Постанова

від 13.09.2022 по справі 910/919/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2022 р. Справа№ 910/919/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Сотнікова С.В.

Секретар судового засідання: Гудько А.В.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ «Національна горілчана компанія»: Нізола Н.М. - за довіреністю б/н від 14.01.2022;

від ТОВ «Національна горілчана компанія»: Торканєвський Д.В. - за довіреністю б/н від 14.01.2022;

від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України: Тюріна Л.А. - відповідно до виписки з ЄДРПОУ;

від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України: Запорожець Л.Г. - за довіреністю № 2434-03/100 від 09.06.2021;

від Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»: Запорожець Л.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства економіки України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/919/20 (суддя Щербаков С.О., повний текст рішення складено та підписано 20.12.2021)

за позовом 1) Компанії Баядера Менеджмент Лімітед

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія»

до 1) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

2) Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»

про визнання права на реєстрацію знака для товарів і послуг, визнання недійсним рішення про відмову в реєстрації знака та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

12.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення в порядку п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якої заявник просить суд стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» судові витрати на професійну правничу допомогу та за проведення судової експертизи у розмірі пропорційно задоволених вимог.

На обгрунтування вищевказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» зазначає, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/919/20 суд першої інстанції не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» понесло при розгляді справи, що складаються з витрат за проведення судової експертизи на суму 27 457,92 грн та витрат на професійну правничу допомогу на суму 150 000,00 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/919/20 (суддя Щербаков С.О., повний текст рішення складено та підписано 20.12.2021) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 27 457,92 грн витрат на проведення експертизи; у іншій частині заяви відмовлено.

Судове рішення прийнято із посиланням на приписи ст.ст. 123, 126, 127, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст.ст. 12, 17, 26, 30, 32 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та мотивовано тим, що виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем-2 заяв/клопотань по суті справи та часу витраченого у судових засіданнях, а також наявність заперечень відповідача-1, суд дійшов висновку про покладення на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України витрати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн та наявні підстави для покладення на відповідача-1 витрат понесених позивачем-2 на проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності у розмірі 27 457,92 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вищевказаним додатковим рішенням, Міністерство економіки України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/919/20 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в силу ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат на учасника справи покладено обов`язок подати детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, як вказує скаржник, позивачами у позовній заяві зазначено попередній розрахунок судових витрат, пов`язаних із складенням позову і веденням справи у суді першої інстанції, а також долучено докази, які підтверджують розмір судових витрат, а саме:

- договір про надання правової допомоги №26-11/19 від 26.11.2019;

- виписка з банківського з банківського рахунку Білицького П.В. з оплатою гонорару в розмірі 150 000,00 грн за договором №26-11/19 від 26.11.2019.

Поміж іншого скаржник зазначає, що до заяви про ухвалення додаткового рішення та до позовної заяви не додано акту виконаних робіт, який міг би підтвердити розмір судових витрат пов`язаних із веденням судової справи в суді першої інстанції у сумі 150 000,00 грн.

До того, ж акт виконаних робіт (наданих послуг) належить до первинних документів та фіксує факт здійснення господарської операції, який відсутній в матеріалах справи.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

21.06.2022 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким останнє просить суд, відмовити у задоволенні апеляційної скарги Міністерства економіки України, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/919/20 залишити без змін.

Також, до відзиву на апеляційну скаргу позивач-2 долучив копію акту приймання-передачі послуг на 150 000 грн.

Інші учасники справи відзиву на апеляційну скаргу Міністерства економіки України не надали, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2022 апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Грек Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 910/919/20 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/919/20 за позовом 1) Компанії Баядера Менеджмент Лімітед, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» до 1) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України; 2) Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання права на реєстрацію знака для товарів і послуг, визнання недійсним рішення про відмову в реєстрації знака та зобов`язання вчинити дії. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі №910/919/20 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/919/20.

06.06.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/919/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 у справі № 910/919/20 клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/919/20; відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/919/20 призначено на 13.07.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі № 910/919/20 відкладено розгляд апеляційної скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/919/20 на 14.09.2022.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2698/22 від 13.09.2022 у зв`язку з перебуванням суддів Грека Б.М. та Остапенка О.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/919/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2022 для розгляду справи №910/919/20 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 910/919/20 апеляційну скаргу Міністерства економіки України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/919/20 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.

Явка представників сторін

14.09.2022 у судове засідання з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія», Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності».

Представник Компанії Баядера Менеджмент Лімітед у судове засідання 14.09.2022 не з`явився; повідомлявся про час, місце та дату судового засідання завчасно та належним чином; про причини нез`явлення суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами ст. 120 ГПК України передбачено можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

Слід зазначити, що копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі № 910/919/20 була надіслана судом апеляційної інстанції на електрону адресу учасників справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування.

При цьому колегія суддів робить акцент на тому, що відповідно до приписів частин 6 та 7 статті 6 ГПК України: «Адвокати, реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку».

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія», Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності».

Позиції учасників справи

14.09.2022 у судовому засіданні представники Міністерства економіки України та Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просили її задовольнити, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/919/20 скасувати.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» у судовому засіданні 14.09.2022 заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, Компанія Баядера Менеджмент Лімітед (позивач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» (позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (відповідач-1) та Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності (відповідач-2), в якому просять суд:

- визнати повністю недійсним висновок Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності вих. № 120455/ЗМ/19 від 21.11.2019 про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, який набув статусу рішення про відмову в реєстрації знака за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017 у зв`язку з його затвердженням Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України;

- визнати право Компанії Баядера Менеджмент Лімітед та Товариства з обмеженою відповідальністю Національна горілчана компанія на реєстрацію знака для товарів і послуг за заявкою №201719236 від 31.08.2017 за результатами кваліфікаційної експертизи для всіх заявлених на реєстрацію за цією заявкою товарів 21, 33 і послуг 35 класів МКТП;

- зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про реєстрацію знака для товарів і послуг за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017 для всіх заявлених за цією заявкою товарів 21, 33 і послуг 35 класів МКТП, здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Промислова власність та видати на ім`я відповідних заявників: Компанії Баядера Менеджмент Лімітед та Товариства з обмеженою відповідальністю Національна горілчана компанія відповідне свідоцтво за умови сплати ним адміністративного збору за видачу свідоцтва та збору №41700 за публікацію про видачу свідоцтва у встановленому законом порядку та розмірі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачами було подано до Укрпатенту в електронній формі заявку № m 2017 19236 для реєстрації знаку для товарів і послуг, проте за результатами проведення кваліфікаційної експертизи Укрпатентом було винесено висновок про невідповідність позначення умовам надання правової охорони № 120455/ЗМ/19 від 21.11.2019, що набуло статусу рішення про відмову в реєстрації знака за заявкою № m2017 19236 від 31.08.2017. Як зазначають позивачі вказане рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки порушує права інтелектуальної власності та охоронювані законом інтереси позивачів пов`язані з отриманням правової охорони на знак для товарів і послуг за заявкою № m2017 19236 від 31.08.2017.

В подальшому, 23.12.2020 до Господарського суду міста Києва від позивачів надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій, з урахуванням змін, внесених до чинного законодавства, просять суд розглядати позовні вимоги у наступній редакції:

- визнати повністю недійсним рішення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про відмову в реєстрації знака за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017, яким затверджено висновок Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності вих. № 120455/ЗМ/19 від 21.11.2019 про невідповідність позначення за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017 умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи;

- визнати право Компанії Баядера Менеджмент Лімітед та Товариства з обмеженою відповідальністю Національна горілчана компанія на реєстрацію торговельної марки за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017 за результатами кваліфікаційної експертизи для всіх заявлених на реєстрацію за цією заявкою товарів 21, 33 і послуг 35 класів МКТП;

- зобов`язати Державне підприємство Український інститут інтелектуальної власності внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про реєстрацію торговельної марки за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017 для всіх заявлених за цією заявкою товарів 21, 33 і послуг 35 класів МКТП, здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Промислова власність та видати ім`я відповідних заявників: Компанії Баядера Менеджмент Лімітед та Товариства з обмеженою відповідальністю Національна горілчана компанія відповідне свідоцтво за умови сплати ним державного мита за видачу свідоцтва та збору № 41700 за публікацію про видачу свідоцтва у встановленому законом порядку та розмірі.

Місцевий господарський суд розглянувши подану позивачами заяву про уточнення позовних вимог, визнав її такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України та прийняв її до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі №910/919/20 позовні вимоги Компанії Баядера Менеджмент Лімітед та Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» задоволено частково; визнано повністю недійсним рішення Міністерства економіки України про відмову в реєстрації знака за заявкою №m 201719236 від 31.08.2017, яким затверджено висновок Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності вих. №120455/ЗМ/19 від 21.11.2019 про невідповідність позначення за заявкою №m 201719236 від 31.08.2017 умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи; стягнуто з Міністерства економіки України на користь Компанії Баядера Менеджмент Лімітед 2 102,00 грн судового збору; стягнуто з Міністерства економіки України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Національна горілчана компанія 2 102,00 грн судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

22.06.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі №910/919/20 видано відповідні накази.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 у справі № 910/919/20 залишено без змін.

Як зазначалось вище та вбачається із матеріалів справи, 12.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення в порядку п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якої заявник просить суд стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» судові витрати на професійну правничу допомогу та за проведення судової експертизи у розмірі пропорційно задоволених вимог.

08.12.2021 до Господарського суду міста Києва від Міністерства економіки України надійшли заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач-1, зокрема, зазначає про надмірний розмір витрат на правничу допомогу, що заявляється позивачем-2 до стягнення, неспіврозмірність таких витрат, а також зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» не надано документального підтвердження фактичних витрат на правову допомогу та детального опису обсягу наданих послуг.

Також, 08.12.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» надійшли уточнення до заяви про ухвалення додаткового рішення, відповідно до яких останнє просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача-2 витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 150 000,00 грн (по 75 000,00 грн з кожного відповідача) та 27 457,92 грн витрат за судову експертизу.

За результатами розгляду вищевказаної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія», ухвалено судове рішення, яке наразі оскаржуються.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Північний апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх 14.09.2022 у судовому засіданні представників учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Міністерства економіки України підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.ч. 3 , 4 ст. 244 ГПК України).

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору; попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 1-3 ст. 124 ГПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись; якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку; якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 4-8 ст. 129 ГПК України).

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

В силу статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути не співрозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №775/9215/15ц від 19.02.2020.

Також, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19 в абзаці другому та третьому пункту 6 зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові від 05.06.2018 у справі №904/8308/17 Верховний Суд зазначив, що встановлений у договорі про надання правової допомоги у господарському процесі фіксований розмір адвокатських послуг у вигляді прогресивної процентної ставки від загальної суми позовних вимог не є безумовною підставою для стягнення судом з іншої сторони витрати на послуги адвоката саме у такому розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований і відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналіз судових рішень Верховного Суду дає змогу дійти висновку, що підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №904/8308/17).

26.11.2019 між Фізичною особою-підприємцем Білицьким Пилипом Вікторовичем, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 5991 від 23.11.2017 (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» (далі - клієнт) укладено договір № 26-11/19 про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту, а саме, здійснення захисту прав та представництво інтересів клієнта в усіх державних органах та установах, недержавних організаціях, підприємствах усіх форм власності, а також в судах всіх юрисдикцій, в тому числі, на стадії апеляційного і касаційного провадження у справі щодо визнання незаконним (скасування) рішення Міністерства економіки України від 29.11.2019 № 120455/ЗМ/19 про відмову у реєстрації знаку для товарів і послуг за заявкою № m2017 19236 від 31.08.2017 та зобов`язання зареєструвати відповідний знак.

Розділом 3 договору визначені права надані адвокату щодо вчинення дій від імені клієнта.

Відповідно до п. 4.1. договору, вартість правової допомоги за цим договором з підготовчих дій адвоката та представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції становить 150 000, 00 грн без ПДВ, що визначається виходячи із вартості однієї години роботи адвоката, що складає 2 000, 00 грн без ПДВ за одну робочу годину та обсягу робочих годин, необхідних адвокату для надання клієнтові правової допомоги, що є предметом даного договору та за погодженням сторін складає 75 годин.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем-2 згідно умов договору №26-11/19 від 26.11.2019 здійснено оплату послуг адвоката на загальну суму 150 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, орієнтовний розрахунок витрат, необхідних для надання правничої допомоги, визначений в сумі 150 000,00 грн, що підтверджується первинними документами - актами виконаних робіт не був долучений до заяви про ухвалення додаткового рішення.

При цьому, слід зазначити, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» понесено витрати за проведення судової експертизи на суму 27 457,92 грн, що підтверджується банківською випискою.

Так, інтереси позивача в судових засіданнях представляв адвокат Білицький П.В. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №5991 від 23.11.2017), який діяв на підставі довіреності б/н від 27.11.2019, був присутній у всіх судових засіданнях по даній справі.

У відповідності до п.п. 4, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

Положеннями ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 269).

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18 від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

У відповідності до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на не співмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

За таких обставин, враховуючи те, що судом частково задоволено позовні вимоги, перевіривши подані позивачем-2 докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), місцевий господарський суд зазначив, що заявлений позивачем-2 до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі.

При цьому, як зазначає позивач у позовній заяві зі 150 000,00 грн, які були перераховані позивачем-2 на користь адвоката Білицького П.В. 23 550,00 грн перераховані останнім на користь судового експерта Жили Б.В. за надання висновку №179 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 10.03.2020.

Тобто, фактично витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» на правничу допомогу складають 126 450,00 грн.

Крім того, враховуючи часткове задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Міністерства економіки України про відмову в реєстрації знака за заявкою № m 201719236 від 31.08.2017, яким затверджено висновок Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності вих. № 120455/ЗМ/19 від 21.11.2019, судом під час ухвалення рішення понесені позивачами витрати за вказану вимогу було покладено на відповідача 1.

Оскільки судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності, суд першої інстанції не вбачає підстав для покладення на відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу та, відповідно, витрат на проведення експертизи.

Таким чином, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» заяв/клопотань по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, з урахуванням заперечень відповідача-1, місцевий господарський суд дійшов до висновку про покладення на Міністерство економіки України витрати понесені позивачем-2 на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Статтею 127 ГПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 було призначено у справі № 910/919/20 судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України. Оплату витрат по проведенню судової експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія».

19.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/919/20 разом з висновком експертів № 004/21 від 11.02.2021.

Як вбачається з акту № 004/21 здачі-приймання висновку експерта у справі № 910/919/20, складеного Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України позивачем-2 (Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія») було сплачено експертній установі 27 457,92 грн за проведення судової експертизи.

В силу ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, оскільки висновок експертів № 004/21 за результатами проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 11.02.2021, прийнятий судом як належний та допустимий доказ, наявні підстави для покладення на Міністерство економіки України витрат понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» на проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності, призначеної судом.

Таким чином, відповідно до додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/919/20 з Міністерства економіки України підлягають стягненню у повному обсязі витрати на проведення експертизи у розмірі 27 457,92 грн.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком місцевого господарського суду у розрізі стягнення з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна горілчана компанія» при зверненні до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення не долучило детальний опис робіт (наданих послуг) відповідно до чинного законодавства. При цьому, акт приймання-передачі наданих послуг по Договору про надання правової допомоги №26-11/19 від 26.11.2019 був поданий позивачем-2 лише до відзиву на апеляційну скаргу №1114 від 17.06.2022, а відтак, при ухваленні додаткового рішення від 09.12.2021 у справі № 910/919/20 Господарський суд міста Києва неповно з`ясував обставини справи та порушив норми процесуального права.

При цьому, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 було призначено у справі № 910/919/20 судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності та у матеріалах справи містяться банківські рахунки про оплату позивачем-2 за проведення судової експертизи у розмірі 27 457,92 грн, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про залишення без змін додаткового рішення цій частині.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною 1 статті 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Міністерства економіки України підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/919/20 частковому скасуванню.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства економіки України задовольнити частково.

2. Скасувати частково пункт 2 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/919/20 та прийняти нове судове рішення, яким:

« 2. Стягнути з Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, м. Київ, 01008, ідентифікаційний код 37508596) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Національна горілчана компанія» (Смілянське шосе, 8-й кілометр, буд. 2, с. Степанки, Черкаський район, Черкаська область, 19632, ідентифікаційний номер 32718137) 27 457 (двадцять сім тисяч чотириста п`ятдесят сім грн 92 коп. - витрат на проведення експертизи.»

3. В іншій частині заяви відмовити та залишити без змін пункти 1, 3, 4 додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/919/20.

4. Справу № 910/919/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Копію постанови суду надіслати учасникам справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано - 22.09.2022.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді В.О. Пантелієнко

С.В. Сотніков