Постанова

від 12.09.2022 по справі 904/6251/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/6251/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Огородніка К.М.

за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.,

учасники справи:

касатор - фізична особа-підприємець Стриженко Наталія Володимирівна,

представник касатора - не з`явився,

боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Адаман Трейд"

представник боржника - не з`явився,

арбітражний керуючий Пархоменко Тетяна Вікторівна - не з`явилася,

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський завод класичних вин",

представник кредитора - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

фізичної особи-підприємця Стриженко Наталії Володимирівни,

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області

від 28.07.2021

у складі судді: Соловйова А.Є.

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 18.04.2022,

у складі колегії суддів: Чередко А.Є. (головуючий), Мороз В.Ф., Коваль Л.А.

у справі за заявою

фізичної особи -підприємця Свинаренко Юрія Вікторовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаман Трейд"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 за заявою Фізичної особи-підприємця Свинаренко Юрія Вікторовича (далі - ФОП Свинаренко Ю.В., кредитор) відкрито провадження у справі про банкрутство № 904/6251/20 Товариства з обмеженою відповідальністю "Адаман Трейд" (далі - ТОВ "Адаман Трейд", боржник);

визнано грошові вимоги ФОП Свинаренко Ю.В. (на суму 21 020,00 грн. судового збору - 1 черга задоволення, 13 222 051,20 грн. основного боргу - 4 черга задоволення вимог кредиторів);

введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Черненченка Д.А.;

вирішено інші процесуальні питання.

2. На виконання ухвали від 03.12.2020 господарський суд 03.12.2020 опублікував оголошення на веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 65540 від 03.12.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Адаман Трейд".

3. 30.12.2020 Фізичною особою - підприємцем Сірик Н.В. (Сірик Н.В. в подальшому змінила прізвище на Стриженко, далі - Стриженко Н.В. ) подано заяву з грошовими вимогами до боржника ТОВ "Адаман Трейд" на загальну суму 3 597 062,00 грн., які складаються з: 3 592 858,00 грн. - основного боргу, 4 204,00 грн. - судовий збір за подання заяви про визнання грошових вимог.

3.1. Грошові вимоги обґрунтовані тим, що на виконання Договору № 2 про надання послуг від 01.07.2016 ФОП Сірик Н.В. надано послуги ТОВ "Атлантіс" (код за ЄДРПОУ 30012937). Разом з тим, ТОВ "Атлантіс" свої зобов`язання за Договором № 2 про надання послуг від 01.07.2016 перед ФОП Стриженко Н.В. не виконало, в зв`язку з чим у ТОВ "Атлантіс" виникла заборгованість перед ФОП Стриженко Н.В. на суму 3 592 858,00 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими відтисками печаток Сторін, Актами про наданням послуг за період з 2018 року по 2019 рік в загальній кількості 183 штуки. Також зазначена заборгованість підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2020, відповідно до якого загальна сума заборгованості ТОВ "Атлантіс" перед заявником становить 3 592 858,00 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021 у справі № 904/6251/20 грошові вимоги ФОП Стриженко Н.В. до ТОВ "Адаман трейд" на суму 4 204,00 грн. (судовий збір) та на суму 3 759 605,12 грн. (основна заборгованість) - відхилено.

5. Відхиляючи зазначені грошові вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що судом встановлено у доданих Кредитором письмових доказах наявні численні протиріччя змісту та невідповідність документів між собою, а саме: надання документів які відносяться до інших договорів, протиріччя щодо місця надання послуг та складання документів, відсутність деяких документів та відсутність у них усіх необхідних реквізитів, дублювання документів, невідповідність кількості прийнятого для пакування товару та переданого після пакування товару, а також невідповідність виду продукції, прийнятої для пакування, видам запакованої продукції за актами наданих послуг, на яких ґрунтує свої грошові вимоги кредитор до боржника у справі № 904/6251/20 про банкрутство ТОВ "Адаман Трейд".

6. Під час розгляду заяви ФОП Стриженко Н.В. судом встановлено:

6.1. 01.07.2016 між ТОВ "Атлантіс", найменування якого в подальшому змінено на ТОВ "Адаман Трейд" (замовник), та ФОП Стриженко Н.В. (виконавець) укладено Договір № 2 про надання послуг (далі - Договір № 2), відповідно до пункту 1.1. якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги з пакування товару.

6.2. Згідно з пунктом 1.2. Договору № 2 належного надання виконавцем послуг за цим Договором підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, що підписується сторонами по факту виконання виконавцем кожного відповідного замовлення.

6.3. За результатами розгляду місцевим судом встановлено та зазначено таке:

- у доданій формі 1-ДФ відсутні дати прийняття на роботу та /або звільнення з роботи, відсутні найменування посад, посадові інструкції працівників, а також в матеріалах справи відсутні накази про прийняття відповідних співробітників на посаду, яка передбачає саме надання послуг з пакування товару. Суд зауважив, що сама по собі наявність співробітників не свідчить, що вказані співробітники були залучені під час надання послуг боржнику, а не виконували іншу трудову функцію в межах інших договорів.

- згідно наданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області документів, а саме податкової звітності щодо нарахування сум єдиного соціального внеску, у тому числі додані до звіту таблиці № 1, № 5 та № 6 вбачається, що у заявника відсутні матеріально-технічні ресурси для вчинення спірних господарських операцій;

- додані до матеріалів справи виписки з банку містять загальне посилання на Договір № 2 від 01.07.2016, однак не містять позначення за які саме товари, роботи чи послуги здійснено оплату, за послуги пакування чи ні, тощо. Тому суд дійшов висновку, про можливість щодо розрахунків між сторонами за іншими договорами з іншим предметом;

- відповідно до наданих ТОВ "Адаман Трейд" податкових розрахунків обсяг наданих ФОП Стриженко Н.В. послуг за період надання послуг пакування за Договором № 2 від 01.07.2016, а саме другий квартал 2018 року четвертий квартал 2019 року становить 4 584 207,00 грн. Водночас із зазначених розрахунків також вбачається, що розрахунки за надані послуги проведені в повному обсязі;

- проаналізувавши додані до матеріалів справи документи судом встановлено обставини, що вказують на протиріччя змісту документів між собою, дублювання актів приймання-передачі, невідповідність вартості послуг у замовленнях погодженій сторонами вартості, суперечностей у специфікаціях.

- з огляду на аналіз поданої ФОП Стриженко Н.В. первинної документації до Договору № 2 від 01.07.2016 суд зазначив, що: надані ФОП Стриженко Н.В. первинні документи складені на виконання іншого договору; наявні послуги, які були надані за місцем, яке не внесено до реєстру місць зберігання; відсутні деякі первинні документи передбачені Договором № 2 про надання послуг від 01.07.2016 (замовлення, акти приймання передачі товару для пакування, акти приймання передачі товару після послуг пакування); наявні розбіжності у кількості прийнятого для пакування товару та переданого після пакування товару, а також невідповідність виду продукції, прийнятої для пакування, видам запакованої продукції. Відтак, суд дійшов висновку, що наявні обставини свідчать, що первинні документи до Договору № 2 від 01.07.2016, складені не у момент надання послуг.

- проаналізувавши додану до матеріалів справи податкову звітність, суд дійшов висновку, що долучений ГУ ДПС у Дніпропетровській області податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за період другого кварталу 2018 року по четвертий квартал 2019 року не підтверджує наявність заборгованості у боржника перед заявником. При цьому, нарахований та виплачений заявнику дохід за ознакою доходу № 157 є вищим у розмірі (4 584 207,00 грн.), ніж заборгованість за актами наданих послуг, які були долучені заявником (3 594 735, 90 грн).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2022 апеляційну скаргу ФОП Стриженко Н.В. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021у справі № 904/6251/20 залишено без задоволення;

ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021у справі №904/6251/20 залишено без змін.

8. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, зокрема й, вказав на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі № 904/6251/20 (904/312/21), яке залишено в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022, визнано недійсним договір № 2 надання послуг від 01.07.2016, укладений між ТОВ "Атлантіс" (найменування в подальшому змінено на ТОВ "Адаман Трейд") та ФОП Стриженко Н.В. При цьому, суд зауважив, що під час розгляду зазначеної справи встановлені обставини нереальності відповідної господарської операції, а також того, що уклавши зазначений договір, ТОВ "Адаман трейд" не отримало прибутку від використання запакованої продукції та набуло зобов`язання сплатити утворену заборгованість, що свідчить про відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети та наявність лише неправомірної мети направленої на ухилення від виконання наявних зобов`язань та погіршення становища інших кредиторів, що і було підставою для визнання недійсним цього правочину, як фраудаторного, укладеного з порушенням норм Цивільного кодексу України.

8.1. З огляду на інший склад сторін, фактичні обставини, а також розгляд справи в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів відхилили доводи скаржника про підтвердження реальності господарської операції між Свинаренко Ю.В. та ТОВ "Адаман Трейд" за аналогічним договором під час розгляду адміністративної справи № 804/7990/16.

8.2. Апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи скаржника щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної ухвали внаслідок не розгляду місцевим господарським судом клопотань ТОВ "Одеський завод класичних вин" про призначення судової економічної експертизи та технічної експертизи документів, на яких ґрунтуються кредиторські вимоги заявника, оскільки не вирішення судом питання призначення експертиз у цьому випадку не призвело до неправильного вирішення справи. Також суд зазначив, що не вбачає підстав, встановлених статтею 99 Господарського процесуального кодексу України України, для призначення судової експертизи у справі, а скаржник під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявляв власних клопотань про призначення експертизи та заперечував проти задоволення відповідних клопотань ТОВ "Одеський завод класичних вин".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. ФОП Стриженко Н.В. не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2022 у справі № 904/6251/20 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги ФОП Стриженко Н.В. до ТОВ "Адаман Трейд" у визначеному заявником розмірі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/6251/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Жуков С.В., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.06.2022.

11. Ухвалою Верховного Суду від 30.06.2022 касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

12. 18.07.2022 від заявника надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 30.06.2022, разом з доказами сплати судового збору за подання касаційної скарги на суму 8 408,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 11.07.2022.

13. Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2022 клопотання ФОП Стриженко Н.В. про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено;

поновлено ФОП Стриженко Н.В. строк на касаційне оскарження;

відкрито касаційне провадження у справі № 904/6251/20 за касаційною скаргою ФОП Стриженко Н.В.;

повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ФОП Стриженко Н.В. відбудеться 13.09.2022 о 11:15.

В задоволенні клопотання ФОП Стриженко Н.В. про зупинення дії ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2022 відмовлено.

14. У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/6251/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.09.2022.

15. В призначене судове засідання (13.09.2022) повноважні представники учасників даної справи не з`явились, поважних причин нез`явлення Суду не повідомлено, про час та дату судового засідання учасники справи були сповіщені належним чином, у встановлений процесуальним законом (ГПК України) спосіб.

16. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (13.09.2022) від учасників справи не надійшло відзивів, пояснень, заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 13.09.2022.

17. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX) Верховний Суд здійснює розгляд справи № 904/6251/20 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

18. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ФОП Стриженко Н.В.)

19. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не повно з`ясовано всі обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

19.1. Скаржник доводить, що судами не враховано правову позицію Верховного Суду щодо презумпції правомірності правочину, щодо прийнятності у якості доказів у справі податкової звітності, щодо встановлення відсутності економічної причини (ділової мети), щодо незначних недоліків первинної документації.

19.2. На переконання скаржника, висновки судів ґрунтуються виключно на припущеннях та не досліджено належним чином докази, які могли суттєво вплинути на висновки суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Предметом судового розгляду в цій справі є заява ФОП Стриженко Н.В. про визнання грошових вимог на загальну суму 3 597 062,00 грн., які складаються з: 3 592 858,00 грн. - основного боргу, 4 204,00 грн. - судовий збір за подання заяви про визнання грошових вимог.

22. Грошові вимоги ФОП Стриженко Н.В. до боржника ґрунтуються на Договорі № 2 від 01.07.2016 про надання послуг.

23. За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

24. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

25. Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

26. Приписами частини першої статті 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

27. Суд касаційної інстанції звертає увагу на усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, відповідно до яких:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які мають підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно (господарсько) - правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

28. Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.12.2021 у справі № 905/857/19, від 20.12.2021 у справі № 922/1775/19, від 09.06.2022 у справі № 910/14927/20.

29. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).

30. У постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

31. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є суттю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

32. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18.

33. Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

34. Наведені правові висновки відповідають сталій практиці Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та щодо ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство (у попередньому засіданні).

35. Так, суди попередніх інстанцій, враховуючи сталу судову практику щодо порядку розгляду заявлених кредиторами грошових вимог, а також способу доказування наявності у боржника грошового зобов`язання перед певним кредитором, за результатами дослідження і аналізу поданих у справу документів, пояснень/заперечень, на підставі встановлених обставин (пункт 9 цієї Постанови) дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність ФОП Стриженко Н.В. наявності грошового зобов`язання боржника перед кредитором та відсутність як такої кредиторської заборгованості.

36. Ураховуючи встановлені судами обставини, а також наведені вище правові норми та висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено в задоволенні заяви ФОП Стриженко Н.В. про визнання кредиторських вимог до боржника з тих підстав, що заявником не доведено належними та допустимими доказами заявлені грошові вимоги.

Щодо доводів касаційної скарги

37. Одним з доводів скаржника є неправильне застосування приписів статей 204, 629 ЦК України, що призвело до незаконного та необґрунтованого висновку про нереальність спірних господарських операцій.

37.1. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

37.2. Колегія суддів також спирається на правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду викладену у постанові від 25.05.2022 у справі № 904/5314/20:

"У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні кредитні договори та додаткові угоди до цих договорів, в тому числі і в частині сплати винагороди за користування кредитом, є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

ЦК України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину."

37.3. Відтак, слід констатувати, що під час розгляду грошових вимог кредиторів в порядку статей 45-47 КУзПБ господарський суд, за загальним правилом, має виходити з презумпції правомірності, і відповідно, дійсності правочину, на підставі якого виникли грошові вимоги кредитора.

37.4. За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

37.5. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

37.6. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

37.7. У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

37.8. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

37.9. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, на які посилається скаржник).

37.10. З урахуванням наведеного слід вказати, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності ФОП Стриженко Н.В. наявності грошового зобов`язання боржника перед кредитором, в контексті нереальності спірних господарських операцій, були зроблені суто за результатами дослідження та аналізу поданих у справу документів та пояснень/заперечень, на підставі встановлених обставин. Висновків щодо недійсності правочинів на підставі яких виникли заявлені грошові вимоги зміст ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021 у цій справі не містить.

37.11. Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що надані у справі докази не підтверджують наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором (ФОП Стриженко Н.В.) за вказаними правочинами.

37.12. Водночас, суд апеляційної інстанції, поміж іншим, звернув увагу на той факт, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі № 904/6251/20 (904/312/21), яке залишено в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022, визнано недійсним договір № 2 надання послуг від 01.07.2016, укладений між ТОВ "Атлантіс" (найменування в подальшому змінено на ТОВ "Адаман Трейд") та ФОП Стриженко Н.В. (зазначені судові рішення наявні у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Вказані судові рішення (рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі № 904/6251/20 (904/312/21), постанова Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022) не вплинули по суті на висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо необґрунтованості та недоведеності наявності грошових вимог ФОП Стриженко Н.В. до боржника.

Принцип "презумпції правомірності правочину" судами порушено не було, оскільки під час розгляду грошових вимог заявника оцінка правочину на підставі якого виникли грошові вимог не надавалась, недійсність його не встановлювалась.

38. Окрім іншого, скаржник доводить, що саме акти звірки взаєморозрахунків є належним доказом у разі підтвердження відтворених у них операцій первинними документами.

38.1. Акт звірки взаєморозрахунків, що відображає дані в бухгалтерському обліку за звітний період, зокрема, находження коштів та суми зобов`язання, є належним письмовим доказом, яким сторона може підтверджувати свої вимоги або заперечення. Водночас відповідно до частини другої статті 86 ГПК України такий доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

39. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин.

40. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважує, що згідно зі статтею 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

41. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

42. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

44. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

45. Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ФОП Стриженко Н.В. та залишення без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021(щодо результатів розгляду грошових вимог ФОП Стриженко Н.В.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2022 у справі № 904/6251/20, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права та висновки судів не суперечать правовим висновкам Верховного Суду з питань, що стали підставою касаційного оскарження.

Судові витрати

46. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Стриженко Наталії Володимирівни залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2021 у справі № 904/6251/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік