Постанова

від 12.09.2022 по справі 580/10368/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/10368/21 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Сергій ГАРАНЬ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ЕСТЕЙТ КОЗАЦЬКА" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 19.11.2021 №0092660705.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ГУ ДПС у Черкаській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ КОЗАЦЬКА» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 02.11.2021 № 8036/23-00-07-0505/43024831.

Згідно вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення товариством вимог пунктів 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2021 року на суму 1 100 000 грн.

ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ КОЗАЦЬКА» у встановлений законодавством строк подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем висновки щодо встановлених порушень залишено без змін.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення- рішення форми «ВЗ» від 19.11.2021 № 0092660705 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період серпень 2021 року та відсутність на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у розмірі 1 100 000 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що помилка, якої припустився позивач при заповненні таблиці 2 додатку 3 податкової декларації з ПДВ за серпень 2021 року, а саме зазначення звітного періоду, у якому виникло значення не серпень 2021, а липень 2021 - не повинна призводити до позбавлення ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ КОЗАЦЬКА» права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки під час перевірки контролюючим органом не встановлено та в ході розгляду даної справи не доведено, що вказана помилка вплинула на розмір заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування у сумі 1 100 000 грн та яка відображена у податковій декларації.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, як встановив суд першої інстанції 26.12.2019 між ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ КОЗАЦЬКА» та ПП «НАДІЯ» укладено договір №91-9/1-16 про пайову участь у будівництві нежитлового приміщення № 1 в м. Черкаси запланованою площею 523,52 кв.м. Ціна договору становить 7 852 800 грн.

Платіжними дорученнями № 3 від 27.12.2019, № 4 від 12.02.2020 та № 5 від 19.02.2020 ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ КОЗАЦЬКА» повністю сплатило забудовнику ПП «Надія» суму 7 852 800,00 грн.

Після закінчення будівництва у зв`язку із зменшенням площі нежитлового приміщення № 1 між ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ КОЗАЦЬКА» та ПП «НАДІЯ» 21.04.2021 укладено додаткову угоду, згідно якої площа нежитлового приміщення № 1 складає 502,80 кв.м.

У зв`язку із введенням в експлуатацію житлового будинку № 9/1 по вул. Козацька в м. Черкаси, 27.07.2021 між ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ КОЗАЦЬКА» та ПП «НАДІЯ» підписано акт прийомі передачі нежитлового приміщення № 1.

ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ КОЗАЦЬКА» 28.07.2021 затверджено акт № ВЭ65 введенні експлуатацію основних засобів, а саме нежитлове приміщення № 1 площею 502,80 кв.м. в м. Черкаси, по вул. Козацька, 9/1.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 268534705 від 02.08.2021 за ТОВ «РІАЛ ЕСТЕЙТ КОЗАЦЬКА» зареєстровано право власності на приміщення 1 в будинку 9/1 по вул. Козацька в м. Черкаси.

ПП «НАДІЯ» 27.07.2021 зареєстровано податкову накладну № 110 від 27.07.2021 відповідно до якої сума податку на додану вартість складає 1 308 800,00 грн. 31.08.2021 ПП «НАДІЯ» подано розрахунок коригування кількісних показників № 7 до податкової накладної № 110 від 27.07.2021.

На підставі у позивача виникло право податкового кредиту на суму 1 308 800 грн.

TOB «РІАЛ ЕСТЕЙТ КОЗАЦЬКА» 20.09.2021 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2021 року і заявлено на поточний рахунок платника податку бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 100 000 грн, а решту суму від`ємного значення перенесено до складу податкового кредиту наступного періоду.

Для цілей вирішення даного спору важливо відмітити, що відповідач в акті перевірки визнав у повній мірі сформовані позивачем суми податкового кредиту. Водночас, відмовляючи у бюджетному відшкодуванні частини суми такого податкового кредиту, відповідач вказав, що сума 1 308 800 грн від`ємного значення у додатку 3 звітності за серпень 2021 року відображена позивачем як така, що виникла у липні 2021 року, проте у звітності за липень 2021 року вказані суми не були задекларовані.

Відтак, фактично оскаржуване рішення прийняте у зв`язку із тим, що податкова звітність позивача за серпень 2021 року містить розбіжності: у розділі ІІ вказано про виникнення податкового кредиту на суму 1 308 800 грн (у серпні 2021 року), а додаток 3 містить інформацію при виникнення цих сум у липні 2021 року, при тому, що у звітності за липень 2021 року відповідні суми відсутні.

Суд першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, що Верховний Суд неодноразово у рішеннях зазначав, що допущення платником податків технічної помилки (описки) при заповненні декларації та додатків до неї не може бути підставою для висновку про завищення бюджетного відшкодування у разі, якщо фактична сплата ПДВ підтверджується відповідними первинними документами.

Враховуючи, що відповідачем не встановлено порушень при формуванні спірних сум податкового кредиту, а допущена позивачем логічна помилка при складанні податкової звітності не є такою, що позбавляє його права на податковий кредит, то відмова відповідача у бюджетному відшкодуванні відповідних сум є неправомірною. Тому, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно частин першої, шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС).

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано: договір № 108/21 від 01.12.2021 про надання професійної правничої допомоги, додаткову угоду №1 від 01.12.2021, акт про надання послуг з професійної правничої допомоги №1 від 21.01.2022, в п. 3 якого визначено, що оплата 100% вартості наданих послуг здійснюється протягом 10 днів з дня прийняття рішення господарським судом Черкаської області, але не пізніше 01.06.2022, рахунок №01122021 від 01.12.2021 на суму 50000 грн.

В акті наданих послуг № 1 від 21.12.2021 вказаний такий опис робіт: надання консультацій щодо спірних правовідносин стосовно застосування законодавства у сфері податкових відносин, ознайомлення з матеріалами справи, матеріалами податкової перевірки, іншими документами, вивчення практики застосування судами законодавства, що регулює правовідносини, які використані при складанні позовної заяви, зокрема висновків Верховного Суду та апеляційних судів. Складання позовної заяви, відповіді на відзив (у разі необхідності), клопотань, інших процесуальних документів, направлення матеріалів до суду, участь у судових засіданнях в першій інстанції. Вартість таких послуг 50000 грн.

У судовому засіданні суду першої інстанції представником відповідача були висловлені заперечення проти здійснення заявленого позивачем розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав про те, що з огляду на якість, складність та обсяг наданих адвокатом послуг щодо підготовки позовної заяви, розумний та справедливий розмір винагороди за цю послугу для цілей включення її до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, не може перевищувати 25 000 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції вважає, що надання консультацій щодо спірних правовідносин стосовно застосування законодавства у сфері податкових відносин, вивчення практики застосування судами законодавства, не пов`язані із наданням правової допомоги у суді. Окрім того, суд звертає, що з наданих документів неможливо встановити обсяг часу, витрачений адвокатом на надання послуг.

Беручи до уваги викладене, а також враховуючи складність даного спору та реально необхідні обсяги часу для надання правової допомоги у такому спорі, колегія суддів дійшла висновку, що об`єктивними та співмірними витратами для надання правової допомоги у суді першої інстанції у даній справі є 15 000 грн.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, проте невірно визначив суму витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині визначення розміру витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню.

Щодо витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції, то позивачем завлено до відшкодування 25 000 грн. На підтвердження понесення цих витрат позивачем додатково надано: детальний опис робіт (наданих послуг) від 18.08.2022, додаткова угода №2 від 18.08.2022 до договору від 01.12.2021 №108/21, акт №2 про надання послуг від 18.08.2022.

Згідно вказаних документів адвокатом надані послуги з вивчення застосування законодавства у сфері податкових відносин, аналіз законодавства, що регулює податкові відносини; вивчення практики застосування судами законодавства, що регулює дані правовідносини, які використані при складанні відзиву; складання відзиву на апеляційну скаргу, клопотань, інших процесуальних документів, направлення матеріалів до суду, участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідача були висловлені заперечення щодо співмірності заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Так, на переконання колегії суддів, послуги з вивчення застосування законодавства у сфері податкових відносин, аналіз законодавства, що регулює податкові відносини; вивчення практики застосування судами законодавства, що регулює дані правовідносини, направлення матеріалів до суду не стосуються надання правової допомоги у суді.

З огляду на це, враховуючи складність даного спору та обсяг безпосередньо виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку, що об`єктивними та співмірними витратами для надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції у даній справі є 7500 грн.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області задовольнити частково.

Змінити рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 в частині стягнення витрат на правничу допомогу, замінивши розмір стягуваної суми з 25 000 (двадцяти п`яти тисяч) грн 00 коп на 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 44131663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛ ЕСТЕЙТ КОЗАЦЬКА" (код ЄДРПОУ 43024831) судові витрати на правничу допомогу, що понесені у суді апеляційної інстанції, у сумі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складений 19.09.2022.