Рішення

від 20.09.2022 по справі 640/19337/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2022 року м. Київ № 640/19337/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данлак Плюс» про стягнення штрафу,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (позивач, Фонд) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Данлак Плюс» (відповідач, ТОВ «Данлак Плюс», в якому просить суд:

- стягнути з ТОВ «Данлак Плюс» на користь Фонду адміністративно-господарські санкції у розмірі 14 157,52 грн та пеню в розмірі 187,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не забезпечив працевлаштування однієї особи з інвалідністю, що має наслідком обов`язок сплатити штраф у розмірі половини середньої річної заробітної плати штатного працівника.

Станом на дату ухвалення даного рішення жодної заяви по суті справи відповідачем не надано.

Під час розгляду справи, відповідачеві за місцезнаходженням направлявся примірник ухвали про відкриття провадження, а також 16.07.2021 оголошувався виклик до суду представника ТОВ «Данлак Плюс», що залишено останнім без уваги.

Вивчивши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

ТОВ «Данлак Плюс» 25.02.2021 надало до Фодну звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, де зазначено, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2020 році становила 10 осіб, відповідно до 4%-го нормативу, на підприємстві повинна бути працевлаштована 1 особа з інвалідністю.

У згаданому звіті зазначена сума коштів адміністративного штрафу, яка становить 13 970,00 грн.

За несплату згаданої суми з 16.04.2021 по 18.06.2021 (64 дні), позивачем нарахована пеня в сумі 187,52 грн.

З метою виконання примусового стягнення адміністративно-господарського штрафу позивач звернувся до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

За змістом ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням викладеного, відповідач, як підприємство із кількістю робочих місць від 8 до 25 самостійно зазначило про відсутність працевлаштування однієї людини з інвалідністю та розрахувало штраф у розмірі 13 970,00 грн, який не сплатило у визначений строк.

Керуючись ст. 20 згаданого закону позивач правомірно розрахував пеню за період прострочення сплати адміністративно-господарського штрафу.

За даних обставин, позивачем підтверджена неправомірна поведінка відповідача, що дає підстави для втручання суду, шляхом стягнення з відповідача таких коштів.

Слід зауважити, що розмір штрафу без пені визначений у розмірі 13 970,00 грн, а позивачем заявлено - 14 157,52 грн. У даному випадку, різниця згаданих сум не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави для фактично подвійного стягнення пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом ч. ч. 1- 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням доведення позивачем заборгованості відповідача зі сплати адміністративно-господарського штрафу, звертаючи увагу на безпідставність заявлених вимог в частині суми штрафу, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Податкового кодексу України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки у даній справі відсутні зазначені витрати, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данлак Плюс» адміністративно-господарські санкції у розмірі 13 970,00 (тринадцять тисяч дев?ятсот сімдесят) гривень

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Данлак Плюс» пеню в розмірі 187,52 (сто вісімдесят сім) гривень 52 копійки.

4. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Позивач: Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Велика Васильківська, 104, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ: 22869098).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Данлак Плюс» (вул. Богатирська, 9, оф. 415, м. Київ, код ЄДРПОУ: 43671636).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко