Рішення

від 23.08.2022 по справі 160/3384/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2022 року Справа № 160/3384/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/3384/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техинвест» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування ППР,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

14.02.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техинвест» звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25.01.2022 року №0014440705 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 1 262 948,75 грн. (1 010 359,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 252 89,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 14.02.2022 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 21.02.2022 року відкрито спрощене позовне провадження по справі №160/3384/22, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку положень ст.262 КАС України.

Також, ухвалою суду було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії додаткових документів, а саме:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25.01.2022 року №0014440705 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 1 262 948,75 грн. (1010359,00грн. - за податковими зобов`язаннями та 25289,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));

- акт перевірки від 04.01.2022 року;

- листи, запити, тощо;

- розрахунок штрафних санкцій, згідно оскаржуваного рішення та інші наявні докази щодо суті спору.

25.03.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача, разом із витребуваними судом доказами по справі.

Також, 25.03.2022 року відповідачем до суду подано клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження.

Ухвалою суду від 30.03.2022 року подальший розгляд адміністративної справи №160/3384/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техинвест» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування ППР, вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 28.04.2022 року.

25.04.2022 року відповідачем долучені до матеріалів справи додаткові докази.

28.04.2022 року оголошено перерву у підготовчому засіданні, наступне підготовче засідання призначено на 18.05.2022 року.

17.05.2022 року відповідачем подані додаткові письмові пояснення по справі.

18.05.2022 року позивачем подані додаткові письмові пояснення по справі, разом із додатковими доказами.

18.05.2022 року оголошено перерву у підготовчому засіданні; наступне підготовче засідання призначено на 08.06.2022 року.

08.06.2022 року відповідачем долучені додаткові докази по справі.

08.06.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.06.2022 року.

28.06.2022 року оголошено перерву у судовому засіданні; наступне судове засідання призначено на 26.07.2022 року.

20.07.2022 року позивачем надані письмові пояснення по справі, а також долучені додаткові докази.

26.07.2022 року оголошено перерву у судовому засіданні; наступне судове засідання призначено на 24.08.2022 року.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

24.08.2022 року фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 243 КАС встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техинвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Феррит Мет» (код ЄДРПОУ 43300355) за період з 01.06.2020 року по 31.07.2020 року, з ТОВ «Буд-Планета» (код ЄДРПОУ 43742413) за період з 01.10.2020 року по 31.10.2020 року та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами з цими контрагентами, за результатами якої, складно акт №14/04-36-07-05/41753245 від 04.01.2022 року.

Згідно висновків здійснених у акті перевірки ТОВ «Техинвест» встановлені порушення, зокрема, ст.1, п.2 ст.3, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996; пп.1 п. 1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року №88; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість, шо підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 1 010 359,00 грн., в т.ч. за червень 2020 року на суму ПДВ 203 600,00 грн., за липень 2020 року на суму ПДВ 539 280,00 грн. та за жовтень 2020 року на суму ПДВ 267 479,00 гривень.

Позивач не погоджується з висновками, що викладені в акті перевірки, та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 25.01.2022 року №0014440705, оскільки висновки, викладені в Акті перевірки є такими, що не відповідають фактичним обставинам і суперечать нормам чинного законодавства України.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техинвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Феррит Мет» (код ЄДРПОУ 43300355) за період з 01.06.2020 року по 31.07.2020 року, з ТОВ «Буд-Планета» (код ЄДРПОУ 43742413) за період з 01.10.2020 року по 31.10.2020 року та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами з цими контрагентами, за результатами якої, складно акт №14/04-36-07-05/41753245 від 04.01.2022 року.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт №14/04-36-07-05/41753245 від 04.01.2022 року.

Відповідно до акту перевірки податковим органом встановлена нереальність господарських операцій позивача із вказаними контрагентами.

3а результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства.

На думку відповідача, податковий орган дійшов правомірних висновків щодо порушення позивачем положень податкового законодавства, доказів на спростування таких висновків, товариством надано не було.

Отже, з урахуванням вищенаведених обставин, відповідач вважає, що наразі відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог товариства.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Згідно матеріалів справи, до видів діяльності ТОВ «Техинвест» відноситься:

- кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія (основний) (код КВЕД 25.50);

- виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин (код КВЕД 20.13);

- виробництво інших основних органічних хімічних речовин (код КВЕД 20.14);

- виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик (код КВЕД 20.30);

- виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у. (код КВЕД 20.59);

- виробництво вогнетривких виробів (код КВЕД 23.20);

- виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у. (код КВЕД 23.99);

- оптова торгівля металами та металевими рудами (код КВЕД 46.72);

- оптова торгівля хімічними продуктами (код КВЕД 46.75);

- оптова торгівля відходами та брухтом (код КВЕД 46.77);

- неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90);

- дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (код КВЕД 72.19);

- ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення(код КВЕД 33.12);

- ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування (код КВЕД 33.13);

- ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування (код КВЕД 33.14);

- ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування (код КВЕД 33.19);

- установлення та монтаж машин і устаткування (код КВЕД 33.20);

- відновлення відсортованих відходів (код КВЕД 38.32).

Для проведення господарської діяльності ТОВ «Техинвест» на підставі договору оперативної оренди нерухомого майна №4 від 20.01.2020 року укладеного із ФОП ОСОБА_1 орендувало нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 195 м2 а адресою: АДРЕСА_1 .

Також, для здійснення господарської діяльності ТОВ «Техинвест» було укладено із ТОВ «Автотранспортне підприємство №32» договір №202002281 від 28.02.2020 року про відшкодування витрат на утримання спільно використовуємої території, надання послуг електропостачання та утримання мереж електропостачання.

Згідно умов договору №202002281 від 28.02.2020 року ТОВ «Автотранспортне підприємство 32» надає ТОВ «Техинвест» можливість користуватись мережами електропостачання в обсягах необхідних для здійснення виробничої діяльністю за адресою: м. Дніпро, вул. Каштанова, 17Ж за умови компенсування товариством частини витрат на технічне обслуговування, поточний ремонт та утримання мереж електропостачання.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техинвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Феррит Мет» (код ЄДРПОУ 43300355) за період з 01.06.2020 року по 31.07.2020 року, з ТОВ «Буд-Планета» (код ЄДРПОУ 43742413) за період з 01.10.2020 року по 31.10.2020 року та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит за взаємовідносинами з цими контрагентами.

За результатами перевірки складено акт №14/04-36-07-05/41753245 від 04.01.2022 року.

Згідно висновків здійснених у акті перевірки ТОВ «Техинвест» встановлені такі порушення, зокрема:

- ст. 1, п.2 ст.3, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996; пп.1 п. 1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року №88; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість, шо підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 1 010 359,00 гри., в т.ч. за червень 2020 року на суму ПДВ 203 600,00 грн., за липень 2020 року на суму ПДВ 539 280,00 грн. та за жовтень 2020 року на суму ПДВ 267 479,00 гривень.

Із висновків, здійснених у акті перевірки, видно, що посадові особи податкового органу дійшли до висновку, що товариством не було підтверджено реальність господарських операцій із вказаними вище контрагентами.

В обґрунтування вказаних висновків, відповідач зазначає про не підтвердження та недоведеність факту реальності проведених господарських операцій товариства з його контрагентами.

Зважаючи на викладене, на думку відповідача, неможливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських операцій здійснених між позивачем та його контрагентами.

Податковий орган дійшов до висновку про відсутності реально вчинених господарських операцій здійсненої між позивачем та його контрагентами за період, що перевірявся.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 1, п.2 ст.3, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996; пп.1 п. 1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року №88; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість, шо підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 1 010 359,00 грн., в т.ч. за червень 2020 року на суму ПДВ 203 600,00 грн., за липень 2020 року на суму ПДВ 539 280,00 грн. та за жовтень 2020 року на суму ПДВ 267 479,00 гривень.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25.01.2022 року №0014440705, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 1 262 948,75 грн. (1 010 359,00грн. - за податковими зобов`язаннями та 252 589,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

ТОВ «Техинвест» вважає, що вищезазначене податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що є неправомірними оскільки прийняте на підставі хибних висновків податкового органу, здійснених у в ході проведення перевірки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

. Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі ПК України), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Статтею 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з положенням пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено: витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного вбачається, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Із змісту статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування по податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних товариством податкових повідомлень-рішень, судом, підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, у періоді, що перевірявся податковим органом, позивач мав взаємовідносини із такими товариствами, а саме: ТОВ «Феррит Мет» (код ЄДРПОУ 43300355), ТОВ «Буд-Планета» (код ЄДРПОУ 43742413).

