Постанова

від 19.09.2022 по справі 826/9981/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9981/18 Суддя першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мієстрім» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0018801404 від 16.04.2018 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мієстрім» (ТОВ «Руф Констракшн») звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0018801404 від 16.04.2018 року, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0018801404 від 16 квітня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мієстрім» до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0018801404 від 16.04.2018 року винесено всупереч нормам чинного законодавства, адже відповідачем не проаналізовано первинні документи, у той час як відсутність ТТН за договором постачання не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операції постачання продукції, оскільки йдеться про правильність формування податкового кредиту за взаємовідносинами купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а не за взаємовідносинами перевезення.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Руф Констракшн» станом на час звернення до суду зареєстровано як юридична особа за адресою: 01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, б. 3, код ЄДРПОУ 38104024.

Станом на час вирішення спору по суті позивачем змінено найменування юридичної особи та місце її реєстрації, а саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЄСТРІМ"; місце реєстрації: 61099, м. Харків, вул. вул. Єнакіївська, б. 39, код ЄДРПОУ 38104024; перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області (Східне управління, Індустріальна ДПІ (Немишлянський район м. Харкова); 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у зв`язку із наданням не в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 23.08.2017 року №26229/10/26-15-14-04-03 ГУ ДФС у м. Києві, наказу від 28.02.2018 року №2773 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Руф Констракшн" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ЛІБЕРТАД" (код 41134017) за червень 2017 року, про що складено акт №216/26-15-14-04-03/38104024 від 13.03.2018 р.

Згідно з висновками акта перевірки встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 150 000 грн., в тому числі за червень 2017 року на суму 150 000 гривень.

До вказаних висновків контролюючий орган дійшов з наступних підстав.

Головним управлінням ДФС у м. Києві виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ "Руф Констракшн" (код 38104024) податкового кредиту у сумі 150000 грн., по взаємовідносинах із ТОВ "ЛІБЕРТАД" (код 41134017), що містяться у податковій декларації з ПДВ за червень 2017 року.

ТОВ "Руф Констракшн" 11.09.2017 року було вручено письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 23.08.2017 року №26229/10/26-15-14-04-03 про надання пояснень та їх документальних підтверджень шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за податковою адресою платника податків.

На цей запит ТОВ "Руф Констракшн" в порушення пп. 16.1.5 і 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Кодексу надано не в повному обсязі пояснення та їх документальне підтвердження за вих. №37/0917 від 28.09.2017 року (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 29.09.2017 року за №46426/10), що не дає змогу в повній мірі дослідити взаємовідносини з ТОВ "ЛІБЕРТАД" за червень 2017 року.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ "РУФ КОНСТРАКШН" сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "ЛІБЕРТАД" у червні 2017 року на загальну суму ПДВ 150000 грн. (Додаток 5 до декларації з ПДВ за червень 2017 року № 9141404052 від 20.07.2017).

ТОВ "РУФ КОНСТРАКШН" до перевірки надано договір постачання від 26.06.2017 110/0617, місце складання м. Київ, укладений між ТОВ "ЛІБЕРТАД", надалі Постачальник, в особі директора Левинського Дениса Юрійовича та ТОВ "РУФ КОНСТРАКШН", надалі Покупець, в особі директора Максименко Леоніда Олександровича.

Згідно з ЄРПН ТОВ "ЛІБЕРТАД" в червні 2017 року зареєстровано податкові накладні на адресу ТОВ "РУФ КОНСТРАКШН", які включені до складу податкового кредиту ТОВ "РУФ КОНСТРАКШН" у червні 2017 року, та відображені в податковій декларації з податку на додану вартість (Додаток 5 до Декларації Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за червень 2017 року (вх. № 9141404052 від 20.07.2017)).

До перевірки надано рахунок від 26 червня 2017 року № СФ-144 на оплату ТОВ "РУФ КОНСТРАКШН" товарно-матеріальних цінностей та видаткові виписані ТОВ "ЛІБЕРТАД" в адресу ТОВ "РУФ КОНСТРАКШН".

ТОВ "ЛІБЕРТАД" перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Центральне відділення) з 08.02.2017; Посадові особи платника податків, відповідальні за фінансово - господарську діяльність: Директор - Левинський Денис Юрійович (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з 08.02.2017 (згідно даних ДФС України) по теперішній час. Основний вид діяльності за КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; ТОВ "ЛІБЕРТАД" зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.03.2017 за 0325496, дата початку дії свідоцтва з 01.03.2017.

Декларації з податку на прибуток та фінансова звітність за 2017 рік до органів ДФС не подано.

ТОВ "ЛІБЕРТАД" на адресу ДПІ за місцем реєстрації подано податковий розрахунок доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за II квартал 2017 року, прийнятого 07.08.2017 за вх. №9154626522, о якого працювало у штаті - 1 особа, працювало за цивільно-правовими договорами - 0 сума нарахованого доходу 9600 гривень.

Відповідно до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового печення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску зальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) червень 2017 року, прийнятого ДПІ за місцем реєстрації 13.07.2017 за вх. № 9134914862, чисельність працівників - 1 особа.

В ЄРПН за червень 2017 року встановлено контрагента-постачальника - ВЕСТЕРНС» (код 41137966), яке зареєструвало на адресу ТОВ "ЛІБЕРТАД" податкові дні всього у сумі ПДВ 727610,76 грн., в тому числі податкову накладну № 90 від 2017 у сумі ПДВ 30000 грн.

В ЄРПН за червень 2017 року встановлено контрагента-постачальника ТОВ "УЕСТОН" (код 41133652), яке зареєструвало на адресу ТОВ "ВЕСТЕРНС" податкові накладні у сумі ПДВ 2889625,65 грн., в тому числі податкові накладні №570, 5836, 584 від 26.06.2017 року у сумі ПДВ 150000 грн.

В ЄРПН, починаючи з дати реєстрації ТОВ "УЕСТОН" платником податку на додану вартість, а саме з 01.03.2017, не встановлено реєстрації податкових накладних контрагентами - постачальниками на адресу ТОВ "УЕСТОН" з номенклатурою товару (суміш ремонтна Sika gard 702W Aquaphob 10л, шпаклівка Sikagrout-314, пісок кварцовий, суміш ремонтна Sika gard 680 S 30кг.).

Згідно з ЄРПН контрагенти-постачальники реєстрували на адресу ТОВ "УЕСТОН" податкові накладні з наступною номенклатурою: взуття, цукор, картопля, ковбаси, корм для котів тощо.

Неможливість здійснення господарських операцій ТОВ "ЛІБЕРТАД" по продажу товару (суміш ремонтна Sika gard 702W Aquaphob 10л, шпаклівка Sikagrout-314, пісок кварцовий, суміш ремонтна Sika gard 680 S 30кг) у зв`язку із відсутністю факту отримання ним відповідних варів по ланцюгу взаємовідносин із контрагентами - постачальниками у досліджуваному га попередніх звітних періодах, засвідчує безпідставне формування ним відповідного активу та доказує відсутність фактичного постачання ТОВ "ЛІБЕРТАД" товару в адресу ТОВ "РУФ КОНСТРАКШН".

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна ухвала Святошинського районного суду міста Києва по справі пр. №1-кс/759/2519/17, №759/11081/17, по кримінальному провадженню № 32015100010000089 від 05.06.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, згідно якої невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності, зареєстрували, в тому числі, ТОВ "УЕСТОН", ТОВ "ВЕСТЕРНС", ТОВ "ЛІБЕРТАД" для надання можливості формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки, що підтверджується відповідними протоколами допитів службових осіб вказаних підприємств.

В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні допитано щодо причетності до діяльності службових осіб підприємств, в тому числі ТОВ "УЕСТОН", які показали, що жодного відношення до реєстрації/створення, а тим більше ведення фінансово-господарської діяльності ніколи не мали та не мають.

З урахуванням інформації, яка наведена вище, перевіркою не підтверджено факт продажу товарів (суміш ремонтна Sika gard 702W Aquaphob 10л, шпаклівка Sikagrout-314, пісок кварцовий, суміш ремонтна Sika gard 680 S 30кг) ТОВ "ЛІБЕРТАД" на ТОВ "РУФ КОНСТРАКШН", а зазначені господарські операції фактично не відбулись. У зв`язку із чим, податкові накладні зареєстровані в ЄРПН ТОВ "ЛІБЕРТАД" на адресу ТОВ "РУФ КОНСТРАКШН" не мають юридичної сили первинних документів.

І як наслідок, ТОВ "РУФ КОНСТРАКШН" неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

Також ТОВ "РУФ КОНСТРАКШН" не надано до перевірки первинних документів, що підтверджують перевезення товару від ТОВ "ЛІБЕРТАД" до ТОВ "РУФ КОНСТРАКШН".

У ході перевірки не підтверджено факт продажу товару від ТОВ "ЛІБЕРТАД" в адресу ТОВ "РУФ КОНСТРАКШН", що свідчить про те, що правочин на суму ПДВ 150000 грн., здійснені без мети настання реальних наслідків. Оскільки реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у ТОВ "ЛІБЕРТАД" відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ "РУФ КОНСТРАКШН" не було підстав для податкового обліку вказаних вище операцій.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за наслідком розгляду яких листом від 14.05.2018 року №22104/10/26-15-14-04-03-12 контролюючий орган повідомив про залишення висновків акта перевірки від 13.03.2018 року №216/26-15-14-04-03/38104024 без змін.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0018801404, згідно з яким за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями за платежем податок на додану вартість у розмірі 150 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 37 500,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС від 30.05.2018 року №18835/6/99-99-11-01-01-25 скаргу ТОВ "РУФ КОНСТРАКШН" на податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ЛІБЕРТАД» укладено договір поставки №110/0617 від 26.06.2017 року, у відповідності до якого у порядку та на мовах, визначених договором, постачальник (ТОВ "ЛІБЕРТАД") зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити суміш ремонтна Sika gard 702W Aquaphob 10л, шпаклівка Sikagrout-314, пісок кварцовий, суміш ремонтна Sika gard 680 S 30кг разом з усіма її приладдями та документами, що стосуються продукції та підлягають переданню разом із нею відповідно до вимог чинного законодавства України, а покупець зобов`язується своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити таку продукцію.

