Рішення

від 19.09.2022 по справі 910/16476/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2022Справа № 910/16476/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ВЕЙ ФОР ПЕЙ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНА УСТАНОВА "КРЕДИТ КОМЕРЦ"

про стягнення 104 788, 22 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" (далі - позивач, Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНА УСТАНОВА "КРЕДИТ КОМЕРЦ" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 104 788, 22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.05.2021 (далі - угода) відповідач в обумовлений в угоді строк не сплатив на користь позивача заборгованість, що складає 84 311, 97 грн, у зв`язку з чим в останнього також виник обов`язок сплатити на користь позивача 13 481, 30 грн 3% річних та 6 994, 95 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлені строки на подання відзиву та відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 28.10.2021 була скерована судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вулиця Деревлянська 16, літера А, Київ, 04119, проте конверт був повернутий на адресу суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про відкриття провадження у справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

24.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», як фінансовою компанією, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Кредит Комерц», як кредитною установою, було укладено договір про організацію переказу грошових коштів (далі - договір), згідно пункту 1.1. якого предметом вказаного договору є організація та здійснення позивачем переказу грошових коштів на користь відповідача по транзакціям, що ініціюються його клієнтами (держателями електронних платіжних засобів) з використанням електронних способів обробки платежів, на підставі укладених з відповідачем угод, а також організація та здійснення переказів грошових коштів від відповідача на банківські картки його клієнтів (для видачі кредитів або позик).

Пунктом 4.4.3 договору встановлено, що результатом успішно проведеної платіжної операції і як наслідок наданій Відповідачу послуги, є зарахування суми платежу, ініційованого клієнтом на вказаний Відповідачем рахунок з врахуванням п.2 додатку № 2 до Договору.

Відповідно до пункту 4.6. договору розрахунки між сторонами здійснюються в порядку, встановленому цим розділом та Додатком № 2 до Договору.

18.05.2021 між позивачем та відповідачем було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої заборгованість Компанії погашається повністю, а заборгованість відповідача погашається частково в розмірі 183 293,52 грн та, з урахуванням цього, станом на 09.03.2021 становить 84 311,97 грн, яку Товариство зобов`язується погасити до 31.07.2021 включно.

Відповідач в обумовлені строки свої зобов`язання щодо сплати заборгованості в розмірі 84 311,97 грн не виконав, що зумовило звернення з даним позовом до суду, в межах якого крім суми основного боргу просить стягнути 6 994,95 грн три проценти річних та 13 481,30 грн інфляційних втрат за період з 14.12.2018 по 05.10.2021.

Як вказано судом вище, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю паровою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що заборгованість Товариства в розмірі 84 311,97 грн виникла у зв`язку з несплатою ним комісійної винагороди за проведені операції, пов`язані із здійсненням переказу грошових коштів від відповідача на банківські картки його клієнтів (P2P_CREDIT) за період листопад 2018 року - січень 2019 року, а саме: 43 180,31 грн за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 (відповідний рахунок на оплату було направлено відповідачу 06.12.2018 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2); 41 117,51 грн за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 (відповідний рахунок на оплату було направлено відповідачу 09.01.2019 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2); 14,15 грн за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 (відповідний рахунок на оплату було направлено відповідачу 05.02.2019 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2).

Беручи до уваги ухилення Товариства від сплати вказаних вище рахунків, Компанія вдруге надіслала вказані рахунки 23.09.2019 на електронні пошти відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, та 16.04.2020 утретє на електронні пошти ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_8. Листування між сторонами електронними листами передбачено пунктом 10.6. договору, а тому направлення вказаних рахунків на елеронні пошти Товариства вважається належним скеруванням відповідних рахунків.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору сторонами не було погоджено строку здійснення оплати виставлених рахунків, тому, керуючись приписами статті 530 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що виставлені рахунки мали бути оплачені протягом семи днів, тобто рахунок на суму 43 180,31 грн за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 - до 13.12.2018 (включно); рахунок на суму 41 117,51 грн за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 - до 16.01.2019 (включно); рахунок на суму 14,15 грн за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 - до 12.02.2019 (включно).

Приписами статті 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 84 311,97 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, строк оплати боргу є таким, що настав, відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Компанії до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з Товариства 6 994,95 грн три проценти річних та 13 481,30 грн інфляційних втрат за період з 14.12.2018 по 05.10.2021.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Аналогічна правова позиція міститься у пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то Підприємцем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (підпункт 3.2 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних у сумі 6 994,95 грн та інфляційних втрат у сумі 13 481,30 грн, судом встановлено, що розрахунки Компанії є правильними, відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

За таких обставин вимоги Компанії підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача. Розподіл витрат на правову допомогу сторін буде здійснений в порядку ухвалення додаткового рішення після надання сторонами відповідних документів та пояснень.

Керуючись статтями 74-77, 86, 129, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНА УСТАНОВА "КРЕДИТ КОМЕРЦ" про стягнення 104 788, 22 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДИТНА УСТАНОВА "КРЕДИТ КОМЕРЦ" (79024, Львівська обл., місто Львів, вул.Промислова, будинок 52, код ЄДРПОУ 39912232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" (69019, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Незалежної України, будинок 39А, офіс 27, код ЄДРПОУ 39626179) 84 311,97 грн (вісімдесят чотири тисячі триста одинадцять гривень 97 копійок) основного боргу, 6 994,95 грн (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 95 копійок) три проценти річних, 13 481,30 грн (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят одну гривню 30 копійок) інфляційних втрат та 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складене 21.09.2022.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА