Рішення

від 20.09.2022 по справі 640/17013/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2022 року м. Київ № 640/17013/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТВ Вибір»до Члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Герасим`юк Ольги Володимирівни, Члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Ільяшенка Олександра Борисовича, Члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Черниша Олега Миколайовичатретя особаНаціональна рада України з питань телебачення і радіомовленняпро визнання протиправними дій та встановлення відсутності повноважень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВ Вибір» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, код ЄДР: 37717618) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Герасим`юк Ольги Володимирівни, 2) Члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Ільяшенка Олександра Борисовича, Члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Черниша Олега Миколайовича, в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Герасим`юк Ольги Володимирівни із участі 01.08.2019 у засіданні Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в якості члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та голосування на вказаному засіданні за рішення з питань порядку денного;

2) встановити відсутність у ОСОБА_1 визначених Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» повноважень члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з 04.07.2019;

3) визнати протиправними дії члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Ільяшенка Олександра Борисовича із участі 01.08.2019 у засіданні Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в якості члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та голосування на вказаному засіданні за рішення з питань порядку денного;

4) встановити відсутність у ОСОБА_2 визначених Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» повноважень члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з 04.07.2019;

5) визнати протиправними дії члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Черниша Олега Миколайовича із участі 01.08.2019 у засіданні Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в якості члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та голосування на вказаному засіданні за рішення з питань порядку денного;

6) встановити відсутність у ОСОБА_3 визначених Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» повноважень члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з 04.07.2019.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що видом діяльності товариства є діяльність у сфері телевізійного мовлення. Діяльність у сфері телевізійного мовлення здійснюється Позивачем на підставі ліцензії HP № 00173-м, виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення 19.09.2011, на вид мовлення: багатоканальне (телебачення).

Додає, що аналіз нормативно-правових актів, якими призначено членів Національної ради - відповідачів, вказує, що троє з восьми членів призначені понад п`ять років тому.

Тобто, як зазначає позивач, передбачений ч. 3 ст. 4 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» п`ятирічний строк повноважень таких членів сплинув ще 04.07.2019, а саме:

ОСОБА_1 призначена на посаду члена Національної ради Постановою Верховної Ради України № 1584-VII від 04.07.2014.

ОСОБА_2 призначений на посаду члена Національної ради Постановою Верховної Ради України № 1583-VII від 04.07.2014.

ОСОБА_3 призначений на посаду члена Національної ради Постановою Верховної Ради України № 1585-VII від 04.07.2014.

Відтак, позивач приходить до висновку, що вказані три члени Національної ради всупереч приписам ч. 3 ст. 4 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» продовжують виконувати повноваження члена Національної ради після спливу передбаченого законом п`ятирічного строку їх повноважень.

На думку позивача, продовження реалізації відповідачами повноважень члена Національної ради понад передбачений законом строк є порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України.

У позові зазначається, що позивач як телерадіоорганізація-ліцензіат, нагляд за дотриманням яким законів у сфері телерадіомовлення здійснюється Національною радою має законний інтерес, прагнення до того, аби такий нагляд здійснювався Національною радою з дотриманням принципів законності та верховенства права. Наведені принципи, як зазначає позивач, не суперечать (прямо передбачені) Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Сформульований законний інтерес (охоронюваний законом інтерес) є самостійним об`єктом судового захисту.

Проте, на думку позивача, наведений законний інтерес позивача було порушено відповідачами, внаслідок чого нелегітимним персональним складом Національної ради як колективним органом 01.08.2019 було прийнято рішення про призначення позапланової перевірки Позивача.

Позивач звертає увагу на те, що у засіданні Національної ради 01.08.2019 прийняло участь вісім її членів, у тому числі члени ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

За результатом голосування з питання порядку денного №9 цього засідання «Про призначення позапланової перевірки ТОВ «ТВ ВИБІР» колегіально, загальною кількістю голосів членів Національної ради «за» - 8, (із врахуванням 3 голосів Відповідачів «за») прийнято рішення №1070 від 01.08.2019 «Про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТВ ВИБІР».

Таким чином, як вважає позивач, голосування і зарахування голосів «за» Відповідачів, строк повноважень яких сплинув 04.07.2019, порушило принцип законності та верховенства права, при цьому створило для позивача обов`язки допустити уповноважених осіб Національної ради до місця проведення перевірки та створити їм умови для проведення перевірки, своєчасно надати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час перевірки (п. 16 розділу III Інструкції про порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, проведення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги).

В цей же час, як зазначає позивач, відмова ліцензіата у проведенні уповноваженими особами Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства є підставою для звернення до суду про анулювання ліцензії на мовлення відповідно до п. «г» ч. 5 ст. 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Більше того, як звертає увагу позивач, в силу ч. 4 ст. 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» засідання Національної ради є правомочним, якщо на ньому присутні не менше шести членів Національної ради.

Таким чином, участь в засіданні Національної ради трьох Відповідачів, строк повноважень яких сплинув 04.07.2019, створила ситуацію «умовної» та такої, що суперечить закону, порушує принцип законності та верховенства права правомочності засідання Національної ради.

На думку заявника, в разі дотримання відповідачами закону, принципів законності та верховенства права засідання Національної ради 01.08.2019 не відбулося б через відсутність кворуму, а, відповідно, і рішення про призначення позапланової перевірки позивача взагалі не було би прийнято.

Відтак, позивач резюмує, що незаконне продовження виконання членами Національної ради Герасим`юк О.В., ОСОБА_2 , Чернишем О.М. повноважень члена колегіального органу і суб`єкта владних повноважень, в той час, коли на підставі ст. 4 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» та Постанов Верховної Ради України №№ 15 84-VII, 1583-VII, 1585-VII від 04.07.2014 строк цих повноважень закінчився 04.07.2019, дозволило Національній раді, як суб`єкту владних повноважень, прийняти рішення неправомочним складом, тобто з порушенням принципу законності.

При цьому, як додає позивач, незаконне продовження здійснення своїх повноважень вказаними членами Національної ради (участь у засіданнях, голосування з питань порядку денного тощо), продовжує створювати ризик настання інших негативних наслідків для позивача, які можуть виявитись у прийнятті щодо нього наступних незаконних рішень (зокрема, за результатами призначеної перевірки) фактично неправомочним складом Національної ради аж до звернення до суду про анулювання ліцензії на мовлення (ст. 37, абз. 4 ч. 6 ст. 72 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»).

Підкреслює позивач, що в силу ч. 1 ст. 27 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» ліцензія на мовлення є єдиною законною підставою на право мовлення. З огляду на наведене, як йдеться у позові, законний інтерес позивача у дотриманні принципів законності та верховенства права при прийнятті щодо нього рішень Національної ради був порушений відповідачами, а тому підлягає захисту адміністративним судом.

На завершення позивач зазначає, що Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» не містить винятків, коли повноваження члена Національної ради тривають понад п`ять років. Порушення відповідачами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» та ч. 2 ст. 19 Конституції України, прийняття неповноважним складом Національної ради рішення №1070 від 01.08.2019 щодо позапланової виїзної перевірки Позивача, як зазначає позивач, спричинили необхідність звернення до суду з метою судового захисту порушених прав та законних інтересів шляхом визнання дій Відповідачів протиправними та встановлення відсутності їх повноважень.

З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просить задовольнити позов.

Позиція відповідачів.

Відповідачі подали спільний відзив, в якому заперечують проти задоволення адміністративного позову.

Крім іншого, відповідачі зазначають, що Національна рада складається з восьми осіб. З них чотири члени Національної ради призначаються Верховною Радою України і чотири члени Національної ради призначаються Президентом України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»).

Додають, що відповідно до пункту 20 статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить призначення на посади та звільнення з посад половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Дане положення, як зазначають відповідачі, також фактично дублюється в частині 1 статті 5 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» - Верховна Рада України призначає членів Національної ради на альтернативній основі протягом двох місяців з дня припинення повноважень члена (членів) Національної ради, який був (були) призначений (призначені) Верховною Радою України. Припинення повноважень члена Національної ради відбувається відповідно до постанови Верховної Ради України.

Припинення повноважень члена Національної ради відбувається відповідно до постанови Верховної Ради України.

На думку відповідачів, Конституція України та спеціальний закон, який встановлює правові засади діяльності Національної ради України як конституційного, постійно діючого, колегіального, наглядового та регулюючого державного органу в галузі телерадіомовлення, наділяють правом припинити повноваження члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, призначеного постановою Верховної Ради України, у випадку закінчення п`ятирічного терміну його повноважень, єдиного суб`єкта - Верховну Раду України.

Звертають увагу на те, що станом на дату прийняття на засіданні Національної ради 01.08.2019 рішення № 1070 «Про призначення позапланової перевірки ТОВ «ТВ Вибір» до дня подання відзиву на позов на офіційному веб-порталі «Верховна Рада України», а також в газеті «Голос України» та у Відомостях Верховної Ради України, відсутня інформація щодо прийняття постанов Верховною Радою України про припинення повноважень членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Також, як зазначено у відзиві, Верховна Рада України не приймала постанову (постанов) про припинення повноважень відповідачів, а комітет Верховної Ради України, до компетенції якого віднесені питання телерадіомовлення (Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики), не оприлюднював оголошення про відбір кандидатур на посаду члена (членів) Національної ради, що, на думку відповідачів, свідчить про те, що відповідачі є діючими та повноважними членами Національної ради.

Оскільки до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від Верховної Ради України не надходили постанови щодо припинення повноважень відповідачів, тому, на думку відповідачів, підстав для прийняття Національною радою наказів про звільнення Відповідачів не було, отже - відповідачі перебувають на посаді та виконують свої службові обов`язки відповідно до закону.

Отже, як зазначено у відзиві, оскільки жодних документів, які б підтверджували припинення повноважень трьох членів Національної ради не існувало та не існує, доводи позивача щодо протиправності дій членів Національної ради щодо участі 01.08.2019 в засіданні Національної ради є безпідставними та не можуть братися до уваги.

Відповідачі наголошують, що така фактична обставина як закінчення п`ятирічного терміну перебування на посадах членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення відповідачів, не є автоматичною підставою для припинення повноважень вказаних вище членів Національної ради, а тому ствердження позивача про порушення ними вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» є безпідставними та такими що не відповідають діючому законодавству України.

Відтак, відповідачі просять відмовити у задоволенні позову.

Пояснення третьої особи на стороні відповідачів (Національної ради).

Третя особа просила відмовити у задоволенні позову.

По суті пояснення третьої особи збігаються із запереченнями відповідачів (відзивом на позов).

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді від 11.09.2019 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 30.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Враховуючи положення п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення.

Встановлені судом обставини.

Так, у даному випадку учасниками справи не заперечуються та не спростовуються обставини щодо призначення відповідачів на посади членів Національної ради, періоду перебування на цій посаді та виконання обов`язків Національної ради, проведення вищезгаданого засідання Національної ради відповідно до описаних вище обставин, прийняття рішення про проведення перевірки позивача, а відтак, враховуючи те, що вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, - дані обставини є встановленими.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

У контексті завдань адміністративного судочинства, що визначені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому, особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому, для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Згідно з положеннями статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У свою чергу, статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у своєму рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Що стосується "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 у справі № 757/12159/17-а вже наголошував, що за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес".

Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги статей 2, 6 КАС, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); (д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є: (а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; (б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини другої статті 124 Конституції України; (в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю); (г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності).

Вказана правова позиція сформована в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач вказував про порушення його інтересу, оскільки за протиправної, на думку позивача, участі відповідачів Національною радою у нелегітимному складі, на думку позивача, було прийнято рішення про призначення його позапланової перевірки як телерадіоорганізації, яка здійснює діяльність на підставі ліцензії на мовлення.

Водночас, сам лише факт участі відповідачів у засіданні Національної комісії, їх голосування за прийняття тих чи інших рішень, жодним чином не порушує будь-яких прав позивача, не зачіпає його свобод та інтересів. Самі лише такі дії відповідачів не є перешкодою у здійсненні позивачем будь-якої діяльності, у тому числі і пов`язаної із реалізацією ліцензії на мовлення.

Межі предмету спору у даній справі не вирішують будь-яких публічно-правових спорів за участі позивача, а фактично є виключно намаганням покласти на суд контрольні (наглядові) функції стосовно належного виконання посадовими особами суб`єкта владних повноважень окремих норм закону. Спір у даній справі не призведе до відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, позаяк такі у даному спорі не зачіпаються.

Позов, в аспекті приписів ч. 1 ст. 5 та ч. 2 ст. 245 КАС України, взагалі не містить визначення способу захисту (скасування акту, зобов`язання вчинити певні дії).

Протиправність дій щодо участі певних осіб у засіданні Національної комісії, відсутність у них повноважень, можуть бути покладені в основу підстав позову про визнання протиправним та скасування владного, управлінського рішення, яке було прийняте Національною комісією та безпосередньо стосується позивача й впливає на його права та інтереси (зокрема рішення про призначення позапланової перевірки).

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідачів а також питання наявності/відсутності у них повноважень, не мають та не можуть мати негативного впливу на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку у заявлений ним спосіб, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з мотивів, наведених вище, а відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Підстав для відшкодування судового збору, враховуючи положення ст. 139 КАС України, не вбачається, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ Вибір» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, код ЄДР: 37717618) - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до приписів статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.А. Кармазін