Вирок

від 21.09.2022 по справі 490/2604/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/2604/22 21.09.2022

н\п 1-кп/490/410/2022

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2604/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022150000000420 від 08.05.2022 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Киселівка Снігурівського району Миколаївської області, є громадянином України, неодружений (цивільний шлюб), має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2007 та 2014 року народження, офіційно не працює, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Згідно Конституції України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

24 лютого 2022 року, всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права, військово-політичне керівництво Російської Федерації (далі - РФ), а також інші "невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи в порушення вимогам п.п.1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 року, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 року та вимогам ч.4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 року №36/103, від 16.12.1970 року №2734 (XXV) від 21.12.1965 року №2131 (XX), від 14.12.1974 року №3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

Так, 24.02.2022 року, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, представники спеціальних служб РФ та інші незаконні збройні формування, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Харківській, Київській, інших областях та розпочали окупацію населених пунктів вказаних областей з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено воєнний стан на всій території України.

Рішенням Верховної Ради України відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року Російська Федерація визнана державою-агресором, яка здійснює збройну агресію проти України, розв`язала і веде повномасштабну агресивну війну проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людства.

Як встановлено, планування, фінансування та реалізація Російською Федерацією агресивної війни та агресивних воєнних дій проти України, проведення розвідувальної та підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, організовується, спрямовується, здійснюється силами, насамперед, ЗС РФ, Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, Федеральної служби безпеки Російської Федерації, найманців, а також осіб, залучених до співробітництва на конфіденційній (негласній) основі, у тому числі громадян України.

У період з 11 березня по 20 березня 2022 року, невстановлені на даний час представники (військовослужбовці) ЗС РФ здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, розташовані на території с.Киселівка Миколаївського району Миколаївської області, тобто здійснили тимчасову окупацію вказаної території, в т.ч. з залученням місцевого населення, представників правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, для підтримки своїх дій і рішень, здійснення пропаганди своєї діяльності щодо невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території, отримання від них матеріальних ресурсів для відновлення і забезпечення своїх потреб, здійснення інформаційної діяльності, спрямованої на підтримку держави-агресора, її збройних формувань та на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України.

Як встановлено, однією з осіб, яка надала допомогу представникам держави агресора в утриманні тимчасово окупованої території с.Киселівка Миколаївського району Миколаївської області, шляхом передачі у використання невстановленим на даний час представникам РФ матеріальних ресурсів для забезпечення їх потреб, є мешканець вказаного населеного пункту ОСОБА_3 .

Так, в березні 2022 року (більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, однак не раніше 11.03.2022 року), громадянин України ОСОБА_3 , рухаючись за кермом власного автомобіля "ВАЗ 21063", д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, на блок-пості перед в`їздом в с.Киселівку Миколаївського району Миколаївської області, був зупинений невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ.

Під час їхньої розмови ОСОБА_3 , діючи з мотивів не сприйняття діючої української влади та схвалення політики країни-агресора, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, добровільно надав свою згоду на співпрацю з державою-агресором РФ, шляхом надання їм послуг з перевезення на власному транспортному засобі та подальшої передачі їм матеріальних ресурсів - цього ж автомобіля "ВАЗ 21063", д.н.з. НОМЕР_1 , для забезпечення потреб військового характеру, спрямованих на утримання тимчасової окупації с.Киселівка Миколаївського району Миколаївської області та продовження збройної агресії проти України.

Зокрема, в один з днів березня 2022 року (точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, однак не пізніше 17.03.2022 року) ОСОБА_3 , здійснив перевезення 4-х невстановлених на даний час військовослужбовців ЗС РФ від свого приватного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до с.Засілля Миколаївського району Миколаївської області. Після чого, здійснив їх перевезення від с.Засілля до місця проживання старости с.Киселівка - ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_3 , та, в подальшому, до будівлі Киселівської селищної ради, для можливості виконання такими представниками держави агресора поставлених перед ними завдань щодо утримання тимчасової окупації вказаних населених пунктів Миколаївського району Миколаївської області.

При цьому, 17.03.2022 року (точний час органом досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , де він зареєстрований і мешкає, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на надання допомоги представникам РФ, передбачаючи, що його дії можуть завдати шкоди національній безпеці України та бажаючи настання таких суспільно небезпечних наслідків, тобто діючи умисно, передав свій власний автомобіль "ВАЗ 21063", д.н.з. НОМЕР_1 , невстановленим військовослужбовцям Російської Федерації, для забезпечення їхніх потреб військового характеру на тимчасово окупованій території.

19.03.2022 року, в другій половині дня (точний час органом досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_3 , на виконання попередніх домовленостей з невстановленими військовослужбовцями РФ щодо повернення йому такого транспортного засобу, прибув до будівлі Киселівської сільської ради за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с.Киселівка, вул.Нова, 14, де забрав залишений такими представниками держави-агресора належний йому автомобіль "ВАЗ 21063", д.н.з. НОМЕР_1 .

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.111-1 КК України, а саме колабораційну діяльність, що виразилась в передачі матеріальних ресурсів збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора.

30 червня 2022 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_7 і обвинуваченим ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №22022150000000420 від 08.05.2022 року. Згідно з угодою, ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі висунутого йому обвинувачення у судовому провадженні.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_3 буде призначене покарання за ч.4 ст.111-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування на строк 10 /десять/ років. На підставі ст.75 КК України, сторони погоджуються на звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 /один/ рік.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_4 просили затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.

Додатково прокурор зазначив, що при підготуванні угоди, в тексті допущено технічну описку, а саме встановлено покарання з конфіскацією майна, однак при застосуванні ст.75 КК України, такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна, не застосовується.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим, віднесений до категорії нетяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише суспільним інтересам, а отже угода про визнання винуватості може бути укладена.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений в присутності захисника, цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, передбачені п.п.2, 3, 4 ч.4ст.474 КПК України, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, кримінального закону та інтересам суспільства. Міра покарання, узгоджена обвинуваченим, захисником та прокурором, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання, а тому істотно знижують ступінь тяжкості злочину, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також з урахуванням особи ОСОБА_3 ..

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7ст.474 КПК України, не встановлено.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що умови угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 відповідають вимогам КПК України та КК України, дії ОСОБА_3 кваліфіковані вірно, покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, є достатнім для попередження вчинення нових злочинів, а також для виправлення ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, судові витрати та речові докази відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Враховуючи положення ст.77 КК України, яка не передбачає призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна при застосуванні положень ст.75 КК України, арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 17.06.2022 року під час досудового розслідування,підлягає скасуванню.

Керуючись ст.314, ч.1 ст.369, ч.2 ст.373, ст.ст.374, 468, 469, 472, 474, 475КПК України -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022150000000420 від 08.05.2022 року, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_7 і обвинуваченим ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування на строк 10 /десять/ років.

На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 /одного/ років з дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 17.06.2022 року по кримінальному провадженню №22022150000000420 на земельну ділянку кадастровий номер: 4823381700:20:000:0587, реєстраційний номер: 2033346148233, площею 8.5563 га, яка перебуває у приватній власності у ОСОБА_3 .

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий ОСОБА_1