Щодо взаємовідносин позивача та ТОВ «Буд-Планета» (код ЄДРПОУ 43742413), слід зазначити про таке.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «Техинвест» мало взаємовідносини із ТОВ «Буд-Планета» на підставі договору постачання №71 від 08.10.2020 року.

Згідно цього ТОВ «Буд-Планета» зобов`язується поставити, а ТОВ «Техинвест» прийняти та оплатити товар ціна, найменування, кількість та асортимент якого визначається у специфікаціях до Договору.

Відповідно до специфікації №1 від 08.10.2020 року ТОВ «Буд-Планета» взяло на себе зобов`язання поставити алюміній вторинний АВ-87 в загальній кількості 43.67т. на умовах СРТ на склад ТОВ «Техинвест».

ТОВ «Техинвет» отримало від ТОВ «Буд-Планета» товар (алюміній вторинний АВ-87), що також підтверджується рахунком-фактур №697 від 17.10.2020 року, видатковою накладною №697 від 17.10.2020 року, товарно-транспортною накладною №698-тн від 17.10.2020 року, сертифікатом якості №171020-1 від 17.10.2020 року, рахунком-фактур №699 від 29.10.2020 року, видатковою накладною №699 від 29.10.2020 року, товарно-транспортною накладною №699-тн від 29.10.2020 року, сертифікатом якості №291020-1 від 29.10.2020 року.

Здійснення оплати підтверджується платіжним дорученням №227 від 16.11.2020 року, актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2020 року, оборотно-сальдовою відомість по рахунку 631 за період жовтень 2020 року та листопад 2020 року, карткою рахунку 631 за період жовтень 2020 року та листопад 2020 року, карткою рахунку 201 за період жовтень 2020 року та листопад 2020 року.

Дослідивши матеріали справи, встановлено, що вищевказані первинні бухгалтерські документи товариства відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищевказані документи також були надані податковому органу під час здійснення перевірки, про що також не заперечується відповідачем.

Так, згідно матеріалів справи, заперечуючи проти реальності взаємовідносин із ТОВ «Буд-Планета» податковий орган зазначив, що директором означеного підприємства є Хуцішвілі Іліа який є посадовою особою на 132 підприємствах.

Однак, лише такі доводи відповідача не можуть бути належними та допустимим доказом щодо нереальності здійснення господарських операцій, здійснених між позивачем та вказаним контрагентом.

Окрім цього, Хуцішвілі Іліа став директором ТОВ «Буд-Планета» лише в квітні 2021 року в той час коли період, що перевірявся - жовтень 2020 року, коли директором підприємства був ОСОБА_2 .

Вказане вище також підтверджується витягом з системи Ореnatabot, з якого вбачається, що саме 21.04.2021 року відбулась зміна керівника підприємства, а посилання на податкову інформацію щодо особи яка наразі є керівником підприємства та яка не підписувала жодних документів від ТОВ «Буд-Планета» в жовтні 2020 року є неналежними.

Окрім того, в обґрунтування нереальності взаємовідносин із ТОВ «Буд-Планета» податковий органу зазначає, що згідно товарно-транспортних накладних автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_3 , який в перевіряємому періоді не здійснював реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже не надавав послуги з перевезення ТОВ «Буд-Планет»

Так, згідно матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 є платником єдиного податку 3 групи зі ставкою 5% тобто не є платником податку на додану вартість, та відповідно не здійснює виписку податкових накладних.

Є передчасними посилання відповідача, що в договорі поставки №71 від 08.10.2020 року вказані банківські реквізити ТОВ «Буд-Планета», а саме р/р №UА973073500000026001001103501, який відкрито лише 12.08.2020 року тобто зазначено неіснуючий на момент укладення договору розрахунковий рахунок.

Втім, така обставини може свідчити лише про той факт, що фізичне підписання договору поставки №71 від 08.10.2020 року відбулось саме 12.10.2020 року коли розрахунковий рахунок був відкритий, в той час як обговорення умов укладання договору та умов співпраці відбувалося саме 08.10.2020 року.

Контролюючим органом не заперечується відкриття вказаного рахунку та його облік за підприємством ТОВ «Буд-Планета» а відтак, здійснення ТОВ «Техинвест» оплати на вказаний розрахунковий рахунок 16.11.2020 року не є порушенням норм чинного законодавства.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Феррит Мет», слід зазначити таке.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «Техинвест» мало взаємовідносини із ТОВ «Феррит Мет» на підставі договору купівлі-продажу №8 від 03.03.2020 року.

Згідно цього договору ТОВ «Феррит Мет» зобов`язується продати, передати у власність товар, а ТОВ «Техинвест» зобов`язується прийняти та оплатити.

Згідно специфікації №2 від 01.06.2020 року, специфікації №3 від 11.06.2020 року та специфікації №4 від 03.07.2020 року ТОВ «Феррит Мет» взяло на себе зобов`язання поставити алюміній брикетований АВ-87 на умовах СРТ на склад ТОВ «Техинвест».

ТОВ «Техинвест» отримало від ТОВ «Феррит Мет» товар (алюміній брикетований АВ-7), що також підтверджується рахунком №1 від 02.06.2020 року, видатковою накладною №1 від 02.06.2020 року, товарно-транспортною накладною №1 від 02.06.2020 року, сертифікатом якості №1/6 від 02.06.2020 року, рахунком №2 від 14.06.2020 року, видатковою накладною №2 від 14.06.2020 року, товарно-транспортною накладною №2 від 14.06.2020 року, сертифікатом якості №2/6 від 14.06.2020 року, рахунком №3 від 04.07.2020 року, видатковою накладною №1 від 04.07.2020 року, товарно-транспортною накладною №1 від 04.07.2020 року, сертифікатом якості №1/7 від 04.07.2020 року, рахунком №4 від 11.07.2020 року, видатковою накладною №3 від 11.07.2020 року, товарно-транспортною накладною №3 від 11.07.2020 року, сертифікатом якості №3/7 від 11.07.2020 року, рахунком №5 від 17.07.2020 року, видатковою накладною №4 від 17.07.2020 року, товарно-транспортною накладною №4 від 17.07.2020 року, сертифікатом якості №4/7 від 17.07.2020 року, рахунком №6 від 24.07.2020 року, видатковою накладною №5 від 24.07.2020 року, товарно-транспортною накладною №5 від 24.07.2020 року, сертифікатом якості №5/7 від 24.07.2020 року.

Проведення розрахунків підтверджується платіжним дорученням №130 від 02.07.2020 року, платіжним дорученням №131 від 02.07.2020 року, платіжним дорученням №132 від 02.07.2020 року, платіжним дорученням №137 від 03.07.2020 року, платіжним дорученням №157 від 10.08.2020 року, платіжним дорученням №158 від 11.08.2020 року, платіжним дорученням №165 від 25.08.2020 року, платіжним дорученням №201 від 13.10.2020 року, реєстром вихідних документів з 01.07.2020 року по 13.10.2020 року, актом звірки взаєморозрахунків з 01.03.2020 року по 31.07.2020 року, актом звірки взаєморозрахунків з 01.12.2020 року по 31.12.2020 року, оборотно-сальдовою відомість по рахунку 631 за період з 01.06.2020 року по 24.07.2020 року, карткою рахунку 631 за період з 01.06.2020 року по 24.07.2020 року, карткою рахунку 201 за період з 01.06.2020 року по 24.07.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, встановлено, що вищевказані первинні бухгалтерські документи товариства відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищевказані документи також були надані податковому органу під час здійснення перевірки, про що також не заперечується відповідачем.

Однак, дослідивши долучені документи, відповідач дійшов висновку, що у взаємовідносинах ТОВ «Техинвест» із ТОВ «Буд-Планета» та ТОВ «Феррит Мет» відсутнє фактичне (реальне) здійснення оподатковуваних операцій та відсутнє документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Між тим, такі висновки податкового органу є передчасними з огляду на таке.

Щодо сертифікатів якості, а саме не зазначення виробника.

Так, згідно специфікацій до договору встановлено, що саме ТОВ «Феррит-Мет» є виробником продукції.