Згідно із п.п. 1.2, 2.1, 3.1, 3.4, 5.1 Договору загальна кількість продукції, що є предметом поставки за договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у специфікації (Додаток №1), що додається до договору та є його невід`ємною частиною. Загальна сума договору визначається на підставі специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною. Асортимент продукції, що є предметом поставки за договором, зазначений у специфікації, яка додається до договору та є його невід`ємною частиною. Підтвердженням комплектності продукції є підписана покупцем видаткова накладна. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів в національній валюті України (гривні) на розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата перерахування покупцем коштів постачальнику.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3, 6.1 постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що визначені в специфікації постачальника та погоджені з покупцем при підписанні договору. Продукція відвантажується на умовах DDP, згідно редакції Інконтермс-2010. Місце поставки - Будівельний майданчик покупця. При прийманні продукції за кількістю та якістю сторони керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р. №П-7.

Додатком №1 до Договору затверджено Специфікацію на загальну суму 900 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 150 000,00 грн.

На виконання вищевказаного договору сторонами складено та підписано: видаткові накладні №РН-2804-26 від 26.06.2017 року на загальну суму 15 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 2 500,00 грн.; №РН-2804-27 від 26.06.2017 року на загальну суму 368 280,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 61 380,00 грн.; №РН-2804-24 від 26.06.2017 року на загальну суму 514 020,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 85 670,00 грн.; №РН-2804-25 від 26.06.2017 року на загальну суму 2 700,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 450,00 грн.;

Також позивачем надано до суду наступні документи: рахунок на оплату №СФ-144 від 26.06.2017 року, картку рахунку №631, оборотно-сальдову відомість по рахунку №631, виписку по рахунку, сертифікат відповідності №UA1.022.0231868-12

На підтвердження подальшої реалізації товару позивачем надано до суду: видаткову накладну №35 від 26.06.2017 року, у відповідності до якого ТОВ "Руф Констракшн" реалізувало придбаний у ТОВ "ЛІБЕРТАД" товар (продукцію - суміш ремонтна Sika gard 702W Aquaphob 10л, шпаклівка Sikagrout-314, пісок кварцовий, суміш ремонтна Sika gard 680 S 30кг) ДП "Граніт Україна" ТОВ "ЕНЕРГОПРОМІПЕКС" на загальну суму 916 567,80 грн., у тому числі ПДВ 20% - 152 761,30 грн.; довіреність №35 від 26.06.2017 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 361, картку рахунку №361, виписку по рахунку, рекомендаційний лист №3 від 04.01.2018 року.

Колегія суддів наголошує, що надана позивачем первинна документації повністю відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відображає зміст вищевказаної господарської операції, наявними документами підтверджено рух коштів, вказаного відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано.

Посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортної накладної, як підстави для визнання господарської операції безтоварною, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Як зазначив Вищий адміністративний суд в інформаційному листі від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не с підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та послуг, використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару та послуг, оскільки відповідною транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №440/3783/18.

Крім того, як вірно наголошено судом першої інстанції, згідно умов договору, постачання здійснювалось на умовах DDP, тобто «постачання зі сплатою мита» (назва місця призначення) (англ. Delivered Duty Paid (named place of destination), скорочено DDP) - одна з умов (термінів) Інкотермс. Ця умова означає, що продавець здійснює постачання покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Отже, сторонами за умовами договору визначено, що всі витрати по доставці продукції позивачу несе ТОВ "ЛІБЕРТАД", що нівелює доводи контролюючого органу про відсутність ТТН.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки та в апеляційній скарзі на відсутність у ТОВ «ЛІБЕРТАД» людських, матеріальних потужностей для здійснення господарської діяльності, варто зазначити наступне.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

На переконання колегії суддів, здійснення господарської діяльності контрагентом, не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 року у справі №К/800/36098/13, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Що стосується посилання відповідача на матеріали досудового розслідування по кримінальним провадженням №1-кс/759/2519/17, №759/11081/17, по кримінальному провадженню № 32015100010000089 від 05.06.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України слід вказати про те, що матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є вироком, який встановлює певні обставини та доведеність вини особи.

Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.

Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17, від 24.04.2018 року у справі № 2а/0370/205/12, від 20.03.2019 року у справі № 813/1979/15, від 22.07.2020 року у справі № 620/3925/18.

Крім того, колегія суддів наголошує, що диспозиція ст. 205-1 КК України передбачає кримінальну відповідальність за підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців, проте, на переконання колегії суддів, не може безумовно свідчити про безтоварність господарських операцій, що були вчинені таким суб`єктом господарювання.

Таким чином, визнання будь-якої фінансово-господарської операції фіктивною з контрагентом, щодо директора або учасника якого винесений вирок про визнання винуватості за статтею 205 Кримінального кодексу України, як і всіх правочинів такого контрагента, є помилковим, адже у межах кримінального провадження встановлюється склад кримінального правопорушення саме щодо конкретних діянь (фінансово-господарських операцій).

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Я.М.Собків

Повний текст виготовлено 20 вересня 2022 року.