Постанова

від 09.10.2007 по справі 21/273-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/273-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

09 жовтня 2007 р.                                                                                   № 21/273-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді:суддів:Продаєвич Л.В.,Заріцької А.О.,Катеринчук Л.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

на рішення

та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2006Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2007

у справі№ 21/273-06  

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомплектсервіс", м. Кривий Ріг

до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

простягнення 2590,33 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:не з'явилися

від відповідача:                                           Третяк М.Л. за дов. від 26.12.2006 №52-16/107

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 12.09.2007, надіслана сторонам у справі –13.09.2007), проте позивач не скористався правом, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.

Доповідач: Продаєвич Л.В

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 08.10.2007 № 02-12/І/168 призначено колегію суддів у складі: Продаєвич Л.В. - головуючий, судді Заріцька А. О., Катеринчук Л.Й.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркомплектсервіс" (надалі –ТОВ "Укркомплектсервіс") у жовтні  2006 року звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі –ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") про стягнення з останнього інфляційних втрат і річних за період з 01.03.2006 по 08.09.2006 у сумі 2590,33 грн., що нараховані на стягнуті за рішеннями господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2003 у справі № 6/488 та від 17.02.2006 у справі №14/15 суми, у зв'язку з невиконанням цих рішень.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2006 (суддя: Алмазова І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 (судді: Джихур О.В.-головуючий, Виноградник О.М., Ясир Л.О.), позов задоволе-ний, на користь позивача з відповідача стягнуто 903,32 грн. –інфляційних втрат, 1687,01 грн. –3 % річних та відповідні судові витрати.

Судові рішення вмотивовані тим, що заявлені позивачем до стягнення суми інфляційних втрат та річних не відносяться до санкцій у розумінні статті 12 Закону України від 14.05.1992 N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а відтак дія мораторію згідно із частиною 4 статті 12 цього Закону на них не поширюється.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про їх скасування та просить постановити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги товариство наводить наступні твердження:

- судом порушені норми процесуального права, зокрема, статі 42, 43, 43 Господарського процесуального кодексу України, які в свою чергу призвели до порушень вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- після здійснення публікації в офіційному друкарському виданні оголошення про порушення справи про банкрутства боржника (11.03.2006 року) положення Цивільного кодексу України не застосовуються, порядок та строки погашення зобов'язань визначаються нормами спеціального закону, яким є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і положення якого мають пріоритет стосовно загальних норм.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Укркомплектсервіс" просить відмовити скаржнику у задоволенні касаційної скарги, вважає її доводи необґрунтованими, оскільки обов'язок сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних виник після порушення процедури банкрутства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2003 у справі № 6/488 з відповідача на користь позивача стягнуто суму боргу в розмірі 113400,00 грн. Рішенням господарського суду Дніпропет-ровської області від 17.02.2006 у справі №14/15 на підставі вказаного рішення у справі № 6/488 з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "Укркомплектсервіс" стягнуто 3% річних за період з 12.08.2003 по 01.12.2005 у сумі 7838,57 грн. та інфляційних втрат за період з жовтня 2003 року по жовтень 2005 року у розмірі 31664,54 грн.

Отже, враховуючи невиконання товариством тривалий час рішення господарського суду від 13.11.2003, позивач у даній справі звернувся із позовом  03.10.2006 про стягнення з відповідача інфляційних втрат і річних за період з 01.03.2006 по 08.09.2006 у сумі 2590,33 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2005 було порушено провадження у справі №Б29/21/05 про банкрутство ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

11.03.2006 опубліковано оголошення про порушення вказаної справи.

Ухвалами цього ж суду від 10.08.2006 затверджено реєстр вимог кредиторів, від 16.11.2006 затверджено мирову угоду від 17.10.2006 та припинено провадження у справі №Б29/21/05 про банкрутство.

Частиною 4 статті 12 Закону України "Про відновлення плато-спроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхуван-ня, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, та  не пов'язаний з його суттю, що розкривається в статті 1 цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під терміном "грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Відповідно до цієї статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору, і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме з такою вимогою на підставі зазначеної норми Цивільного кодексу України позивач звернувся з позовом.

У зв'язку з цим грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

За таких умов, інфляційні втрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, у зв'язку з чим останні не є санкціями у розумінні статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".  Відповідно до частини 4 статті 12 вказаного Закону суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, як плати за користування коштами, підлягають стягненню.      

Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що пред'явлені до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних є поточними вимогами ТОВ "Укркомплектсервіс" і підлягають стягненню з боржника.

За урахуванням викладеного господарські суди дійшли обґрунтованого  висновку про задоволення позову.

Рішення судів попередніх інстанцій відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх зміни або скасування.

Наведені в касаційній скарзі доводи стосуються певних обставин справи, яким судами надана належна правова оцінка, зводяться до викладення змісту деяких правових норм та не спростовують вмотивованих висновків суду про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 у справі № 21/273-06  –залишити без змін.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" –залишити без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                      Л. Продаєвич

Суддя                                                                                           А. Заріцька

Суддя                                                                                              Л.Катеринчук