Постанова

від 20.09.2022 по справі 620/1396/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 620/1396/20

адміністративне провадження № К/9901/16086/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у складі головуючого судді Лобана Д.В. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Оксененка О.М., Лічевецького І.О., Мельничука В.П. у справі № 620/1396/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгресс» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інгресс» (далі - позивач, ТОВ «Інгресс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.02.2020 № 00000680500, № 00000690500.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ «Інгресс» вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з контрагентом-постачальником «Кобі Інтегратор» мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.02.2020 № 00000680500 та № 00000690500.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області на користь ТОВ «Інгресс» судовий збір у розмірі 9070,64 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 7500 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ «Інгресс» приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту за операціями з контрагентом «Кобі Інтегратор», а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

У період з 17.01.2020 по 23.01.2020 ГУ ДПС у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інгресс» щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Кобі Інтегратор» за вересень та листопад 2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 30.01.2020 №117/05/24840928.

Відповідно до висновків указаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства: п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, що полягає у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень та листопад 2018 року на загальну суму 281 742 грн внаслідок документального оформлення взаємовідносин з ТОВ «Кобі Інтегратор», які не підтверджені первинними документами.

27 лютого 2020 року на підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00000680500, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 301 606,00 грн, зокрема за податковими зобов`язаннями - 241 285,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 321,00 грн;

- № 00000690500, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 303 103,00 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у Чернігівській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень не враховано висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 16.04.2020 у справі № 520/1536/19.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

На думку скаржника, судами попередніх інстанцій проігноровано такі доводи:

- не надано сертифікати якості виробника (посвідчення про якість) на продукцію та товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару, зазначеного у видаткових накладних;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат (за формою КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ 2В) датовані 01.08.2018, в той час як податкові накладні складені та зареєстровані 01.09.2018;

- встановлено відсутність реального (законного) джерела походження товару по ланцюгу постачання, нереальність його виробництва власними трудовими і виробничими ресурсами.

Щодо витрат на правову допомогу, то ГУ ДПС у Чернігівській області вважає, що вартість адвокатських послуг є завищеною та не є співмірною з розміром витрат на оплату праці адвоката. На думку контролюючого органу, ця справа не є складною.

Позивачем не подано відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ «Інгресс» до матеріалів справи копіями належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат.

Так, між ТОВ «Інгресс» (покупець) та ТОВ «Кобі Інтегратор» (постачальник) укладено договір поставки товару від 01.03.2018 № 01032018/1, виконання якого підтверджується видатковими накладними, виписаними протягом вересня та листопада 2018 року; податковими накладними; сертифікатами відповідності на відеореєстратори та відеокамери терміном дії з 22.08.2018 по 21.08.2019; платіжними дорученнями.

Посилання відповідача на те, що у видаткових накладних не зазначено номеру та дати довіреності суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки такі накладні підписані директорами ТОВ «Кобі Інтегратор» та ТОВ «Інгресс», підписи яких можна ідентифікувати із самим договором поставки товару від 01.03.2018 № 01032018/1, які є уповноваженими особами сторін та діють без довіреності.

Зазначені видаткові накладні скріплені печатками вказаних суб`єктів господарювання та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяє ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів.

Щодо доводів контролюючого органу про ненадання платником податків сертифікатів якості виробника (посвідчення про якість), то колегія суддів уважає їх безпідставними, оскільки вказане не є самостійною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних убачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. При цьому необхідно зазначити, що такі документи, як сертифікати якості (відповідності) не є документами бухгалтерського обліку чи податкового обліку, які засвідчують факт вчинення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 826/9061/17, від 19 березня 2021 року у справі № 808/3631/17, від 19 лютого 2021 року у справі №803/1048/17, від 20 березня 2020 року у справі № 813/1872/13-а.

Між тим, у матеріалах справи наявні сертифікати відповідності на відеореєстратори та відеокамери терміном дії з 22.08.2018 по 21.08.2019, які зареєстровані в реєстрі органу з оцінки відповідності «Міжнародні стандарти та системи», які є дійсними на момент здійснення господарських операцій.

Твердження ГУ ДПС у Чернігівській області щодо відсутності товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування товару ТОВ «Інгресс», колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що товар на адресу ТОВ «Інгресс» доставлено Новою Поштою від постачальника ТОВ «Кобі Інтегратор», що підтверджується специфікаціями до актів наданих послуг.

Разом із тим, Суд звертає увагу, що товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної як доказ поставки товару сам по собі ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 804/4874/16).

Крім того, між ТОВ «Інгресс» (замовник) та ТОВ «Кобі Інтегратор» (генпідрядник) укладено договори на виконання підрядних робіт (монтажні роботи) від 05.03.2018 №01/03, від 05.03.2018 №02/03, від 05.03.2018 №03/03, від 05.03.2018 №04/03, від 05.03.2018 №05/03, від 05.03.2018 №06/03, від 05.03.2018 № 07/03, від 05.03.2018 № 08/03.

Відповідно до пункту 1.1 вищезазначених договорів генпідрядник зобов`язується з власних матеріалів, своїми засобами та на свій ризик, у передбачений договорами строк, виконати монтажні роботи: будівництво системи відеоспостереження на перехресті вул. Леоніда Пашина та вул. Гагаріна в м. Чернігів, на перехресті вул. Любецька та вул. Ріпкинська в м. Чернігів, на перехресті вул. Івана Мазепи та вул. Толстого в м. Чернігів, на перехресті вул. Рокосовського та вул. Шевченка в м. Чернігів, на перехресті вул. Незалежності та вул. Громадська в м. Чернігів, на перехресті вул. Толстого та вул. Лісковицька в м. Чернігів, на перехресті вул. Рокосовського та вул. 1 Травня в м.Чернігів, на перехресті вул. Елеваторна та вул. Трудова в м. Чернігів, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а замовник - прийняти і оплатити вказані роботи, у порядку визначеному договорами та чинним законодавством України.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів про виконання підрядних робіт (монтажні роботи) податковому органу, окрім самих договорів, надано:

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат (за формою КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) (від 01.08.2018 б/н до кожного договору, всього 8 шт.) та податкові накладні (від 01.09.2018 №1, від 01.09.2018 №2, від 01.09.2018 № 3, від 01.09.2018 № 4, від 01.09.2018 № 5, від 01.09.2018 № 6, від 01.09.2018 № 7, від 01.09.2018 №8);

- платіжне доручення від 11.10.2018 №779, за яким ТОВ «Інгресс» перерахувало ТОВ «Кобі Інтегратор» грошові кошти в сумі 178 865,44 грн, в т.ч. ПДВ - 29 810,91 грн.

Твердження апелянта про відсутність конкретизації в актах приймання виконаних будівельних робіт обсягів та напрямів робіт, кількості відпрацьованих робіт, перелік використаних ресурсів, суд уважає безпідставними, оскільки форма акта приймання виконаних будівельних робіт № КБ-2в має статус примірної форми, яку наведено в додатку «Т» до Національного стандарту «Правила визначення вартості будівництва» ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013, затвердженого наказом Мінрегіону України від 05.07.2013 №293.

Водночас у кожному акті приймання виконаних будівельних робіт від 01.08.2018 б/н зазначено: найменування робіт і витрат на підставі локальних кошторисів на монтаж обладнання (камери на розпізнавання номерних знаків та оглядову), на монтажні роботи, на додаткові роботи, матеріали невраховані нормами, прямі, загальновиробничі витрати, кошти на зведення та розбирання тимчасових будівель і споруд, адміністративні витрати, ПДВ та інші податки, з одиницями виміру (шт., пристрій, опора), кількістю, поточними цінами одиниць виміру (грн), витратами (виконання робіт, грн.), витратами труда робітників будівельників та робітників, що обслуговують машини, на обсяг робіт (люд.-год.).

До актів приймання виконаних будівельних робіт надавалась підсумкова відомість ресурсів по зазначеним об`єктам, де зазначено обсяги та напрями робіт, кількість відпрацьованих робіт, перелік використаних ресурсів.

При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення.

Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг із переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 825/1391/17.

Щодо зазначення в акті перевірки про надання позивачем акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.11.2018 КИ- 0000062, відповідно до якого ТОВ «Кобі Інтегратор» виписано на адресу ТОВ «Інгресс» податкову накладну від 30.11.2018 № 102 на суму 3085,52 грн, у т.ч. ПДВ - 514,25 грн., то судами враховано, що роботи за цим актом виконані на підставі договору від 01.11.2018 № 01112018/001 з урахуванням специфікації (додаток № 1 до Договору), оплата по якому підтверджуються платіжним дорученням від 14.12.2018 № 1000 на суму 11 042,83 грн.

З приводу посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень відносно ТОВ «Кобі Інтегратор» та його контрагентів, то вони об`єктивно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18, від 25.09.2019 у справі № 817/992/15.

При цьому, ні вироків, ні жодних доказів, встановлених у ході здійснення кримінальних проваджень, які б свідчили про нереальний характер господарських операцій між позивачем та контрагентами, відповідач до суду не надав.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

ГУ ДПС у Чернігівській області не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також здійснення ТОВ «Інгресс» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач посилається на обставини неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.04.2020 у справі №520/1536/19.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

При розгляді цієї справи суди першої та апеляційної інстанції за результатами оцінки актів надання послуг дійшли висновку про непідтвердження належними первинними документами операцій із придбання інформаційних послуг на залізничному транспорті, оскільки акти мали загальний характер, не конкретизували обсяг надання послуг, не містили інформації, яка б детально розкривала зміст наданих послуг, характеризувала б послуги як інформаційно-консультаційні, калькуляцію визначення їх вартості, часові межі виконання тощо.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Однак, контролюючий орган, як вище зазначено, посилається на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведеній скаржником постанові суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Таким чином, судове рішення, на яке посилається ГУ ДПС у Чернігівській області, ухвалене за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, - є безпідставним.

Також колегія суддів уважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявлених витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок ГУ ДПС у Чернігівській області у розмірі 7500 грн, оскільки такі витрати є документально підтвердженими, співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, що відповідачем належним чином не спростовано.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у Чернігівській області слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко