Рішення

від 19.09.2022 по справі 908/3121/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/161/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2022 Справа № 908/3121/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Ініній І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПОСТАЧ 2020» (місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, буд. 51, офіс 2; юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 82, офіс 70)

про стягнення грошових коштів.

Представник сторін: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПОСТАЧ 2020» про стягнення 405.658,20 грн, з яких: 292.073,90 грн пеня та 113.584,30 грн штраф.

В обґрунтування правової позиції позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки товару №316(5)20 УК/53-121-01-20-09743 від 07.09.2020 в частині своєчасної поставки товару на загальну суму 1.622.632,80 грн. У зв`язку з порушенням зобов`язань, позивач, враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства нарахував до стягнення пеню у розмірі 292.073,90 грн за період прострочення з 01.11.2020 по 29.04.2021 та 7% штрафу у розмірі 113.584,30 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 29.10.2021 позовну заяву державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» залишено без руху. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.

11.11.2021 (в установлений законом строк) суду надані докази усунення позивачем недоліків.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/3121/21, присвоєно справі номер провадження 28/161/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 17.12.2021.

У зв`язку з неповідомленням належним чином відповідача про наявність справи ухвалою суду від 14.01.2022 ухвалено розгляд справи №908/3121/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим. Підготовче засідання з розгляду позову призначено на 10.02.2022.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПОСТАЧ 2020» є: 69095, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 82, офіс 70. Позивачем у позові зазначено, що листування здійснюється за адресою юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, буд. 51, офіс 2; яка зазначена в договорі.

Ухвала суду від 17.11.2021 про відкриття провадження у справі та ухвала суду від 14.01.2022 направлені відповідачу на юридичну та фактичну адреси. Разом з тим, ухвали суду були повернуті до суду у зв`язку з «відсутністю адресата за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання», про що працівниками Укрпошти здійснено відповідне позначення на конвертах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, строки вчинення відповідних дій.

Відповідач не скористався наданим законом правом на подання письмового відзиву до суду із зазначенням своєї правової позиції щодо заявленого позивачем позову. Будь-яких заперечень, письмових пояснень з боку відповідача до суду не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

01.02.2022 на адресу суду від представника позивача ДП «НАЕК» в особі ВП «ЗАЕС» надійшла заява, в якій заявник просить забезпечити проведення судового засідання з розгляду справи №908/3121/21, яке призначено на 10.02.2022, в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку «EASYCON».

У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Федорової О.В. на лікарняному підготовче засідання, яке призначено на 10.02.2022, не відбулося.

Ухвалою суду від 14.02.2022 призначено підготовче засідання на 24.02.2022, ухвалено розгляд справи № 908/3121/21 в судовому засіданні 24.02.2022 здійснювати з використанням системи відеоконференцзв`язку «EASYCON».

Ухвалою суду від 24.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.03.2022 об 14 год.00 хв.

Ухвалою суду від 17.03.2022 у зв`язку з введенням воєнного стану та активними бойовими діями на території України відкладено розгляд справи по суті. Зазначено, що дату та час судового засідання буде визначено окремою ухвалою після припинення воєнного стану.

18.08.2022 на електронну адресу суду від ДП «НАЕК» в особі ВП «ЗАЕС» надійшло клопотання про призначення судового засідання з розгляду справи №908/3121/21 по суті. Позивач просив розгляд справи здійснювати за відсутності позивача, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, рішення суду надіслати на вказану електронну адресу.

Ухвалою суду від 12.09.2022 призначено дату судового засідання з розгляду справи по суті на 20.09.2022.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

У зв`язку з неявкою представників усіх учасників судового процесу, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв`язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

В судовому засіданні 20.09.2022 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Покупець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМПОСТАЧ 2020» (Постачальник, відповідач у справі) уклали Договір поставки товару № 316(5)20УК/53-121-01-20-09743 від 07.09.2020 (підписаний сторонами 22.09.2020) (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти і сплатити, згідно специфікації на загальну суму 1.622.632,80 грн (в т.ч. ПДВ 270.438,80 грн).

Відповідно до п. 1.2 Договору, строк поставки товару: вересень-жовтень 2020.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту укладення.

Відповідач зобов`язання щодо поставки товару в обумовлені договором строки не виконав.

З метою врегулювання спору позасудовим шляхом, позивач 10.11.2020 надіслав на адресу відповідача претензію №28-22/24239 з вимогами сплатити пеню за порушення строків поставки товару, виконати зобов`язання щодо поставки товару, письмово повідомити про результати розгляду цієї претензії в місячний строк.

Претензія залишена без відповіді, зобов`язання за договором без виконання.

Порушення відповідачем строків поставки товару стало підставою для застосування позивачем штрафних санкцій та звернення з позовом до суду.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні приписи зазначені в ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як вже зазначалося судом вище, сторонами в пункті 1.2 договору були погоджені строки поставки товару (найменування, кількість, вартість визначені в п.1.1 договору), а саме: вересень-жовтень 2020 року.

З огляду на викладене граничний строк поставки відповідачем обумовленого договором товару спливає 31.10.2020, прострочення виконання зобов`язання починається з 01.11.2020.

Матеріали справи підтверджують факт прострочення виконання постачальником зобов`язань за договором.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо їх виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо своєчасної та повної поставки товару, не виконав, факт порушення відповідачем умов договору, доведений позивачем та не заперечується відповідачем.

За неналежне виконання умов договору, враховуючи п. 7.2 договору, позивач нарахував до стягнення пеню за період прострочення з 01.11.2020 по 29.04.2021 (180 дні) у розмірі 292.073,90 грн та 7% штрафу у розмірі 113.584,30 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 договору за порушення вказаних строків поставки або недопоставку продукції постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості продукції по якій допущено прострочення поставки за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості. Нарахування штрафних санкцій не обмежується шестимісячним строком та здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання по день його фактичного виконання.

Відповідно до розрахунку позивача до стягнення заявлена пеня за період з 01.11.2020 по 29.04.2021 (180 днів прострочення).

1.622.632,80 грн х 0,1% х 180 днів = 292.073,90 грн.

Штраф (7%) 1.622.632,80 грн х 7% = 113.584,30 грн.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки пені за період прострочення з 01.11.2020 по 29.04.2021 (180 днів) у розмірі 292.073,90 грн та 7% штрафу у розмірі 113.584,30 грн є правильними та виконаними з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 292.073,90 грн та штрафу у розмірі 113.584,30 грн судом задовольняється.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом статті 210 Господарського процесуального кодексу України, якою унормовано дослідження доказів, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред`являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.

У розумінні наведених положень процесуального законодавства рішення з господарського спору може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 02.04.2019 у справі № 911/737/18.

Суду доказів своєчасного виконання відповідачем умов договору поставки товару №316(5)20УК/53-121-01-20-09743 від 07.09.2020 (підписаний сторонами 22.09.2020) не надано. Також доказів відсутності правових підстав для нарахування пені та штрафу або невірного розрахунку відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 6.084,87 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 126, 238, 240, 241, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПОСТАЧ 2020» про стягнення 405.658,20 грн задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПОСТАЧ 2020» (юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 82, офіс 70, ідентифікаційний код 43473074) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) 292.073,90 грн (двісті дев`яносто дві тисячі сімдесят три грн 90 коп.) пені, 113.584,30 грн. (сто тринадцять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири грн. 30 коп.) штрафу, 6.084,87 грн (шість тисяч вісімдесят чотири грн 87 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 вересня 2022 року.

Суддя О.В. Федорова