Рішення

від 20.09.2022 по справі 910/5775/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2022Справа №910/5775/22

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн оф Сейфті"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок"

про стягнення 61 874,50 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайн оф Сейфті" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" про стягнення 61 874,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свого зобов`язання з оплати наданих позивачем у грудні 2021 року за Договором №62/ФО на охорону об`єкта від 27.09.2018 послуг з охорони, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" утворився борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайн оф Сейфті" у розмірі 48 910,00 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" пені у розмірі 5 788,80 грн., 3% річних у розмірі 719,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 456,12 грн., нарахованих за період з 01.01.2022 по 28.06.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 відкрито провадження у справі №910/5775/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 14.07.2022 була надіслана відповідачу 15.07.2022 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03110, м. Київ, вул. Волгоградська, буд. 41, проте відправлення не було вручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сканрок" та було повернуто до суду 22.07.2022 із зазначенням причин повернення на довідці відділення поштового зв`язку від 20.07.2022 адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сканрок" ухвали суду від 14.07.2022 є 20.07.2022 (день проставлення у довідці відділення поштового зв`язку відмітки про причини повернення поштового відправлення).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 у справі №910/5775/22 встановлено відповідачу строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканрок" вправі було подати відзив на позов у строк до 04.08.2022 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

27.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканрок" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайн оф Сейфті" (виконавець) укладено договір №62/ФО на охорону об`єкта (надалі Договір), у відповідності до п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання щодо фізичної охорони силами одного цілодобового (24-х годинного) поста охорони та одного денного поста охорони з режимом роботи з 08-00 години до 18-00 години з понеділка по п`ятницю включно; субота, неділя, святкові дні вихідний, об`єкта замовника, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Аеродромна, 10 (промислове підприємство).

Функції співробітників охорони та порядок їх здійснення визначаються в Інструкції щодо організації охорони об`єкта, що складається виконавцем і узгоджується з замовником та є додатком №1 до Договору (п. 1.2 Договору).

У пункті 4.1 Договору сторонами погоджено, що сума договору визначається сторонами на основі домовленості та щомісячно складає 72 200,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 12 033,33 грн.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що оплата за послуги охорони здійснюється замовником щомісячно шляхом перерахування визначеної у рахунку-фактурі суми на поточний рахунок виконавця до 20 числа поточного місяця.

Відповідно п. 4.4 Договору по закінченню поточного місяця виконавець до першого числа наступного місяця надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг. Замовник до 5-го числа наступного місяця зобов`язаний підписати акт і повернути один примірник виконавцю, або направити виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги надані належним чином і в повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що у випадку ненадходження коштів за надані послуги до закінчення поточного місяця виконавцем нараховується пеня від суми заборгованості з початку наступного місяця за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у зазначений період.

Цей договір укладається терміном до 31.12.2019 і набуває чинності з 01.11.2018 (п. 7.1 Договору).

Згідно п. 7.2 Договору якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же термін, без обмеження кількості разів.

Сторона, за ініціативи якої договір розривається достроково, зобов`язана повідомити про це іншу сторону за 30 днів до припинення договірних відносин (п. 7.3 Договору).

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про наявність у відповідача боргу у розмірі 48 910,00 грн. із оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайн оф Сейфті" у грудні 2021 року послуг, а також підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" пені у розмірі 5 788,80 грн., 3% річних у розмірі 719,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 456,12 грн., нарахованих за період з 01.01.2022 по 28.06.2022.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором охорони, а тому права та обов`язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 978 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормами статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Позивач стверджує, що 22.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканрок" повідомило в телефонному режимі Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайн оф Сейфті" про розірвання Договору за своєю ініціативою. Дані обставини підтверджується наданим позивачем проектом Додаткової угоди №2 від 21.12.2021 до Договору, складеним в односторонньому порядку відповідачем. Із даного проекту вбачається, що відповідач пропонував позивачу розірвати Договір з 22.12.2021.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайн оф Сейфті" вказує, що не підписало даний проект запропонованої відповідачем угоди, оскільки не погодилось із положенням щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" заборгованості за Договором та запропонувало власний проект додаткової угоди, в якому передбачалось припинення дії Договору з 22.12.2021.

Матеріали справи не містять підписаної обома сторонами додаткової угоди із положеннями щодо припинення Договору, однак із змісту обох наявних в матеріалах справи проектів додаткових угод вбачається, що як Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайн оф Сейфті", так і Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканрок" висловили своє волевиявлення припинити дію Договору з 22.12.2021.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення до 21.12.2021 однією із сторін Договору іншої сторони про припинення дії Договору, суд дійшов висновку, що згідно п. 7.2 Договору вказаний Договір був чинним 01.11.2018 (п. 7.1 Договору) по 21.12.2021 (оскільки обидві сторони висловлювали намір про припинення дії договору з 22.12.2021).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайн оф Сейфті" вказує, що ним 12.01.2022 із супровідним листом було вручено відповідачу примірник акту надання послуг №266 від 22.12.2021, в якому зазначено, що у грудні 2021 року позивачем були надані послуги по охороні об`єкта на суму 48 910,00 грн. з ПДВ.

Суд критично ставиться до доводів позивача, що вручення відповідного акту підтверджується рукописним текстом про присвоєння вхідного номеру (№11/22 від 12.01.2022) супровідному листу позивача, оскільки даний рукописний текст виконаний невстановленою особою та не засвідчений підписом уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок".

Попри наведене, судом враховано, що копія такого акту була направлена позивачу разом із позовною заявою 07.07.2022, однак матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано, доказів надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканрок" вмотивованої відмови від підписання такого акту (в тому числі, після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн оф Сейфті" до суду із даним позовом).

Стосовно тієї обставини, що акт №266 від 22.12.2021 не містить підпису представника відповідача, суд відзначає наступне.

Акт надання послуг не є підставою для виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин у даному випадку, оскільки правовідносини виникають саме з Договору між сторонами про надання послуг з охорони та з факту надання таких послуг позивачем.

Так, послуги, які надавались позивачем за спірним Договором, характеризуються постійним та непереривним характером їх надання відповідачу протягом певного періоду, а саме з моменту прийняття позивачем об`єкту охорони до моменту його повернення з охорони.

Тобто, обов`язок відповідача оплатити позивачу вартість наданих послуг з охорони виникає саме з факту надання таких послуг та не залежить від складання акту надання послуг (підписання його відповідачем), який по суті є документом, який фіксує господарську операцію відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В свою чергу, відповідачем не надано доказів невиконання (неналежного виконання) позивачем своїх зобов`язань з надання послуг охорони у період з 01.12.2021 по 21.12.2021.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу у період з 01.12.2021 по 21.12.2021 послуг охорони.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У пункті 4.1 Договору сторонами погоджено, що сума договору визначається сторонами на основі домовленості та щомісячно складає 72 200,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 12 033,33 грн.

З огляду на погоджену сторонами вартість послуг, суд приходить до висновку, що вартість наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайн оф Сейфті" у грудні 2021 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Сканрок" послуг охорони складає 48 909,68 грн. (72 200,00 грн. / 31 день х 21 день).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що оплата за послуги охорони здійснюється замовником щомісячно шляхом перерахування визначеної у рахунку-фактурі суми на поточний рахунок виконавця до 20 числа поточного місяця.

Приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже сторонами у п. 4.3 Договору погоджено термін виконання зобов`язання із оплати послуг охорони до 20 числа поточного місяця.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканрок" повинне було сплатити за послуги охорони, надані у грудні 2021 року, у термін до 20.12.2021 включно.

Доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканрок" за надані у грудні 2021 року послуги вартістю 48 909,68 грн. матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту та обсягів невиконання своїх зобов`язань за спірним договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканрок" не виконано належним чином своїх зобов`язань за Договором із оплати послуг охорони, наданих у грудні 2021 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" за Договором у сумі 48 909,68 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн оф Сейфті" про стягнення з відповідача боргу в розмірі 48 910,00 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" пені у розмірі 5 788,80 грн., 3% річних у розмірі 719,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 456,12 грн., нарахованих за період з 01.01.2022 по 28.06.2022.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по оплаті наданих у грудні 2021 року послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканрок" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що у випадку ненадходження коштів за надані послуги до закінчення поточного місяця виконавцем нараховується пеня від суми заборгованості з початку наступного місяця за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у зазначений період.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З наведеного пункту Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в зазначений період), порядок нарахування пені (від суми заборгованості з початку наступного місяця за кожен день прострочення), однак не погоджено строк нарахування пені, а відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено строк нарахування пені піврічним терміном.

Як вбачається із розрахунку пені, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайн оф Сейфті" нараховує Товариству з обмеженою відповідальністю "Сканрок" пеню за період з 01.01.2022 по 28.06.2022.

Однак, суд вважає, що позивачем невірно визначено період, в який є правомірним нарахування пені, оскільки приписами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №924/441/20, від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19.

Таким чином, правомірним є нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Сканрок" пені за порушення грошового зобов`язання з оплати наданих у грудні 2021 року послуг за період з 21.12.2021 (оскільки судом встановлено, що відповідач повинен був оплатити надані у грудні 2021 року послуги до 20.12.2021) до 20.06.2022.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановленої судом суми боргу - 48 909,68 грн., визначеної позивачем дати, з якої підлягає нарахування пеня, - 01.01.2022, та встановленої судом дати, до якої є правомірним нарахування пені, - 20.06.2022, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" пені у розмірі 5 252,77 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмірі 536,03 грн. не підлягає задоволенню, оскільки позивачем було невірно визначено суму боргу відповідача та дату, до якої є правомірним нарахування пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат, прийшов до висновку про необхідність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" 3% річних у розмірі 719,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 456,12 грн.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн оф Сейфті" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" підлягає стягненню борг у розмірі 48 909,68 грн., пеня у розмірі 5 252,77 грн., 3% річних у розмірі 719,58 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 456,12 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 129, 130, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн оф Сейфті" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканрок" (03110, м. Київ, вул. Волгоградська, буд. 41; ідентифікаційний код 35965995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайн оф Сейфті" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, буд. 10; ідентифікаційний код 34351818) суму основного боргу у розмірі 48 909 (сорок вісім тисяч дев`ятсот дев`ять) грн. 68 коп., пеню у розмірі 5 252 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят дві) грн. 77 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 456 (шість тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн. 12 коп., 3% річних у розмірі 719 (сімсот дев`ятнадцять) грн. 58 коп. та судовий збір у розмірі 2 459 (дві тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять) грн. 49 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.09.2022.

СуддяР.В. Бойко