Рішення
від 11.09.2022 по справі 213/1433/22
ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1433/22

Номер провадження 2/213/1130/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2022 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Мазуренка В.В.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу №213/1433/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника,

В С Т А Н О В И В

Представник позивача адвокат Меланчук І.В. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в період часу з 14.06.1979 по 03.07.1995 та з 17.11.1995 по 25.09.2012 (тобто понад 32 роки) ОСОБА_1 працював на Інгулецькому ГЗК. 25 вересня 2012 року звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. При звільненні йому виплачено одноразову допомогу у розмірі 7028,18 грн.

05 травня 2022 року позивач дізнався, що при звільненні роботодавець зобов`язаний був виплатити йому одноразову допомогу у розмірі трьохмісячної середньої заробітної плати. Невиплачена сума складає 3991,48 рн, яку просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Представник позивача зазначає, що згідно з п.6.1 Угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки, яка була чинною на день звільнення позивача, й положення якої розповсюджувалися на відповідача, встановлено обов`язоксторони власників (роботодавця) виплачувати працівнику при фактичному виході на пенсію одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу його роботи на підприємстві, але не менше: при стажі від 7,5 до 15 років середньомісячної заробітної плати; від 15 до 20 років двомісячної середньої заробітної плати; від 20 і більше років тримісячної середньої заробітної плати. Статтями 5,9 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються та сторін, які їх уклали. Вимоги угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі. Оскільки відповідач відноситься до підприємств металургійної і гірничодобувної промисловості України, на нього розповсюджуються умови Угоди та поширюються на позивача як на такого, який уклав трудовий договір з підприємством гірничо-металургійного комплексу України.

Строк виконання зобов`язання відповідача визначено ст.47 КЗпП України, згідно якої власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, передбачені ст.116 КЗпП України, норми якої позивачем були порушені, тому установа, організація повинні виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст.117 КЗпП). Розмір середнього заробітку,який відповідачповинен виплатитипозивачу за період затримки з 26.09.2012 по 05.05.2022 становить 402373,60 грн, але враховуючи принцип справедливості і співмірності просить стягнути суму - 90 000 грн.

Також зазначає, що оскільки вихідна допомога, яка мала бути виплачена позивачу у зв`язку з виходом на пенсію за власним бажанням, входить до структури заробітної плати, тому право працівника на звернення до суду за захистом своїх прав не обмеженено будь-яким строком в силу ч.2 ст.233 КЗпП України.

В судове засідання сторони не викликались.

Відповідач подав письмовіпояснення напозов,в якихзазначає,що найого думку позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню. Просить при винесенні рішення врахувати судову практику ВСУ, яка викладена у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, де зазначено, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а щодо вимоги про його стягнення застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений ст. 233 КЗпП України. Вважає, що строк звернення до суду з даними вимогами пропущено та сплив 25.12.2012.

Також впоясненнях відповідачвказує, щоПрАТ «ІнГЗК»не єстороною Галузевоїугоди гірничо-металургійногокомплексу Українина 2011-2012роки,і відповідноне єїї підписантом,тому умовицього документуне розповсюджуютьсяна підприємство.Вважає,що вимогипозивача проте,що він мав право при звільненні на вихідну допомогу у розмірі 3-х середньомісячних заробітних плат, є безпідставними та необґрунтованими.

На його думку заявлена сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є необґрунтовано завищеною та майже в 23 рази більше ніж сума вихідної допомоги, у зв`язку з чим, посилаючись на постанови Верховного Суду, ухвалені у 2021 році, у справах відповідної категорії, зазначає, що справедливим і пропорційним розміром середнього заробіткуза часзатримки розрахунку при звільненні буде орієнтовно трикратний розмір невиплаченої вихідної допомоги.

Також представникомвідповідача поданозаяву прозастосування строкупозовної давності,в якійзазначає,що одноразовавихідна допомогапри виході на пенсію та суми нараховані за час затримки розрахунку при звільненні відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, а тому на них не розповсюджується положення ч.2 ст.233 КЗпП України стосовно відсутності обмежень строків звернення до суду за захистом порушеного права. Вважає, що до вимог позивача повинна застосовуватися позовна давність строком у три місяці.

У задоволенні позову просить відмовити, а у разі, якщо суд не знайде для цього підстав, застосувати принцип співмірності та позиції ВС.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Ухвалою від 13 липня 2022 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвалою від 05 вересня 2022 року відмовлено представнику відповідача у витребуванні доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 працював на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті з 14 червня 1979 року по 17 січня 1995 року та з 17 листопада 1995 року по 25 вересня 2012 року. 25 веерсня 2012 року його звільнено за власним бажанням за ст.38 КЗпП України у зв`язку із виходом на пенсію. Його загальний стаж роботи на підприємстві становить 32 роки 5 місяців.

Згідно з довідкою від 29.03.2022 заробітна плата ОСОБА_1 за останні місяці перед звільненням (липень серпень 2012 року) склала 7048,43 грн; відпрацьовано 336,75 годин. Середньогодинна заробітна плата позивача становила 20,93 грн, середньоденна заробітна плата 166,96 грн, середньомісячна 3673,22 грн.

Із наданої позивачем копії розрахункового листа за листопад 2012 року видно, що при звільненні позивачу було нараховано до виплати одноразова допомога при виході на пенсію у розмірі 7028,18 грн.

Викладеним обставинам відповідають обставини, що регулюються нормами КЗпП України. При цьому судом перевірено строки звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст.97КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до вимог ст.47КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Згідно зі ст.116КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніш наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116КЗпП України, при цьому визначальними у даному випадку є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до ст.15Закону України«Про оплату праці», госпрозрахункові підприємства самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, встановлюють умови та розміри оплати праці працівників.

Положеннями ст.5Закону України«Про колективнідоговори іугоди» передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Статтею 9цього жЗакону передбачено, що Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.

Галузева угода гірничо - металургійного комплексу України на 2011-2012 роки діє безпосередньо і поширюється на всіх працівників, які уклали договори про трудові відносини з підприємствами гірничо-металургійного комплексу України, незалежно від форм власності, а також у частині, обумовленій окремими пунктами, - на осіб, що потребують особливої соціальної підтримки згідно з п.6.13 (п.1.4).

Відповідно до п.1.11 Угоди, вона набуває чинності з дня її підписання і діє до укладення нової угоди. Вона зберігає чинність у випадку зміни власника, складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого її укладено (п.1.5).

Пунктом 6.1 розділу VI «Соціальний захист та задоволення духовних потреб» зазначеної Угоди передбачено виплачувати працівнику при фактичному виході на пенсію одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу роботи на підприємстві, а саме в розмірі середньомісячної заробітноїплати при стажі роботи від 7,5 до 15 років; від 15 до 20 років двомісячної середньої заробітної плати; від 20 і більше років тримісячної середньої заробітної плати.

Частиною 1 ст.233 КЗпП України передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів. Однак, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено таке.

З тексту Галузевої угоди вбачається, що її укладено між власниками (роботодавцями) підприємств, установ, організацій галузі, їх уповноваженими представниками, Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, господарськими об`єднаннями з однієї сторони та профспілкою трудящих металургійної і гірничо-добувної промисловості України в особі її Центрального комітету.

ПрАТ «Інгулецькийгірничо-збагачувальнийкомбінат» відноситьсядо підприємствметалургійної ігірничодобувної промисловостіУкраїни,Галузеву угоду підписано уповноваженим представником, тому її умови розповсюджуютьсяна ПРАТ«ІНГЗК» і застосовуються до врегулювання даних спірних правовідносин між сторонами у справі.

З вказаних підстав суд не приймає заперечення відповідача в цій частині.

Також суд враховує судову практику у справах даної категорії, зокрема у справі №212/908/17-ц, в якій Верховний Суд України визнав необхідність застосування до спірних правовідносин умов Галузевої Угоди, виконання якої є обов`язком відповідача.

Оскільки позивачна моментвиходу напенсію мавстаж роботина підприємствівідповідача понад32роки,на ньогорозповсюджується діяпункту 6.1.Галузевої угодигірничо-металургійногокомплексу Українина 2011-2012роки, згідно з яким при звільненні роботодавцем повинна бути сплачена йому вихідна допомога в розмірі тримісячної середньої заробітної плати. Оскільки така умова не була дотримана роботодавцем, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до відповідача з такою вимогою.

Суд погоджується із зазначеним в позовній заяві розрахунком, проведеним відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, згідно з яким середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, у даному випадку такою подією є звільнення позивача.

Середньомісячна заробітна плата позивача на момент звільнення, згідно з довідкою, становила 3673,22 грн, тому тримісячний її розмір становить 11019,66 грн. З урахуванням виплаченої позивачу одноразової допомоги при звільненні в розмірі 7028,18 грн, невиплачена сума складає 3991,48 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає, що, оскільки позивачу не були виплачені всі належні йому суми у строки, зазначені в ст.116КЗпП України, то наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки механізм здійснення розрахунку середнього заробітку за час затримки йоговиплати визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 8 лютого 1995 року № 100. Згідно з цією постановою, під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплати. Обчислення середньої заробітної плати при нарахуванні виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати (пункт 5 вказаного Порядку).

Згідно з довідкою підприємства, середньоденна заробітна плата позивача за два останні місяці перед звільненням становила 166,96 грн і цей показник необхідно враховувати при обчисленні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку. А тому за весь період затримки, який становить 2410 робочих днів - з 26.09.2012 (наступний день після звільнення) по 05.05.2022 (дата здійснення розрахунку позивачем), сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 402373,60 грн.

З урахуванням принципу співмірності із заявленою сумою невиплаченої заробітної плати (вихідної допомоги) та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за можливе зменшити розмір відшкодувань, визначений статтю 117 КЗпП України. Так, розмір простроченої заборгованості, що виникла через несвоєчасну виплату позивачу сум розрахунку при звільненні, становить 3991,48 грн.

При цьому, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, яку просить стягнути позивач, значно перевищує суму невиплаченої позивачу одноразової вихідної допомоги.

Відповідно до п.6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У трудових відносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, зокрема не допускати дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно доправової позиції,викладеної впостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від26.06.2019у справі№ 761/9584/15-ц, зазначено, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівникмає діятидобросовісно щодо реалізації своїх прав,а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця, у зв`язку з чим, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, зокрема розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Суд вважає,що будеспівмірним,пропорційним ітаким,що відповідатимеобставинам справи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку 50000 грн.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності до даних позовних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України та ст.ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці», роз`яснено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Враховуючи, що вихідна допомога, яка мала бути виплачена позивачу у зв`язку з виходом на пенсію, входить до виплат, на які працівник має право згідно з умовами Галузевої угоди при звільненні на пенсію, а суд приходить до висновку, що в даному випадку право працівника на звернення до суду за захистом своїх прав не обмежено будь-яким строком в силу положень ч.2 ст.233 КЗпП України, тому доводи представника відповідача про застосування до вказаних вимог позивача наслідків пропуску строків позовної давності є безпідставними.

Вказана правова позиція зазначена в Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 134/1781/16-ц|61-23397св18.

Слід зауважити,що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінністатті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2022 року (справа № 755/12623/19), 27 січня 2020 року (справа №682/3060/16-ц).

Частиною 1 ст. 233 КЗпП України передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів.

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що позивач дізнався про порушення свого права на отримання належного розміру вихідної допомоги при звільненні 05 травня 2022 року із листа- роз`яснення адвоката Меланчука І.В. (а.с.23), до суду звернувся 11 липня 2022 року, суд вважає, що строки звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника не пропущені.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн. Також підлягає частковому стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений ним за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у розмірі 551,33 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,3,5,10,12,19,23,76-81, 89, 95, 141, 258, 263-265, 274,279,352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути зПриватного акціонерноготовариства «Інгулецькийгірничо-збагачувальнийкомбінат» накористь ОСОБА_1 невиплачену заробітнуплату увиді одноразовоїдопомоги призвільненні урозмірі 3991 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто однієї) гривні 48 копійок, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 вересня 2012 року по 05 травня 2022 року у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) гривня 33 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Меланчук Ігор Віталійович, свідоцтво №4467, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Бизова, 5-Б.

Відповідач: ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00190905, юридична адреса: 50102, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47.

Повне судове рішення складено 12 вересня 2022 року.

Суддя В.В.Мазуренко

Дата ухвалення рішення11.09.2022
Оприлюднено23.09.2022

Судовий реєстр по справі —213/1433/22

Рішення від 11.09.2022

Цивільне

Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу

Мазуренко В. В.

Ухвала від 04.09.2022

Цивільне

Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу

Мазуренко В. В.

Ухвала від 12.07.2022

Цивільне

Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу

Мазуренко В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні