Постанова

від 20.09.2022 по справі 640/15685/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 640/15685/20

адміністративне провадження № К/9901/11224/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Білоуса О.В.,

суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «ЛД-Україна» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ДП «ЛД-Україна» (далі - Підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ГУ ДПС у місті Києві, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.05.2020 року №00005060502, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 59 831 858,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у місті Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

У судове засідання, призначене на 21 вересня 2022 року, учасники справи не прибули.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, колегія суддів вирішила продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження (частина дев`ята статті 205 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 28.01.2020 року по 10.03.2020 року ГУ ДПС у місті Києві, на підставі направлень від 28.01.2020 року №93/26-15-05-02-03, №94/26-15-05-02-03, №158/26-15-05-06-04, №157/26-15-06-02, №622/26-15-05-09-01, №121/26-15-42-07, №19/26-15-16-01, №20/26-15-16-03, від 29.01.2020 року №178/26-15-05-03-05, від 31.01.2020 року №36/26-15-05-10-02, №35/26-15-05-10-02, від 27.02.2020 року №285/26-15-05-02-03, №286/26-15-05-02-03, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статей 77, 82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2020 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у місті Києві від 14.01.2020 року №289 проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «ЛД-Україна», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року, валютного - за період з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2016 року по 30.09.2019 року, іншого законодавства за відповідний період.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 17.03.2020 року №198/26-15-05-02-03/31093996.

Так, перевіркою встановлено порушення ДП «ЛД-Україна» пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 141.2.3 пункту 141.2 статті 141 ПК України, пункту 7 П(С)БО 15 «Дохід», в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 62 736 594,00 грн, в т.ч. за 9 місяців 2019 року в сумі 62 736 594,00 грн.

Зазначені висновки перевірки ґрунтуються на тому, що на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник має визначити теперішню (справедливу) вартістю свого зобов`язання. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включається до доходу в момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою. Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно. Відтак, на думку контролюючого органу, позивачем занижено дохід у загальному розмірі 25 937 204,00 грн.

Також, висновки перевірки ґрунтуються на тому, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 в ході проведення допиту в якості свідка повідомила про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «КВК ЛТД». Крім того, ТОВ «Вільний Шлях» зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи.

Залізничним районним судом міста Львова у справі №462/5738/17 винесено вирок від 18 грудня 2017 року, стосовно якого ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частини 1 статті 205-1 КК України і призначено йому покарання у вигляді штрафу.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №00005060502 від 26.05.2020 року, яким ДП «ЛД-Україна» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 59 831 858,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем направлено на адресу контролюючого органу скаргу від 25.05.2018 року №04496/6.

Рішенням про результати розгляду скарги від 23.07.2018 року №24317/6/99-99-11-01-02-25 податковим органом відмовлено в задоволенні скарги, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючим органом не спростовано доводів Підприємства та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Згідно із пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до приписів п.п. 134.1.1 п. 134 ст. 134 ПК України, у редакції чинній у період до 31.12.2014 року, об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств визначено прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

При складені фінансової звітності платникам податків доцільно приділяти особливу увагу питанню правильності бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, адже помилки при відображенні фінансового доходу або витрат від дисконтування довгострокової кредиторської/дебіторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу можуть призвести до неправильного відображення об`єкта оподаткування, тому як базис до визначення правильності висновків судів попередніх інстанцій слід уважно проаналізувати, як саме врегульоване це питання на рівні національних стандартів бухгалтерського обліку.

П(С)БО 13 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.

Згідно із визначеними поняттями у пункті 4 вказаного Положення, фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Приписами пункту 6 П(С)БО 13 визначено, що фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Згідно із пунктом 29 П(С)БО 13, фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу; фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення; фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити; фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.

Пунктом 31 П(С)БО 13 передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 28, теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

За приписами пункту 14 П(С)БО 28, ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

З метою упорядкування роботи підконтрольних установ та роз`яснення питань належного обліку дебіторської та кредиторської заборгованості Національним банком України підготовлено лист «Щодо бухгалтерського обліку пролонгації кредитних та депозитних договорів» від 17.08.2004 року №12-111/1226-8366, в якому, зокрема, вказано таке: «відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ», банки повинні відображати в бухгалтерському обліку інформацію про активи та зобов`язання через групування їх за строками погашення. З посиланням на Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України (неодноразово пізніше затверджувалися у відповідній редакції) НБУ у вказаному листі наголошував на відображенні в бухгалтерському обліку кредитних та вкладних (депозитних) операцій за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості залежно від строку, що визначається від дати підписання договору до дати їх погашення. Також звертав увагу, що операція з пролонгації кредиту (депозиту) на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками короткострокових кредитів (депозитів). Якщо ж термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових кредитів (депозитів)».

Поряд з цим, з метою підвищення якості контрольно-перевірочних заходів ризикових операцій під час перевірок окремих питань обліку дебіторської і кредиторської заборгованості Державною фіскальною службою України 18.06.2018 року видано лист №18311/7/99-99-14-03-03-17 «Про перевірки окремих питань обліку дебіторської та кредиторської заборгованості», яким надано відповідні рекомендації працівникам контролюючих органів щодо належного проведення відповідних перевірок.

Так, зокрема, відповідно до пункту 4 вказаного листа при проведенні перевірок платників податків доцільно дослідити питання відображення фінансового доходу від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

Окремо в листі звернута увагу на наступні положення, що регламентують відповідні правовідносини.

Так, відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20 (далі - П(С)БО 11), довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.

Згідно із пунктом 10 П(С)БО 11, довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за теперішньою вартістю.

За приписами пункту 4 П(С)БО 11, теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів.

Пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 року №9 (далі -П(С)БО 12), визначено терміни:

Амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов`язання) та вартості її погашення.

Метод ефективної ставки відсотка - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.

У пункті 4 П(С)БО 12 зазначено, що фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю.

Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно (пункт 8 П(С)БО 12).

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

За приписами пункту 10 П(С)БО 12, різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 28, теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

Згідно із пунктом 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.

При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Відповідно до пункту 10 П(С)БО 12, сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Враховуючи наведене, важливим є питання не лише відображення доходу від дисконтування кредиторської заборгованості (або витрат від дисконтування дебіторської заборгованості) в момент її виникнення, а й проведення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу.

З викладеного вбачається, при здійсненні бухгалтерського обліку заборгованості за отриманою позикою першочерговим є визначення її статусу.

Як уже зазначено вище, згідно із П(С)БО 11, зобов`язання поділяються на довгострокові та поточні.

У свою чергу, пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання - це зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу.

Дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 11, довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними.

Пунктом 8 П(С)БО 11 передбачено, що зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Отже, для визнання заборгованості, за якою строк погашення на дату балансу складає менше дванадцяти місяців, довгостроковою, обов`язковою визнана сукупність двох умов:

- первісний строк погашення такої заборгованості був більшим ніж 12 місяців;

- до затвердження фінансової звітності існує угода про пролонгацію (переоформлення) такої угоди на строк понад 12 місяців.

Отже, для правильного вирішення даного спору необхідно встановити, чи на дату балансу зобов`язання за договорами позики були довгостроковими чи короткостроковими, оскільки від цього залежить, чи підлягають зобов`язання дисконтуванню, чи ні. Крім того, необхідним є перевірка правильності здійснення розрахунку дисконтування.

Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема у постановах від 29.07.2020 року у справі №640/4003/19 та від 04.12.2019 року у справі № 826/16321/18.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між «ЕсТіАй Менеджмент Лімітед» (позикодавець) до ДП «ЛД-Україна» (позичальник) укладено договір позики №2711/17-1 від 27.11.2017 року.

Згідно із пунктом 1.1 вищевказаного договору, позикодавець надає позичальнику позику відповідно до положень і умов цього договору на загальну суму 1 800 000,00 доларів США і 1 600 000,00 євро, а позичальник зобов`язується своєчасно та повністю повернути позику та сплатити нараховані відсотки, компенсації та інші платежі або будь-яким чином діяти у повній відповідності до умов і положень цього договору.

Позика призначається для рефінансування кредитної заборгованості та поповнення обігових коштів. Позикодавець має право, без будь-яких зобов`язань зі свого боку, контролювати використання позичкових коштів (пункт 1.2 договору).

На позику нараховується ставка у розмірі 9% річних, починаючи з моменту надходження коштів на рахунок позичальника відповідно цьому договору, до моменту повної сплати позики позичальником (пункт 1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору позики визначено, що позика надається терміном до 24.12.2018 року.

Додатковою угодою від 01.10.2019 року №01 до договору позики №2711/17-1 внесено наступні зміни: позикодавець надає позичальнику позику відповідно до положень і умов цього договору на загальну суму 1 600 000,00 євро, а позичальник зобов`язується своєчасно та повністю повернути позику та сплатити нараховані відсотки, компенсації та інші платежі або будь-яким іншим чином діяти у повній відповідності до умов і положень цього договору. Позика надається терміном до 24.12.2020 року.

На виконання вимог постанови правління Національного банку України від 17.06.2004 року №270 даний договір зареєстровано Національним банком України 29.11.2017 року за №А2998.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами» встановлено, що ДП «ЛД-Україна» на виконання даного договору 03.01.2018 року отримано кошти в сумі 1 600 000,00 євро (еквівалент 53 592 678,40 грн).

На думку податкового органу, вказана позика є довгостроковою, відтак підлягає дисконтуванню.

Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, позика фактично надана позивачу в повному обсязі згідно договору позики у січні 2018 року.

Датою її повернення у вказаному договорі зазначено грудень 2018 року, тобто строк сплати зобов`язань з дня отримання позики становить менше 12 місяців, а відтак є короткостроковим зобов`язанням.

Разом з тим, станом на 30.09.2019 року у ДП «ЛД-Україна» обліковувалась заборгованість за вказаним зобов`язанням, однак прострочення виконання зобов`язання не є підставою для кваліфікації останнього як довгострокового.

Фактична сума зобов`язань за позикою у вказаних умовах та обставинах, дорівнює їх теперішній вартості та не потребує будь-яких коригувань з метою відображення у фінансовій звітності згідно П(С)БО 11.

При цьому, додаткова угода між сторонами із новим строком повернення укладена в межах 12 місяців.

За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх про безпідставність доводів контролюючого органу щодо необхідності дисконтування позики та, як наслідок, завищення позивачем суми від`ємного значення з податку на прибуток.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДП «ЛД-Україна» укладено договори з ТОВ «КВК ЛТД», а саме договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ1701182-1 від 18.07.2017 року та договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ1702032-1 від 03.02.2017 року.

В акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що факт отримання на рахунки в депозитарних установах цінних паперів та перерахування грошових коштів за них не є підставою для формування собівартості цінних паперів, оскільки особи, які діяли від імені ТОВ «КВК ЛТД» не мали законних повноважень.

Вказаний висновок контролюючого органу ґрунтується на факті відкритого кримінального провадження №32018100100000105 від 01 серпня 2018 року та наявності картки суб`єкта фіктивного підприємництва.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, колегія суддів касаційного суду виходить з такого.

Судами встановлено, що на виконання вимог частини восьмої статті 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» при кожній операції з ТОВ «КВК ЛТД» був залучений торговець цінним паперами, на якого покладається обов`язок щодо здійснення ідентифікації та верифікації клієнта.

Відповідно, станом на дату проведення вказаних вище договорів купівлі-продажу цінних паперів у ДП «ЛД-Україна» були відсутні підстави для сумнівів щодо можливості укладення та виконання умов вказаних договорів його контрагентом.

Крім того, податковим органом в акті перевірки факт перерахування цінних паперів та грошових коштів в оплату не заперечується та не спростовується.

Відповідно до статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 24.04.2018 року у справі №2а/0370/205/12, вбачається, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

У даному випадку, як обґрунтовано встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, контролюючим органом не лише не надано вироку суду щодо контрагентів позивача, а навіть не надано відповідних документів, в яких би було відображено факт того, що посадові особи ТОВ «КВК ЛТД» заперечують свою причетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві, а відтак в цій частині доводи податкового органу не заслуговують на увагу суду, адже не підтверджені належними доказами.

Також, колегія суддів касаційного суду звертає увагу, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19.

Відповідно до позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Так, наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

У даному випадку, контролюючим органом не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності в повному обсязі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Під час судового розгляду справи податковим органом не надано належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Крім того, між ДП «ЛД-України» та контрагентом ТОВ «Шлях Вільний» укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ52/3-17 від 20.03.2017 року, умови якого повністю виконано сторонами.

Водночас, в ході перевірки податковим органом не врахована собівартість цінних паперів, які були предметом договору №БВ52/3-17 від 20.03.2017 року, оскільки відносно директора ТОВ «Шлях вільний» наявний вирок Залізничного районного суду міста Львова у справі №462/5738/17.

Так, зі змісту наявного в матеріалах справи вироку Залізничного районного суду міста Львова у справі №462/5738/17 від 18.12.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

Вказаним вироком також затверджено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №32017140000000106, укладену 30 листопада 2017 року між прокурором у кримінальному провадження та підозрюваним ОСОБА_2 .

Водночас, ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 16.02.2018 року у справі №462/5738/17 виправлено допущені у вироку Залізничного районного суду міста Львова від 18.12.2017 року, зазначивши у мотивувальній частині, що вчинене ОСОБА_2 фіктивне підприємництво шляхом створення ТОВ «Шлях Вільний» стосується виключно господарських відносин з ТОВ «Рефул Ресурс».

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що посилання контролюючого органу на наявність стосовно посадової особи контрагента позивача вироку не є належним та допустимим доказом у цій справі, оскільки господарські взаємовідносини ТОВ «Шлях Вільний» з ДП «ЛД-Україна» не були предметом дослідження при постановленні такого вироку.

За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду прийшла до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів відповідно до частини другої статті 341 КАС України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

Доводи ж касаційної скарги фактично стосуються оцінки судами першої та апеляційної інстанцій доказів у справі та встановлення на підставі цієї оцінки обставин у справі. Оскільки порушень норм процесуального права чи помилки при застосуванні норм матеріального права судами не було допущено, доводи касаційної скарги визнаються безпідставними як такі, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених обставин справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, правильність висновків апеляційного суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх