Постанова

від 19.09.2022 по справі 640/9637/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/9637/22 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "МАУДАУ" про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою відповідно до статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків товариства з обмеженою відповідальністю "МАУДАУ" (ідентифікаційний код 44021873).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність спору про право, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим засобом забезпечення виконання платником податків ого обов`язків, визначених законом.

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2022 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 20.09.2022 року.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з`явилися.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матерів справи, підставою для звернення податкового органу із вищевказаними вимогами зазначено факт відмови відповідача у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки за наказом від 22.06.2022 №2105-п "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "МАУДАУ".

У зв`язку з відмовою ТОВ "МАУДАУ" у допуску працівників позивача до проведення документальної перевірки, 28.06.2022 ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення №38708 про застосування адміністративного арешту майна платника податків в порядку підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України.

Суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що між сторонами наявний спір про право, оскільки відповідачем оскаржується законність дій щодо проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту майна платника податків, що відповідає правовим позиціям, висловлених у постановах Верховного Суду.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи та дослідивши підстави звернення Головного управління ДПС у м. Києві до суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України).

Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті ПК України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

Разом з тим, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абзац другий пункту 94.6 ПК України).

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 820/1929/17, арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Верховний Суд в цій постанові вказав, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відтак, податковий орган має право/обов`язок звернутись до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про арешт коштів на рахунках платника податків на підставі пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України.

Крім того, главою 11 КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ та порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ (§ 2 цієї глави).

Статтею 283 КАС України врегульовано особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів на підставі заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Цей порядок є альтернативним загальному порядку розгляду справ.

Відповідно до приписів статті 283 КАС України податковим органом заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі (частина друга). Такою обставиною в цьому випадку є дата прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна.

У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів (частина третя).

Відповідно до частини четвертої цієї статті, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (частина п`ята). Ухвалу про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення (частина шоста). Обчислення строку для розгляду заяви судом відбувається в годинах, та суд повинен прийняти рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин, відлік якого розпочинається з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду (частина сьома). До цього строку включаються години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Рішення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дня їх проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду у справах, визначених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті, не перешкоджає його виконанню (частина восьма).

Тобто, податковий орган, звертаючись до адміністративного суду, самостійно визначає порядок такого звернення: в загальному порядку або відповідно до статті 283 КАС України з метою термінового розгляду, про що обов`язково зазначається в позовній заяві (заяві). Законодавцем визначено, що в порядку ст. 283 КАС України податковий орган може звернутись виключно у разі безспірності таких вимог, оскільки в протилежному випадку суд зобов`язаний відмовити у відкритті провадження відповідно до частини четвертої статті 283 КАС України у зв`язку з наявністю спору про право.

Відмова у відкритті провадження відповідно до частини п`ятої цієї статті дає право податковому органу звернутись в порядку загального провадження, але таке звернення можливе і без попереднього звернення до суду в порядку, визначеному статтею 283 КАС України, адже спір про право може виникнути і на етапі застосування адміністративного арешту податковим органом, а тому, звернення до суду з заявою відповідно до статті 283 КАС України в такому випадку може бути недоцільним. В будь-якому випадку спір про право повинен бути не уявним, а реальним, та суду необхідно надати докази про звернення за вирішенням спору в адміністративному чи судовому порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 300/563/20.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги податковий орган зазначає, що оскарження наказу про проведення перевірки, дій податкового органу щодо її проведення є по суті заперечення обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідним поданням, не є спором про право.

Разом з тим, підставою для відмови у відкритті провадження у справі стало те, що між сторонами наявний спір про право.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням (діями) контролюючого органу щодо призначення та проведення перевірки, що було підставою для виникнення обставин для звернення контролюючого органу з вимогами про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Стаття 283 КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. Отже, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об`єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Оскарження відповідачем дій щодо проведення документальної перевірки є способом захисту, спрямованим на відновлення порушеного права, зумовленого наслідками такого контрольного заходу.

У спірній ситуації звернення до суду з позовною заявою щодо підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту витікає з правовідносин, які виникли у зв`язку з недопуском до проведення перевірки на підставі вищевказаних дій, які оскаржуються відповідачем.

Так, колегією суддів встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року відкрите провадження в адміністративній справі № 640/9645/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАУДАУ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у м. Києві №2105-п від 22.06.2022 року "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "МАУДАУ".

Відтак, незгода товариства з обмеженою відповідальністю "МАУДАУ" із проведенням перевірки та звернення з відповідним адміністративним позовом до суду підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах, який є не уявним, а реальним, що підтверджується викладеними вище обставинами та жодним чином не спростовано доводами апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві.

Отже, підставою для відмови у відкритті провадження у даній справі стала наявність спору про право між сторонами, що не спростовано контролюючим органом в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують мотиви суду першої інстанцій, який дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі.

З огляду на це, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з достатнім обґрунтуванням нормами процесуального права необхідності зупинення провадження у справі, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 236, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "МАУДАУ" про визнання протиправними дій залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 20.09.2022)