Рішення

від 22.09.2022 по справі 160/8979/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року Справа № 160/8979/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.06.2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марцих Ярослав Олександрович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.10.2017 року по 31.12.2020 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.10.2017 року по 31.12.2020 року.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період проходження ним військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме у період з 12.10.2017 року по 31.12.2020 року не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Індексація його грошового забезпечення не була виплачена і після звернення позивача із заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період. На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 29.07.2022 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

25.07.2022 року від Військової частини НОМЕР_1 на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено наступне. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів». Крім того, у зв`язку з дією особливого періоду та в результаті необхідності утримання понаднормової чисельності військовослужбовців, збільшення розмірів грошового забезпечення в Міноборони уже в жовтні 2016 року не було забезпечено фінансовим ресурсом для виплати особовому складу грошового забезпечення, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції. Також у чинному законодавстві не визначено пріоритетність виплат. Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Отже, індексація не є обов`язковою складовою грошового забезпечення, вона не входить до його складу і здійснюється у випадках передбачених законом та згідно з Порядком затвердженим Кабінетом Міністрів України. Таким чином, вважає, що всі дії посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 ґрунтуються на положенні чинного законодавства України, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2022 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 . Також вказаною ухвалою суду розпочато спочатку розгляд адміністративної справи та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 26.08.2022 року.

17.08.2022 року на адресу суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшов письмовий відзив на позов, в якому із позовними вимогами не погоджується та зазначає наступне. 01 березня 2018 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схему тарифних коефіцієнтів за військовим званням, та встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. У зв`язку з прийняттям даної постанови грошове забезпечення військовослужбовців, в тому числі і позивача, збільшилося в абсолютному розмірі. При цьому, в даному випадку, оскільки індексація позивача за березень 2018 року становить 0,00 грн. і відбувається підвищення грошового забезпечення за березень 2018 року в абсолютному виразі за рахунок постійних складових, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", то у відповідності до вимог пункту 5 Порядку №1078 березень 2018 року є місяцем підвищення грошових доходів (грошового забезпечення), і відповідно, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року. Таким чином, сума індексації до липня 2019 року при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації з квітня 2018 становить 0,00 грн щомісячно. З липня 2019 року індексація грошового забезпечення позивачу здійснювалась у відповідності до довідки сформованої помічником командира військової частини НОМЕР_2 з фінансово-економічної роботи - начальником служби. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.10.2017 року по 09.08.2020 року проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_2 .

З 10.08.2020 року по 31.12.2020 року позивач проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 30.12.2020 року № 407 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас на підставі п. 2 ч. 5 ст. 26 пп. «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту).

Однак, позивач зазначає, що в період проходження служби нарахування грошового забезпечення проводилося не в повному обсязі, а саме з 12.10.2017 року по 30.12.2020 року (по день виключення зі списків особового складу) відповідачем не проводилась індексація грошового забезпечення.

31.01.2022 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з заявою в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 12.10.2017 року по 30.12.2020 року обраховану на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Однак станом на момент звернення позивача із позовною заявою відповіді від Військової частини НОМЕР_1 позивачу не надходило.

Вважаючи, що такою бездіяльністю відповідача порушено його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини другоїстатті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII(далі Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3ст.9 Закону №2011-XIIвизначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

ПреамбулоюЗакону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII(далі Закон №1282-XII) встановлено, що цейЗаконвизначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановленихКонституцією Українигарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтею 1 Закону №1282-XIIвизначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно достатті 2 Закону №1282-XIIіндексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першоюстатті 4 Закону №1282-XIIіндексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з частиною першоюстатті 5 Закону №1282-XIIпідприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Частиною 2ст.5 Закону №1282-XIIвизначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Частина 6ст.5 Закону №1282-XIIпередбачає, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок №1078), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікуванняЗакону України від 06 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

На підставі аналізу наведених положень законодавства суд зазначає, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач посилався на те, що у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування не нараховувалась і не виплачувалась.

Фактична не виплата спірної індексації в період з 12.10.2017 року по 28.02.2018 року також підтверджується довідкою б/н Військової частини НОМЕР_2 та довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2022 року №111, які містяться в матеріалах даної справи.

Разом з тим, відповідно до статті 1 Протоколу №1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08 листопада 2005, заява №63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Твердження ж відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, є необґрунтованими, оскільки частина шостастатті 5 Закону №1282-XII, не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/1832/18, від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18 та від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17.

Урішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другоїстатті 233 Кодексу законів про працю Українизазначено, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Як вже судом було зазначено, з 12.10.2017 року по 09.08.2020 року позивач проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_2 .

Таким чином, бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 12.10.2017 року по 28.02.2018 року, є протиправною.

Суд зазначає, що на момент звернення до суду з даним позовом, порушене виключно право позивача на отримання індексації, відповідач взагалі заперечує обов`язок нараховувати індексацію, отже спору щодо суми індексації між сторонами не було.

З урахуванням наведеного та з огляду на обставини даної справи, суд приходить до висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.10.2017 року по 28.02.2018 року.

Стосовно наступного спірного періоду з березня 2018 року по 31 грудня 2020 року, суд зазначає, що відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогопостановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто, він є базовим для обчислення індексу споживчих цін.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.

Згіднопостанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

З огляду на зазначене, суд вважає, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Згідно інформації Держстату України, розміщеному на їх офіційному веб сайті, про індекс споживчих цін:

- індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1;

- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8;

- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3;

- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0;

- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9.

- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.

Відповідно до положень Порядку № 1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року.

У листопаді ж 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%.

З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, то у наступному місяці і підлягало індексації грошове забезпечення позивача.

Враховуючи, що з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складав 103,7, а отже індексації грошове забезпечення позивача підлягало в наступному місяці, тобто у грудні 2018 року, суд дійшов висновку, що підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року відсутні.

Суд зазначає, що згідно довідки щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення від 16.07.2022 року №111, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 01.12.2018 року по 30.12.2020 року індексація була нарахована та виплачена позивачу, що свідчить про безпідставність позовних вимог у цій частині.

При цьому судом встановлено, що відповідно до вказаної довідки, позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення в таких розмірах:

- у грудні 2018 року - у сумі 71,08 грн.;

- у січні 2019 року - у сумі 71,08 грн.;

- у лютому 2019 року - у сумі 71,08 грн.;

- у березні 2019 року - у сумі 134,47 грн.;

- у квітні 2019 року - у сумі 134,47 грн.;

- у травні 2019 року - у сумі 134,47 грн.;

- у червні 2019 року - у сумі 134,47 грн.;

- у липні 2019 року - у сумі 206,72 грн.;

- у серпні 2019 року - у сумі 206,72 грн.;

- у вересні 2019 року у сумі 206,72 грн.;

- у жовтні 2019 року у сумі 206,72 грн.;

- у листопаді 2019 року у сумі 206,72 грн.;

- у грудні 2019 року у сумі 216,51 грн.;

- у січні 2020 року у сумі 216,51 грн.;

- у лютому 2020 року у сумі 216,51 грн.;

- у березні 2020 року у сумі 216,51 грн.;

- у квітні 2020 року у сумі 216,51 грн.;

- у травні 2020 року у сумі 202,55 грн.;

- у червні 2020 року у сумі 216,51 грн.;

- у липні 2020 року у сумі 226,29 грн.;

- у серпні 2020 року у сумі 226,29 грн.;

- у вересні 2020 року у сумі 226,29 грн.;

- у жовтні 2020 року у сумі 226,29 грн.;

- у листопаді 2020 року у сумі 226,29 грн.;

- у грудні 2020 року у сумі 226,27 грн.

Відповідно дост.7 Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік»прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Отже, з у рахуванням приписів пункту 4 Порядку № 1078 та ч.5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», у грудні 2018 року сума, яка перевищувала 1921,00 грн. не підлягала індексації.

Відповідно дост.7 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік»прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

Отже, з у рахуванням приписів пункту 4 Порядку № 1078 та ч.5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», з січня 2019 року по червень 2019 сума, яка перевищувала 1921,00 грн. не підлягала індексації, з липня 2019 року по листопад 2019 року не підлягала індексації сума, яка перевищувала 2007,00 грн., а з серпня 2019 року по грудень 2019 року не підлягала індексації сума, яка перевищувала 2102,00 грн.

Відповідно дост.7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік»прожитковий мінімум працездатних осіб: зсічня 2020 року - 2102 грн., з 1 липня - 2197 грн., з 1 грудня - 2270 грн.

Отже, з у рахуванням приписів пункту 4 Порядку № 1078 та ч.5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», з січня 2020 року по червень 2020 сума, яка перевищувала 2027 грн. не підлягала індексації, з липня 2020 року по листопад 2020 року не підлягала індексації сума, яка перевищувала 2118 грн., а з серпня 2020 року по грудень 2020 року не підлягала індексації сума, яка перевищувала 2189 грн.

Отже, відповідачем було нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року:

- у грудні 2018 року 71,08 грн. (103,70% - 100%*1921,00 грн.);

- у січні 2019 року 71,08 грн. (103,70% - 100%*1921,00 грн.);

- у лютому 2019 року 71,08 грн. (103,70%-100%*1921,00 грн.);

- у березні 2019 року 134,47 грн. (107,00%-100%*1921,00 грн.);

- у квітні 2019 року 134,47 грн. (107,00%-100%*1921,00 грн.);

- у травні 2019 року 134,47 грн. (107,00%-100%*1921,00 грн.);

- у червні 2019 року 134,47 грн. (107,00%-100%*1921,00 грн.);

- у липні 2019 року 206,72 грн. (110,30 %-100%*2007,00 грн.);

- у серпні 2019 року 206,72 грн. (110,30%-100%*2007,00 грн.);

- у вересні 2019 року у сумі 206,72 грн. (110,30%-100%*2007,00 грн.);

- у жовтні 2019 року у сумі 206,72 грн. (110,30%-100%*2007,00 грн.);

- у листопаді 2019 року у сумі 206,72 грн. (110,30%-100%*2007,00 грн.);

- у грудні 2019 року у сумі 216,51 грн. (110,30%-100%*2102,00 грн.);

- у січні 2020 року у сумі 216,51 грн. (110,30%-100%*2102,00 грн.);

- у лютому 2020 року у сумі 216,51 грн. (110,30%-100%*2102,00 грн.);

- у березні 2020 року у сумі 216,51 грн. (110,30%-100%*2102,00 грн.);

- у квітні 2020 року у сумі 216,51 грн. (110,30%-100%*2102,00 грн.);

- у травні 2020 року у сумі 202,55 грн. (110,30%-100%*2102,00 грн.);

- у червні 2020 року у сумі 216,51 грн. (110,30%-100%*2102,00 грн.);

- у липні 2020 року у сумі 226,29 грн. (110,30%-100%*2197,00 грн.);

- у серпні 2020 року у сумі 226,29 грн. (110,30%-100%*2197,00 грн.);

- у вересні 2020 року у сумі 226,29 грн. (110,30%-100%*2197,00 грн.);

- у жовтні 2020 року у сумі 226,29 грн. (110,30%-100%*2197,00 грн.);

- у листопаді 2020 року у сумі 226,29 грн. (110,30%-100%*2197,00 грн.);

- з 01.12.2020 року по 30.12.2020 року у сумі 226,27 грн. (110,30%-100%*2270,00 грн.).

Отже, зважаючи на те, що судом встановлено відсутність підстав для нарахування та виплати індексації в період з березня по листопад 2018 року (включно), а за період з 01.12.2018 року по 30.12.2020 року відповідачами було здійснено виплату індексації грошового забезпечення позивача у вищевказаних розмірах, які відповідачем розраховані вірно, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, що стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.12.2020 року.

Відповідно до ч. 1.ст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1ст.77 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2ст.77 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ізст. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів понесення судових витрат не пов`язаних із сплатою судового збору позивачем не надано.

Тобто, у разі задоволення позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Згідно ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 72-77, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.10.2017 року по 28.02.2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) індексацію грошового забезпечення за період з 12.10.2017 року по 28.02.2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна