Рішення

від 21.09.2022 по справі 910/5561/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2022Справа № 910/5561/22Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Меблісам»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Сайрус»

про стягнення 685 035, 09 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватного акціонерного товариства «Меблісам» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Сайрус» про стягнення 685 035, 09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди нежитлового приміщеннявід 15.03.2021 № 1МС0210001, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Ухвалу суду відповідач не отримав у зв`язку з відсутністю відповідача за адресою.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження сторін, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

15.03.2021 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 1МС0210001, за яким орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежиле приміщення - (№ 1-9; вітрини) (в літ. А) загальною площею 271, 9 квадратних метрів, що іменоване далі за текстом «Об`єкт оренди», яке знаходиться за адресою: м. Київ, пл. Бессарабська, 7.

Відповідно до п. 3.2. Договору плата за оренду нараховується орендареві з дати підписання сторонами Акта № 1.

Акт № 1 приймання-передачі приміщення відповідно до умов договору підписаний сторонами без зауважень 16.03.2021 року.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення об`єкта оренди по Акта № 2 та повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього Договору (п. 10.1. Договору).

Відповідно до п. 10.2. Договору строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об`єкта оренди за Актом № 1 і закінчується 28 лютого 2026 (включно).

Згідно п. 3.3. Договору якщо інше не передбачено цим Договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 10 (десятого) числа оплачуваного місяця, за оплачуваний місяць. Плату за оренду за перший місяць строку оренди орендар перераховує на поточний рахунок Орендодавця протягом п`яти банківських днів з дня підписання сторонами цього договору.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що орендодавець виставляє орендареві рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до Додатка № 2 до цього Договору. Орендар зобов`язаний сплачувати плату за оренду не пізніше строку, зазначеного в цьому Договорі, незалежно від факту одержання їм зазначених рахунків. При неотриманні орендарем зазначених рахунків, плата за оренду розраховується орендарем самостійно відповідно до Додатка № 2 до цього Договору.

Пунктом 3.6. Договору визначено, що орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.), а також витрати за утримання прилеглої території до об`єкту оренди, що здійснює експлуатаційна компанія, яка обслуговує будинок та прилеглу територію.

Відповідно до 3.6.3. Договору перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків або Актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг), не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та Акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Обов`язок по отриманню вищевказаного рахунка та Акта покладається на орендаря. У разі неотримання рахунка на компенсацію витрат на комунальні послуги за оплачуваний місяць або відповідного Акта орендарем, останній зобов`язаний сплатити таку компенсацію орендодавцю у розмірі витрат на комунальні послуги за місяць, попередній оплачуваному. Після отримання орендарем рахунка або відповідного Акта за такий оплачуваний місяць сторони проводять перерахунок. У разі якщо сплачена орендарем сума витрат перевищує суму, що мала бути сплачена, переплата зараховується в рахунок оплати витрат на комунальні послуги за наступний місяць. Якщо сплачена орендарем сума витрат менша, ніж сума, що мала бути сплачена - орендар здійснює доплату протягом трьох банківських днів з дати одержання рахунка або підписання Акта.

З 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України по всій території України запроваджено воєнний стан. Воєнний стан запроваджений Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Верховною Радою України та в подальшому продовжувався.

Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 встановлено, що вказані обставини є форс-мажорними.

Відповідно до п. 8.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за не виконання або не належне виконання зобов`язань, передбачених Договором, у випадку якщо це сталось внаслідок обставин непереборної сили, які безпосередньо вплинули на виконання цього Договору.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відтак, для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату вказана норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Не слід помилково ототожнювати неможливість використання орендованого майна, тобто повну відсутність доступу до майна, неможливість зберігати у приміщенні речі з неможливістю отримання прибутку в очікуваному розмірі у спірний період, що не підпадає під дію норми ч. 6 ст. 672 ЦК України. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 № 911/3067/20.

Відповідно до п. 1.2. Договору об`єкт оренди може використовуватися орендарем для розміщення закладу громадського харчування (кафе, бару, ресторану). Цільове призначення використання об`єкта оренди протягом строку дії цього Договору може бути змінене за письмовим узгодженням сторін.

В об`єкті оренди розміщено майно орендаря, зокрема кухонне обладнання: плити, мийки, холодильники, лінії роздачі, меблі, столове обладнання. Об`єкт оренди доступний для відвідування орендарем, що свідчить про його використання.

Відповідно до ч. 4 ст. 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Відповідно до умов укладеного договору оренди нежитлових приміщень, орендар, сплачує орендодавцю плату за оренду, яка складається з орендної плати та додаткової плати (вартості експлуатаційних витрат).

Експлуатаційні послуги надаються орендодавцем в повному обсязі.

В будівлі, в якій знаходиться об`єкт оренди, споживаються комунальні послуги в місцях загального користування, необхідні для функціонування інженерних мереж будівлі.

З урахуванням викладеного орендодавець зменшив плату за оренду на розмір орендної плати, при цьому виставив рахунки на додаткову плату (вартість експлуатаційних витрат), які незважаючи на військовий стан, надаються в повному обсязі, та на компенсацію витрат на комунальні послуги.

У період з 31.12.2021 по 01.04.2022 орендодавцем було виставлено орендарю наступні рахунки-фактури:

- рахунок-фактура № 113 від 31.12.2021 (компенсація комунальних послуг за грудень 2021) на суму 110 506, 98 грн, в т.ч. ПДВ 20 %;

- рахунок-фактура № 111 від 21.12.2021 (плата за оренду за січень 2022) на суму 265 012, 64 грн, в т.ч. ПДВ 20 %;

- рахунок-фактура № 6 від 31.01.2022 (компенсація комунальних послуг за січень 2022) на суму 122 315, 56 грн, в т. ч. ПДВ 20 %;

- рахунок-фактура № 4 від 26.01.2022 (плата за оренду за лютий 2022) на суму 272 798, 09 грн, в т. ч. ПДВ 20 %;

- рахунок-фактура № 14 від 17.03.2022 (експлуатаційні послуги за березень 2022) на суму 7 954, 40 грн, , в т. ч. ПДВ 20%;

- рахунок-фактура № 30 від 01.04.2022 (експлуатаційні послуги за квітень 2022) на суму 7 954, 40 грн, в т. ч. ПДВ 20%.

Однак, як стверджує позивач, всупереч умовам договору відповідачем не сплачено:

- компенсація комунальних послуг за грудень 2021 на суму 9000, 00 грн, в т. ч. ПДВ 20 %;

- плата за оренду за січень 2022 на суму 265 012, 64 грн, в т. ч. ПДВ 20 %;

- компенсація комунальних послуг за січень 2022 на суму 122 315, 56 грн, в т.ч. ПДВ 20 %;

- плата за оренду за лютий 2022 на суму 272 798, 09 грн, в т.ч. ПДВ 20 %;

- експлуатаційні послуги за березень 2022 на суму 7954, 40 грн, в т.ч. ПДВ 20 %;

- експлуатаційні послуги за квітень 2022 на суму 7954, 40 грн, в т.ч. ПДВ 20 %.

З урахуванням викладеного, позивач вказує, що відповідач всупереч умовам Договору не сплатив додаткову плату, не компенсував витрати на комунальні послуги, хоча об`єктом оренди користувався, що підтверджується Актом приймання-передачі № 1 від 16.03.2021, який підписаний з обох сторін. Акт № 2 у відповідності до п. 10.1. Договору між сторонами щодо повернення об`єкту не підписувався.

На момент звернення до суду у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем по сплаті плати за оренду, додаткової плати (вартості експлуатаційних витрат) та компенсації витрат на комунальні послуги за період з 01.12.2021 по 30.04.2022 в розмірі 685 035, 09 грн, що і стало підставою для звернення до Господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення закріплені у в ч. 1 ст. 283 ГК України.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача надати відповідачу в оренду нежитлове приміщення, який породжує обов`язок відповідача прийняти його, використовувати відповідно до умов договору та сплачувати у строки визначені договором орендні платежі та вартість експлуатаційних витрат.

Як вже було встановлено Господарським судом між сторонами без зауважень підписаний та скріплений печатками Акт приймання-передачі орендованого майна № 1 від 16.03.2021.

Враховуючи, що строк оплати по орендних платежах, вартості експлуатаційних витрат та компенсації витрат на комунальні послуги настав, ненадання відповідачем контрозрахунку заборгованості та будь-яких заперечень, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором підлягає задоволенню у заявленому розмірі, а саме у сумі 685 035, 09 грн.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ САЙРУС» (01135, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЛІБОВА, будинок 7, ідентифікаційний код 42640319) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕБЛІСАМ» (03150, місто Київ, вул. Малевича Казимира, будинок 87, ідентифікаційний код 31901105) 685 035 (шістсот вісімдесят п`ять тисяч тридцять п`ять) грн 09 коп. та 10 275 (десять тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 53 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва