Рішення

від 04.09.2022 по справі 914/995/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2022 Справа № 914/995/22

За позовом: Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сферос-Електрон», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільні термосистеми», м. Львів,

про: стягнення 26 403, 84 грн.

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кравчук І.В.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сферос-Електрон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільні термосистеми» про стягнення 26 403, 84 грн.

Ухвалою суду від 21.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №914/995/22. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.07.2022.

Судове засідання 25.07.2022 відкладалось на 22.08.2022.

Судове засідання 22.08.2022 відкладалось на 05.09.2022.

У судове засідання 05.09.2022 представник позивача не з`явився.

У судове засідання 05.09.2022 представник відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 05.09.2022, визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, участь у судовому засідання є правом, а не обов`язком сторін, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 05.09.2022 за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 05.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання щодо оплати товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 26 403, 84 грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини встановлені судом.

21 серпня 2019 року між СП Товариства з обмеженою відповідальністю «Сферос-Електрон» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільні термосистеми» (Відповідач) фактично було укладено договір поставки в усній формі про виготовлення та постачання Товару, а саме Компресор РКХ40/655К у кількості 2 штук на загальну суму 52 807,68 грн.

Згідно видаткової накладної № 456 від 21 серпня 2019 СП Товариство з обмеженою відповідальністю «Сферос-Електрон» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомобільні термосистеми» товар, а саме: КОМПРЕСОР FKХ40/655K; кількість 2 шт; сума без ПДВ 44 006, 40; усього з ПДВ 52 807, 68.

В матеріалах справи наявний рахунок на оплату № 330 від 21 серпня 2019 за поставлений відповідачу товар, а саме за КОМПРЕСОР FKХ40/655K; кількість 2 шт; сума без ПДВ 44 006, 40; усього з ПДВ 52 807, 68.

Відповідно до виписки з рахунку позивача за 22.08.2019, відповідач здійснив оплати у розмірі 8000, 00 грн та 18 403, 84 грн, на загальну суму 26 403, 84. Призначення платежу оплата за запчастини згідно рах. № 330 від 21.08.2019.

14 квітня 2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою №095-013/12 про сплату заборгованості, в якій просив відповідача невідкладно здійснити оплату за поставлений товар в сумі 26 403, 84 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, товар не оплатив, що і стало підставою звернення до суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Відповідно до статті 173 Господарською кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. А інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1 та 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною 1 статті 639 Цивільною кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується статтею 218 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо- відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами. телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За вимогами ч.ч. 2,3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї і і сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з видатковою накладною № 456 від 21 серпня 2019 СП Товариство з обмеженою відповідальністю «Сферос-Електрон» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомобільні термосистеми» товар, а саме: КОМПРЕСОР FKХ40/655K; кількість 2 шт; сума без ПДВ 44 006, 40; усього з ПДВ 52 807, 68.

В матеріалах справи наявний рахунок на оплату № 330 від 21 серпня 2019 за поставлений відповідачу товар, а саме за КОМПРЕСОР FKХ40/655K; кількість 2 шт; сума без ПДВ 44 006, 40; усього з ПДВ 52 807, 68.

Таким чином, з огляду на спрямовані на виконання договору поставки дії сторін, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки у спрощеній формі, відповідно до якого позивач зобов`язувався виготовити та поставити товар, а відповідач оплатити товар.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено доuовором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України, Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, позивачем в якості доказів поставлення товару надано суду видаткову накладну № 456 від 21.08.2019, згідно з якою позивач поставив відповідачу товар, а саме: КОМПРЕСОР FKХ40/655K; кількість 2 шт; сума без ПДВ 44 006, 40; усього з ПДВ 52 807, 68.

Згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до виписки з рахунку позивача за 22.08.2019, відповідач здійснив оплати у розмірі 8000, 00 грн та 18 403, 84 грн, на загальну суму 26 403, 84. Призначення платежу оплата за запчастини згідно рах. № 330 від 21.08.2019.

Таким чином відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 26 403, 84 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником(Відповідачем), що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відтак позовні вимоги щодо сплати заборгованості в розмірі 26 403, 84 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Суд дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та оцінивши їх у сукупності з огляду на їх вірогідність встановив, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовільнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільні термосистеми» (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 315; ЄДРПОУ 23972496) на користь Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сферос-Електрон» (79024, м. Львів, вул. Бескидська, 39; ЄДРПОУ 37399040) 26 403, 84 грн. заборгованості та 2 481, 00 грн. сплаченого судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили, у відповідності до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 12.09.2022.

Суддя Синчук М.М.