Рішення

від 08.08.2022 по справі 640/34139/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2022 року м. Київ № 640/34139/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансп-Вантаж ЛТД" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) надійшов позов Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансп-Вантаж ЛТД" (далі - відповідач, ТОВ "Трансп-Вантаж ЛТД") про стягнення коштів платника податків ТОВ "Трансп-Вантаж ЛТД" з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 432245,72 грн.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок наявності податкового боргу відповідача у розмірі 432245,72 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження направлено відповідачу засобами поштового зв`язку (код відправлення 01051 0746244 5), за адресою місцезнаходження цієї юридичної особи відповідача згідно відомостей ЄДРПОУ за кодом 37677846 (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).

Відповідач своїм правом на подання відзиву у встановлений законом строк не скористався.

За змістом норм статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, справи у спорах про стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження, а також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, відносяться до незначної складності, які розглядаються в порядку спрощеного провадження відповідно правил глави 10 розділу ІІ цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Головне управління ДПС у місті Києві звернулось із позовом про стягнення з відповідача податкового боргу, який є узгодженим, проте самостійно платником податків не сплачений.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до інтегрованої картки платника податків за товариством з обмеженою відповідальністю «Трансп-Вантаж ЛТД» на момент звернення до суду обліковується заборгованість перед бюджетом у розмірі 432 245,72 грн, а саме: пеня у розмірі 431 395,72 грн., а також штрафні санкції - 850 грн.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до пункту 14.1.137 статті 14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно приписів пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, «грошове зобов`язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що «податковий борг» - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що «податкова вимога» - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що контролюючим органом було направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 21 травня 2021 року № 0028911-1302-2655 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак вказана податкова вимога вручена відповідачу не була, з незалежних від податкового органу причин, а саме «не находиться».

В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У відповідності до абзацу 2 пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України вбачається, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, суд дійшов висновку, що вказана вище податкова вимога направлена уповноваженим органом на адресу відповідача, вважається належним чином врученою платнику податків.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами статті 87 Податкового кодексу України. Крім того, в силу приписів пункту 87.9 статті 87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Оскільки зазначена сума заборгованості перед бюджетом відповідачем в добровільному порядку не сплачена, Головне управління ДПС у місті Києві звернулось з даним позовом до суду щодо стягнення податкового боргу за рахунок коштів, наявних на рахунках платника у банківських установах.

Підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідач доказів погашення податкового боргу до суду не надав, докази оскарження вказаної податкової заборгованості в адміністративному або судовому порядку в матеріалах справи відсутні, сума податкового зобов`язання є узгодженою, відтак, позовні вимоги Головного управлінням ДПС у місті Києві про стягнення коштів платника податків підлягають задоволенню.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У відповідності до пункту 1,3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що відповідно до частини другої цієї статті при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансп-Вантаж ЛТД» про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках, що належать такому платнику на суму податкового боргу - задовольнити повністю.

2. Стягнути на користь Головного управління ДПС у місті Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансп-Вантаж ЛТД» (адреса: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 13; код ЄДРПОУ 38638618) грошові кошти на суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 432 245,72 грн (чотириста тридцять дві тисячі двісті сорок п`ять грн сімдесят дві копійки), з усіх рахунків, відкритих у банках, що обслуговують такого платника.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Ю.Т. Мамедова