Рішення
від 07.09.2022 по справі 910/4109/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2022Справа № 910/4109/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"

про стягнення 607 736 075,75 грн

Представники сторін:

від позивача: Коцюба В.О., Ларькін М.М., Кудряшов О.Ю.

від відповідача: Янович-Бунь І.Б., Гвоздецький А.М.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" про стягнення 542457226,37 грн, з яких: 489415107,76 грн сума основного боргу, 20656234,61 грн. пеня, 3118501,74 3% річних, 29267382,26 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №5 від 01.06.2017 про надання послуг з транспортування теплової енергії.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4109/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 29.06.2022.

24.06.2022 через електронний суд від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та постановлено здійснювати розгляд справи у судовому засіданні 29.06.2022 в режимі відеоконференції.

28.06.2022 через систему "Електронний суд" відповідач подав клопотання про продовження строку на подання відзиву.

29.06.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Протокольною ухвалою від 29.06.2022 суд на підставі ст.119 ГПК України задовольнив клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву та продовжив відповідачу строк на подання відзиву на позов до 08.07.2022.

Протокольною ухвалою від 29.06.2022 у підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 14.07.2022.

08.07.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

11.07.2022 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

11.07.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та постановлено здійснювати розгляд справи у судовому засіданні 14.07.2022 в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою від 14.07.2022 у підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 03.08.2022.

18.07.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

25.07.2022 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

28.07.2022 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та постановлено здійснювати розгляд справи у судовому засіданні 03.08.2022 в режимі відеоконференції.

02.08.2022 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

03.08.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про зменшення розміру пені.

У підготовчому засіданні 03.08.2022 суд розглянув заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

У відповідності до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до усталеної судової практики під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

У редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення з відповідача 607736075,75 грн, з яких: 489415107,76 грн основний борг, 57519627,56 грн пеня, 5853862,88 грн 3% річних, 54947477,55 грн інфляційні втрати.

Розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд встановив, що заява відповідає вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 03.08.2022 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 03.08.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалу від 03.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2022.

05.08.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

05.09.2022 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

06.09.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

06.09.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява у порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та постановлено здійснювати розгляд справи у судовому засіданні 08.09.2022 в режимі відеоконференції.

08.09.2022 через систему "Електронний суд" та на електронну пошту суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

08.09.2022 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо підстав для зменшення розміру пені.

У судовому засіданні 08.09.2022 суд протокольною ухвалою залишив без розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, яка надійшла до суду 05.08.2022, оскільки аналогічна заява прийнята судом у судовому засіданні 03.08.2022.

Представники позивача у судовому засіданні 08.09.2022 надали пояснення по суті позовних вимог, просили суд позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні 08.09.2022 проти позовних вимог заперечили, надали пояснення по суті заперечень. Також представники відповідача підтримали заяву про зменшення розміру пені, просили суд її задовольнити.

У судовому засіданні 08.09.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з жовтня 2021 року по березень 2022 року на виконання умов договору № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017 надавав відповідачу послуги з транспортування теплової енергії .

На підставі наданих відповідачем Звітів про виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, позивач склав та направив на підписання відповідачу акти надання у період, згідно із якими вартість наданих відповідачу послуг з транспортування теплової енергії за жовтень 2021 року березень 2022 року становить 489415107,76 грн.

Проте, відповідач оплату наданих позивачем послуг не здійснив та висловив заперечення щодо тарифів, застосованих позивачем при нарахуванні вартості послуг.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 607736075,75 грн (у редакції заяви про збільшення позовних вимог), з яких: 489415107,76 грн основний борг, 57519627,56 грн пеня, 5853862,88 грн 3% річних, 54947477,55 грн інфляційні втрати.

Щодо застосованих тарифів при розрахунках наданих відповідачу послуг, позивач зокрема, зазначив, що відповідач здійснює ліцензовану діяльність лише з виробництва і постачання теплової енергії, а ліцензована діяльність з транспортування теплової енергії здійснюється саме позивачем і органом ліцензування цієї діяльності позивача є КМДА, тому тарифи на транспортування теплової енергії встановлюються саме і лише Позивачу розпорядженнями КМДА.

Відтак, за доводами позивача, при розрахунках за надані позивачем відповідачу послуги з транспортування теплової енергії за договором застосуванню підлягають саме тарифи на транспортування теплової енергії, встановлені позивачу:

- на період 01.10.2021-17.10.2021 Розпорядженням КМДА від 23.12.2020 № 2077 (418,49 грн без ПДВ, 502,19 грн з ПДВ);

- на період 18.10.2021-31.03.2022 Розпорядженням КМДА від 13.10.2021 № 2145 (565,90 грн без ПДВ, 679,08 грн з ПДВ).

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що у позивача відсутні будь-які правові підстави для односторонньої зміни умов договору шляхом застосування до відповідача тарифу, встановленого позивачеві на комунальну послугу Розпоряджень КМДА № 1487 від 23.09.2020 (у редакції розпорядження від 29.12.2020 №2077) та розпоряджень від 13.10.2021 за №2145, тобто іншого, ніж той що передбачений умовами договору.

Відповідач зазначає, що витрати на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами позивача, є складовою тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання й відповідно на послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, які встановлюються НКРЕКП для відповідача. Отже, в структурі тарифів на теплову енергію відповідача, які встановлюються постановами НКРЕКП, закладаються експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії мережами інших суб`єктів господарювання. Державному регулюванню підлягають тарифи на теплову енергію та комунальну послугу з постачання теплової енергії (кінцевий тариф). Тариф на транспортування теплової енергії не застосовується окремо, а є частиною тарифу на теплову енергію (комунальну послугу, який застосовується до споживачів такої послуги.

Натомість, позивач намагається застосувати нові тарифи, встановлені йому для надання комунальної послуги споживачам його зони відповідальності до теплогенеруючої та теплопостачальної організації якою є відповідач, а отже і до споживачів відповідача.

Відповідач не є споживачем теплової енергії у розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Однак, відповідач вимагає сплати від позивача та фактично від споживачів відповідача збільшених тарифів на транспортування теплової енергії, що має вигляд зміни тарифів для споживачів зони постачання відповідача, встановлених чинною постановою НКРЕКП.

Розпорядженням КМДА № 2145, на яке посилається позивача, встановлені тарифи на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води для позивача. Тарифи застосовуються позивачем при наданні комунальної послуги власним споживачам у випадку здійснення відповідачем оплати позивачу за транспортування у більшому розмірі, ніж закладено у кінцевому тарифі на послугу з постачання теплової енергії, відбудеться порушенням структури витрат, що в свою призведе до порушення відповідачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії.

Водночас відповідач наголошує, що тарифи на теплову енергію, постачання теплової енергії, послугу з постачання теплової енергії для споживачів категорії "населення" Виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) відповідачу не встановлені досі, а відтак, при наданні послуг населенню відповідач користується тарифами, встановленими чинними постановами НКРЕКП.

Також відповідачем під час розгляду справи заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 75%.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01.06.2017 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (підприємство, позивач) та ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (товариство, відповідач) було укладено договір № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії (надалі договір) за умовами якого підприємство зобов`язується транспортувати теплову енергію, яка виробляється товариством і постачається споживачам зони теплопостачання товариства, тепловими мережами, які перебувають у господарському віданні підприємства, а товариство зобов`язується оплачувати за послуги з транспортування теплової енергії у порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.4.1. договору тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Згідно із п.4.2. договору сторони погодили, що загальна сума вартості транспортування теплової енергії товариства за цим договором складається із сум вартості щомісячного транспортування теплової енергії товариства мережами підприємства, яка визначається згідно п.4.7. договору.

Товариство зобов`язується до 8 числа місяця, наступного за звітним місяцем, надавати нарочно підприємству форму № 2-НКП-тепло (місячна), що подається до НКРЕКП, підписану уповноваженою особою (п.4.3. договору).

Підприємство протягом 4 календарних днів після отримання форми № 2-НКП-тепло (місячна) передає нарочно товариству акт про надання послуг з транспортування теплової енергії у двох екземплярах. Товариство протягом 4 календарних днів розглядає проект акту про надання послуг з транспортування теплової енергії за звітний місяць та підписує його зі своєї сторони і один примірник надсилає підприємству або у цей же строк надає обґрунтовані заперечення, з урахуванням пункту 3.3.3. договору (п.4.4. договору).

У пункті 4.5. договору Товариство зобов`язалось до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому здійснювалось транспортування теплової енергії, сплачувати підприємству 30 % від вартості місячного транспортування теплової енергії, який визначається на підставі прогнозного обсягу теплової енергії, передбаченого п. 1.2. договору. Остаточну оплату за надані за відповідний місяць послуги з транспортування теплової енергії товариство здійснює протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту про надання послуг з транспортування теплової енергії за вирахуванням здійсненої попередньої оплати.

Сторони погоджують, що у випадку не підписання акту на надання послуг з транспортування теплової енергії з причин наявності заперечень, передбачених абз.2 п.3.3.3. договору, остаточний розрахунок за надані послуги з транспортування теплової енергії за звітний місяць повинен бути здійснений Товариством не пізніше 26 числа місяця наступного за звітним на підставі ціни транспортування однієї гігакалорії теплової енергії, затвердженої уповноваженим органом, та кількості теплової енергії у відповідному місяці, визначеної відповідно до Форми №2-НКП-тепло.

Згідно із підпункту 3.3.3 договору товариство зобов`язується щомісяця підписувати та повертати підприємству один екземпляр акта про надання послуг з транспортування теплової енергії протягом 4 календарних днів з дня їх отримання або в цей же термін надати обґрунтовані письмові заперечення.

Заперечення не можуть стосуватися визначення обсягу теплової енергії, що транспортувалась мережами підприємства, якщо цей обсяг співпадає з фактичним корисним відпуском теплової енергії, згідно пункту 1 (код рядка 005) Форми №2-НКП-тепло (місячна), форми акту про надання послуг з транспортування теплової енергії, якщо вона співпадає з затвердженою Договором формою і датою акту про надання послуг з транспортування теплової енергії, якщо вона співпадає з останнім днем календарного місяця, в якому надавалися послуги.

Відповідно до п.4.7. договору місячний обсяг теплової енергії, що транспортується тепловими мережами підприємства є фактичним корисним відпуском теплової енергії, обсяг якої встановлюється згідно з пунктом 1 (код рядка 005) Форми № 2-НКП-тепло (місячна).

Додатковою угодою №1 від 01.06.2018 до договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.05.2019 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання. Якщо протягом 30 днів до терміну закінчення цього договору жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про намір його розірвати, договір вважається автоматично продовженим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.

Згідно із матеріалами справи, позивач листом №40/25/4720 від 29.11.2021 надіслав відповідачу два примірники підписаних КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" Акту №10-2021 про надання послуг з транспортування теплової енергії за жовтень 2021 року на суму 22 223 007,52 грн, який відповідач отримав 07.12.2021 (отримання відповідачем акту 07.12.2021 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення).

Відповідач листом №09/2637 від 09.12.2021 висловив заперечення щодо вартості послуг, посилаючись на таке:

- за умовами договору тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал. має встановлюватися НКРЕКП (п. 4.1 договору);

- в структурі тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для споживачів ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ", встановлених постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1823, експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії відповідача тепловими мережами інших суб`єктів господарювання враховано у розмірі 89,74 грн за 1 Гкал;

- в структурі тарифів на теплову енергію, її виробництво та постачання, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води, встановлених для ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" постановою НКРЕКП від 13.01.2021 №40, витрати на транспортування власної теплової енергії відповідача тепловими мережами інших суб`єктів господарювання складають 378,32 грн за 1 Гкал.

Згідно із розрахунком відповідача, наведеним у листі №09/2637 від 09.12.2021, вартість послуг наданих підприємством послуг з транспортування теплової енергії Товариству у жовтні 2021 року складає 6 363 729,34 грн.

Позивач листом №40/25/5000 від 14.12.2021 надіслав відповідачу два примірники підписаних КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" Акту №11-2021 про надання послуг з транспортування теплової енергії за листопад 2021 року на суму 73 656 412,20 грн, який відповідач отримав 17.12.2021 (отримання відповідачем акту 17.12.2021 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення).

Відповідач листом №09/2715 від 20.12.2021 висловив заперечення щодо вартості послуг, які по суті є аналогічними запереченням, викладеним у листі №09/2637 від 09.12.2021.

Згідно із розрахунком відповідача, наведеним у листі №09/2715 від 20.12.2021, вартість послуг наданих підприємством з транспортування теплової енергії Товариству у листопаді 2021 року становить 38 359 715,35 грн.

Позивач листом №40/25/92 від 11.01.2022 надіслав відповідачу два примірники підписаних КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" Акту №12-2021 про надання послуг з транспортування теплової енергії за грудень 2021 року на суму 105 690 653,04 грн, який відповідач отримав 14.01.2022 (отримання відповідачем акту 14.01.2022 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення).

Відповідач листом №09/73 від 17.01.2022 висловив заперечення щодо вартості послуг, вказавши наступне:

- за умовами договору тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал. має встановлюватися НКРЕКП (п. 4.1 договору);

- в структурі тарифів на теплову енергію, її виробництво та постачання, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води, встановлених для ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" постановою НКРЕКП від 13.01.2021 №40, витрати на транспортування власної теплової енергії відповідача тепловими мережами інших суб`єктів господарюванні складають 378,32 грн за 1 Гкал.

- в структурі тарифів на теплову енергію, її виробництво та постачання, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води, встановлених для ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) від 15.12.2021 №2610, витрати на транспортування власної теплової енергії відповідача тепловими мережами інших суб`єктів господарюванні складають 565,90 грн за 1 Гкал.

Згідно із розрахунком відповідача, наведеним у листі №09/73 від 17.01.2022, вартість послуг наданих підприємством послуг з транспортування теплової енергії Товариству у грудні 2021 року становить 71 659 064,09 грн.

Позивач листом №40/25/409 від 09.02.2022 надіслав відповідачу два примірники підписаних КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" Акту №01-2022 про надання послуг з транспортування теплової енергії за січень 2022 року на суму 114 060 993,12 грн, який відповідач отримав 15.02.2022 (отримання відповідачем акту 15.02.2022 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення).

Відповідач листом №09/274 від 15.02.2022 висловив заперечення щодо вартості послуг, які по суті є аналогічними запереченням, викладеним у листі №09/73 від 17.01.2022.

Згідно із розрахунком відповідача, наведеним у листі №09/274 від 15.02.2022, вартість послуг наданих підприємством послуг з транспортування теплової енергії відповідачу у січень 2022 року становить 83 395 039,56 грн.

Позивач листом №40/25/842 від 28.04.2022 надіслав відповідачу два примірники підписаних КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" Акту №02-2022 про надання послуг з транспортування теплової енергії за лютий 2022 року на суму 92 822 766,12 грн, який відповідач отримав 02.05.2022 (отримання відповідачем акту 02.05.2022 підтверджується відомостями з Укрпошти).

Відповідач листом №09/356/1 від 11.03.2022 висловив заперечення щодо вартості послуг, які по суті є аналогічними запереченням, викладеним у листах №09/73 від 17.01.2022, №09/274 від 15.02.2022.

Згідно із розрахунком відповідача, наведеним у листі №09/356/1 від 11.03.2022, вартість послуг наданих підприємством послуг з транспортування теплової енергії відповідачу у лютому 2022 року становить 67 944 030,72 грн.

Позивач листом №40/25/841 від 28.04.2022 надіслав відповідачу два примірники підписаних КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" Акту №03-2022 про надання послуг з транспортування теплової енергії за березень 2022 року на суму 80 961 275,76 грн, який відповідач отримав 02.05.2022 (отримання відповідачем акту 02.05.2022 підтверджується відомостями з Укрпошти).

Відповідач листом №09/597 від 06.05.2022 висловив заперечення щодо вартості послуг, які по суті є аналогічними запереченням, викладеним у листах №09/73 від 17.01.2022, №09/274 від 15.02.2022, №09/356/1 від 11.03.2022.

Згідно із розрахунком відповідача, наведеним у листі №09/597 від 06.05.2022, вартість послуг наданих підприємством з транспортування теплової енергії відповідачу у березні 2022 року становить 58 997 758,66 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг з транспортування теплової енергії у період з жовтня 2021 року по березень 2022 року, позивач зазначає, що у відповідача утворилася заборгованість за спірний період у сумі 489 415 107,76 грн. У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем здійснено нарахування пені у сумі 57519627,56 грн, 3% річних у сумі 5853862,88 грн та інфляційних втрат у сумі 54947477,55 грн (у редакції заяви про збільшення позовних вимог).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із матеріалами справи, позивач на виконання договору № 5 про надання послуг від 01.06.2017 у період з жовтня 2021 року по березень 2022 року надавав відповідачу послуги з транспортування теплової енергії.

У відповідності до наданих відповідачем Звітів про виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, позивач склав та направив на підписання відповідачу акти надання у період з жовтня 2021 року по березень 2022 року послуг з транспортування теплової енергії, а саме:

Акт №10-2021 про надання послуг з транспортування теплової енергії за жовтень 2021 року на суму 22 223 007,52 грн;

Акт №11-2021 про надання послуг з транспортування теплової енергії за листопад 2021 року на суму 73 656 412,20 грн;

Акт №12-2021 про надання послуг з транспортування теплової енергії за грудень 2021 року на суму 105 690 653,04 грн;

Акт №01-2022 про надання послуг з транспортування теплової енергії за січень 2022 року на суму 114 060 993,12 грн;

Акт №02-2022 про надання послуг з транспортування теплової енергії за лютий 2022 року на суму 92 822 766,12 грн;

Акт №03-2022 про надання послуг з транспортування теплової енергії за березень 2022 року на суму 80 961 275,76 грн.

На всі зазначені вище акти про надання послуг з транспортування теплової енергії відповідач надав заперечення (листи: №09/2637 від 09.12.2021, №09/2715 від 20.12.2021, №09/73 від 17.01.2022, №09/274 від 15.02.2022, №09/356/1 від 11.03.2022, №09/597 від 06.05.2022), в яких заперечив щодо застосованих позивачем тарифів.

Як встановлено судом, позивач здійснює нарахування за надані послуги з транспортування теплової енергії за тарифом, встановленим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 1487 від 23.09.2020 (у редакції розпорядження від 29.12.2020 № 2077) у розмірі 418, 49 грн за 1 Гкал (у період з 01.10.2021 по 17.10.2021) та тарифом, встановленим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 2145 від 13.10.2021 у розмірі 565,90 грн за 1 Гкал (у період з 18.10.2021 по 31.03.2022), які на переконання позивача підлягають застосуванню до нарахування плати за послуги з транспортування теплової енергії, незалежно від умов договору.

Отже, спірним є питання щодо того, який саме тариф підлягає застосуванню у правовідносинах між позивачем та відповідачем.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.09.2020 за № 1487 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"", яке зареєстроване в Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) 29.09.2020 за №№ 224/227, 225/228, 226/229, 227/230, 228/231, 229/232, 230/233, 231/234, 232/235, 233/236, 234/237, 235/238, 236/239, 237/240, 238/241, 239/242, 240/243, 241/244, 242/245, 243/246 затверджено тариф на транспортування теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" у розмірі 418,49 грн за 1 Гкал, з урахуванням внесених розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2020 № 2077, яке зареєстроване в Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) 29.09.2020 за №№ 329/332, 330/333, 331/334, 332/335, 13/336, 334/337, 335/338, 336/339, 337/340, 338/341, 339/342, 340/343, 341/344, 342/345, 343/346, 14/347, 345/348).

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.10.2021 за №2145 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"", яке зареєстроване в Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) 15.10.2021 за №№ 212/560, 213/561, 214/562, 215/563, 216/564, 217/565, 218/566, 219/567, 220/568, 221/569, 222/570 установлено тариф на транспортування теплової енергії Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" у розмірі 565,90 грн за 1 Гкал.

Так, пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 188 Господарського кодексу України встановлює, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За змістом ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як підтверджено матеріалами справи, сторони не вносили змін до договору, які є обов`язковими для сторін, що уклали такий договір, а також не вчиняли жодних дій щодо зміни умов договору чи його розірвання. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Згідно зі статями 189, 191 Господарського кодексу України, статтями 10 і 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

За змістом статті 15 Закону України "Про теплопостачання" основними завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є, зокрема, реалізація державної політики щодо функціонування ринку теплової енергії. Державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться у формі: ліцензування певних видів господарської діяльності в цій сфері; регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат; здійснення контролю за діяльністю суб`єктів відносин у сфері теплопостачання та застосування відповідних санкцій за порушення ними умов і правил здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання. Державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється Кабінетом Міністрів України; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.

Загальні засади формування тарифів на теплову енергію встановлені статтею 20 Закону України "Про теплопостачання", якою передбачено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно із ч.2, 3 ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Таким чином, законом передбачено повноваження зі встановлення тарифів на послуги з постачання теплової енергії як НКРЕКП, так і органів місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

У той же час, такі суб`єкти встановлюють тарифи для різного кола споживачів, тобто акти таких органів не розповсюджуються на тих самих осіб.

Згідно із п.2 ч.1 ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

З наведеної норми випливає, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад встановлюють тарифи, зокрема на транспортування теплової енергії, за винятком тарифів, які встановлюються НКРЕКП. Отже, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад не уповноважені на встановлення тарифів для суб`єктів, що відносяться до сфери діяльності (відання) НКРЕКП.

Статтею 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.

У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є НКРЕКП.

Статтею 16 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що до повноважень НКРЕКП, належать, зокрема: розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання; розроблення і затвердження методології (порядку) формування тарифів на теплову енергію у сфері теплопостачання для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках; ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії, транспортування її тепловими мережами, постачання теплової енергії тощо.

Згідно із ч.1 ст.6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Так, на момент укладення договору № 5 про надання послуг від 01.06.2017 регулювання діяльності позивача та відповідача здійснювалось Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У період з 04.08.2016 по 15.12.2021 встановлення тарифів на теплову енергію та комунальну послугу для відповідача здійснювалось Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Механізм формування тарифів для підприємств - ліцензіатів НКРЕКП визначено Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженим постановою НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174 (далі - Порядок №1174)

Отже, тарифи на теплову енергію, її виробництво та постачання для відповідача встановлювалися відповідними постановами НКРЕКП з урахуванням вимог Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП від 25.06.2019 за № 1174 (надалі - Порядок № 1174).

Відповідно до п.1.4, 1.5 Порядку № 1174 тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням витрат на покриття втрат ліцензіата, планованого прибутку, коригування витрат, які встановлюються НКРЕКП без урахування податку на додану вартість; структура тарифів - складові економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних із провадженням у планованому періоді ліцензованого виду діяльності у сфері теплопостачання, які групуються за статтями відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджені Міністерством фінансів України, витрати на покриття втрат та коригування витрат. Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.

Постановою НКРЕКП від 07.07.2021 № 1085 затверджено Зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 22 березня 2017 року № 308.

Зокрема, згідно із змінами затвердженими постановою НКРЕКП від 07.07.2021 №1085 обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності з постачання теплової енергії суб`єктів господарювання у разі, якщо суб`єкт господарювання здійснює (планує здійснювати) постачання теплової енергії на території відповідної області України (території міста Київ).

З 15.12.2021 року відповідачу тарифи на теплову енергію, постачання теплової енергії, послугу з постачання теплової енергії встановлює виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) (Розпорядження КМДА № 2610 від 15.12.2021 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, постачання теплової енергії, послугу з постачання теплової енергії для ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ", набрало чинності з 21.12.2021 (надалі - Розпорядження № 2610).

Водночас, тарифи, за якими позивач здійснює свою діяльність, встановлюються Київською міською державною адміністрацією у відповідності до Порядку № 869.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (надалі - Порядок №869), який визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Враховуючи наведене, у спірний період з 01.10.2021 по 31.03.2022 позивач є ліцензіатом КМДА, а відповідач, як теплогенеруюча, теплопостачальна організація та надавач комунальної послуги споживачам власної зони відповідальності є ліцензіатом НКРЕКП на виробництво теплової енергії та ліцензіатом КМДА на постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії з 15.12.2021.

Отже, на момент спірних правових відносин та на даний час позивач є ліцензіатом КМДА, а відповідач - ліцензіатом НКРЕКП (в частині виробництва теплової енергії) та ліцензіатом КМДА (в частині постачання теплової енергії).

Таким чином, тарифи на виробництво теплової енергії для відповідача (споживачів відповідача) встановлюються відповідними постановами НКРЕКП, а тарифи на теплову енергію, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії - розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради.

Тариф на транспортування теплової енергії є частиною тарифу на теплову енергію, який включається КМДА до кінцевого тарифу відповідача, тобто є частиною ціни комунальної послуги постачання теплової енергії (ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", ч. 5 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Вартістю послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (п.59 постанови КМУ № 869).

Таким чином, лише після затвердження для ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЇ" кінцевого тарифу на теплову енергію, тариф на транспортування стає його частиною та застосується для відповідної категорії споживачів.

Отже, в рахунку на оплату комунальної послуги для споживача окремо не зазначається тариф на транспортування теплової енергії, а зазначається кінцевий тариф, встановлений на певний вид комунальної послуги, який у той же час включає до себе таку складову, як витрати на транспортування теплової енергії тепловими мережами іншого ліцензіата.

У період з 01.10.2021 по 31.03.2022 відповідач надавав власним споживачам послуги за ціною згідно умов чинних укладених договорів про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (укладені до 01.05.2019) та постачав теплову енергію для споживачів, відповідно до умов чинних укладених договорів на постачання теплової енергії (укладені після 01.05.2019 згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

З 01.01.2019 тарифи на послугу з централізованого опалення та постачання гарячої води для споживачів, договори з якими укладено до 01.05.2019 (до набрання чинності Закону України "Про житлово-комунальні послуги"), встановлені чинною постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1823.

З 15.01.2021 тарифи на теплову енергію, її виробництво, постачання, послугу з постачання теплової енергії для споживачів, договори з якими укладено після 01.05.2019, встановлені постановою НКРЕКП від 13.01.2021 №40.

З 21.12.2021 тарифи на теплову енергію, постачання теплової енергії, послугу з постачання теплової енергії для споживачів категорії "бюджетні установи", "інші споживачі, крім населення", "релігійні організації" з 21.12.2021 року встановлені розпорядженням КМДА № 2610.

У контексті вище наведеного, витрати на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами позивача є складовою тарифу на теплову енергію, її виробництво та постачання й відповідно на певну комунальну послугу, яку відповідач надає своїм споживачам.

01.05.2019 набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги", вимогами якого визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг та нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг, передбачено різні моделі договірних відносин у сфері комунальних послуг, а також визначено особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоповерховому будинку, змінено підходи до формування тарифів на комунальні послуги та нарахування плати споживачам.

За змістом ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - це суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" регламентовано, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.

Згідно із ст. 21, 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вбачається, що виконавець послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, яка була чинною на момент пред`явлення позову) визначено наступне.

Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Отже, для споживачів, які не уклали договори відповідно до Закону про житлово-комунальні послуги, залишаються в силі договори на послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за тарифами, які діяли станом на 01.05.2019 і які не можуть бути змінені.

З аналізу наведених норм вбачається, що після 01.05.2019 органи місцевого самоврядування та НКРЕКП не можуть встановлювати (у тому числі за результатами коригування) тарифи на комунальні послуги, що надаються за договорами, укладеними до введення в дію Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1487 (з урахуванням внесених Розпорядженням №2077 змін), №2145 встановлено тарифи за новими видами комунальних послуг і вони підлягають застосуванню за умови укладення нових договорів.

Також відповідачем надано у матеріали справи лист Департаменту комунальних послуг та комунального обслуговування Міністерства розвитку та територій України від 12.08.2020 за №7/9.1.1/13871-20, зі змісту якого вбачається позиція профільного міністерства щодо неможливості застосування нових тарифів до моменту укладення нових договорів з врахуванням приписів Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Джерелом фінансування наданих позивачем послуг з транспортування теплової енергії для відповідача є кінцевий тариф на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води та кінцевий тариф на теплову енергію, до структури якого входять такі складові: тариф на виробництво теплової енергії, тариф на постачання теплової енергії та експлуатаційні витрати за послугу з транспортування власної теплової енергії тепловими мережами позивача (як іншого суб`єкта господарювання).

Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", ч. 5 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Таким чином, тарифи затверджуються уповноваженими органами та застосовуються до споживачів теплової енергії.

Враховуючи наведене - тариф на транспортування теплової енергії є частиною тарифу на теплову енергію, встановлену відповідачу, як ліцензіату НКРЕКП.

Той факт, що виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) встановлює тариф на транспортування теплової енергії для позивача не спростовує зазначеного висновку. Виробник/постачальник теплової енергії та особа, що здійснює транспортування теплової енергії, можуть не збігатись. Відповідач здійснює виробництво та постачання, але не має можливості здійснювати транспортування теплової енергії, у зв`язку з чим, на підставі частини 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", між сторонами було укладено договір на транспортування теплової енергії.

У той же час, для споживача тариф (ціна) послуги включає як витрати на виробництво, так і на постачання, і транспортування теплової енергії. Окремі складові тарифу затверджуються для різних ліцензіатів з метою їх включення в загальний тариф (ціну) за теплову енергію і, відповідно, на житлово-комунальну послугу для споживача.

Доказів зміни виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води позивачем не надано.

За тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1823 на централізоване опалення та централізоване постачання гарячої води (стара класифікація послуг) для категорії споживачів "населення" відповідач надавав послуги до 13.11.2021 року.

У структурі чинних тарифів на теплову енергію відповідача, встановлених постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1823, складалися витрати на транспортування власної теплової енергії мережами інших суб`єктів господарювання у розмірі 89,74 грн 1 Гкал (діяли на період з 01.01.2019 по 13.11.2021).

З 13.11.2021 року (зважаючи на публікацію публічних договорів) відповідач усім категоріям споживачів почав надавати послугу за новою класифікацією, відповідно до тарифів, встановлених постановою НКРЕКП від 13.01.2021 № 40 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, постачання, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ".

У структурі чинних тарифів на теплову енергію відповідача, встановлених постановою НКРЕКП від 13.01.2021 № 40, закладалися витрати на транспортування власної теплової енергії мережами інших суб`єктів господарювання у розмірі 378,32 грн 1 Гкал (діяли на період з 14.11.2021 по 31.03.2022).

З 21.12.2021 тарифи на теплову енергію, постачання теплової енергії, послугу з постачання теплової енергії для споживачів категорії "бюджетні установи", "інші споживачі, крім населення", релігійні організації", встановлені Розпорядженням КМДА № 2610, у якій закладалися витрати на транспортування власної теплової енергії мережами інших суб`єктів господарювання у розмірі 565,90 грн 1 Гкал (п. 1.1.9 додатку 1 до Розпорядження КМДА №2610).

У свою чергу, тарифи для позивача на теплову енергію, її виробництво, постачання, послугу з постачання теплової енергії для споживачів, договори з якими укладено після 01.05.2019 на період з 18.10.2021 (дата набрання чинності розпорядженням) по 31.03.2022 затверджено розпорядженням КМДА №2145 від 13.10.2021. Крім того, як зазначалося вище у період з 01.10.2021 по 17.10.2021 тарифи для позивача на теплову енергію, її виробництво, постачання, послугу з постачання теплової енергії для споживачів встановлювалися розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 1487 від 23.09.2020 (у редакції розпорядження від 29.12.2020 № 2077).

При цьому, частиною четвертою ст.19 Закону України "Про теплопостачання" регламентовано, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи.

Виходячи із вище наведеного, відповідач не є споживачем теплової енергії у розумінні положень Закону України "Про теплопостачання" під час виконання договору на транспортування теплової енергії, а позивач не є теплопостачальником за цим правочином щодо відповідача.

Більш того, у розумінні Закону України "Про теплопостачання" саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Також за положеннями п.3 ч.2 ст.6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" теплопостачання відноситься до сфери комунальних послуг і, відповідно, відповідач є теплопостачальною організацією та виконавцем комунальних послуг для споживачів його зони теплопостачання.

Таким чином, у відносинах між сторонами договору, відповідач є теплогенеруючою організацією (виробляє теплову енергію) та теплопостачальною організацією (постачає теплову енергію споживачам), надавачем комунальних послуг споживачам, а позивач, у свою чергу, є теплотранспортуючою організацією.

Для визначення фізичної чи юридичної особи як споживача послуги з такою особою має бути укладено договір із виконавцем комунальної послуги та теплова енергія, яка постачається такою послугою, має використовуватися для власних потреб (ст.1 Закону України "Про теплопостачання", п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198).

Із наведеного вбачається, що відповідач, як теплогенеруюча організація не є споживачем у розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за послугою транспортування теплової енергії позивачем, адже така послуга не споживається (отримується) самим відповідачем.

Зі змісту Розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1487 (у редакції розпорядження №2077), № 2145 вбачається, що тарифи на транспортування теплової енергії, були встановлені та розповсюджуються саме на споживачів позивача, а відповідач, у свою чергу, не може вважатись споживачем таких послуг.

Розпорядженнями КМДА № 1487 (у редакції розпорядження №2077), №2145 встановлюються тарифи, у тому числі, на транспортування теплової енергії, в розрізі кожної категорії споживачів зони постачання позивача (бюджетні установи, релігійні організації, інші споживачі). У зазначених розпорядженнях відсутній окремо встановлений тариф для позивача на послугу з транспортування теплової енергії, яка надається відповідачу за договором.

Розпорядженням КМДА № 2145 встановлені тарифи на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води для позивача. Тарифи застосовуються позивачем при наданні комунальної послуги власним споживачам.

Одночасно, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що послуги за договором були використані відповідачем для власних виробничих технологічних потреб, а не у зв`язку з постачанням теплової енергії кінцевим споживачам.

З урахуванням наведеного, доводи позивача, що КМДА встановлює тариф на транспортування теплової енергії для позивача, а відповідачу такий тариф не встановлюється, не спростовує, встановлених вище обставин, що підзаконні нормативно-правові акти КМДА встановлюють відповідні тарифи саме для споживачів КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" і застосовуються останнім при наданні комунальної послуги споживачам зони своєї відповідальності, а також того, що в розпорядженнях КМДА не міститься жодних тарифів, встановлених на транспортування теплової енергії відповідача.

Таким чином, визначені позивачем тарифи на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1487 (з урахуванням внесених розпорядженням № 2077 змін) та розпорядження від 13.10.2021 за №2145 не можуть бути застосовані у даному випадку.

При цьому, правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 06.11.2018 у справі № 904/7024/17, на яку посилається позивач, не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки вказана постанова прийнята не у подібних правовідносинах, так як, вказаний спір стосувався укладення договору про постачання теплової енергії.

Також суд відхиляє посилання позивача на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах у справі від 03.07.2019 у справі № 917/2094/17, від 15.10.2019 у справі №917/1324/18, від 28.11.2019 у справі № 917/35/19, оскільки вказані постанови були прийняті не у подібних правовідносинах та спори стосувалися врегулювання розбіжностей шляхом внесення змін до договору на транспортування теплової енергії.

За встановлених вище обставин, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що у спірний період з 01.10.2021 по 31.03.2022 тарифів на теплову енергію, постачання теплової енергії, послугу з постачання теплової енергії для споживачів категорії "населення" виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) для відповідача не встановлено, у зв`язку з чим відповідач для категорії населення продовжує застосовувати тарифи, встановлені НКРЕКП.

Так, у період з 01.10.2021 по 31.03.2022, при наданні послуг відповідач користувався тарифами, встановленими чинними постановами НКРЕКП:

- з 01.01.2019 року постанова від 11.12.2021 № 1823 на послугу з централізованого опалення та постачання гарячої води (за чинними договорами, які укладені до 01.05.2019, тобто за старою класифікацією послуг до набрання чинності Закону України "Про житлово-комунальні послуги")

- з 15.01.2021 постанова від 13.01.2021 № 40 (за договорами, які укладені після 01.05.2019 за новою класифікацією послуг згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Тарифи на теплову енергію, постачання теплової енергії, послугу з постачання теплової енергії для споживачів зони теплопостачання відповідача за категоріями "бюджетні установи", "інші споживачі, крім населення", "релігійні організації" з 21.12.2021 року встановлені Розпорядженням КМДА № 2610.

Таким чином, тарифи на послугу з централізованого опалення та постачання гарячої води для споживачів, договори з якими укладено до 01.05.2019, встановлені чинною постановою НКРЕКП від 11.12.2018 №1823. В структурі тарифу на послугу з централізованого постачання гарячої води та централізованого опалення експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб`єктів господарювання складають - 89,74 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

Тарифи на теплову енергію, її виробництво, постачання, послугу з постачання теплової енергії для споживачів, договори з якими укладено після 01.05.2019 встановлені постановою НКРЕКП від 13.01.2021 № 40 у розмірі 378,32 грн. за 1 Гкал без ПДВ (категорії населення, бюджетні установи, інші споживачі, релігійні організації-) та з 21.12.2021 розпорядженням № 2610 у розмірі 565,90 грн. за 1 Гкал без ПДВ (категорії бюджетні установи, інші споживачі, релігійні організації).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачем було направлено позивачу звіти про виробництво, транспортування, постачання теплової енергії (баланс теплової енергії) за період з жовтня 2021 року по березень 2022 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи листами: №04/2422 від 11.11.2021, №04/2649 від 10.12.2021, №04/50 від 11.01.2022, №04/240 від 10.02.2022, №09/274 від 15.02.2022, №09/356/1 від 11.03.2022.

При цьому, обсяг теплової енергії, що транспортувалась мережами підприємства (фактичний корисний відпуск теплової енергії згідно п. 4.7. договору) сторонами не заперечується.

Також матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до наданих відповідачем Звітів про виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, позивач склав та направив на підписання відповідачу акти надання у період з жовтня 2021 року по березень 2022 року послуг з транспортування теплової енергії, а саме: Акт №10-2021 про надання послуг з транспортування теплової енергії за жовтень 2021 року на суму 22 223 007,52 грн; Акт №11-2021 про надання послуг з транспортування теплової енергії за листопад 2021 року на суму 73 656 412,20 грн; Акт №12-2021 про надання послуг з транспортування теплової енергії за грудень 2021 року на суму 105 690 653,04 грн; Акт №01-2022 про надання послуг з транспортування теплової енергії за січень 2022 року на суму 114 060 993,12 грн; Акт №02-2022 про надання послуг з транспортування теплової енергії за лютий 2022 року на суму 92 822 766,12 грн; Акт №03-2022 про надання послуг з транспортування теплової енергії за березень 2022 року на суму 80 961 275,76 грн.

Як встановлено судом вище, на всі акти про надання послуг з транспортування теплової енергії відповідач надав заперечення (листи: №09/2637 від 09.12.2021, №09/2715 від 20.12.2021, №09/73 від 17.01.2022, №09/274 від 15.02.2022, №09/356/1 від 11.03.2022, №09/597 від 06.05.2022), в яких заперечив щодо застосованих позивачем тарифів. За розрахунком відповідача вартість послуг з транспортування теплової енергії у жовтні 2021 року становить 6 363 729,34 грн; у листопаді 2021 року 38 359 715,35 грн; у грудні 2021 року 71 659 064,09 грн; у січні 2022 року 83 395 039,56 грн; у лютому 2022 року 67 944 030,72 грн; у березні 2022 року 58 997 758,66 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.5. договору сторонами погоджено, що остаточну оплату за надані за відповідний місяць послуги з транспортування теплової енергії відповідач здійснює протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту про надання послуг з транспортування теплової енергії.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки, судом було встановлено, що послуга транспортування теплової енергії, яка надається на підставі договору, не споживається самим відповідачем, а тарифи на такі послуги визначаються саме НКРЕКП відповідними нормативними актами (з 21.12.2021 розпорядженням № 2610 у розмірі 565,90 грн за 1 Гкал без ПДВ (категорії бюджетні установи, інші споживачі, релігійні організації), та враховуючи те, що обсяг теплової енергії, що транспортувалась мережами підприємства сторонами не заперечується, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок щодо оплати наданої позивачем на підставі договору послуги транспортування теплової енергії, за тарифами 89,74 грн за 1 Гкал, 378,32 грн за 1 Гкал, 565,90 грн за 1 Гкал (у відповідності до розрахунків наведених у листах №09/2637 від 09.12.2021, №09/2715 від 20.12.2021, №09/73 від 17.01.2022, №09/274 від 15.02.2022, №09/356/1 від 11.03.2022, №09/597 від 06.05.2022), що за розрахунком відповідача (перевіреним судом) становить у загальному розмірі 326 719 337,72 грн (у жовтні 2021 року 6 363 729,34 грн; у листопаді 2021 року 38 359 715,35 грн; у грудні 2021 року 71 659 064,09 грн; у січні 2022 року 83 395 039,56 грн; у лютому 2022 року 67 944 030,72 грн; у березні 2022 року 58 997 758,66 грн).

Докази оплати відповідачем заборгованості у сумі 326 719 337,72 грн в матеріалах справи відсутні.

Ураховуючи встановлені судом обставини, позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу суд вважає частково обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу за надані послуги в розмірі 326 719 337,72 грн.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені у сумі 57519627,56 грн, 3% річних у сумі 5853862,88 грн, інфляційних втрат у сумі 54947477,55 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що у разі невиконання своїх грошових зобов`язань відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Позивач (у редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог) здійснює нарахування пені: з 25.12.2021 по 25.06.2022 (на заборгованість за жовтень 2021 року); з 27.12.2021 по 27.06.2022 (на заборгованість за листопад 2021 року); з 27.01.2022 по 27.07.2022 (на заборгованість за грудень 2021 року); з 27.02.2022 по 31.07.2022 (на заборгованість за січень 2022 року); з 18.05.2022 по 31.07.2022 (на заборгованість за лютий 2022 року); з 18.05.2022 по 31.07.2022 (на заборгованість за березень 2022 року).

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем у такому порядку:

з 25.12.2021 по 31.07.2022 (на заборгованість за жовтень 2021 року); з 27.12.2021 по 31.07.2022 (на заборгованість за листопад 2021 року); з 27.01.2022 по 31.07.2022 (на заборгованість за грудень 2021 року); з 27.02.2022 по 31.07.2022 (на заборгованість за січень 2022 року); з 18.05.2022 по 31.07.2022 (на заборгованість за лютий 2022 року); з 18.05.2022 по 31.07.2022 (на заборгованість за березень 2022 року).

Представник відповідача у судовому засіданні 08.09.2022 не заперечив щодо порядку визначення позивачем строків оплати.

Втім, судом здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат виходячи із встановлених судом сум заборгованості, що підлягають стягненню з відповідача, а також виходячи із дат початку нарахування (дат прострочення виконання грошового зобов`язання) у відповідності до приписів ч.5 ст.254 ЦК України.

Отже, за розрахунком суду (у межах визначених позивачем періодів нарахування) обґрунтована сума пені становить 38 087 126,91 грн (з 25.12.2021 по 25.06.2022 на заборгованість у сумі 6 363 729,34 грн; з 29.12.2021 по 27.06.2022 на заборгованість у сумі 38 359 715,35 грн; з 27.01.2022 по 27.07.2022 на заборгованість у сумі 71 659 064,09 грн; з 01.03.2022 по 31.07.2022 на заборгованість у сумі 83 395 039,56 грн; з 18.05.2022 по 31.07.2022 на заборгованість у сумі 67 944 030,72 грн; з 18.05.2022 по 31.07.2022 на заборгованість у сумі 58 997 758,66 грн).

За розрахунком суду (у межах визначених позивачем періодів нарахування) обґрунтована сума 3% становить 3 719 149,87 грн (з 25.12.2021 по 31.07.2022 на заборгованість у сумі 6 363 729,34 грн; з 29.12.2021 по 31.07.2022 на заборгованість у сумі 38 359 715,35 грн; з 27.01.2022 по 31.07.2022 на заборгованість у сумі 71 659 064,09 грн; з 01.03.2022 по 31.07.2022 на заборгованість у сумі 83 395 039,56 грн; з 18.05.2022 по 31.07.2022 на заборгованість у сумі 67 944 030,72 грн; з 18.05.2022 по 31.07.2022 на заборгованість у сумі 58 997 758,66 грн).

Також за розрахунком суду обґрунтованою є інфляційні втрати у сумі 37 390 215,30 грн (нарахування здійснено у такому порядку: за січень липень 2022 року на заборгованість у сумі 6 363 729,34 грн; за січень липень 2022 року на заборгованість у сумі 38 359 715,35 грн; за лютий липень 2022 року на заборгованість у сумі 71 659 064,09 грн; за березень липень 2022 року на заборгованість у сумі 83 395 039,56 грн; за червень липень 2022 року на заборгованість у сумі 67 944 030,72 грн; за червень липень 2022 року на заборгованість у сумі 58 997 758,66 грн).

Отже, за розрахунком суду, обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 38 087 126,91 грн, 3% річних 3 719 149,87 грн, інфляційних втрат 37 390 215,30 грн.

Водночас відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 75%.

В обґрунтування необхідності зменшення розміру пені, відповідач посилається на такі обставини:

ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" єдине джерело опалення і гарячої води для приблизно 300 тис. мешканців лівого берега ріки Дніпро в Києві та численних промислових і комерційних об`єктів. Відповідач здійснює виробництво та постачання теплової енергії тепловими мережами та надає послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води для населення, бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів м. Києва.

Основним джерелом доходів підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з опалення та постачання гарячої води.

Відповідач перебуває у ситуації складного фінансово-економічного становища, основною причиною якого є значна заборгованість споживачів та їх неплатоспроможність на яку, у також вплинув факт збройної агресії РФ проти України та оголошення в Україні воєнного стану.

Відповідно до Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І квартал 2022 року чистий фінансовий результат склав збиток у розмірі 225 552,00 тис. грн, що підтверджує скрутне фінансове становище відповідача, а загальна сума заборгованості за спожиту теплову енергію споживачів становить понад 600 мільйонів грн.

Чисельне невиконання судових рішень (враховуючи також те, що даний час існує заборона на примусове виконання), відповідно до яких на користь відповідача не стягнута заборгованість із населення та юридичних осіб за надані послуги з теплопостачання, виробництв та постачання електричної енергії ускладнює належне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати своїх зобов`язань, зокрема за договором № 5.

В умовах воєнного стану, запровадженого в Україні, відповідач позбавлений можливості вжиття заходів по стягненню заборгованості з окремих категорій боржників.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є вже є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Загалом сума інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних майже відповідає розміру пені, яка може бути стягнена відповідно до договору.

Оцінивши наведені відповідачем доводи в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, то суд дійшов висновку про часткове його задоволення з огляду на таке.

Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування приписів статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України викладено Верховним Судом у постановах, зокрема від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України , які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.

Так, згідно із наданим відповідачем Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І квартал 2022 року чистий фінансовий результат склав збиток у розмірі 225 552,00 тис. грн, що підтверджує доводи відповідача про скрутне фінансове становище.

Водночас, 24.02.2022 року в зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022 та № 341/2022 від 17.05.2022, 573/2022 від 12.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Відповідно до абзацу дванадцятого пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України.

Отже, суд вважає обґрунтованими посилання відповідача, що в умовах воєнного стану, запровадженого в Україні, відповідач позбавлений можливості вжиття заходів по стягненню заборгованості з окремих категорій боржників. Також факт збройної агресії РФ проти України та оголошення в Україні воєнного стану вплинули на неплатоспроможність споживачів відповідача.

При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Як встановлено судом вище, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 3 719 149,87 грн та інфляційні втрати у сумі 37 390 215,30 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі №916/878/20 виклав правову позицію, згідно із якою отримання кредитором 3% річних та суми інфляційних втрат оцінюється судами як сума, яка поряд з пенею, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника.

Така позиція зумовлена тим, що пеня, компенсація 3% річних та інфляційних втрат виконують функцію компенсації збитків, завданих кредитору порушенням зобов`язання.

Відповідно, присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені.

Враховуючи вище наведені обставини, з огляду на характер спірних правових відносин, з урахуванням, обґрунтованості заперечень відповідача щодо нарахувань заборгованості, ураховуючи компенсацію втрат від інфляції та стягнення 3 % річних, виходячи із принципу збалансованості інтересів сторін, господарський суд вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру пені на 50% до суми 19 043 563,46 грн.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд дійшов висновку, що обґрунтованими до стягнення з відповідача є заборгованість у сумі 326 719 337,72 грн, пеня у сумі 19 043 563,46 грн, 3% річних у сумі 3 719 149,87 грн та інфляційні втрати у сумі 37 390 215,30 грн.

Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".

Відповідно до п.2 ч.1, ч.9 ст. 129 ГПК України та з огляду на те, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, судовий збір за розгляд справи покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (02094, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГНАТА ХОТКЕВИЧА, будинок 20, ідентифікаційний код 37739041) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, місто Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) заборгованість у сумі 326 719 337,72 грн, пеню у сумі 19 043 563,46 грн, 3% річних у сумі 3 719 149,87 грн, інфляційні втрати у сумі 37 390 215,30 грн та судовий збір у сумі 579 983,69 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.09.2022.

СуддяС. О. Турчин

Дата ухвалення рішення07.09.2022
Оприлюднено22.09.2022
Номер документу106352238
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/4109/22

Ухвала від 10.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Губенко Н.М.

Ухвала від 27.03.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 25.03.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 06.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 23.01.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 11.01.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 09.01.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Ухвала від 26.12.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Яковлєв М.Л.

Ухвала від 20.12.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Постанова від 05.12.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Губенко Н.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні