Рішення

від 06.02.2022 по справі 758/14511/18

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/14511/18

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2022 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Поліщука Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності та поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду м.Києва із позовною заявою, в якій просить: 1) припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ; 2) у порядку поділу майна подружжя виділити лише ОСОБА_1 в приватну власність 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , припинивши право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ; 3) у порядку поділу майна подружжя виділити лише ОСОБА_2 в приватну власність 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , припинивши право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову посилається на те, що 06 серпня 2010 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Керченського міського управління юстиції Автономної республіки Крим ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , актовий запис № 483, в зв`язку з чим своє прізвище ОСОБА_3 змінила на прізвище чоловіка ОСОБА_4 . Станом на день подачі позовної заява ОСОБА_1 подано позовну заяву про розірвання шлюбу з відповідачем до Подільського районного суду м. Києва. Згідно Інформаційної довідки за № 138255880 від 19.09.2018 р. вбачається, що 15.12.2017 р. за Відповідачем зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 . Підставою для такої державної реєстрації став факт, зокрема, укладення 16.11.2015 р. договору купівлі-продажу майнових прав за № 12980/РН-К. 17.11.2015 р. було здійснено оплату за відповідні майнові права у сумі 682 000,00 грн., що підтверджується дублікатом квитанції № ПН8985. Позивач зазначає, що з листопада 2011 року працює на ПрАТ «Філіп Морріс Україна», обіймаючи посаду фінансового аналітика у фінансово-адміністративному відділі Київської філії. При цьому, з листопада 2011 року по жовтень 2018 р. нею отримано заробітну плату на загальну суму 891 937,76 грн., що підтверджується відповідними Довідками про доходи. Сам же Відповідач до 28.08.2018 р. ніде не працював, при цьому використовував зароблені позивачкою грошові кошти на погашення своєї кредиторської заборгованості перед АТ Комерційний банк «Приватбанк» по картковому рахунку № НОМЕР_1 з кредитним лімітом у 25 000,00 грн., доказом чого є банківська виписка, яку Відповідач надавав до органу опіки і піклування при вирішенні питання щодо місця проживання нашої малолітньої дитини - ОСОБА_5 . Оригінал даної виписки та виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань щодо ФОП ОСОБА_2 наявні у Відповідача. Враховуючи рівність часток, визначену за подружжям законом, просить розподілити спірну квартиру по 1/2 за кожним з припиненням права спільної сумісної власності сторін.

Ухвалою суду від 12.12.2018 р. провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач частково заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що з серпня 2010 року і по теперішній час знаходиться в офіційному шлюбі з ОСОБА_1 . Дійсно в Подільському районному суді м. Києва розглядається страва № 758/13801/18 про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та позивачкою. На протязі усього часу їм фінансово допомагали їх батьки та родичі, особливо допомагав батько ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Починаючи з 2014 року ОСОБА_7 надавав їх сім`ї фінансову допомогу у вигляді грошових коштів, а саме 3 000 Доларів США, на покупку автомобіля Ford Focus 1.6, 2010 року випуску, автомобіль коштував 12 000 Доларів США. У вересні 2015 року відповідач і позивачка спланували придбати квартиру і звернулись до ОСОБА_7 за фінансовою допомогою, після обговорення даного питання вирішили купити квартиру. При цьому, основне прохання ОСОБА_7 було , щоб оформлення квартири було частково на дитину, яку планували на середину 2016 року. 10 вересня 2015 року відповідач та ОСОБА_7 підписали договір безпроцентної цільової грошової позики, на суму 10 000 доларів США на придбання двокімнатної квартири в м. Києві. ОСОБА_6 знала про даний договір та дала свою згоду. Усіма фінансовими справами і нашій сім`ї завжди займався відповідач сам, ОСОБА_6 цікавив лише сам факт, що гроші надійшли і вона ними розпоряджається. До отриманої суми ми також доклали гроші отримані від продажу автомобіля Ford Focus 1.6, 2010 року випуску, а саме 11 000 Доларів США, а також їх спільні з ОСОБА_6 збереження і фінансову допомогу інших родичів, яка склала (5000 Доларів США), про що ОСОБА_6 також не повідомляє. 16.11.2015 року відповідач особисто підписав договір купівлі майнових прав № 12980/РК-К, двокімнатної квартири, загальною площею 59,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . За умовами договору купівлі квартири, було оплачено 99% від вартості нерухомості. Сума вартості даної квартири склала 738435 грн., в перерахунку на курс долара, на той момент -21,5, це 34 300 доларів США. Саме надана позивачем квитанція від 17.11.2015р., як раз і свідчить про те, що саме внесок 682000,00 грн. здійснював відповідач. Так, на сьогоднішній день відповідач є власником зазначеної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_5 . З січня 2017 року відповідач офіційно знаходився в декреті по догляду за їх сином, ОСОБА_6 займалась спортом, собою і роботою, вільного часу в неї залишалось дуже мало, тому усі побутові моменти і догляд за малолітньою дитиною виконував відповідач. На той момент сторін все влаштовувало, так як вони жили однією сім`єю і так домовлялися. В 2017 році ОСОБА_6 знову звернулась до ОСОБА_7 за фінансовою допомогою, тому що квартира була збудована і їм потрібно було робити ремонт. Сторони спільно с усіма родичами обговорили дане питання і вирішили що квартиру в м.Хмельницькому, яка належала ОСОБА_7 будуть продавати і виручені кошти затрачати на ремонт квартири в м. Києві. Відповідач особисто займався продажем квартири, ОСОБА_6 не бажала втручатись в дане питання, при цьому дала свою згоду. 18 серпня 2017 року відповідач та ОСОБА_7 оформили договір безпроцентної цільової грошової позики, на суму 20 000 доларів США для проведення ремонту в придбаній квартирі, покупку побутової техніки та меблів. Основною метою ОСОБА_8 було фінансування нашого сімейного благополуччя та щасливе майбутнє його онука. Таким чином вартість квартири на сьогоднішній день становить значно більшу суму, ніж ОСОБА_6 вказала в позові. Виходячи з цього, відповідач вирішив, що вартість, вказана ОСОБА_9 з урахуванням інтересів ОСОБА_7 , але як з`ясувалося пізніше, вартість була занижена з урахуванням сплати держмита. Вказані факти, а саме наявність спільних боргів, підтверджуються відповіддю від 25.03.2019 р. адвоката Почтаренко А.А., який діє в інтересах ОСОБА_7 на адвокатський запит від 18.03.2019 р. адвоката Дрьоміної Л.В. Позивачка в своєму позові посилається на те, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, але при цьому не згадує про самі борги. Отже, боргом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є повернення коштів у розмірі 30 тисяч доларів США батьку ОСОБА_7 або переоформлення Ѕ частини квартири на ОСОБА_5 . На сьогоднішній день відповідач готовий подарувати 1/2 частину квартири дитині, але ж ОСОБА_6 на це не погоджується та просить визнати за нею 1/2 частину квартиру, що суперечить волі її батька. Окрім цього, відповідач готовий взяти на себе загальні борги подружжя по вимогам ОСОБА_7 , але це відповідно збільшить його частку в спільному майні та зменшить частку ОСОБА_6 . Всі ці варіанти доведені до відома ОСОБА_6 , але вона відмовляється приймати будь-який з запропонованих варіантів. Так, стосовно його заробітку, хоче повідомити наступне, що до 2017 року відповідач працював в сфері продажів і заробляв рівно стільки скільки і ОСОБА_6 (приблизно 20000 грн. в місяць). Заробітна плата ОСОБА_6 частково витрачалась на оплату квартири, основною частиною грошей, що заробляла ОСОБА_6 вона розпоряджалась сама, часто їздила у відрядження та за кордон, купувала одяг та прикраси. З січня 2017 року займався продажами товарів через мережу інтернет, зароблених коштів відповідача вистачало на покупки усіх необхідних дитячих речей і продуктів харчування. В червні 2018 року ОСОБА_6 пішла з сім`ї і до теперішнього часу проживає окремо. Крім того, відповідно до Розпорядження Подільської районної в м. Києві Державної Адміністрації від 10.12.2018 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_2 . Враховуючи викладене, відповідач просить суд відступити від рівності часток подружжя та винести рішення відповідно до якого виділити в порядку поділу майна подружжя ОСОБА_1 у приватну власність 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 , а ОСОБА_2 виділити у приватну власність 3/4 частини квартири АДРЕСА_3 .

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому вказує, що жодних коштів у борг на купівлю спірної квартири ніхто не брав, відповідна розписка написана заднім числом. При цьому має місце маніпулювання спільною дитиною.

Під час підготовчого провадження в підготовчому засіданні 27.01.2020 р. було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі як третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей Подільської РДА у м.Києва. щодо

Позивач та її представник в судовому засіданні просили позов задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Відповідач, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що представником відповідача - адвокатом Дрьоміною Л.В. подана 01.02.2021 р. заява про розгляд справи за її відсутності, в якій просить відмовити в позові в повному обсязі, беручи до уваги поданий відповідачем відзив, в якому зазначено про те, що він фактично не заперечує проти часткового задоволення позову, а саме: виділити ОСОБА_1 у приватну власність 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 , а ОСОБА_2 виділити у приватну власність 3/4 частини квартири АДРЕСА_3 , суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторони відповідача.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що сторони по справі - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 - 06 серпня 2010 року зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Керченського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис № 483.

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 15 березня 2021 р., яке набрало законної сили, у цивільній справі № 758/13801/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 вищевказаний шлюб розірвано.

Від шлюбу сторони мають дитину - малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 21.07.2021 р., яке набрало законної сили, у цивільній справі № 758/14028/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської РДА у м.Києві з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку, щомісячно, починаючи з 25.10.2018 р. і до повноліття дитини.

Як вбачається з наданих документів, дитина сторін проживає разом з відповідачем в м.Красилів Хмельницької області, відвідує дошкільний заклад освіти.

Згідно Інформаційної довідки за № 138255880 від 19.09.2018 р. вбачається, що 15.12.2017 р. за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Підставою для такої державної реєстрації став факт, зокрема, укладення 16.11.2015 р. Договору купівлі-продажу майнових прав за № 12980/РН-К.

17.11.2015 р. було здійснено оплату за відповідні майнові права у сумі 682 000,00 грн., що підтверджується дублікатом Квитанції № ПН8985.

Таким чином, вищевказана квартира придбана в період шлюбу сторін.

Даний факт не оспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи.

У своїх позовних вимогах позивачка просить здійснити його поділ шляхом визнання за нею право власності на 1/2 частину квартири.

Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд враховує наступні вимоги чинного законодавства.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 статті 71 СК України).

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджується в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності.

Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 161/8116/19 в постанові від 09.07.2021 р., в якій досліджував питання поділу майна подружжя.

ВС підкреслив, що конструкція норми статті 60 СК свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Верховний Суд зазначив, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, то презумпція права спільної сумісної власності подружжя не спростована. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи з наведеного, суд не приймає до уваги твердження відповідача про наявність боргів подружжя перед ОСОБА_7 та свідчення ОСОБА_11 , нотаріально посвідчене приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Здибель М.О. від 05.06.2020 р. за реєстром № 1478.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності сторін у справі та підлягає поділу між ними.

Визначаючи розмір часток при поділі спільного майна подружжя, суд виходить з такого.

Статтею 70 СК України врегульовано питання розміру часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя: 1. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. 2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. 3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Крім того, у п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз`яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Відповідач як на підставу відступлення від засади рівності часток, просив врахувати, що на його утриманні знаходяться їх спільна з позивачем дитина.

Однак, суд вважає, що таку обставину не можна вважати підставою для відступлення від засади рівності часток подружжя відповідно до ст.70 СК України, оскільки відповідачем не додано доказів суми заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 по сплаті аліментів, при цьому така сума має бути співмірною для відступлення від рівності часток.

В судовому засіданні встановлено, що за час шлюбу шлюбний договір (контракт) сторони не укладали та домовленості між ними не було, передбачені законом підстави для відступлення від засад рівності часток вістуні, а тому при поділі вказаної квартири між подружжям суд виходить з рівності часток сторін у справі в об`єкті спільної сумісної власності, тобто по 1/2 частині кожному.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позовні вимоги позивача в частині розподілу майна підлягають часиковому задоволенню, а саме: із визнанням за сторонами в порядку поділу майна права власності по 1/2 частині.

Приписами частини 3 статті 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

З урахуванням викладеного вище, вимог діючого законодавства, встановлених по справі обставин, суд вважає, що придбана квартира повинна бути визнана спільним майном подружжя. Враховуючи той факт, що суд визнає квартиру спільним майном подружжя, то поділу вона підлягає на загальних підставах з визнанням за сторонами права власності по 1/2 частині кожному із подружжя. Суд вважає, що саме таким способом має бути поділено майно сторін, а не шляхом виділення сторонам у приватну власність, як просить позивач у позові. Тим самим позов підлягає частковому задоволенню

На підставі викладеного, ст.ст. 60, 61, 63, 68-70 СК України, ст.ст.15, 16, 29, 317, 319, 321 368, 369, 372 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності та поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя:

-визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 ;

-визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 ;

припинивши право спільної сумісної власності подружжя на даний об`єкт нерухомого майна.

В іншій часині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 410,0 грн. (три тисячі чотириста десять грн.)

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідача - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Н. М. Ларіонова