Щодо здійснення аналізу ланцюгів постачання та посилання контролюючого органу на той факт, що по всім підприємствам у ланцюгу директором підприємств є Хуцішвілі Іліа то необхідно зазначити про таке:

ТОВ «Пласатгруп» керівником підприємства у перевіряємому періоді була ОСОБА_4 ;

ТОВ «Компанія Ягуар ЛТД» керівником підприємства у перевіряємому періоді був Юдін Максим Юрійович

ТОВ «Поліфлекс Плюс» керівником підприємства у перевіряємому періоді був ОСОБА_5 .

Окрім цього, слід вказати, що ТОВ «Техинвест» не наділене повноваженнями здійснювати контроль та перевірку господарської діяльності своїх контрагентів, та не має можливості перевіряти обставини ведення їх господарської діяльності.

При придбанні товару (робіт, послуг) покупець зобов`язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов`язаний врахувати дану суму в складі податкових зобов`язань відповідної звітності з податку на додану вартість і у встановленому порядку сплатити її до бюджету, а у випадку невиконання даних своїх обов`язків, понести за це правопорушення встановлену за законом відповідальність.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що у випадку коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27 січня 2016 року №4842/11/2670.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України прийшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту».

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС « АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Факт порушення контрагентами своїх податкових зобов`язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Щодо посилання податкового органу на те, що ними встановлено відсутність достатньої кількості трудових ресурсів та персоналу; відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, відсутність складських та офісних приміщень; основних фондів та інших необхідних актів, що свідчить про фактичну неможливість підприємства здійснити транспортування та зберігання продукції у такій кількості та у відповідних умовах.

Верховним Судом по справі №К/990/4256/17 від 27.02.2018 року було зроблено висновок, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Також, відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому підприємство може залучати необхідні трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.

Отже, відповідач передчасно дійшов до висновку щодо неможливості в реальності здійснення фінансово-господарської діяльності позивача та вказаних вище контрагентів позивача.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки, тощо щодо діяльності контрагентів, є неприйнятними.

Щодо обриву ланцюга.

Чинним законодавством України не передбачено обов`язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов`язкових платежах контрагентів.

Щодо посилання податкового органу на порушення норм законодавства контрагентами позивача є передчасними, оскільки, це не впливає на реальність господарської операції з поставки та знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання, не входить до прав та обов`язків платника податку.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 803/2094/15, від 20.12.2018 у справі №815/4992/16.

Крім цього, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - покупцями, якщо цей платник (продавець) мав реальні доходи у зв`язку з продажем товарів (робіт, послуг), в рамках використання у його господарській діяльності. Порушення певним покупцем товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового зобов`язання, тому платник податків (постачальник товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова Верховного Суду від 23.04.2019 року по справі №826/22370/15, та Постанові Верховного Суду від 02.10.2018 по справі №808/2524/17).

Крім того, платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням покупцем вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у нашого підприємства відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі №815/6447/16 (адміністративне провадження №К/9901/4111/17), постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №820/3279/13 (адміністративне провадження №К/9901/486/18).

З огляду на вищенаведене та фактичні обставини справи слід дійти до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного товариством податкового повідомлення-рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи не наведено об`єктивних доводів та не надано допустимих доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи порушень вимог законодавства

Є недопустимим формування висновків про нереальність господарських операцій тільки з огляду на податкову інформацію.

Отже, детальний аналіз сукупності наданих до суду документів, які наявні в матеріалах справи ставить під сумнів висновок контролюючого органу, який знайшов своє відображення у акті перевірки від 04.01.2022 року.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, слід дійти висновків про те, що доводи відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є недоведеними та не підтвердженими належними доказами по справі.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 25.01.2022 року №0014440705 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 1262948,75 грн. (1 010 359,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 252 89,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Враховуючи викладене позовні вимоги товариства підлягають задоволенню та визнанню протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення, яке прийнято ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25.01.2022 року №0014440705.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем, не було доведено правомірності та обґрунтованості прийнятого контролюючими органом рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Техинвест» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування ППР.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити про таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ст. 139 КАС України, судові витрати у справі не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.

Керуючись статтями 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техинвест» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування ППР задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25.01.2022 року №0014440705, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 1 262 948,75 грн. (1 010 359,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 252 89,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техинвест» судові витрати у розмірі 18 944,23 гривень.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техинвест» (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, 9Д, адреса для листування: 49000, м.Дніпро, А/С 895, код ЄДРПОУ 41753245).

Відповідач : Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 24.08.2022 року.

Суддя В.В. Ільков