площею 54 м2 - 1 560 грн. 60 коп., без ПДВ, ПДВ 20% - 312 грн. 12 коп., всього 1 872 грн. 72 коп. з ПДВ, (з розрахунку 28 грн. 90 коп. без ПДВ за 1 м2);

- матеріально технічний склад площею 229,7 м2 - 8 678 грн. 07 коп., без ПДВ, ПДВ 20% - 1 735 грн. 61 коп., всього 10 413 грн. 68 коп. з ПДВ, (з розрахунку 37 грн. 78 коп. без ПДВ за 1м2);

- механоскладальна дільниця площею 284,1 м2 8 210 грн. 49 коп., без ПДВ, ПДВ 20% - 1 642 грн. 10 коп., всього 9 852 грн. 59 коп., з ПДВ, (з розрахунком 28 грн. 90 коп. без ПДВ за м2 );

- відкрита територія площею 10 м2 172 грн. 20 коп., без ПДВ, ПДВ 20% - 34 грн. 44 коп., всього 206 грн. 64 коп., з ПДВ, (з розрахунком 17 грн. 22 коп. без ПДВ за м2);

- кімнату в адміністративній частиш площею 18 м2 751 грн. 32 коп., без ПДВ, ПДВ 20% - 150 грн. 26 коп., всього 901 грн. 58 коп., з ПДВ, (з розрахунком 41 грн. 74 коп. без ПДВ за м2 );

- кран-балка - 318 грн. 00 коп., ПДВ 20% - 63 грн. 60 коп., всього 381 грн. 60 коп. з ПДВ;

Розмір орендної плати за неповний період (місяць) розраховується пропорційно кількості календарних днів оренди в місяці до кількості днів цього місяця (а.с.13).

Позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором на оренду нежитлового приміщення № 49/19 від 27.05.2021 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за період з грудня 2021 року по липень 2022 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 157 090 грн. 02 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 4.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 03.02.2022 по 23.02.2022 в сумі 191 грн. 34 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 08.12.2021 по 25.07.2022 у сумі 1 477 грн. 46 коп. Наведені вище обставини і стали причиною виникнення спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, враховуючи порядок сплати орендної плати, визначений умовами договору (пункт 3.2. договору), строк внесення орендної плати за період користування об`єктом оренди з грудня 2021 року по липень 2022 року в загальному розмірі 185 090 грн. 01 коп. є таким, що настав.

Визначаючи граничний строк внесення орендної плати у кожному з місяців спірного періоду, судом враховано, що відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, орендна плата у вказаному періоді складає наступні суми та підлягає сплаті в такі строки:

- у грудні 2021 року орендна плата складала 19 688 грн. 34 коп.; граничний строк внесення орендної плати - 07.12.2021;

- у січні 2022 року орендна плата складала 23 628 грн. 81 коп.; граничний строк внесення орендної плати, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України - 10.01.2022;

- у лютому 2022 року орендна плата складала 23 628 грн. 81 коп.; граничний строк внесення орендної плати - 07.02.2022;

- у березні 2022 року орендна плата складала 23 628 грн. 81 коп.; граничний строк внесення орендної плати - 07.03.2022;

- у квітні 2022 року орендна плата складала 23 628 грн. 81 коп.; граничний строк внесення орендної плати - 07.04.2022;

- у травні 2022 року орендна плата складала 23 628 грн. 81 коп.; граничний строк внесення орендної плати, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України - 09.05.2022;

- у червні 2022 року орендна плата складала 23 628 грн. 81 коп.; граничний строк внесення орендної плати - 07.06.2022;

- у липні 2022 року орендна плата складала 23 628 грн. 81 коп.; граничний строк внесення орендної плати - 07.07.2022.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що зобов`язання щодо внесення орендної плати за період користування об`єктом оренди з грудня 2021 року по липень 2022 року в загальному розмірі 185 090 грн. 01 коп. відповідачем були виконані лише частково - на суму 28 000 грн. 00 коп., що підтверджується наступними банківськими виписками:

- банківською випискою від 20.01.2022 про сплату орендної плати за договором №49/19 від 27.05.2021 в сумі 16 000 грн. 00 коп. (а.с. 17 на звороті);

- банківською випискою від 03.02.2022 про сплату орендної плати за договором №49/19 від 27.05.2021 в сумі 7 000 грн. 00 коп. (а.с. 16 на звороті);

- банківською випискою від 10.06.2022 про сплату орендної плати за договором №49/19 від 27.05.2021 за червень 2022 року в сумі 2 000 грн. 00 коп. (а.с. 15);

- банківською випискою від 24.06.2022 про сплату орендної плати за договором №49/19 від 27.05.2021 за червень 2022 року в сумі 3 000 грн. 00 коп. (а.с. 14).

Таким чином, загальна сума заборгованості з орендної плати за період користування об`єктом оренди з грудня 2021 року по липень 2022 року складає 157 090 грн. 01 коп. (185 090,01 - 28 000,00).

При цьому, суд відзначає, що розрахунок заборгованості по орендній платі здійснено позивачем невірно, оскільки позивач розрахував та заявив до стягнення 157 090 грн. 02 коп., в той час, як матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості з орендної плати за період користування об`єктом оренди з грудня 2021 року по липень 2022 року в сумі 157 090 грн. 01 коп.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору оренди, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов`язання не виконав, орендну плату за період користування об`єктом оренди з грудня 2021 року по липень 2022 року в залишковій сумі 157 090 грн. 01 коп. у встановлений договором строк не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 157 090 грн. 01 коп.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення заборгованості з орендної плати в сумі 157 090 грн. 01 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 157 090 грн. 01 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, за умовами пункту 4.2. договору, у разі порушення термінів оплати, вказаних у пункті 3.2. договору, орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 4.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 03.02.2022 по 23.02.2022 в сумі 191 грн. 34 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с. 7-8), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення (період прострочення не виходить за межі періоду, що визначений судом), арифметично розрахунок в межах визначеного позивачем періоду проведено вірно. Отже, розрахунок пені, долучений до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 191 грн. 34 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 08.12.2021 по 25.07.2022 у сумі 1 477 грн. 46 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.8), та встановлено, що під час його проведення позивачем невірно визначено граничний термін внесення орендної плати у січні 2022 року та у травні 2022 року (без врахування положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України), крім того, позивач у розрахунку невірно визначив суми заборгованості у січні 2022 та червні 2022 року, оскільки не врахував призначення платежу, здійсненого позивачем 10.06.2022, та помилково врахував вказану оплату в рахунок сплати орендної плати за грудень 2021 року, в той час, як в призначенні платежу відповідач вказав, що вказаний платіж є сплатою орендної плати за червень 2022 року.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с. 8), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, судом встановлено, що в загальному періоді прострочення внесення орендної плати з 08.12.2022 по 25.07.2022 3% річних складають 1 479 грн. 50 коп.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді орендну плату, розмір якої є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий її розмір підлягає стягненню з відповідача.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 1 477 грн. 46 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 481 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" до Приватного підприємства "Зодчі" про стягнення заборгованості з орендної плати за договором на оренду нежитлового приміщення № 49/19 від 27.05.2021 у загальному розмірі 158 758 грн. 82 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Зодчі" (50086, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вулиця Телевізійна, будинок 7; ідентифікаційний код 22214322) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" (49051, м. Дніпро, вулиця Олександра Оцупа, будинок 4; ідентифікаційний код 05509858) 157 090 грн. 01 коп. - основного боргу, 191 грн. 34 коп. - пені, 1 477 грн. 46 коп. - 3% річних та 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 20.09.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко