Постанова

від 21.09.2022 по справі 910/16907/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2022 р. Справа№ 910/16907/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мока Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 (повний текст складено 08.02.2022)

у справі № 910/16907/21 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мока Груп"

про стягнення 38 663,87 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У жовтні 2021 року Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Управління з питань реклами) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мока Груп» (далі - ТОВ «Мока Груп») 38 663,87 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Управління з питань реклами вказує, що ТОВ «Мока Групп» не виконувало своїх зобов`язань за Договором №401/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу від 13.09.2019 зі сплати за тимчасове користування з вересня 2019 року по березень 2021 року місцем, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 25 530,44 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Мока Груп» грошових зобов`язань позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3 829,62 грн штрафу, 5 639,73 грн пені, 1 119,80 грн 3% річних та 2 544,28 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 20.09.2019 по 06.10.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 позов Управління з питань реклами задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Мока Груп» на користь Управління з питань реклами борг у розмірі 25 530,44 грн, штраф у розмірі 3 829,57 грн , пеню у розмірі 2 207,57 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 544,28 грн, 3% річних у розмірі 1 116,99 грн та судовий збір у розмірі 2 068,33 грн 33 коп. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Враховуючи визначений у п. 5.2.3 договору строк внесення плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу, суд дійшов висновку, що ТОВ «Мока Груп» є таким, що прострочило виконання своїх грошових зобов`язань за договором, а тому вимога Управління з питань реклами про стягнення з ТОВ «Мока Групп» боргу за користування місцем у період з 20.09.2019 по 06.03.2021 у розмірі 25 530,44 грн підлягає задоволенню повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2022, ТОВ «Мока Груп» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; стягнути з Управління з питань реклами на користь ТОВ «Мока Груп» судові витрати: 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 3 405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Мока Груп» посилається на нез`ясування господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

ТОВ «Мока Груп» зазначає, що протягом тривалого часу (2014-2020 роки) на підставі різних договорів винаймало нежитлові приміщення №№1-3 групи приміщень 27 (літ. Е загальною площею 50,8 кв. м для розміщення кафе / магазину / бару. Востаннє такий договір було укладено з ТОВ «Орендний дім «ЛАВР» 22.05.2020.

Скаржник вказує, що як вірно встановлено судом першої інстанції, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» від №1488 від 27.11.2017 ТОВ «Мока Груп» надано дозвіл №56370-17 на розміщення рекламної вивіски на будинку № 9 по вул. Івана Мазепи у м. Києві.

Скаржник вважає очевидним, що використання місця для розміщення такого рекламного засобу як інформаційна вивіска кафе / магазину / бару нерозривно пов`язане із використання того приміщення, для вирізнення якого (привернення уваги та інформування споживачів) такі рекламні матеріали і розміщуються.

17.06.2020 ТОВ «Мока Груп» надіслало на електронну пошту позивача buh@kievreklama.org повідомлення про розірвання з 21.06.2020 договору оренди приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 9. 30.06.2020 ТОВ «Мока груп» повторно надіслало на електронну пошту buh@kievreklama. org повідомлення про розірвання договору оренди приміщення, над яким було розміщено вивіску.

Суд першої інстанції встановив, що за правовою природою договір №401/19 від 13.09.2019 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України, Глави 30 ГК України.

Оскільки договір оренди приміщення, над яким була розміщена інформаційна вивіска, було розірвано і приміщення було фактично звільнене 21.06.2020, подальше використання ТОВ «Мока Груп» місця для розміщення вивіски від цієї дати фактично стало неможливим в силу об`єктивних причин.

Посилаючись на ч. 6 ст. 762 ЦК України, скаржник вважає, що нарахування йому позивачем орендної плати з 21.06.2020 є необґрунтованим та неправомірним, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог (часткове) не відповідає дійсним обставинам справи. Скаржник відзначає, що про факт розірвання договору найму нежитлового приміщення, над яким ТОВ «Мока Груп» розмістило інформаційну вивіску (для якої і було укладено договір оренди №401/19 від 13.09.2019), позивачу було відомо, проте цю обставину позивач приховав від суду першої інстанції.

ТОВ «Мока Груп» у апеляційній скарзі просить прийняти та взяти до уваги у справі №910/16907/21 нові докази: Акт приймання-передачі приміщення з оренди, договір оренди нежитлових приміщень, лист ТОВ «Мока Груп» від 30.06.2020, лист ТОВ «Мока Груп» від 16.06.2020 (документи в форматі .pdf).

Скаржник зазначає, що, як вказано у оскаржуваному рішенні, ухвала Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 (про відкриття провадження у справі №910/16907/21) була надіслана відповідачу 25.10.2021 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 10, офіс 316. Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 04.11.2021. Відтак ТОВ «Мока Груп» не було обізнане про відкриття провадження у справі, через що було позбавлене можливості подати докази до суду першої інстанції. У зв`язку з цим скаржник просить суд апеляційної інстанції прийняти нові докази (згідно з переліком додатків) та врахувати їх під час розгляду справи.

Щодо судових витрат, про стягнення яких ТОВ «Мока Груп» просить у апеляційній скарзі, скаржник вказує що за досягнутою між ним та Адвокатським об`єднанням «Збаранський і партнери» домовленістю розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги у цій справі складає 2 500,00 грн/год витраченого на виконання доручення часу.

Відповідно до складеного адвокатом звіту на підготовку апеляційної скарги було витрачено 3 год, у зв`язку із цим ТОВ «Мока Груп» виставлено рахунок №3 від 08.07.2022 на суму 7 500,00 грн. Зазначені витрати поки що ТОВ «Мока Груп» не понесені, однак вони матимуть місце у будь-якому випадку, а тому про них заявляється відповідно до приписів ст. ст. 124, 162 ГПК України. Окрім того ТОВ «Мока Груп» понесло витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 3405,00 грн, які так само у випадку її задоволення мають бути стягнути з позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Демидова А.М., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16907/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мока Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 до надходження матеріалів справи №910/16907/21.

20.07.2022 матеріали справи № 910/16907/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 поновлено ТОВ «Мока Групп» пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Мока Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/16907/21. Зупинити дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/16907/21 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Постанову підписано 22.09.2022 після виходу судді Демидової А.М. з відпустки.

Позиції учасників справи.

Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить прийняти рішення, яким апеляційну скаргу ТОВ «Мока Груп» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 - без змін.

Позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач вважає, що не відповідає фактичним обставинам та доказам, які містяться в матеріалах даної судової справи, твердження скаржника про те, що оскільки договір оренди приміщення, над яким був розміщений рекламний засіб, було розірвано і приміщення було фактично звільнене 21.06.2020, подальше використання ТОВ «Мока Груп» місця для розміщення рекламного засобу від цієї дати фактично стало неможливим в силу об`єктивних причин.

Позивач вказує, що ТОВ «Мока Груп» за договором взяло на себе зобов`язання прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 05.02.2019 №207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за №34/2211, своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов`язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу, порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.

В порушення п. п. 1.1-1.3, 5.2.3, 6.1, 6.2, 6.4-6.6, 6.8, 6.13-6.15, 8.1-8.4 договору ТОВ «Мока Груп» не здійснило з позивачем розрахунку за період з 01.07.2019 по 30.09.2021, згідно з Довідкою про стан розрахунків (була додана до позовної заяви), на загальну суму 25 530,44 грн. Наведене, на думку позивача, є прямим свідченням порушення ТОВ «Мока Груп» взятих на себе договірних зобов`язань в односторонньому порядку, що є порушенням законних прав та охоронюваних Конституцією України інтересів позивача.

Позивач вказує, що 27.05.2021 направив на адресу ТОВ «Мока Груп» претензію-вимогу за вих. №076-1787 про сплату заборгованості за договором; станом на сьогодні відповіді не отримано.

Посилаючись на умови п. п. 7.2, 7.3 договору, позивач вважає, що має право на нарахування відповідачу штрафу та пені за порушення грошового зобов`язання.

Щодо наданих ТОВ «Мока Груп» договору оренди нежилих приміщень від 22.05.2020 разом із актом приймання-передачі приміщення в оренду від 22.05.2020, та акта приймання-передачі приміщення з оренди від 21.06.2020 позивач звертає увагу, що вказані документи не є доказами звільнення від плати за користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу ТОВ «Мока Груп», оскільки у відповідача наявний чинний Дозвіл №56370-17 на розміщення рекламного засобу на будинку №9 по вул. Івана Мазепи у м. Києві та чинний договір від 13.09.2019 №401/19, укладений між Управління з питань реклами та ТОВ «Мока Груп», на тимчасове користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу (далі - РЗ).

Позивач вказує, що законодавство передбачає виключні випадки звільнення від плати за користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу, серед яких відсутня така підстава, яку вказує відповідач, а саме: договір оренди приміщення, над яким була розміщений рекламний засіб, було розірвано і приміщення було фактично звільнене 21.06.2020, подальше використання відповідачем місця для розміщення рекламного засобу від цієї дати фактично стало неможливим в силу об`єктивних причин. Крім того, п. 6.5 договору прямо передбачає, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати за відсутності РЗ на місці, щодо якого виконавчим органом Київської міської рані (КМДА) прийнято рішення про надання/продовження дозволу.

Щодо долучення до справи поданих з апеляційною скаргою доказів позивач зазначає, що ТОВ «Мока Груп» було обізнане про позовну заяву позивача про стягнення 38 663,87 грн, що підтверджується листуванням сторін. Так, листом від 28.10.2021 (вих. №21/10) ТОВ «Мока Груп» в абз. 1 повідомило позивача: «...ТОВ «Мока Груп» було отримано направлену 12.10.2021 копію позовної заяви про стягнення заборгованості (ціна позову 38 663,87грн.) за Вашим підписом...». Тобто, ТОВ «Мока Груп» ввело суд апеляційної інстанції в оману на стадії відкриття апеляційного провадження шляхом твердження про необізнаність про судову справу. Оскільки при розгляді справи у суді першої інстанції не підіймалось питання щодо обізнаності відповідача про судову справу, а на стадії апеляційного провадження відповідач стверджує саме про цей факт, то позивач надає до матеріалів справи лист ТОВ «Мока Груп» від 28.10.2021 (вих. №21/10) для повного, об`єктивного з`ясування обставин у справі та винесення справедливого судового рішення в подальшому.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач вважає, що слід враховувати позиції Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 01.09.2020 у справі №640/6209/19 (щодо співмірності витрат на правову допомогу), у постановах від 11.06.2020 у справі №821/227/17, від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц (щодо документального підтвердження та доведеності витрат сторони судового процесу, реальності витрат та розумності їхнього розміру), а також судову практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Двойних проти України», «Гімайдуліна і інші проти України», «East/West Alliance Limited» проти України», «Баришевський проти України», «Меріт проти України»).

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» від №1488 від 27.11.2017 надано ТОВ "Мока Груп" дозвіл №56370-17 на розміщення рекламної вивіски на будинку № 9 по вул. Івана Мазепи у м. Києві.

13.09.2019 Управління з питань реклами та ТОВ «Мока Груп» (рекламорозповсюджувач) уклали договір №401/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської рада (КМДА), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу.

За умовами п. 1.2 договору рекламорозповсюджувач зобов`язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 №207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за №34/2211 (далі - Порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов`язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.

Надання права тимчасового користування місцем за цим договором є правом користування чужим майном відповідно до Глави 32 ЦК України і не передбачає надання будь-якого майна у володіння чи розпорядження, не підлягає відчуженню та може бути припинене за рішенням суду на вимогу власника чи уповноваженої ним особи (балансоутримувача) місця за наявності обставин, які мають істотне значення, в тому числі якщо право користування перешкоджає використанню майна за його цільовим призначенням. Цей договір є договором приєднання відповідно до ст. 634 ЦК України (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 5.2.3 договору рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення/продовження пріоритету.

Умовами п. п. 6.1 та 6.2 договору сторони погодили, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до ст. 632 ЦК України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках. Плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом в порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.

Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем відповідної плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України (п. 6.3 Договору).

Відповідно до п. 6.4 договору плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору. У разі прострочення термінів оплат, визначених договором, розмір несплаченої суми плат коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції відповідно до умов договору та законодавства.

Рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці, щодо якого виконавчим органом Київської міської рані (КМДА) прийнято рішення про надання/продовження дозволу (п. 6.5 договору).

Згідно з п. 6.6 договору плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовженні строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу.

Плата за тимчасове користування місцем нараховується: до дати закінчення строку дії дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) про анулювання дозволу - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) про відмову у продовженні строку дії дозволу (у випадку коли таке розпорядження прийняте після закінчення строку дії дозволу) - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про продовження дозволу (п. 6.8 договору).

Відповідно до п. 6.9 договору у разі нездійснення рекламорозповсюджувачем демонтажу РЗ відповідно до п. 5.2.7 договору після закінчення строку дії дозволу плата нараховується за весь час фактичного користування рекламорозповсюджувачем місцем до моменту здійснення демонтажу та складання відповідного акта обстеження місця розташування РЗ робочим органом або КП "Київреклама".

Згідно з п. п. 6.13, 6.14 договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць. Плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховуються робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва в розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.

Відповідно до п. 6.15 договору акт користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу до договору із наведеним в ньому розрахунком плати за тимчасове користування місцем підтверджує факт тимчасового користування місцем у відповідному розрахунковому періоді.

Робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або повне невнесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (п. 7.2 Договору).

Пунктом 7.3 договору визначено, що робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

За умовами п. 7.6 встановлені цим договором штрафні санкції підлягають стягненню у повному розмірі.

Строк позовної давності стягнення штрафних санкцій за цим договором складає 3 роки та нараховується протягом всього строку позовної давності (п. 7.7 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору в цілому. Цей договір припиняється внаслідок: анулювання (припинення) усіх дозволів, наданих рекламорозповсюджувачу, втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення РЗ, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було; непереоформлення дозволу у встановлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим Договором та чинним законодавством. Закінчення строку дії Договору, його припинення, розірвання, відмова від Договору не звільняє рекламорозповсюджувача від виконання обов`язків, що залишилися невиконані ним протягом строку дії договору, в тому числі зобов`язання зі сплати заборгованості та заходів відповідальності, визначених договором. Відповідно до ст. 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення або настання змін правовідносин під час його дії (п. п. 8.1 - 8.4 договору).

Відповідно до адресного переліку №1 від 13.09.2021 (Додаток №1 до договору) ТОВ «Мока Груп» було надано з 27.11.2017 по 26.11.2022 право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламної вивіски (розміром 4.000х0.850) на будинку № 9 по вул. Івана Мазепи у м. Києві, розмір плати за місяць - 2 091,00 грн.

13.09.2019 сторони підписали та скріпили своїми печатками адресний перелік №1 (Додаток №1 до договору), яким з 27.11.2017 рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламної вивіски (розміром 4.000х0.850) на будинку №9 по вул. Івана Мазепи у м. Києві. Розмір плати за місяць - 2 091,00 грн.

Позивач стверджує, що ТОВ «Мока Груп» з вересня 2019 року не сплачує за користування майном (місцем для розміщення реклами), у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення 25 530,44 грн боргу, а також 3 829,62 грн штрафу, 5 639,73 грн пені, 1 119,80 грн 3% річних та 2 544,28 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 20.09.2019 по 06.10.2021, а тому звернувся до суду з позовом у цій справі.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, регулюються Законом України «Про рекламу» та Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Як зазначив місцевий суд, сторони, укладаючи договір, дійшли висновку, що договір є за своєю правовою природою договором про встановлення сервітуту, у зв`язку з чим у п. 1.3 Договору послались на Главу 32 Цивільного кодексу України.

Проте місцевий суд цілком правомірно не погодився із правовою кваліфікацією сторонами правової природи укладеного ними Договору, оскільки згідно ч. 5 ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Тобто, у разі встановлення сервітуту, даним майном може користуватись як власник майна, так і особа, на користь якої встановлено сервітут, а також за наявності волі власника, останній також може надати право користування таким майном і іншим особам без погодження із особою, на користь якої встановлено сервітут, передання такого права. Наприклад, прохід через земельну ділянку може бути переданий власником необмеженій кількості осіб та сам власник не позбавляється можливості та права користуватись місцем проходу.

Натомість специфіка користування майном за Договором - розміщення на фасаді будинку рекламного засобу унеможливлює користування таким майном як власником, так і іншими особами, зокрема, власник чи інші особи не можуть розмістити на відповідному місці свої рекламні засоби.

Відтак, дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 795 ЦК України).

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Щодо вимог про стягнення суми основного боргу.

Суд встановив, що підписаним представниками та скріпленим печатками сторін адресним переліком №1 від 13.09.2021 (Додаток №1 до договору), який за своєю суттю є актом приймання-передачі у користування майна, підтверджується передання позивачем відповідачу з 27.11.2017 у тимчасове користування місця, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламної вивіски на будинку №9 по вул. Івана Мазепи у м. Києві.

Матеріали справи не містять доказів повернення (відповідного акта) відповідачем позивачу спірного майна з користування.

Тому суд доходить висновку, що матеріали справи свідчать про користування ТОВ «Мока Групп» місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламної вивіски у період з 20.09.2021 по 06.10.2021.

У адресному переліку №1 від 13.09.2021 (Додаток №1 до договору) сторони погодили, що розмір плати за місяць становить 2 091,00 грн.

Позивач з позовною заявою надав виставлені ТОВ «Мока Груп» помісячно рахунки на оплату за спірний період, а також розрахунки коригування до зазначених рахунків.

За розрахунками Управління з питань реклами ТОВ «Мока Групп» повинно сплатити за користування місцем у період з 20.09.2019 по 06.03.2021 плату у загальному розмірі 25 530,14 грн.

ТОВ «Мока Груп» під час розгляду справи судом першої інстанції не надало заперечень з приводу здійсненого позивачем розрахунку плати за користування місцем за спірний період.

У апеляційній скарзі ТОВ «Мока Груп» вказує, що, як вірно встановив суд першої інстанції, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» від №1488 від 27.11.2017 ТОВ «Мока Груп» надано дозвіл №56370-17 на розміщення рекламної вивіски на будинку №9 по вул. Івана Мазепи у м. Києві.

17.06.2020 ТОВ «Мока Груп» надіслало на електронну пошту позивача buh@kievreklama.org повідомлення про розірвання з 21.06.2020 договору оренди приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 9, а 30.06.2020 ТОВ «Мока груп» повторно надіслало на електронну пошту buh@kievreklama.org повідомлення про розірвання договору оренди приміщення, над яким було розміщено вивіску.

На думку ТОВ «Мока Груп», є очевидним, що використання місця для розміщення такого рекламного засобу як інформаційна вивіска кафе / магазину / бару нерозривно пов`язано із використання того приміщення, для вирізнення якого (привернення уваги та інформувань споживачів) такі рекламні матеріали і розміщуються.

ТОВ «Мока Груп» вважає, що оскільки договір оренди приміщення, над яким була розміщена інформаційна вивіска, було розірвано і приміщення було фактично звільнене 21.06.2020, подальше використання ТОВ «Мока Груп» місця для розміщення вивіски від цієї дати фактично стало неможливим в силу об`єктивних причин.

Посилаючись на ч. 6 ст. 762 ЦК України, скаржник вважає, що нарахування йому позивачем орендної плати з 21.06.2020 є необґрунтованим та неправомірним.

Колегія суддів з огляду на такі доводі апеляційної скарги вважає за необхідне відзначити, що умовами п. 6.5 договору сторони погодили, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати за відсутності РЗ на місці, щодо якого виконавчим органом Київської міської раді (КМДА) прийнято рішення про надання/продовження дозволу.

Крім того, як відзначено вище, у матеріалах справи відсутні докази повернення (відповідного акта) відповідачем позивачу спірного майна з користування. Також у матеріали справи не надано доказів демонтажу РЗ, які підтверджували б доводи апеляційної скарги ТОВ «Мока Груп».

Колегія суддів також зазначає, що спірний договір не містить умов, які пов`язували би обов`язок ТОВ «Мока Груп» зі сплати платежів за цим договором з умовами інших договорів, укладених ТОВ «Мока Груп» (в т.ч. договору оренди приміщення, на який скаржник посилається у апеляційній скарзі).

Також апеляційний суд зауважує, що відповідач не подав доказів вчинення дій з анулювання дозволу на розміщення РЗ з дотриманням процедури, визначеної пп. 2.9 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 №207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за №34/2211. Можливість дострокового анулювання дозволу за заявою рекламорозповсюджувача передбачена і п. 6.8 Договору. При цьому направлення відповідачем електронною поштою повідомлень на адресу позивача про припинення договору оренди приміщення, де відповідач здійснював господарську діяльність, аж ніяк не свідчить про дотримання відповідачем згаданого вище Порядку і про направлення позивачу відповідних заяв.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність у ТОВ «Мока Груп» обов`язку сплатити за користування у період з 20.09.2019 по 06.03.2021 орендованим за договором місцем плату у загальному розмірі 25 530,14 грн.

Оскільки за умовами п. 5.2.3 договору рекламорозповсюджувач зобов`язаний не пізніше 20 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у т.ч. у разі встановлення/продовження пріоритету, згідно зі ст. ст. 253, 254 ЦК України ТОВ «Мока Груп» було зобов`язане сплачувати Управлінню з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) плату за користування місцем протягом спірного періоду наступним чином:

- за вересень 2019 року до 20.09.2019 включно;

- за жовтень 2019 року до 21.10.2019 включно (згідно приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 20.10.2019 - вихідний день, неділя);

- за листопад 2019 року до 20.11.2019 включно;

- за грудень 2019 року до 20.12.2019 включно;

- за січень 2020 року до 20.01.2020 включно;

- за лютий 2020 року до 20.02.2020 включно;

- за березень 2020 року до 20.03.2020 включно;

- за квітень 2020 року до 21.04.2020 включно (за приписами ч. 5 ст. 254 ЦК України, оскільки згідно розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перенесення робочих днів у 2020 році» від 23.10.2019 №995-р 20.04.2020 припадало на неробочий день);

- за травень 2020 року до 20.05.2020 включно;

- за червень 2020 року до 22.06.2020 включно (згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України оскільки 20.06.2020 - вихідний день, субота);

- за липень 2020 року до 20.07.2020 включно;

- за серпень 2020 року до 20.08.2020 включно;

- за вересень 2020 року до 21.09.2020 включно (згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 20.09.2020 - вихідний день, неділя);

- за жовтень 2020 року до 20.10.2020 включно;

- за листопад 2020 року до 20.11.2020 включно;

- за грудень 2020 року - до 21.12.2020 включно (згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 20.12.2020 - вихідний день, неділя);

- за січень 2021 року до 20.01.2021 включно;

- за лютий 2021 року до 22.02.2021 включно (згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України, оскільки 20.02.2021 - вихідний день, субота);

- за березень 2021 року до 06.10.2021 включно (у зв`язку з припиненням права користування спірним майном).

Доказів оплати за користування об`єктом оренди у період з 20.09.2019 по 06.10.2021 до матеріалів справи не надано.

Відповідач належними та допустимими доказами факт та обсяги невиконання своїх зобов`язань за спірним договором не спростував, а тому апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції, що ТОВ «Мока Групп» не виконало належним чином своїх зобов`язань за договором зі сплати плати на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у період з 20.09.2019 по 06.03.2021.

За таких підстав та враховуючи умови п. 5.2.3 договору щодо строку внесення плати за користування місцем, ТОВ «Мока Групп» є таким, що прострочило виконання своїх грошових зобов`язань за договором, а тому вимога Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про стягнення з ТОВ «Мока Групп» боргу за користування місцем у період з 20.09.2019 по 06.03.2021 у розмірі 25 530,44 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення пені, штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Посилаючись на неналежне виконання ТОВ «Мока Груп» своїх грошових зобов`язань Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) просить стягнути з ТОВ «Мока Груп» 3 829,62 грн штрафу, 5 639,73 грн пені, 1 119,80 грн 3% річних та 2 544,28 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 20.09.2019 по 06.03.2021.

Як встановлено вище, ТОВ «Мока Груп» у встановлений договором строк свого обов`язку зі сплати коштів позивачу не виконало, допустивши прострочення виконання зобов`язань, що є підставою для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За визначенням ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Умовами п. 7.2 договору сторони погодили, що Робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або повне невнесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Здійснюючи перевірку заявленої до стягнення суми пені, місцевий господарський суд доцільно відзначив, що Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не врахувало приписи ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, а також графік перенесення робочих днів згідно розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочих днів у 2020 році" від 23.10.2019 №995-р, у зв`язку з чим невірно визначило дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань зі сплати коштів за користування майном.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок заявленої до стягнення пені, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з ТОВ "Мока Груп" на користь позивача підлягають 2 207,57 грн пені.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Умовами п. 7.3 договору сторони погодили, що робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Оскільки ТОВ «Мока Груп» прострочило оплату користування у період 01.09.2019 по 06.03.2021 місцем, більше ніж на місяць, то в Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) наявні підстави для застосування штрафу, передбаченого п. 7.3 Договору.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок 15% від суми простроченої заборгованості (25 530,44 грн) відповідача, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення вимоги про стягнення штрафу, до стягнення з ТОВ «Мока Груп» на користь позивача підлягає 3 829,57 грн штрафу, оскільки Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) допустило арифметичну помилку під час здійснення розрахунку штрафу (25 530,44 грн. х 0,15 (15%) = 3 829,57 грн, а не 3 829,62 грн).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Господарський суд першої інстанції доцільно відзначив, що Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) під час розрахунку заявлених до стягнення сум не врахувало приписи ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, а також графік перенесення робочих днів згідно розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перенесення робочих днів у 2020 році» від 23.10.2019 №995-р, у зв`язку з чим невірно визначило дати, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань зі сплати коштів за користування майном.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат (у інформаційно-пошуковій системі «Ліга:Закон») з урахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування та встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань, враховуючи приписи ч. 1 ст. 14 та ч. 2 ст. 237 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з ТОВ «Мока Груп» підлягає 1 116,99 грн 3% річних та 2 544,28 грн інфляційних втрат.

За таких обставин позовні вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) підлягають частковому задоволенню, а з ТОВ «Мока Груп» підлягає стягненню борг у розмірі 25 530,44 грн, штраф у розмірі 3 829,57 грн, пеня у розмірі 2 207,57 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 544,28 грн та 3% річних у розмірі 1 116,99 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мока Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/16907/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 у справі №910/16907/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на апелянта.

4. Справу №910/16907/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

А.М. Демидова