Рішення

від 20.09.2022 по справі 367/8327/21

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №367/8327/21

Провадження № 2/367/2656/2022

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мерзлому Л.В.,

при секретарі судових засідань Валюх В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Парк Сервіс Плюс" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного звільнення,-

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ "Парк Сервіс Плюс" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного звільнення.

В обґрунтування позову зазначено, що Наказом від 04.01.2021 № 36 ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду паркувальника в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс Плюс» (надалі - Товариство, Відповідач).

Наказом товариства від 31.05.2021 № 43 позивача звільнено із займаної посади з 31.05.2021 за згодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Однак, ні у день звільнення 31.05.2021, ні в послідуючому, відповідачем не проведено повний розрахунок. Зокрема, відповідач не виплатив позивачу заробітну плату та компенсацію за невикористані дні відпустки за період роботи у 2021 році на загальну суму 8777,20 грн.

Даний факт підтверджується, у тому числі, випискою від 28.10.2021 з карткового зарплатного рахунку позивача № НОМЕР_1 з АТ «КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2021 по 30.09.2021. Зокрема, випискою підтверджено, що останній раз заробітну плату від Товариства позивач отримав 07.05.2021 у сумі 5232,50 грн. Це була заробітна плата, перерахована позивачу Товариством за квітень 2021 року.

Ще у день звільнення 31.05.2021 позивач працював і це був для нього останній робочий день, позивач попросив керівника Товариства ОСОБА_2 розрахуватися, суму заборгованості позивач не оспорював та був згоден з нею. Однак, ОСОБА_2 відповів відмовою, стверджував, що Товариство розрахується з позивачем в майбутньому. Після цього позивач неодноразово телефонував керівнику Товариства ОСОБА_2 і просив його виплатити зароблені ним кошти, на що отримував лише обіцянки.

У зв`язку з цим, 19.06.2021 позивач звернувся до відповідача з офіційним листом, у якому просив виплатити йому розрахунок при звільненні. У листі позивач звернув увагу відповідача на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини. Відповіді на свій лист позивач досі не отримав, належна йому заборгованість на час звернення з позовом відповідачем не сплачена.

Відповідно до виданої Товариством довідки про середню заробітну плату (дохід) від 31.05.2021 №1/05 середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (дохід) позивача складає 236,58 грн.

Починаючи з часу звільнення позивача з роботи, 31.05.2021, і до часу звернення з позовом до суду, 01.11.2021, минуло 153 календарних дні.

Таким чином, зазначає про те, що середній заробіток за час затримки належних позивачу сум при звільненні становить 36196,74 грн. (236,58 грн. х 153 календарних дні). Разом позовні вимоги на час звернення до суду із позовом складають 44973,93 грн. (8777,20 грн. + 36196,74 грн.).

Просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс Плюс» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористані дні відпустки на загальну суму 8777,20 грн. та середній заробіток за весь час затримки виплати цієї суми по день фактичного розрахунку.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду направив заяву, за змістом якої просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що стверджується зворотнім повідомленням про отримання судової повістки. Своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Наказу від 04.01.2021 № 36 ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду паркувальника в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс Плюс».

Наказом товариства від 31.05.2021 № 43 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 31.05.2021 за згодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно ч.1 ст.21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За приписами ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

У ст. 30 вказаного Закону міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що в день звільнення 31.05.2021 відповідачем не проведено повний розрахунок з позивачем. Відповідач не виплатив позивачу заробітну плату та компенсацію за невикористані дні відпустки за період роботи у 2021 році на загальну суму 8777,20 грн.

Даний факт підтверджується випискою від 28.10.2021 з карткового зарплатного рахунку позивача № НОМЕР_1 з АТ «КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2021 по 30.09.2021. Зокрема, випискою підтверджено, що останній раз заробітну плату від Товариства позивач отримав 07.05.2021 у сумі 5232,50 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до виданої Товариством довідки про середню заробітну плату (дохід) від 31.05.2021 №1/05 середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (дохід) позивача складає 236,58 грн.

Починаючи з часу звільнення позивача з роботи, 31.05.2021, і до часу звернення з позовом до суду, 01.11.2021, минуло 153 календарних дні.

Таким чином, середній заробіток за час затримки належних позивачу сум при звільненні становить 36196,74 грн. (236,58 грн. х 153 календарних дні). Разом позовні вимоги на час звернення до суду з позовом складають 44973,93 грн. (8777,20 грн. + 36196,74 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

В спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України "Про оплату праці", а позивач знаходився з Комунальним підприємством «Гостомельінвестбуд» в трудових відносинах, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, але не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на вище зазначені норми чинного законодавства, який регулює даний вид правовідносин, що виник між сторонами, і не виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної виплати заробітної плати, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 97, 110, 115-117? ? КЗпП України, ст. ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 229, 258, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Парк Сервіс Плюс" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного звільнення задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс Плюс» (ЄДРПОУ 36530332) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість із заробітної плати та компенсацію за невикористані дні відпустки на загальну суму 8777,20 грн. та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати в розмірі 36196,74 грн., всього стягнути 44973,93 грн.

Копію заочного рішення суду направити сторонам для відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.В.Мерзлий