Рішення

від 21.09.2022 по справі 906/564/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/564/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу без повідомлення учасників

за позовом Житомирського комунального комерціалізованого підприємства "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради

до Головного управління ДФС у Житомирській області

про стягнення 161139,92 грн.

Зміст позовних вимог та заперечень.

Позивачем пред`явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 161139,92грн., з яких: 129367,82грн. боргу за надані послуги по договору зберігання №20/02/18 від 20.02.18; 4195,00 грн. 3% річних; 27577,10 грн. інфляційних. Крім того, заявлено про стягнення з відповідача 2481,00грн. судового збору та 40000,00грн. витрат на правничу допомогу.

Рух справи.

03.08.2022 до суду надійшла вказана позовна заява.

Ухвалою від 04.08.22 суд відкрив провадження у справі №906/564/22 за вказаною позовною заявою та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Ухвала, яка направлялась відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"адресат відсутній за вказаною адресою". Ухвала направлялася відповідачу за адресою: місто Житомир, вул.Юрка Тютюнника,7. Іншої адреси відповідач не повідомляв. За інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач станом на день ухвалення цього рішення знаходиться знаходиться в стані припинення, однак інформація щодо припинення юридичної особи відсутня. Спірні правовідносини виникли не з безпосередніх повноважень відповідача, тому немає підстав до припинення відповідача залучати до справи особу, до відання якої передані повноваження відповідача.

Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про розгляд даної справи, однак відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.46 ГПК України, надати свої заперечення по суті позову.

Встановлені судом обставини.

20 лютого 2018 року між Житомирським комунальним комерціалізованим підприємством "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради (зберігач/позивач) та Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області (замовник/відповідач) укладено договір зберігання №20/02/18 (а.с.4).

Відповідно до п.1.1 договору, зберігач приймає від замовника на відповідальне зберігання м`ясну продукцію (далі - товар) в кількості і асортименті згідно акту №1 прийому- передачі речових доказів від 30.01.2018 та акту №2 прийому-передачі речових доказів від 30.01.2018 і акту прийому-передачі товару на зберігання від 31.01.2018, які є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору зберігач забезпечує збереження прийнятого на зберігання товару при температурному режимі від -12 до -18 градусів за Цельсієм.

Відповідно до п.3.2 Договору, приймання товару оформляється приймальним актом, за наявності актів прийому-передачі речових доказів.

На виконання п.3.2 договору зберігання №20/02/18 від 20.02.2018 сторони підписали Акт прийому-передачі від 31.01.2018 (а.с. 6), згідно якого Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області передає, а Житомирське комунальне комерціалізоване підприємство "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради приймає на зберігання товар відповідно до умов договору зберігання м`ясну продукцію в асортименті в кількості 23 865,6кг. Згідно п.4 даного Акту при передачі товару на зберігання відповідачем надано Акт прийому-передачі речових доказів №1 від 20.01.2018 та Акт прийому-передачі речових доказів №2 від 20.01.2018.

За змістом п.2.3 Договору замовник оплачує послуги зберігання з розрахунку 3,78грн з ПДВ за добу за 1т товару з врахуванням вантажних робіт. Вартість зберігання обчислюється, починаючи з 31.01.2018. Загальна сума договору складає 30 221,51грн з ПДВ із розрахунку зберігання 23 865,6кг.

Оплата за надані послуги зберігання перераховується замовником щомісячно у 100% розмірі на розрахунковий рахунок зберігача протягом 5-ти днів після отримання акту прийому-передачі наданих послуг та рахунків наданих зберігачем (п.2.4. Договору).

Згідно п.6.1 Договору останній набирає чинності з моменту підписання, але у плані взаємовідносин відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України договір діє з 31.01.2018 до 31.12.2018 включно.

Позивач зазначає, що по закінченню терміну дії договору, відповідач товар не забрав, розрахунки з позивачем за зберігання м`ясної продукції в період з липня 2021 року по червень 2022 року включно не провів.

Разом з тим, пунктом 5.9 Договору сторони передбачили, що якщо замовник після закінчення строку договору зберігання не забрав товар, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання зберігачем.

Позивачем подано копії наказів Житомирського комунального комерціалізованого підприємства "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради №55 від 16.12.2019, №39 від 07.10.21, №51 від 14.12.21 про встановлення на підприємстві мінімальних тарифів на послуги зберігання з 01.01.2020, з 01.11.2021, з 01.01.22 (а.с. 7-9).

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку за послуги зберігання за період з 01.07.2021 по 30.06.2022 відповідачу нараховано 129367,82грн. (а.с.10).

14.07.2022 позивач направив відповідача вимогу про сплату боргу (а.с.15,16), яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Господарським судом Житомирської області розглядалася справа №906/864/21 між тими ж сторонами , під час розгляду якої судом було встановлено, що розрахунки за надані послуги зберігання в період дії договору зберігання №20/02/18 від 20.02.18 відповідач здійснив у повному обсязі, однак, після закінчення дії договору, в період з 31.01.2018 по 30.06.2021, відповідач допустив заборгованість у розмірі 128557,29грн., яка була стягнута з відповідача за рішенням суду у вказаній справі.

Враховуючи вказане вище, посилаючись на договір зберігання №20/02/18 від 20.02.2018, в тому числі, на його пункт 5.9, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 129367,82грн заборгованості за надані послуги зі зберігання товару в період з 01.07.2021 по 30.06.2022.

Висновки суду та норми права.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст.938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

За змістом ч.1 ст.946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Статтею 948 ЦК України визначено, що поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

При цьому, ч.3 ст.946 ЦК України передбачено, що якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Пунктом 5.9 договору зберігання №20/02/18 від 20.02.2018 сторони передбачили, що якщо замовник після закінчення строку договору зберігання не забрав товар, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання зберігачем.

Відповідно до ч.1, 2 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту оплати наданих позивачем послуг зі зберігання м`ясної продукції в період з 01.07.2021 по 30.06.2022. Водночас, станом на момент подання даного позову до суду сплив строк погашення заборгованості за зберігання товару в розмірі 129367,82грн.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, положення ч.3 ст.946 ЦК України та п.5.9 договору зберігання №20/02/18 від 20.02.2018, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 129367,82 грн заборгованості за період з 01.07.2021 по 30.06.2022 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 27577,10грн. інфляційних та 4195,00 грн. 3% річних .

Вказані величини обраховані за період з 30.06.21 по 01.08.22 на суму боргу - 128557,29грн., яка виникла у період з 31.01.18 по 30.06.21 та була стягнута за рішенням суду у справі №906/864/21.

До суду не надано доказів погашення відповідачем боргу, який присуджено до стягнення за рішенням суду у справі №906/864/21 в розмірі 128557,29грн., у період нарахування позивачем річних та інфляційних.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку,що він складений правильно, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги задоволенні повністю, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача 40000,00грн. витрат на правничу допомогу та зазначив, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ст.129 ч.8 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки станом на день ухвалення рішення доказів понесення витрат на правничу допомогу позивачем не надано суд не розглядає дане питання.

Керуючись статтями 129,236,237,238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, буд. 7, ідентифікаційний код 39459195) на користь Житомирського комунального комерціалізованого підприємства "М`ясомолторг" Житомирської обласної ради (10025, м. Житомир, вул. Павла Сингаївського, буд. 3, ідентифікаційний код 01553557):

- 129367,82 грн. боргу;

- 4195,00 грн. 3% річних;

- 27577,10 грн. інфляційних;

- 2481,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.09.22

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2 - позивачу (рек/ з повідом.) та на ел. адресу: 2972405170@mail.gov.ua

3- відповідачу (рек. з повідом.) та на ел. адресу: zt.official@sfs.gov.ua