Рішення

від 21.09.2022 по справі 380/1167/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/1167/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2022 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут» код ЄДРПОУ 25556649, місцезнаходження: 79038, м. Львів, вул. Пасічна, 68 (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут», яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 20.04.2019 у повному обсязі індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року і березень 2018 року;

- зобов`язати комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 20.04.2019 у повному обсязі, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року та березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Ухвалою від 21.01.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалами від 29.04.2022, 08.07.2022, 26.08.2022 суд витребував докази від відповідача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач порушив вимоги законодавства не виплативши позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.04.2019. З огляду на те, що зміна посадових окладів відбулася з 01.01.2008 та з 01.03.2018, базовими місяцями для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.04.2019 мають бути січень 2008 року та березень 2018 року.

08.02.2022 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець. Розмір посадових окладів військовослужбовців у зв`язку з прийняттям Постанови №1013, якою внесено зміни в Порядок №1078 не змінився. Представник відповідача також звернув увагу на те, що позивач у спірний період займав посаду командира роти старшого офіцера вихователя, йому виплачувалась індексація грошового забезпечення у межах прожиткового мінімуму, враховуючи величину індексу споживчих цін відповідного періоду.

11.05.2022 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що позивач працював за 14 тарифним розрядом згідно з Єдиною тарифною сіткою розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298, а тому безпідставними є посилання позивача на положення постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294.

27.06.2022 представник позивача подала до суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що відповідач протиправно посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298, оскільки незастосування при виплаті грошового забезпечення позивачу положень постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294 є порушенням конституційного права та соціального захисту військовослужбовця.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

У спірний період позивач проходив військову службу на посаді командира роти старшого офіцера-вихователя комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут».

Наказом Міністра оборони України від 20.02.2019 №83 позивача звільнено з військової служби у запас.

Представник позивача звернулася до відповідача із заявою від 15.11.2021 щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2019 року з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 як базових місяців.

Листом від 09.12.2021 №01-16/898 відповідач повідомив представника позивача про те, що позивач у спірний період займав посаду командира роти старшого офіцера-вихователя, йому виплачувалась індексація грошового забезпечення у межах прожиткового мінімуму, враховуючи величину індексу споживчих цін відповідного періоду.

Згідно з довідками від 09.12.2021 №01-16/899, від 02.05.2022 №01-16/384 відповідач за період з січня 2016 року по квітень 2019 року не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати за період з 01.01.2016 по 20.04.2019 у повному обсязі індексацію грошового забезпечення з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року і березень 2018 року протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон України №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частин третя статті 9 Закон України №2011-XII).

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі Закон України №1282-XII) встановлено, що вказаний Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

У статті 1 Закону України №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону України №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини другої статті 5 Закону України №1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України №1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 (до 01.01.2016 - 101) відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 № 1013 (далі Постанова № 1013), яка підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078).

Також необхідно додати, що до внесення Постановою № 1013 змін до Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалося з місяця прийняття працівника на роботу (пункт 10-1 Порядку №1078).

Пунктом 1 Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

Суд звертає увагу на положення абзаців першого-п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції Постанови № 1013), відповідно до яких у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 вказаного Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених в абзаці першому такого пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Системний аналіз наведених положень пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифних окладів (стипендій), для обрахунку приймається за 1 або 100 відсотків лише коли таке підвищення відбулося після 01.12.2015.

Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:

- до 30.11.2015 був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;

- після 01.12.2015 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.05.2022 у справі №200/3859/21.

Отже, для встановлення наявності підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, починаючи з січня 2016 року, необхідно насамперед перевірити правомірність визначення відповідачем базового місяця, що прямо залежить від збільшення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на те, що нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.04.2019 необхідно здійснювати з урахуванням базових місяців січня 2008 року і березня 2018 року, оскільки в ці місяці відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Поряд з цим, підтверджуючи заперечення щодо виплати позивачу грошового забезпечення як військовослужбовцю, представник відповідача до додаткових пояснень від 11.05.2022 долучив наказ директора комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут» від 29.01.2014 №13а, згідно з пунктом 1 якого з 01.01.2014 головному бухгалтеру ліцею наказано нараховувати та виплачувати грошове забезпечення офіцерам, відрядженим для подальшого проходження служби до комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут» з розрахунку, серед іншого:

- оклад за посадою старшого вихователя у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298, відповідно до 12 тарифного розряду.

Порівнявши типові штатні розписи, долучені представником відповідача до додаткових пояснень від 11.05.2022, із довідками відповідача від 09.12.2021 №01-16/899, від 02.05.2022 №01-16/384 про грошове забезпечення позивача за період з січня 2016 року по квітень 2019 року, суд встановив, що позивачу на посаді командир роти старший офіцер-вихователь нараховувався посадовий оклад за 12 тарифним розрядом у відповідності до розмірів, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 №1298.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 01.01.2016 по 20.04.2019 індексації грошового забезпечення з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року і березень 2018 року, є безпідставною, позаяк підвищення посадових окладів військовослужбовців з січня 2008 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 та з березня 2018 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 не впливають на спірні правовідносини.

В цьому контексті варто наголосити, що суд в межах заявлених позовних вимог не надає оцінки правомірності виплати позивачу грошового забезпечення, зокрема посадового окладу, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 №1298. А тому доводи позивача щодо протиправного нарахування йому грошового забезпечення на підставі вказаної постанови можуть бути оцінені судом при розгляді позову про оскарження відповідних дій відповідача.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.04.2019 із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) січня 2008 року та березня 2018 року.

Водночас перевіряючи дотримання відповідачем вимог законодавства з питань індексації грошового забезпечення, суд встановив, що відповідач у відповідності до Порядку № 1078 з урахуванням підвищень посадових окладів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 №1298, здійснив нарахування позивачу індексації грошового забезпечення з червня по серпень 2017 року по 62,31 грн, а також у листопаді 2018 у розмірі 73,64 грн, у грудні 2018 року у розмірі 76,84 грн, натомість доказів виплати такої не надав.

Окрім цього, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 26.08.2022 представник відповідача подав заяву від 02.09.2022, в якій вказав, що виплата позивачу індексації грошового забезпечення у вказаний період не здійснювалась.

Зважаючи на викладене, керуючись частиною другою статті 9 КАС України з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.04.2019 у загальній сумі 337,41 грн та зобов`язати відповідача виплатити таку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо судового збору, то суд зазначає, що позивач звільнений від його сплати відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут» (код ЄДРПОУ 25556649, місцезнаходження: 79038, м. Львів, вул. Пасічна, 68) щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.04.2019 у загальній сумі 337 (триста тридцять сім) грн 41 коп.

Зобов`язати комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут» (код ЄДРПОУ 25556649, місцезнаходження: 79038, м. Львів, вул. Пасічна, 68) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.04.2019 у загальній сумі 337 (триста тридцять сім) грн 41 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.