Рішення

від 19.09.2022 по справі 914/1548/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2022р Справа № 914/1548/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Брошко І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Фізичної особи-підприємця Троцько Василя Олександровича, м.Червоноград Львівської області

до відповідача: Комунального підприємства Школярик, м.Червоноград Львівської області

про стягнення заборгованості. Ціна позову 566498,22рн.

За участю представників:

від позивача: Троцько Василь Олександрович;

від відповідача: Климчук Марія Іванівна, Моцак Марія Степанівна представники

Заяв про відвід не поступало.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Фізичної особи-підприємця Троцько Василя Олександровича до Комунального підприємства Школярик про стягнення заборгованості в сумі 566498,22грн., з якої 402000,00грн. основний борг, 48208,32грн. пеня, 55989,90грн. інфляційні втрати, 60300,00 15% штрафу.

Ухвалою суду від 28.08.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 06.09.2022р. В судовому засіданні 06.09.2022р. оголошено перерву до 20.09.2022р.

В судове засідання 20.09.2022р. представник позивача явку забезпечив, який надав пояснення по справі та позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задоволити.

06.09.2022р. відповідачем подано клопотання за вх.№18395/22 від 06.09.2022р., в якому відповідач у зв`язку із скрутним фінансово-економічним становищем та ліквідацією підприємства просить зменшити нарахування 15% штрафу та судові витрати.

В судове засідання 20.09.2022р. представники відповідача явку забезпечили, які надали пояснення по справі. Відповідачем подано заяву за вх.№19405/22 від 20.09.2022р. від 20.09.2022р. про визнання позову, в якій відповідач визнав основний борг в сумі 402000,00грн. та просить суд зменшити розмір позовних вимог в частині нарахування 15% штрафу, так представник позивача не заперечив проти зменшення в частині нарахування 15% штрафу на 10000,00грн. та покладення судового збору на обидві сторони в розмірі по 50% про що зазначив на поданій заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги щодо стягнення основного боргу, і такі дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, судом у підготовчому засіданні 20.09.2022р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиції учасників справи.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №1/П від 02.07.2019р. оплати згідно видаткових накладних №20 від 30.11.2021, №21 від 06.12.2021, №22 від 08.12.2021, №23 від 13.12.2021, №24 від 14.12.2021, №25 від 15.12.2021, №26 від 21.12.2021, №27 від 24.12.2021, №28 від 28.12.2021, №29 від 29.12.2021, №30 від 30.12.2021р., в повному обсязі не здійснив, тому позивач просить суд стягнути з відповідача 402000,00грн. заборгованості. Також позивач просить стягнути 48208,32грн. пені, 55989,90грн. інфляційних втрат, 60300,00 15% штрафу.

Відповідачем подано заяву за вх.№19405/22 від 20.09.2022р. про визнання позову.

Обставини, встановлені судом.

02.07.2019р. Фізичною особою-підприємцем Троцько Василем Олександровичем (постачальник) та Комунальним підприємством Школярик (покупець) укладено договір поставки №1/П, згідно із п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити «товар».

Відповідно до п.п.2.1 договору №1/П від 02.07.2019р. кількість та ціна товару кожної поставки визначається згідно накладної на товар виставленої постачальником покупцю, за цим договором.

За умовами п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору №1/П від 02.07.2019р. оплата повинна проводитись згідно накладної. Розрахунок провадиться на рахунок постачальника, з зазначенням номеру накладної, як підстави для оплати. Оплата за товар проводиться не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі його покупцю.

Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Поставка здійснюється на адресу: 80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Миру, 7/1. Перехід права власності на товар та ризику його втрати і псування відбувається в момент передачі товару постачальником покупцю на його складі, магазині, чи в іншому місці вказаному покупцем.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.4 договору №1/П від 02.07.2019р. встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до «» 20_ р. Якщо сторони даного договору не виступили з пропозицією про його припинення, договір вважається продовженням на цей самий строк і на цих самих умовах. Доказів скерування повідомлень про припинення договору №1/П від 02.07.2019р. сторонами не представлено.

На виконання умов договору №1/П від 02.07.2019р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 411253,73грн., що підтверджується видатковими накладними №20 від 30.11.2021 на суму 37227,58грн., №21 від 06.12.2021 на суму 20891,5грн., №22 від 08.12.2021 на суму 46288,5грн., №23 від 13.12.2021 на суму 5340,85грн., №24 від 14.12.2021 на суму 26897,5грн., №25 від 15.12.2021 на суму 42649,00грн., №26 від 21.12.2021 на суму 51773,5грн., №27 від 24.12.2021 на суму 12566,5грн., №28 від 28.12.2021 на суму 73070,00грн., №29 від 29.12.2021 на суму 61087,3грн., №30 від 30.12.2021р. на суму 33461,5грн., які підписано сторонами та скріплено їх печатками без жодних зауважень і заперечень.

Також поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними №20 від 30.11.2021 на суму 37227,58грн., №21 від 06.12.2021 на суму 20891,5грн., №22 від 08.12.2021 на суму 46288,5грн., №23 від 13.12.2021 на суму 5340,85грн., №24 від 14.12.2021 на суму 26897,5грн., №25 від 15.12.2021 на суму 42649,00грн., №26 від 21.12.2021 на суму 51773,5грн., №27 від 24.12.2021 на суму 12566,5грн., №28 від 28.12.2021 на суму 73070,00грн., №29 від 29.12.2021 на суму 61087,3грн., №30 від 30.12.2021р. на суму 33461,5грн., які підписано сторонами та скріплено їх печатками без жодних зауважень і заперечень.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за поставлений товар згідно договору №1/П від 02.07.2019р., становить 402000,00грн., що підтверджується матеріалами справи, також дана заборгованість визнана відповідачем. Заборгованість в розмірі 402000,00грн. визначена та погоджена обома сторонами в акті звірки взаєморозрахунків складеному за період з 30.11.2021р. по 30.06.2022р., який підписано та скріплено печатками обох сторін. Дані обставини не спростовані, доказів оплати боргу не представлено.

Позивач зазначає, що надсилав відповідачу претензію за вих.№01/7 від 04.07.2022р., в якій просив сплатити заборгованість за договором №1/П від 02.07.2019р., однак відповідачем відповіді на претензію не надано, заборгованості не оплачено. Доказів скерування вказаної претензії відповідачу не подано.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість, яка визнана відповідачем, з основного боргу становить 402000,00грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.2 договору №1/П від 02.07.2019р., у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення пені, за кожен день прострочення виплати, із застосуванням періоду нарахування пені у два роки та позовної давності до її стягнення у три роки. Пунктом 8.3 договору №1/П від 02.07.2019р. встановлено, що у разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику, окрім оплати вартості товару та окрім пені, штраф за ухилення від оплати у розмірі 15% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару. Так, згідно із п.8.2 договору №1/П від 02.07.2019р. позивач по кожній видатковій накладній нарахував відповідачу пеню в сумі 48208,32грн. за період з 15.12.2021р. по 30.06.2022р., а також позивач нарахував відповідачу 15% штрафу в розмірі 60300,00грн. Розрахунки долучено до матеріалів справи та перевірені судом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, нарахував відповідачу по кожній видатковій накладній інфляційні втрати в розмірі 55989,90грн. за період з грудня 2021р. по травень 2022р. Розрахунки долучено до матеріалів справи, перевірені судом.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати основного боргу, проведених позивачем нарахувань, доказів в спростування наведених обставин суду не подано.

В клопотанні за вх.№18395/22 від 06.09.2022р. відповідач зазначає, що Комунальне підприємство «Школяр» на даний час не здійснює господарської діяльності та перебуває в стані припинення відповідно до рішення сесії Червоноградської міської ради №1255 від 14.04.2022р. «Про припинення юридичної особи комунального підприємства «Школяр» шляхом ліквідації». Відповідач у поданому клопотанні у зв`язку із скрутним фінансово-економічним становищем та ліквідацією підприємства просить зменшити нарахування 15% штрафу та судових витрат. Представник позивача не заперечив проти часткового, в розмірі 10000,00грн., зменшення нарахованого штрафу та судових витрат, про що зазначив в заяві за вх.№19405/22 від 20.09.2022р. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Висновок суду, щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст. 3 ЦК України).

Суд враховує обставини даного спору, визнання позову відповідачем, баланс інтересів обох сторін, погоджену позивачем до зменшення частину суми нарахованого штрафу.

Частиною 2 ст.233 ГК України передбачено, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд зазначає, що доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи №914/1548/22 не містять.

Приймаючи до уваги вище наведене, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи причини та наслідки неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати та ступінь вини відповідача, поведінку винної сторони, винятковість обставин, а також те, що позивачем погоджено часткове зменшення суми нарахованого штрафу, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання, та зменшення розміру штрафу на 10000,00грн.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та визнаються відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача щодо стягнення 402000,00грн. основного боргу, 48208,32грн. пені, 55989,90грн. інфляційних втрат, 50300,00грн. штрафу є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами, та підлягають задоволенню. В частині вимог про стягнення 10000,00грн. штрафу належить відмовити у зв`язку із зменшенням судом.

На підставі положень ст.ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи погодження обох сторін, з відповідача підлягають відшкодуванню на користь позивача судові витрати в розмірі 50% судового збору сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 130, 185, 191, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Школярик (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Миру, 7/1, ідентифікаційний код 19175328) на користь Фізичної особи-підприємця Троцько Василя Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 402000,00грн. основного боргу, 48208,32грн. пені, 55989,90грн. інфляційних втрат, 50300,00грн. штрафу та 4248,73грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог щодо стягнення штрафу відмовити у зв`язку із зменшенням судом.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 21.09.2022р.

Суддя Іванчук С.В.