Рішення

від 20.09.2022 по справі 904/1146/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2022м. ДніпроСправа № 904/1146/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 904/1146/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор 2000"

до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор 2000" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 11.05.2022 за вих. №11/05-ЮВ до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (далі - відповідач) про стягнення 128.443,10 грн, з яких: 114.804,44 грн основної заборгованості; 6.555,25 грн пені; 7.083,41 грн інфляційних втрат.

Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/1146/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2022.

Ухвалою від 17.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Ухвалу від 17.05.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 17.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 18.08.2022.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 17.05.2022 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 01.09.2022.

Станом на 21.09.2022 відзив не наданий.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням того, що відповідач не скористався правом на подачу відзиву, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач стверджує, що він поставив відповідачу товар, який останній оплатив лише частково, що і стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою. У зв`язку з неналежним виконанням основного зобов`язання позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки товару; наявності / відсутності доказів часткової / повної оплати товару; наявності / відсутності заборгованості; наявності підстав для стягнення пені та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 23.08.2016 між позивачем (далі позивач, постачальник) та відповідачем (далі відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 61/2308 (далі - договір).

За цим договором (п. 1.1) постачальник зобов`язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві продукцію, в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані у специфікаціях, а покупець зобов`язується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у цьому договорі.

Загальна сума цього договору (п. 2.1) визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом всього терміну дії цього договору згідно підписаних сторонами специфікацій.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 11.1).

На поставку товару між сторонами було підписано Специфікацію № 114 від 17.11.2021 на суму 72.000,00 грн (а. с. 8, том 1). Умови розрахунків: не пізніше 60 календарних днів з дати постачання.

Так, позивач поставив відповідачу товар на суму 72.000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 171101 від 17.11.2021 (а. с. 10, том 1).

На поставку товару між сторонами було підписано Специфікацію № 115 від 26.11.2021 на суму 72.000,00 грн (а. с. 12, том 1). Умови розрахунків: не пізніше 60 календарних днів з дати постачання.

Так, позивач поставив відповідачу товар на суму 72.000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 261102 від 26.11.2021 (а. с. 14, том 1).

Загалом позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 144.000,00 грн.

Відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково (у розмірі 29.195,55 грн), у зв`язку з чим залишок заборгованості складає 114.804,45 грн.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків від 19.04.2022, у якому відображено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 114.804,45 грн, який підписаний головними бухгалтерами позивача та відповідача, підписи вказаних осіб засвідчені печатками товариств.

Господарський суд зазначає, що підписання акта звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

За невчасну сплату поставленої продукції позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 17.01.2022 до 06.05.2022 на загальну суму 6.555,25 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з лютого 2022 року по березень 2022 року на загальну суму 7.083,41 грн.

Невчасна оплата поставленого товару і стала підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 114.804,44 грн основної заборгованості, 6.555,25 грн пені та 7.083,41 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 144.000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 171101 від 17.11.2021 на суму 72.000,00 грн (а. с. 10, том 1) та видатковою накладною № 261102 від 26.11.2021 на суму 72.000,00 грн (а. с. 14, том 1).

Відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково (у розмірі 29.195,55 грн), у зв`язку з чим залишок заборгованості складає 114.804,45 грн, що додатково підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 19.04.2022, у якому відображено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 114.804,45 грн і який підписаний головними бухгалтерами позивача та відповідача, підписи вказаних осіб засвідчені печатками товариств.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Умови розрахунків, які визначені у специфікаціях № 114 від 17.11.2021 на суму 72.000,00 грн (а. с. 8, том 1) та № 115 від 26.11.2021 на суму 72.000,00 грн, є такими: не пізніше 60 календарних днів з дати постачання.

З огляду на положення специфікацій строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 114.804,45 грн відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 114.804,45 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.4 договору визначено, що за невчасну сплату поставленої продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування, від суми несплаченої в строк продукції за кожен день прострочення.

За невчасну сплату поставленої продукції позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 17.01.2022 до 06.05.2022 на загальну суму 6.555,25 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.

При здійсненні розрахунку пені позивач не врахував, що 60 (шістдесятий) календарний день припадає на вихідний (16.01.2022 - неділя), а тому, в силу ч. 5 ст. 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (17.01.2022).

Таким чином, правомірним періодом для здійснення розрахунку є період з 18.01.2022 до 06.05.2022 (щодо заборгованості, у зв`язку з несплатою товару за видатковою накладною № 171101 від 17.11.2021 на суму 72.000,00 грн). В решті розрахунок позивача є арифметично та методологічно правильним.

Здійснивши власний перерахунок пені, господарський суд встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 6.534,16 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За невчасну сплату поставленої продукції позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з лютого 2022 року по березень 2022 року на загальну суму 7.083,41 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.480,50 грн, з урахуванням того, що 99,98 % позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор 2000" задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд. 3; ідентифікаційний код 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор 2000" (69035, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, 11, кімн. 32; ідентифікаційний код 30241715) 114.804,44 грн (сто чотирнадцять тисяч вісімсот чотири грн 44 коп) основної заборгованості, 6.534,16 грн (шість тисяч п`ятсот тридцять чотири грн 16 коп) пені, 7.083,41 грн (сім тисяч вісімдесят три грн 41 коп) інфляційних втрат, 2.480,50 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят грн 50 коп) судового збору.

В решті позовних вимог (про стягнення 21,09 грн пені) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк