Постанова

від 20.09.2022 по справі 640/28380/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/28380/20 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ДЕКОР ГРУП» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ДЕКОР ГРУП» з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100320/2020/000219/2 від 05.10.2020.

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2020/000219/2 від 05.10.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що митницею в оскаржуваному рішенні не вказано які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що декларантом заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими і як вони впливають на митну вартість товару.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ДЕКОР ГРУП» - задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100320/2020/000219/2 від 05.10.2020;

- визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2020/000219/2 від 05.10.2020;

- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ ДЕКОР ГРУП" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 3, ЄДРПОУ 40870146) судові витрати у розмірі 4204 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8А, ЄДРПОУ 43337359).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, апелянт вказує, що ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Так, Київською митницею заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва відповідача у справі.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 вересня 2020 р. № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (надалі - Постанова).

Пунктом 1 Постанови передбачено спосіб реорганізації територіальних органів Державної митної служби, зокрема. Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби (створення єдиної юридичної особи).

Відповідно до пункту 2 Постанови, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Згідно наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Таким чином, Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочала свою діяльність з 01.07.2021 року.

Положенням про Київську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 489 передбачено, що Митниця з метою виконання повноважень делегованих Держмитслужбою, представляє свої інтереси та інтереси Держмитслужби в усіх без виключення судах (місцевих (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); апеляційних (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); Верховному Суді (Великій Палаті Верховного Суду, Касаційному адміністративному суді, Касаційному господарському суді, Касаційному цивільному суді, Касаційному кримінальному суді), з усіма відповідними правами та обов`язками наданими законодавством для учасників судового процесу (п. п. 22 п. 5, п. 4 Положення).

Враховуючи викладене, колегія суддів допускає процесуальну заміну Київської митниці Держмитслужби відповідно до частини 1 статті 52 КАС України на Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555).

Відзив на апеляційну скаргу від позивача на адресу суду апеляційної інстанції не надходив.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, та у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи встановила, що дана справа судом першої інстанції розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що 01 вересня 2018 року між позивачем та компанією "Benjamin Moore Co" (Сполучені Штати Америки) (надалі - "Продавець") укладений контракт № 118 (надалі - "Контракт"), за умовами якого Продавець продав, а Покупець купив: Лакофарбові матеріали (надалі - Товар) у відповідності до Інвойсу доданого до Контракту, що є його невід`ємною частиною.

Так, згідно пункту 2.1. Контракту, ціни та Товар вказані у Інвойсі доданому до Контракту. При цьому, у абзаці 2 розділу 9 Контракту визначено, що всі збори, податки та митні збори на території країни-продавця виплачуються Продавцем та на території країни- покупця Покупцем.

На виконання умов зазначеного Контракту компанією "Benjamin Moore Co" (Сполучені Штати Америки) було складено та підписано Інвойс 2020-30 від 01.08.2020 за № 50000025 на загальну суму - 8107,02 доларів США, а також пакувальний лист № 50000025 від 01.08.2020 із зазначення загальної ваги 8342,00 кілограмів.

Після чого зазначений Товар було відвантажено та відправлено Позивачу, що підтверджується коносаментом за № 2631727 від 25.08.2020.

З метою митного оформлення ввезеного за умовами вказаного контракту Товару Позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію №UА100320/2020/629131, в якій митна вартість Товару визначена за резервним методом, тобто митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Крім того, на підтвердження митної вартості позивачем додано до зазначеної митної декларації документи, які підтверджують митну вартість товару: Інвойс 2020-30 від 01 08.2020 за № 50000025 на загальну суму - 8107,02 доларів США; пакувальний лист № 50000025 від 01.08.2020 із зазначення загальної ваги 8342,00 кілограмів; коносамент за № 2631727 від 25.08.2020; міжнародну товарно-транспортну накладну № 448281 від 30 09 2020, акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажнику № UA500130/2020/000146 від 01.10.2020, форму МД-6.

Так, відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів, встановлено, що позивачем для підтвердження митної вартості не надано всіх документів, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України, а також те, що документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності, у зв`язку з чим запросив у Позивача додаткові документи.

Не погоджуючись із позицією відповідача, представником позивачем, ТОВ "ІНКОС ГРУП" (Брокером), було подано заяву від 05.10.2020 за № 20-10-05-1. Зазначеною заявою відповідачу було надано додаткові документи, а саме: висновок експертної організації щодо вартості товарів № 2484 від 14.11.2019, який відноситься до партії, яка містить аналогічний асортимент товарів; - прайс виробника товарів, платіжний документ, що підтверджує взаєморозрахунки між продавцем та покупцем; видаткові накладні, які підтверджують вартість продажу товарів на території України, - попередню ВМД на аналогічні товари № 100320/2020/623653 від 22.07.2020.

Однак, відповідачем без належних на те правових підстав 05 жовтня 2020 року прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2020/000219/2, яким митну вартість визначено за другорядним методом, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (п.п. б п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України).

Незгода позивача зі спірним рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним, адже, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Крім того, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України (надалі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. 1, ч. 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний, перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

За змістом ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

За змістом ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Частина 2 ст. 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладені у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 року по справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 року по справі №826/2312/16 від 05 грудня 2019 року по справі №826/3102/16 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару слугували висновки відповідача про те, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до статті 53 МКУ, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано наступні документи:

- копія контракту № 118 від 01.09.2018;

- копія інвойсу 2020-03 № 50000025 від 01.08.2020;

- копія пакувального листа № 50000025 від 01.08.2020;

- копія коносамент № 2631727;

- копія міжнародна товарно-транспортна накладна № 448281 від 30.09.2020;

- копія акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 500130/2020/000146 від 01.10.2020;

- копія ЕМД № UA100320/2020/629131;

- копія доповнення до ЕМД № UA100320/2020/629131 за формою МД-6;

- копія листа № 20-10-05-1;

- копія ЕМД № UA100320/2020/629460 від 06.10.2020;

- копія доповнення до ЕМД №UA100320/2020/629460 від 06.10.2020 за формою МД-6;

- копія прайс листу компанії "Benjamin Moore Со" (Сполучені Штати Америки);

- копія видаткової накладної № 6 від 16.03.2020;

- копія податкової накладної № 1 від 16.03.2020;

- копія ЕМД № UA100320/2020/623653 від 22.07.2020;

- копія доповнення до ЕМД №UA100320/2020/623653 від 22.07.2020 за формою МД-6;

- копія видаткової накладної № 25 від 23.07.2020;

- копія платіжного доручення в іноземній валюті № 6 від 06.08.2020;

- копія видаткової накладної № 37 від 25.09.2020;

- копія звіту № 2484 про незалежну оцінку;

- копія висновку про вартість майна № 2484 від 14.11.2019;.

Відповідно до наданих позивачем до митного оформлення товарів документів, відповідач зазначив, що позивачем було надано документи, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично плачена або підлягає сплаті.

Вказані документи містять всі відомості щодо заявленої митної вартості та її складових, не мають розбіжностей чи ознак підробки в розумінні положень Митного кодексу України.

Щодо посилання відповідача, що документи подані позивачем не містять достовірних та об`єктивних відомостей, а також те, що вони подані не в повному обсязі (підтверджує вартість товару;), колегія суддів не погоджується з даним твердженням, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих пояснень позивача, що платіжний документ № 6 від 06.08.2020 року було подано в якості підтвердження існування між позивачем та компанією "Benjamin Moore Co" (Сполучені Штати Америки) господарських взаємовідносин. Зазначений платіжний документ, стосується оплати за попередню поставку ідентичного Товару компанією "Benjamin Moore Co" (Сполучені Штати Америки).

Позивач в додаткових поясненнях зазначав, що 01 вересня 2018 реку між Позивачем та компанією «Benjamin Moore Со» (Сполучені Штати Америки надалі - «Продавець») укладений контракт № 118 (далі за текстом - «Контракт»), за умовами якого: Продавець продав, а Покупець купив: Лакофарбові матеріали (далі за текстом - Товар у відповідності до Інвойсу доданого до Контракту, що є його невід`ємною частиною.

Так, згідно пункту 2.1. Контракту, ціни та Товар вказані у Інвойсі доданому до Контракту. При цьому, у пункті 6.2. Контракту у позивача встановлена відстрочка платежу у 90 днів. Усі додатки та додатки до Контракту є його невід`ємною частиною, і діють лише у письмовій формі та підписані обома сторонами. Цей контракт складається в двох примірниках українською та англійською мовами, обидва тексти ідентичні.

Отже, твердження Відповідача про відсутність документу, що підтверджує вартість товару є помилковими, оскільки такий документ «взагалі не може бути наданий митному органу, враховуючи те, що розрахунок між позивачем та компанією «Benjamin Moore Со» (Сполучені Штати Америки) по Контракту доки проведено не було, із врахуванням п. 6.2. Контракту.

Відповідач зазначає, що в описі Товару в наданих разом з МД видаткових накладних, відрізняється від опису заявленого в МД, а саме в описі товару № 1 позиції GENNEX WB присутнє слово CLRNT, а в видатковій накладній дане слово відсутнє, в МД наявна позиція COLORANT, а в видатковій накладній дана позиція відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що «Benjamin Moore Со» (Сполучені Штати Америки) є виробником фарб. Серед яких є лінійка фарб під фірмовою назвою - GENNEX. В нашому випадку, серед іншого, Позивач замовив 13 позицій фарб даної лінійки під найменуванням GENNEX WATERBORNE (скорочено - WB), скорочено GENNEX WB. CLRNT - це абревіатура від слова COLORANT, саме слово у випадку фарби найменування якої GENNEX WB не відноситься до такого найменування.

У зв`язку з тим, що «Benjamin Moore Со» (Сполучені Штати Америки) у інвойсі 2020-03 від 01.08.2020 було деталізовано фарби лінійки GENNEX WATERBORNE за допомогою позначення абревіатурою CLRNT, позивачем теж саме було зроблено і при заповненні МД. Проте, враховуючи те, що абревіатура CLRNT не є частиною найменування фарби GENNEX WATERBORNE лінійки під назвою GENNEX, позивач не був зобов`язаний вказувати таку абревіатуру у доданій до МД видатковій накладній.

Характерною особливість товару є його артикул. Артикул - це мовна познака, яку присвоюють товару для відбиття його особливостей та його відмінності від іншого аналогічного виду товару.

Із аналізу інвойсу 2020-03 від 01.08.2020 кожна позиція фарби під найменуванням GENNEX WATERBORNE має свій артикул (код). Як вбачається із видаткової накладної А» 6 від 16.03.2020, в останній зазначаються такі самі артикулі, які зазначені у вказаному інвойсі.

Отже, можна дійти логічного висновку, що фарби лінійки GENNEX під найменуванням GENNEX WATERBORNE зазначені у інвойсі 2020-03 від 01.08.2020, як GENNEX WB CLRNT є ідентичними фарбам зазначеними у видатковій накладній № 6 від 16.03.2020, як GENNEX WB. Щодо відсутності позиції COLORANT у видатковій накладні. Дана позиція фарби у видатковій накладній № 6 від 16.03.2020 відсутня, у зв`язку з тим, що така фарба є рідкою та раніше не замовлялася позивачем.

Відповідачем зазначається, що в описі Товару в наданих разом з МД податкових накладних, відрізняється від опису заявленого в МД, а саме в описі товару № 1 позиції GENNEX WB присутнє слово CLRNT, а в податковій накладній дане слово відсутнє, з МД наявна позиція COLORANT, а в податковій накладній дана позиція відсутня.

Так, відносини, що виникають в процесі складення та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, регулюються зокрема положеннями ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачається, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Позивач зазначає, що додана до МД податкова накладна була складена із дотриманням вимог чинного законодавства України з метою відображення операції з постачання товару за видатковою накладною № 6 від 16.03.2020.

Крім того, як вже було зазначено вище, абревіатура CLRNT не є частиною найменування фарби GENNEX WATERBORNE лінійки під назвою GENNEX, позивач не був зобов`язаний вказувати таку абревіатуру у доданій до МД податковій накладній.

При цьому позивач був зобов`язаний вказати код товару за УКТ ЗЕД та вказав його - як 3209100000. Код товару за УКТ ЗЕД визначає декларант у митній декларації. За правильність класифікації відповідає та особа, яка заповнила та підписала митну декларацію. Після подачі декларації митні органи перевіряють код товару, який визначив декларант і мають право змінити його. Тільки митниця є єдиним органом, який має право приймати рішення про класифікацію товару. Позивачем було визначено код товару за УКТ ЗЕД. а митним органом такий код погоджено.

Щодо відсутності позиції COLORANT у податковій накладні. Дана позиція фарби у видатковій накладній № 6 від 16.03.2020 відсутня, у зв`язку з тим вона відсутня і у податковій накладній.

Відповідач зазначає, що наданий митному органу висновок про вартісні характеристики № 2484 від 14.11.2019 не стосується даної поставки. Так, наданий Позивачем висновок дійсно не стосується саме поставки за зазначеним вище інвойсом 2020-03 від 01.08.2020. Проте, Позивачем було додано зазначений висновок з метою показати митному органу, з чого Позивач виходив при визначенні митної вартості. У зазначеному висновку досліджувався Товар, який є ідентичним Товару, визначеному Позивачем в МД, оскільки такий Товар Позивач закуповував у компанією «Benjamin Moore Со» (Сполучені Штати Америки).

Крім того, відповідач зазначає, що він позбавлений можливості впевнитися в достовірності висновку про вартісні характеристики № 2484 від 14.11.2019.

Зазначений висновок було проведено суб`єктом оціночної діяльності TOB «ТВК «ОЛІМП» (ідентифікаційний код: 38418954), який на момент складання висновку мав ліценцію суб`єкта оціночної діяльності за № 1256/17 від 26.12.2017. При цьому, зазначений суб`єкт оціночної діяльності і досить має зазначену ліценцію, що підтверджується відомостями наявними в Державному реєстрі оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності.

Відповідач зазначає, що вказаний у коносаменті код товару відрізняється від заявленого в МД. При цьому, положення про коносамент регулюються Міжнародною конвенцією про уніфікацію деяких правил про коносамент 1924 року. Коносамент (Bill of Lading) - документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, ще засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантах: до пункту призначення і передати його одержувачу.

Коносамент виконує три основні функції: свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, за яким перевізник зобов`язується доставити вантаж та видати отримувачу; засвідчує факт прийняття вантажу для перевезення; є товаросупровідним документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний.

Отже, коносамент не є документом, що визначає код товару за УКТ ЗЕД. Код товару за УКТ ЗЕД визначає декларант у митній декларації. За правильність класифікації відповідає та особа, яка заповнила та підписала митну декларацію. Після подачі декларації митні органи перевіряють код товару, який визначив декларант і мають право змінити його. Тільки митниця є єдиним органом, який має право приймати рішення про класифікацію товару. Позивачем було визначено код товару за УКТ ЗЕД, а митним органом такий код погоджено.

Відповідач зазначає, що у прайсі виробника не зазначаються умови поставки (Інкотермс). Умови поставки (Інкотермс) визначається у кожному випадку окремо, це може бути як у Контракті так і у інвойсі. В даному випадку умови поставки (Інкотермс) визначено у інвойсі № 2020-03 від 01.08.2020. За умовами Контракту, прайс виробника не визначено документом, який є обов`язковим і додається до поставки товару.

Щодо відсутності у прайсі артикулів позивач не має змоги пояснити, оскільки прайс виробника складається і видається продавцем.

Відповідач зазначає, що платіжний документ, видаткові накладні не стосуються даної поставки товару.

Позивачем надано пояснення, в яких зазначив, що дійсно додані платіжні документи та видаткові накладні не стосуються даної поставки товару за інвойсом № 2020-03 від 01.08.2020, проте такі документи були додані позивачем, як складова на підтвердження визначення митної вартості товару, оскільки такі документи характеризують господарські операції, які виникають у зв`язку із реалізацією продажу) такого товар на території України.

У платіжному дорученні не є обов`язковим зазначення опису товару, його кількість та ціни, оскільки такі дані визначаються у умовах договору (угоди, контракту) або у видаткових накладних. Крім того, такий опису товару, його кількість та ціна обов`язково та безпосередньо вказується у податкових накладних. У випадку позивача опис товару, його кількість та ціна визначається у видаткових накладних, підтвердженням яких, зокрема, є зареєстровані в ЄРПН податкові накладні.

Відповідач зазначає, що на попередню МД не можливо посилатися, оскільки за такою МД декларантом заявлено самостійний метод визначення митної вартості товару - резервний.

Дане твердження відповідача не ґрунтується на вимогах визначених нормами Митного кодексу України, а ґрунтується на його власному внутрішньому переконанні.

Так, резервний метод застосовується лише, коли не можуть бути застосовані жоден із зазначених методів. Митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватись на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Враховуючи те, що попередню МД було погоджено та прийнято митним органом, то останнім було прийнято такий метод, оскільки таке рішення ґрунтувалося на ще раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 по справі №826/10733/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81047461), від 19.02.2019 по справі №826/2312/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 80168941).

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а доцільність застосування резервного методу - недоведеним.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Допустити заміну в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі з Київської митниці Держмитслужби на Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович