Рішення

від 20.09.2022 по справі 917/609/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2022Справа № 917/609/22

Суддя Погрібна С.В., після виходу з відпустки, розглянувши справу № 917/609/22

за позовною заявою Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації", вул. Генерала Духова, 16, м. Полтава, Полтавська область, 36014 (поштова адреса: вул. Вузька, 6, м. Полтава, 36022)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", вул. Половки, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010

про стягнення 95 379,43 грн.,

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про стягнення 95 379,43 грн. боргу за Договором № 3-16/21 від 06.01.2021.

Ухвалою суду від 05.07.2022 було відкрито провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дана ухвала Господарського суду Полтавської області була розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

20.07.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4826).

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частини 5 статті 252 ГПК України сторони не надавали.

Частиною 5 статті 12 ГПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Пунктом 2 частини 5 статті 12 ГПК України визначено, що справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки (з урахуванням відпустки судді). Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Відповідно до частини 2 статті 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази і письмові пояснення, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

06.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (Постачальник, відповідач) та Державним підприємством "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (Покупець, позивач) укладено Договір про закупівлю № 3-16/21 від 06.01.2021 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов`язується постачати Покупцеві партіями товар по смарт карткам по предмету закупівлі - Бензин А-92, Бензин А-95, Дизельне паливо код ДК 021:2015"09130000-9 Нафта і дистиляти", а Покупець зобов`язується прийняти Товар від Постачальника та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 2.2 Договору загальна ціна Договору становить 930 360,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 10.11 Договору передбачено, що останній набуває сили з моменту підписання і діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов`язань - до їх повного виконання Сторонами.

29.12.2021 між Сторонами підписано Додаткову угоду № 1, відповідно до якої дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31.03.2022.

Відповідно пункту 2 додаткової угоди № 1 від 29.12.2021- вартість угоди складає 186 072,00 грн. з ПДВ

Після погодження Сторонами кількості Товару (товарної партії) Постачальник надає за видатковою накладною Покупцю картку(и) на пальне встановленої форми (далі по тексту - картка(и) на пальне або картка(и)).

Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на Товар (п. 3.1 Договору).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.4, 3.5 Договору Товар вважається переданим на зберігання Покупцем Постачальнику з дати підписання Сторонами відповідної видаткової накладної на Товар.

Покупець зобов`язаний отримати Товар зі зберігання в межах терміну (строку) дії карток на пальне.

Термін (строк) дії карток на пальне вказується у видатковій накладній і погоджується Сторонами шляхом підписання видаткової накладної на Товар. У випадку якщо термін дії карток на пальне не вказаний у видатковій накладній, то термін дії карток на пальне становить 1 календарний рік від дати видаткової накладної.

Постачальник зобов`язується повертати Покупцю Товар зі зберігання лише протягом терміну (строку) дії карток на пальне.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки між Сторонами здійснюються в українській національній валюті гривнях. Вид розрахунків безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Розрахунки за Товар Покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості Товару. При цьому, моментом виконання зобов`язань Покупця по оплаті Товару вважається момент надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 4.2 Договору).

На виконання умов укладеного Договору позивачем перераховано на рахунок відповідача попередню оплату за Товар (бензин та дизельне паливо) у розмірі 545 844,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Постачальником (відповідачем) передано Покупцю (позивачу) картки на пальне на загальну суму 450 464,57 грн. Копії видаткових накладних на підтвердження передачі Товару містяться в матеріалах справи .

20.05.2022 позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією за вих. №05-03/828 від 20.05.2022 про повернення заборгованості.

Відповідач в письмовій відповіді від 26.05.2022 повідомив позивача про визнання заборгованості на суму 95 379,43 грн. та гарантував оплату.

Таким чином, ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" має заборгованість перед ДП "Полтавастандартметрологія" щодо передачі товару (бензину, дизельного палива) або повернення грошових коштів за непереданий товар в розмірі 95 379,43 грн., що і стало приводом для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач у своєму відзиві проти задоволення позову не заперечує, посилається на порушення виконання зобов`зання Постачальника за Договором у зв`язку з дією форс-мажорних обставин.

Вказує, що з моменту запровадження воєнного стану у зв`язку з фактом збройної агресії Російської Федерації проти України та веденням активних бойових дій на території держави суб`єкти господарювання, що здійснюють діяльність на ринку нафтопродуктів, у тому числі й ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", зіткнулися з дефіцитом пального через різке збільшення з 24.02.2022 обсягів реалізації нафтопродуктів, що за короткий проміжок часу в декілька разів перевищили заплановані на відповідний період, та знищенням низки критично важливих об`єктів нафтопереробної інфраструктури на території держави в результаті нанесення ворогом прицільних ракетно-бомбових ударів, внаслідок чого виникла проблема відсутності товарів для подальшої реалізації та неможливості отримати прибуток від роздрібної торгівлі пальним, яка є основним видом діяльності підприємства, що призвело до припинення діяльності деяких підприємств, також окремо постало питання необхідності пошуку нових постачальників нафтопродуктів через розрив будь-яких дипломатичних та економічних зв`язків з державою-агресором та її резидентами. ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" у зв`язку з дією форс-мажорних обставин тимчасово не має можливості забезпечити ресурсами АЗС підприємства у Полтавській та Харківській областях для належного виконання раніше укладених Договорів поставки, вказує на існування в діяльності ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" наслідків дії випадку (казусу) як обставини (події), що не була передбачена та попереджена через раптовість її настання суб`єктивно невідворотна для особи. Такою обставиною для ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" стало накладення арешту на усі грошові кошти підприємства, що розміщені на банківських рахунках в установах банків, та заборона на проведення будь-яких видаткових операцій з рахунків, окрім виплати заробітної плати працівникам та розрахунків з бюджетом.

З огляду на зазначене, ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" наразі об`єктивно, з незалежних від волі підприємства обставин, не має можливості виконати вимогу ДП "Полтавастандартметрологія" про повернення узгодженої суми заборгованості в розмірі 95 379,43 грн. на рахунок Замовника до моменту офіційного скасування арешту з грошових коштів підприємства, розміщених на банківських рахунках та скасування заборони на проведення видаткових операцій.

На підтвердження вказаних обставин, відповідачем надано суду копію ухвали Київського районного суду м. Полтави від 10.03.2022 по справі №552/991/22 та ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 по справі №757/11179/22-к.

Враховуючи вказані обставини відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" на користь Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" боргу згідно Договору про закупівлю №3-16/21 від 06.01.2021 в розмірі 95 379,43 грн. до моменту скасування арешту з грошових коштів ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" на банківських рахунках, накладеного відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 по справі №757/11179/22-к.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Зазначені положення викладені і в статті 193 ГК України.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Стаття 663 ЦК України визначає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо 100% попередньої оплати товару, відповідач же свої зобов`язання, щодо повної поставки не виконав.

Дана обставина відповідачем не заперечується.

Враховуючи викладене позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не заперечуються, а відтак підлягають задоволенню.

У своєму відзиві відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" на користь Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" боргу згідно Договору про закупівлю №3-16/21 від 06.01.2021 в розмірі 95 379,43 грн., до моменту скасування арешту з грошових коштів ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" на банківських рахунках, накладеного відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 по справі №757/11179/22-к.

При цьому суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування відстрочення виконання рішення боржник посилається на запровадження воєнного стану у зв`язку з фактом збройної агресії Російської Федерації проти України та веденням активних бойових дій на території держави, знищення низки критично важливих об`єктів нафтопереробної інфраструктури на території держави в результаті нанесення ворогом прицільних ракетно-бомбових ударів, накладення арешту на грошові кошти підприємства, що розміщені на банківських рахунках в установах банків, та заборону на проведення будь-яких видаткових операцій з рахунків, окрім виплати заробітної плати працівникам та розрахунків з бюджетом, не заперечуючи, при цьому, наявність обов`язку виконання рішення по даній справі, не відмовляючись та не ухиляючись від такого виконання.

Частиною першою статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Правовий аналіз статті 239 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення або розстрочення виконання рішення суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін; господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення та розстрочення виконання судового рішення.

Враховуючи обставини справи, мотивування відповідача та інтереси позивача, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та відстрочити виконання судового рішення до 21.12.2022.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 232-233, 237-238, 239, 240, 331 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Половки, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (вул. Генерала Духова, 16, м. Полтава, Полтавська область, 36014, поштова адреса: вул. Вузька, 6, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 04725987) 95 379,43 грн. заборгованості за Договором № 3-16/21 від 06.01.2021 та 2 481,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Відстрочити виконання даного рішення до 21.12.2022.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Рішення підписано 20.09.2022.

СуддяПогрібна С.В.