Постанова

від 20.09.2022 по справі 240/19838/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/19838/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

21 вересня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-торговий логістичний центр Україна" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасвання рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року ухвалено: "Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНО-ТОРГОВИЙ ЛОГІСТИЧНИЙ ЦЕНТР УКРАЇНА" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити".

09 лютого 2022 року до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу в розмірі 23760,00 грн.. А 17 лютого 2022 року - надійшло заперечення Головного управління ДПС у Житомирській області про відшкодування витрат на правничу допомогу. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що розмір гонорару не відповідає складності справи.

Додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь позивача документально підтверджені судові витрати у сумі 2500 гривень. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь позивача документально підтверджені судові витрати у сумі 2500 гривень.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник наголошує на неспівмірності розміру гонорару адвоката з категорією та складністю справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, положеннями ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. При цьому, даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Витрати на правничу допомогу адвоката в порядку ст.143 КАС України, можуть бути відшкодовані після постановлення судового рішення лише за наявності умови, що особа, яка понесла судові витрати до закінчення судових дебатів подасть суду заяву.

Приписами п. 4 ч. 1ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За визначенням, що міститься у статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення усієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що не тільки ухвалено рішення на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин такі витрати сторони були необхідними, а розмір розумним та виправданим.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18) зазначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

У постанові від 01.10.2018 року у справі №569/17904/17, Верховний Суд зауважив, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Так, здійснивши системний аналіз норм чинного процесуального законодавства, враховуючи фактичні обставини справи та процесуальний хід її розгляду, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю вирішеного спору і підлягають зменшенню.

Так, на підтвердження фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача було надано: копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 09.08.2021 №152/16/21, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-торговий логістичний центр Україна" та адвокатським бюро "Олександра Рисіна"; угоду по розмір гонорару бюро від 09.08.2021; акт прийому-передачі послуг з правової (професійної правничої) допомоги від 25.11.2021; рахунок від 09.08.2021 №511; платіжне доручення від 13.08.2021 №376 про оплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-торговий логістичний центр Україна" послуг адвокатського бюро за надання правничої допомоги на суму 25000,00 гривень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені: договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що витрати на правову допомогу позивача були пов`язані саме із розглядом цієї справи та документально підтверджуються матеріалами справи.

Водночас, при оцінці розміру витрат суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Здійснивши системний аналіз норм чинного процесуального законодавства, враховуючи фактичні обставини справи та процесуальний хід її розгляду, колегія суддів вважає, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю вирішеного спору і підлягають зменшенню.

Предметом доказування у даній справі фактично було лише спростування єдиного висновку контролюючого органу про порушення Товариством п. 201.7 ст. 207 Податкового кодексу України, який виключно стосується площини правозастосування, та з огляду на спростування якого і викладена мотивувальна частина судового рішення. Такий висновок стосувався лише двох ідентичних податкових накладних. При цьому, поданий адміністративний позов правових обґрунтувань щодо порушення правил правозастосування контролюючим органом п. 201.7 ст. 207 Податкового кодексу України до спірних правовідносин не містить. Позивач обмежився цитуванням цієї правової норми та констатацією обставин справи шляхом наведення математичного розрахунку грошових зобов`язань з податку на додану вартість, визначених за наслідками господарських операції, податкові накладні за якими не були зареєстровані.

Відтак, беручи до уваги складність справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення заявлених позивачем вимог та стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань кожного відповідача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.