Рішення

від 19.09.2022 по справі 920/602/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.09.2022м. СумиСправа № 920/602/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/602/22

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Сумської окружної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Першотравнева, 12) в інтересах держави в особі позивача: Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40022, м. Суми, вул. Супруна, 32, ЄДРПОУ 39765885)

до відповідачів: 1) Ворожбянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Лебединської міської ради Сумської області (42240, Сумська область, Сумський район, с. Ворожба, вул. Сумська, 1/1, ідентифікаційний код 24014142);

2) Фермерського господарства Шепіль Якова Андрійовича (42346, Сумська область, Сумський район, с. Сула, вул.. Миру, 2, ЄДРПОУ 34362934)

про визнання недійсним договору,

представники сторін:

прокурор Луцик О.О.;

позивача: не з`явився;

відповідачів не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача подав позовну заяву до відповідачів, в якій просить суд визнати недійсним договір на спільну обробку землі від 21.01.2022, укладеного між Ворожбянським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Лебединської міської ради Сумської області та Фермерським господарством Шепіль Яковом Андрійовичем, щодо використання ним земельної ділянки площею 30 га (кадастровий номер 5922982400:03:004:0059), а також стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Ухвалою від 22.08.2022 суд постановив відкрити провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.09.2022.

09.09.2022 до суду надійшли електронною поштою пояснення представника позивача по суті справи, в яких зазначив, що спірний договір не відповідає вимогам статей 92, 93, 95 Земельного кодексу України, що свідчить про його недійсність на підставі статей 203, 215 ЦК України.

16.09.2022 відповідачі подали до суду клопотання, в яких просять розглянути справу без їхньої участі, позов прокурора визнають та проти його задоволення не заперечують.

Відповідно до ухвали суду від 22.08.2022 у цьому судовому засіданні проводиться підготовче засідання в справі. Згідно із ч.3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Ураховуючи визнання позову відповідачами у справі, суд ухвалює рішення за результатами підготовчого засідання.

Дослідивши обставини справи, викладені у поданих сторонами заявах по суті справи, письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Сумською окружною прокуратурою проведено вивчення стану законності використання земель освітнього призначення на території Сумського району та встановлено істотні порушення земельного законодавства при використанні земель закладів освіти.

Установлено, що рішенням Лебединської міської ради від 02.12.2020 № 1315-МР у власність Лебединської міської територіальної громади прийнято майно Ворожбянського закладу загальної середньої освіти ІIII ступенів Лебединської міської ради Сумської області (далі Ворожбянський ЗЗСО ІIII ступенів).

У подальшому рішенням Лебединської міської ради від 29.01.2021 №117-МР затверджено Статут Ворожбянського ЗЗСО І 111 ступенів.

За п. 1 розділу 1 Статуту Ворожбянський заклад загальної середньої освіти ІIIІ ступенів Лебединської міської ради Сумської області знаходиться у комунальній власності Лебединської міської ради Сумської області, має статус опорного.

Відповідно до п. 9 розділу 1 Статуту Ворожбянського ЗЗСО І 111 ступенів: головною метою закладу освіти є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Пунктом 18 розділу 1 Статуту визначено, що взаємовідносини закладу освіти з юридичними і фізичними особами визначаються угодами, що укладені між ними.

На підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ №276704 від 23.06.2005, Ворожбянському навчально-виховному об`єднанню: загальноосвітня школа I- III ступенів - дошкільний заклад с. Ворожба Лебединської районної ради, який на даний час іменується Ворожбянський ЗЗСО І-Ш ступенів на праві постійного користування надано земельну ділянку, площею 30 га кадастровий номер 5922982400:03:004:0059, що розташована на території Ворожбянської сільської ради Сумського району (колишній Лебединський район) Сумської області. Земельна ділянка надана для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, категорія земель землі сільськогосподарського призначення.

21.01.2022 між Ворожбянським ЗЗСО I-III ступенів (замовник) та Фермерським господарством Шепіль Я.А. (виконавець) укладено договір на спільну обробку землі.

Предметом цього договору є сумісна діяльність сторін для вирощування сільськогосподарської продукції та задоволення інших потреб сумісної діяльності сторін, а також проведення науково-дослідних, дослідно-експериментальних робіт (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором, на свій ризик виконати з використанням своїх матеріальних ресурсів сільськогосподарські роботи по вирощуванню сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, що належить Замовнику, загальною площею 30 га, а Замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором передавати виконавцю в якості оплати за виконані роботи частину вирощеної сільськогосподарської продукції.

Розділом 2 договору визначено, що Виконавець зобов`язаний своїми силами і засобами виконувати усі роботи в строки необхідні для виконання сільськогосподарських робіт, поставити на місце виконання робіт сільськогосподарську техніку, необхідні матеріали та інше, здійснити їх приймання, розвантаження, складування і зберігання в період виконання робіт за цим договором.

У період дії договору, на цілі спільної діяльності Замовник передає Виконавцю як внесок у спільну діяльність, земельну ділянку в розмірі 30 га (п.3.1. договору). Внесок Замовника становить 25% від спільної діяльності Сторін, внесок Виконавця становить 75% від спільної діяльності (п.п. 3.2., 3.3. договору).

Відповідно до п. 4.2.2. Виконавцю належить вся сільгосппродукція, яка вирощена на земельній ділянці, зазначена у пункті 3.1. договору.

Розділом 4 договору передбачено, що натуральні (фінансові) розрахунки Сторін по договору здійснюються один раз на рік на протязі 30 днів після складання акту врожайності. Замовник має право отримати належну йому частку сільгосппродукції в грошовому виразі, із розрахунку ринкової реалізації цієї продукції. Виконавець перераховує грошові кошти від реалізації частини сільгосппродукції, яка належить Замовнику на розрахунковий рахунок в визначені договором терміни. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до підписання наступного протягом року або до його розірвання (п. 8.1. договору).

У зв`язку із тим, що другий відповідач незаконно набув право на користування земельною ділянкою навчального закладу, крім того, державне майно, надане освітньому закладу, використовується не за цільовим призначенням, виконувач обов`язків керівника Сумської окружної прокуратури подав позов в інтересах держави, з метою відновлення порушених прав користування навчального закладу земельною ділянкою.

Спірна земельна ділянки передана у постійне користування навчальному закладу для освітніх потреб у порядку статей 22, 24 Земельного кодексу України, тому укладення вказаного договору сторонами в порушення установленого чинним законодавством порядку і передача землі навчального закладу іншій особі для підприємницької діяльності порушує державні інтереси.

Суд погоджується з доводами прокурора, що за змістом договору від 21.01.2022 між сторонами склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов оспорюваного договору вбачається, що перший відповідач фактично передав другому відповідачу на платній основі земельну ділянку, що перебуває у нього на праві постійного користування.

Є обґрунтованим також твердження прокурора, що положення оспорюваного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про освіту».

Згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Основними елементами договору про спільну діяльність є об`єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності і такі частки мають бути визначеними, обов`язки сторін у таких правовідносинах не мають зустрічного характеру, а кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а у загальному інтересі. Сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором, спільна діяльність учасників чітко скоординована.

Натомість розділом 2 та 3 спірного договору встановлено, що Виконавець одноосібно бере на себе обов`язок забезпечити обробіток земельної ділянки розміром 30 га власною сільськогосподарською технікою, своїми матеріалами та засобами у відповідності до умов цього договору, зібрати та реалізувати вирощений на землі врожай сільськогосподарської продукції.

Тобто усі роботи, що є предметом цього договору, здійснюються Виконавцем його силами, засобами, фінансами та матеріальними ресурсами. А відповідно до положень Статуту Ворожбянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів проведення навчальним закладом будь-яких науково-дослідних та дослідно-експериментальних робіт не передбачено.

Таким чином, зміст погодженого сторонами умов спірного договору свідчить, про те що Ворожбянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів (Замовник) фактично передав земельну ділянку загальною площею 30 га, права розпоряджатися якою не мав і яка перебуває у нього на праві постійного користування для організації обробітку та вирощування сільськогосподарської продукції, жодної спільної господарської мети Сторони не мали, позаяк лише Виконавець здійснює господарську діяльність на земельній ділянці, тобто всі сільгоспроботи по обробці земельної ділянки власною технікою, проведення посіву насіннєвим матеріалом, а також збору врожаю і лише він отримує вигоду у вигляді виробленої сільськогосподарської продукції. При цьому, будь-яких прав на врожай Замовник не набуває, вся вирощена сільгосппродукція належить Виконавцю (п.4.2.2. договору).

Також вказаним договором не визначені вклади сторін (їх частки), які вони об`єднують для здійснення спільної діяльності, що в силу приписів статей 1137, 1138, 1139 ЦК України є визначальним при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов`язаннями. Лише формально вказано, що внесок Замовника становить 25%, а внесок Виконавця 75 % від спільної діяльності Сторін по даному договору (п.п. 3.2. та 3.3. договору).

Водночас оспорюваним договором взагалі не визначено, що сторони в процесі здійснення спільного сільськогосподарського виробництва об`єднують свої майнові внески (вклади) у будь-якій формі. Цей Договір не передбачає переходу будь-яких майнових прав на землю, посівний матеріал, матеріали та засоби виробництва тощо (як тих прав, що існували до укладення договору, так і тих що виникають у майбутньому) від однієї сторони до іншої, а також не призводить до виникнення у сторін права спільної власності на майно та отриманий прибуток.

Тому, враховуючи викладене, оспорюваний договір не може вважатись договором про спільну діяльність.

У той же час відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.

З огляду на зазначене правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Так, за умовами оспорюваного договору сторони погодили, що Виконавець здійснює виробництво сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, площею 30 га. Пунктом 4.2.6 спірного договору встановлюється фактичний розрахунок між сторонами, яким передбачено, що Виконавець перераховує грошові кошти від реалізації сільгосппродукції, яка належить Замовнику на розрахунковий рахунок закладу для Ворожбянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, в терміни визначені договором. При цьому, для договору спільної діяльності в силу положень законодавства розрахунок за користування землею не має жодного правового значення, але повністю відповідає вимогам статті 15 Закону України «Про оренду землі».

За змістом договору від 21.01.2022 між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов оспорюваного договору вбачається, що Ворожбянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів фактично передав Виконавцю на платній основі земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні освітнього закладу. Тому положення оспорюваного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Таким чином, проаналізувавши положення договору про спільну обробку землі від 21.01.2022 та зміст правовідносин, що склалися між Ворожбянським ЗЗСО І-ІІІ ступенів та ФГ Шепіль Я.А., суд дійшов висновку, що спірний договір є удаваним правочином і приховує під собою факт передачі в оренду земельної ділянки, тобто фактично містить істотні умови договору оренди землі, укладення якого регулюється Законом України «Про оренду землі» та Земельним кодексом України оскільки, у даному випадку Ворожбянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів передав майно, а саме (земельну ділянку) Виконавцю та поклав на нього обов`язок вносити плату за користування, що суперечить та не відповідає вимогам Цивільного кодексу щодо умов договору спільної діяльності.

За умовами оспорюваного договору другий відповідач фактично користується, володіє, експлуатує земельну ділянку площею 30 га за рахунок власної техніки, обладнання, інвентарю, паливно-мастильних матеріалів, насіннєвих матеріалів, мінеральних добрив, засобів рослин, відповідних спеціалістів, працівників і буде сплачувати кошти за її експлуатацію та користування Ворожбянському ЗЗСО І-ІІІ ступенів.

Крім того зміст погоджених сторонами умов спірного договору свідчить про те, що взявши на себе зобов`язання надати земельну ділянку для вирощування та збирання товарної сільськогосподарської продукції, Ворожбянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельній ділянці і надало право обробки землі та збору врожаю саме Виконавцю - ФГ Шепіль Я.А., а тому право на обробку землі та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які згідно ст. 92 ЗК України, складають титул права постійного користування, однак, земельна ділянка, яку використовує фермерське господарство не належать йому на жодному з титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється господарством за відсутності законодавчо визначеної підстави.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Оскільки вказані обставини визнається сторонами в заявах по суті, то вони є такими, що встановлені судом.

За п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 1, 4, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У відповідності до ст. 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством. Порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.

Об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

З огляду на те, що при укладенні договору допущено очевидне порушення вимог закону щодо заборони використання майна закладу освіти не для освітніх цілей; законодавчій забороні землекористувачу на праві постійного користування виходити за межі прав, передбачених статей 92, 95 Земельного кодексу України; укладання договору усупереч установленого порядку та з метою приховування іншого договору; спірний договір укладений сторонами в порушення вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про освіту», а майно, яке мало використовуватися для освітніх цілей, не використовується з моменту укладення договору за його цільовим призначенням, згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

За таких обставин позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачами позовних вимог та те, що судом позовні вимоги прокурора до відповідачів задоволені, то на відповідачів покладаються витрати із сплати судового збору в розмірі 50% від сплаченої прокурором суми.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про спільну обробку землі від 21.01.2022, укладений між Ворожбянським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Лебединської міської ради Сумської області та Фермерським господарством Шепіль Яковом Андрійовичем щодо використання ним земельної ділянки площею 30 га (кадастровий номер 5922982400:03:004:0059).

3. Стягнути з Ворожбянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Лебединської міської ради Сумської області (42240, Сумська область, Сумський район, с. Ворожба, вул. Сумська, 1/1, ідентифікаційний код 24014142) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м. Суми, 40000, код 03527891, UA598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 620 грн 25 коп. (шістсот двадцять гривень 25 копійок) витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Фермерського господарства Шепіль Якова Андрійовича (42346, Сумська область, Сумський район, с. Сула, вул. Миру, 2, ЄДРПОУ 34362934) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м. Суми, 40000, код 03527891, UA598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 620 грн 25 коп. (шістсот двадцять гривень 25 копійок) витрат по сплаті судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.09.2022.

СуддяВ.В. Яковенко