Рішення

від 21.09.2022 по справі 754/2705/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3451/22

Справа №754/2705/22

РІШЕННЯ

Іменем України

22 вересня 2022 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 , до Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», третя особа: Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , діючи як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до КП Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про захист прав споживача.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_2 , яка є власником кв. АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 12.10.2011. У 2012 році нею у квартирі було встановлено лічильник гарячої води та вона, як законний представник власника, продовжувала займатись питанням контролю та оплати комунальних послуг. До 2015 року вона сплачувала послуги за гаряче водопостачання та гаряче водовідведення відповідно до показань лічильника, який проходив періодичні повірки у відповідності до вимог законодавства. У 2015 році нею було встановлено бойлер для підігріву гарячої води та з того часу вона не використовувала послугу гарячого водопостачання. На її лічильнику останні показники становлять 093 куб.м., які вона постійно передавала до уповноваженого органу для нарахування плати за спожиті послуги. З 01.05.2018 виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води є відповідача, а на попередній період було ПАТ «Київенерго, нині АТ «К.Енерго». Від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому законом порядку вона не відмовлялась. Як зазначає позивач, після того, як виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води став відповідач, їй почали нараховувати вартість послуг по неіснуючим показникам, в результаті чого станом на 01.11.2020 їй було виставлено борг в сумі 5 568,67 грн., незважаючи на те, що нею передавались незмінні показники лічильника 093 куб.м., а також вона зверталась за проведення перерахунку. 18.09.2020 встановлений у її квартирі лічильник гарячої води не пройшов повірку та визнаний непридатним для використання. 10.10.2020 було проведено заміну непридатного лічильника та встановлено новий. В акті № 184151 від 10.10.2020 зазначені показання демонтованого лічильника 00093. В рахунку-повідомленні станом на 01.01.2022 зазначені вже нові показання лічильника гарячої води, різниця між якими дорівнює "0", але все одно не проведено перерахунок вартості послуг гарячого водопостачання та зазначений борг в розмірі 5 566,71 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить визнати заборгованість, нараховану відповідачем, в сумі 5 566,71 грн. за послуги гарячого водопостачання неправомірною та скасувати її, а також зобов`язати відповідача здійснити перерахунок (коригування) послуг централізованого водопостачання гарячої води.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 28.02.2022 відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Саламон О.Б. від 30.05.2022 продовжено строк розгляду справи.

Сторони, в передбачений ч. 7 ст. 279 ЦПК України строк, не звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Строк, визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України, для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сплив.

08.08.2022 до суду надійшов відзив представника відповідача Ральчук Н.В. на позовну заяву. У дано відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що період, який зазначається позивачем, стосується також періоду з 2012 року по травень 2018 року, що відноситься до періоду діяльності АК «К.Енерго» (до зміни найменування - ПАТ «Київенерго», а відтак відповідач не був виконавцем послуг в цей період, не здійснював нарахувань позивачу та не є правонаступником ПАТ «Київенерго». Відповідач став виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води лише з 01.05.2018.

Як зазначає представник відповідача, позивачем у період з квітня 2018 року не передавались показання квартирного засобу обліку води, у зв`язку з чим нарахування вартості послуг з централізованого постачання гарячої води проводились по груповому лічильнику. За особовим рахунком позивача обліковується індивідуальний засіб обліку гарячої води, на момент заміни лічильника у жовтні 2020 року зафіксовано показання лічильника як 93 куб.м. Посилаючись на п.11 Правил № 630, представник відповідача вважає, що позовні вимоги щодо здійснення перерахунку заборгованості є безпідставними та необґрунтованими.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача вказала і на те, що такий спосіб захисту, як здійснення перерахунку та списання з особового рахунку заборгованості ні ст.16 ЦК України, ні іншими законами не визначений, а тому такі вимоги не можуть бути задоволені. З урахуванням судової практики Верховного Суду, представник відповідача вважає, що рахунки на оплату послуги з ЦПВГ фактично є претензією та не свідчать про порушення прав споживачів, а є підставою для подальшого звернення виконавця послуг з відповідним позовом до суду. Крім того, послуги з ЦГВП надаються споживачу в повному обсязі, а відтак заборгованість, яка виникла у позивача, - це зловживання своїми правами споживача послуг та безвідповідальне ставлення до своїх обов`язків.

Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якої є ОСОБА_1 , є власником кв. АДРЕСА_1 та являється споживачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання.

Виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в буд. АДРЕСА_2 є КП «Київтеплоенерго».

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначила, що у вказаній квартирі з 2015 року було встановлено лічильник гарячої води № 20100503811.

18.09.2020 ТОВ «Еталон-АСП» складено довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, а саме вищевказаного лічильника.

10.10.2020 за вказаною адресою було проведено демонтаж попереднього лічильника гарячої води та зафіксовано його показник 00093 куб.м., а також встановлено новий лічильник № 191363905А з показниками 00000. Новий лічильник прийнято на комерційний облік згідно відповідного акту від 21.10.2020, в якому також міститься примітка про встановлення бойлеру.

Також встановлено, що КП «Київтеплоенерго» за споживання гарячої води нарахувало позивачу борг, який станом на 01.11.2020 становив 5 568,67 грн..

Вищевказана заборгованість, на думку позивача, нарахована безпідставно, оскільки вона з 2015 року не користується послугами централізованого гарячого водопостачання, маючи у власній квартирі бойлер, своєчасно передає незмінні показники лічильника постачальнику. Однак, відповідач вказані показники ігнорує, відповідного перерахунку не проводить.

Суд частково погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Ч.4 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Відповідно до п. 8 зазначених Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

28 березня 2018 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» № 34 (5085). Даний договір складено на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, та являється договором приєднання, тобто може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Ч.2 ст. 642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків у передбачений договором або законом строк.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, хоча у ст. 22 Закону № 2189-VIII й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, і такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Суд приходить до висновку про наявність між власником квартири АДРЕСА_1 та КП «Київтеплоенерго» договірних відносин, які виникли у зв`язку з наданням послуг з централізованого постачання гарячої води.

Однак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання неправомірною та скасування заборгованості по оплаті послуг за централізоване постачання гарячої води, з огляду на те, що такий спосіб захисту порушеного права не передбачений нормами закону.

Так, відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ч.2 ст. 16 ЦК України містить перелік можливих способів захисту цивільних прав та інтересів.

Засіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладненим діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

При цьому, такий спосіб захисту, як скасування нарахованої заборгованості, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права, а тому не підлягає розгляду в судовому порядку.

Також слід зазначити, що вимога про зобов`язання скасувати заборгованість підтверджує факт незгоди позивача з розміром плати за надані йому послуги, а виставлення рахунку за надані послуги по своїй суті є претензією.

Оспорювання правильності та підстав нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, - чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений. Споживачі вправі в разі пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.

Зазначений висновок узгоджується з висновком, викладеним в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі №462/5889/15-ц.

Таким чином, доводи позивача, на які вона посилається у своїй позовній заяві, могли б бути запереченням у разі пред`явлення до власника квартири позову про стягнення заборгованості за надані послуги, однак таких позовних вимог під час розгляду даної справи відповідачем не заявлялось.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Що стосується вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, то суд дійшов наступних висновків.

Згідно п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005, плата за послуги нараховуються згідно з показниками будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.

Суд зауважує на те, що позивачем не надано доказів її звернення до відповідача або попереднього постачальника послуги з заявами про проведення перерахунку тощо, хоча, як вона сама зазначає у позові, їй було достовірно відомо про такі нарахування. Надані квитанції суд не може прийняти як достовірні докази того, що позивачем щомісячно надавались постачальнику показання лічильника для проведення актуальних нарахувань за надані послуги.

Таким чином суд вважає, що не реагуючи на чисельні попередження у рахунках на оплату гарячого водопостачання, позивач фактична сама створила таку ситуації, коли відповідач мав нараховувати їй за надані послуги за гарячу воду за нормами споживання.

В той же час, суд звертає увагу на те, що у споживача існує право на перерахунок нарахованої суми оплати за житлово-комунальні послуги у встановлених законодавством випадках. Та в цій справі позивач з цього приводу зверталась за проведенням перерахунку лише в березні 2021 року, який проведено не було. Крім того, її право не визнається і самим відповідачем, про що зазначено у відзиві. Тому вона має право на судовий захист, пред`явивши вимоги щодо покладення обов`язку на постачальника гарячої води здійснити перерахунок оплати за певних обставин, що не суперечить приписам ст. 16 ЦК України. Відтак, з метою захисту прав споживача, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в цій частині.

При цьому суд зауважує, що дійсно позивач у передбаченому законом порядку не відмовлялась від централізованого постачання гарячої води, а також не надала доказів того, що щомісячно передавала показання лічильників постачальнику послуги. Однак, враховуючи наявність актів демонтажу та встановлення нового лічильника із фіксуванням їх показників, наявні підстави для проведення перерахунку заборгованості, виходячи із фактичних показань.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, а тому задовольняє їх в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості з послуг централізованого постачання гарячої води. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують та підстав для задоволення позову або відмови в повному обсязі не дають.

У зв`язку із частковим задоволенням позову відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 992,40 грн., оскільки позивач є звільненою від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 526, 901, 903 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 , до Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», третя особа: Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок (коригування) послуг централізованого водопостачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», адреса: м. Київ, площа Івана Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421.

Третя особа: Комунальний концерн «Центр комунального сервісу», код ЄДРПОУ 39946227, адреса: м.Київ, вул.Львівська, 57-А.

Повний текст рішення складено 22.09.2022

Суддя