Ухвала

від 07.09.2022 по справі 755/2437/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Мельника В.В.,

суддів Фрич Т.В., Юрдиги О.С.

за участі секретаря Войнаровської І.С.

прокурора Чумак К.А.

захисника Березки Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника Березки Романа Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 28 червня 2022 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 28.06.2022 задоволено клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Котяша А.І., та накладено арешт на майно, а саме на об`єкти нерухомого майна (реєстраційні номери 1871095480000, 1871071480000, 1871135580000, 1871152580000, 1891333780000, 1891347180000), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та на праві приватної власності належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом заборони відчуження та користування.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник Березка Р.М. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Посилаючись на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, апелянт зазначав, що клопотання розглянуто без виклику та у відсутності власників майна, а про існування оскаржуваної ухвали апелянту стало відомо 11.08.2022 під час ознайомлення із матеріалами судового провадження.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що

---

Справа № 755/2437/22 Слідчий суддя - Марченко М.В.

Апеляційне провадження № 11-сс/824/3286/2022 Суддя-доповідач - Мельник В.В.

інформація, розміщена на вказаних прокурором у клопотанні веб-ресурсах не є достовірною, та не може вважатися належним доказом обставин, викладених слідчим у протоколах огляду веб-сторінок від 16.02.2022.

Станом на дату розгляду клопотання прокурора про арешт майна, зазначені прокурором у клопотанні веб-ресурси, під час огляду яких нібито виявлено факти незаконного будівництва на території Дніпровського району, вже не працювали та відповідно не були загальнодоступними, у зв`язку із чим, не могли підтвердити обставини, викладені слідчим у протоколах огляду веб-сторінок від 16.02.2022.

Однак, слідчий суддя при винесенні ухвали про арешт, вищевказані обставини не перевірив, огляд веб-сторінок не здійснював, що на переконання апелянта, свідчить про неповноту дослідження доказів при розгляді даної справи.

Апелянт зазначав, що Гаражно-будівельний кооператив «Лівобережний-2» діє на підставі Статуту (остання редакція затверджена Рішенням загальних зборів № 42 від 20.12.2016) та Закону України «Про кооперацію».

Кооператив знаходиться на земельній ділянці, яка надана кооперативу Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 292 від 08.04.1985, із цільовим призначенням - для розміщення автостоянок та розширень автокооперативів з правом установки збірно-розбірних металевих гаражів для забезпечення місцями зберігання автотранспорту, що належать героям радянського союзу та інвалідам великої вітчизняної війни, згідно з додатком, зокрема: розширення АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами кооперативу ГБК «Лівобережний-2» та власниками гаражів, реєстрацію права власності на які проведено на підставі ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію».

На даний момент рішення про державну реєстрацію вказаних гаражів не скасовано та не визнано не чинним, у зв`язку із чим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є повноправними членами кооперативу ГБК «Лівобережний-2» та законними власниками вищевказаних гаражів.

Крім того, Київською міською радою від 06.04.2017 № 164/2386 прийнято рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів».

Відомості державного земельного кадастру носять виключно інформативний характер, та не можуть вважатися належним доказом обставин, викладених слідчим у протоколах огляду веб-сторінок від 16.02.2022.

Також, апелянт зазначав, що як на доказ правопорушення, прокурор посилався у клопотанні на те, що належні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 гаражі начебто побудовані у санітарних та захисних зонах, однак, у клопотаннівідсутнє посилання на норми закону чи підзаконного акту, які б забороняли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбати або побудуватигаражі в санітарних та захисних зонах.

Крім того, слідчим суддею не обґрунтовано висновок про необхідність накладення заборони користування належними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 гаражами.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомили та клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку захисника Березки Р.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та прокурора Чумак К.А., які не заперечували проти апеляційного розгляду у відсутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності вказаних осіб.

Заслухавши думку захисника Березки Р.М. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді, думку прокурора Чумак К.А., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника Березки Р.М. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Котяша А.І. про арешт майна розглянуто у відсутності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх захисника Березки Р.М.

Дані про направлення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали, у справі відсутні.

Згідно даних наявної у матеріалах судового провадження розписки (а.с. 68), з матеріалами судового провадження захисник Березка Р.М. в інтересах ОСОБА_1 ознайомився 11.08.2022, тоді як подано апеляційну скаргу 15.08.2022, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022102040000012 від 02.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 4 ст. 197-1 КК України.

Згідно даних клопотання, під час огляду загально доступних в мережі Інтернет веб-сторінок https://mkk.kga.gov.ua/, https://map.land.gov.ua/, з використанням загальнодоступного в мережі Інтернет програмного забезпечення "Google Earth Pro", виявлені факти, які можуть свідчити про порушення невідомими особами земельного законодавства при будівництві понад 9 будівель та споруд на території Дніпровського району міста Києва.

Зокрема, органом досудового розслідування встановлено, що в період 2015 - 2021 років на земельних ділянках комунальної власності з кадастровими номерами 8000000000:66:900:0008 (призначення: для розміщення та експлуатації будівель та споруд електротранспорту), 8000000000:66:044:0022 (призначення: для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту), 800000000:66:044:0021 (цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту), невідомими особами здійснено будівництво понад 9 гаражних приміщень в санітарно - захисних зонах.

Під час огляду місця події встановлено 13 зовні схожих на капітальні споруди, які побудовані на території, яку використовує ГБК «Лівобережний-2» та яка згідно Містобудівного кадастру міста Києва знаходиться в санітарно - захисній зоні. Всі решта гаражних приміщень є металевими тимчасовими конструкціями для зберігання речей чи автотранспорту.

Також встановлено, що в межах вищевказаних земельних ділянок здійснює свою діяльність ГБК «Лівобережний-2» (код ЄДРПОУ 22933850) з місцем знаходження за адресою: АДРЕСА_1, і капітальні споруди побудовані членами кооперативу. Однак, відомості про наявність у ГБК чи його членів правоустановчих документів на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:66:900:0008, 8000000000:66:044:0022, 8000000000:66:044:0021 відсутні.

На запит Дніпровської окружної прокуратури від 04.02.2022 №10.54-50-745вих-22 та запит від 08.02.2022 №10.54-50-812вих-22 керівництво ГБК «Лівобережний-2» жодних документів щодо правомірності зайняття його членами земельних ділянок комунальної власності у санітарно-захисній зоні та правомірності здійснення будівельних робіт з будівництва гаражних приміщень на ній, переліку власників капітальних споруд, не надали.

Разом з тим, в ході досудового розслідування встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:900:0008 є комунальною власністю та перебуває у користуванні КП «Київпастранс» (правонаступник підприємства - КП «Київелектротранс») з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації і обслуговування II-го пускового комплексу трамвайної лінії швидкісного руху та обслуговуючих споруд, з адресою земельної ділянки: м.Київ, Дніпровський район, з житлового масиву Вигурівщина-Троєщина до просп. Возз`єднання».

У свою чергу земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:66:044:0022, 8000000000:66:044:0021 сформовані лише у 2021 році, а технічна документація на данний час не затверджена, що свідчить про відсутність у будь-яких осіб правоустановчих документів на право користування ними.

Крім того, з використання електронного ключа, здійснено доступ до Державного реєстру речових прав на об`єкти нерухомого майна, що зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1. Доступом встановлено, що за членами кооперативу, у період 2019-2021 років зареєстровано 9 об`єктів нерухомого майна. Всі об`єкти нерухомого майна зареєстровані на підставі довідок голови ГБК, технічного паспорту, довідок про показники об`єкта, де вказано, що об`єкти побудовані господарським способом та введені в експлуатацію у період 1987-1991 років, що не може відповідати дійсності.

Будучи допитаним свідок ОСОБА_1 показав, що у 2019 році він придбав гаражні приміщення на території ГБК «Лівобережний-2». Отримавши від голови ГБК «Лівобережний-2» схвальну відповідь про те, що земельна ділянка на якій розташовані гаражні приміщення членів ГБК «Лівобережний-2» оформлена належним чином, отримав від останнього документи необхідні для реєстрації права власності на придбані приміщення.

Таким чином, органом досудового розслідування з`ясовано, що станом на день подання клопотання невстановлені слідством особи, можливо із числа посадових осіб ГБК «Лівобережний-2» чи його членів, у період часу 2015-2021 років, за відсутності на те законних підстав, за відсутності правоустановчих документів на землю, самовільно зайняли частину земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:66:900:0008, 8000000000:66:044:0022, 8000000000:66:044:0021, що знаходяться в санітарно-захисній зоні, а в подальшому збудували там гаражні приміщення та провели державну реєстрацію речового права на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна.

Постановою старшого слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в міста Києві Умерова А.Р. від 22.02.2022 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42022102040000012 від 02.02.2022 гаражні приміщення, у тому числі з реєстраційними номерами 1871095480000, 1871071480000, 1871135580000, 1871152580000, 1891333780000, 1891347180000.

27.06.2022 прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Котяш А.І. звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з реєстраційними номерами: 1871095480000, 1871071480000, 1871135580000, 1871152580000, 1891333780000, 1891347180000), та які на праві приватної власності належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом заборони користування, володіння та розпорядження зазначеними об`єктами.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 28.06.2022 задоволено клопотання прокурора, та накладено арешт на майно, а саме на об`єкти нерухомого майна (реєстраційні номери 1871095480000, 1871071480000, 1871135580000, 1871152580000, 1891333780000, 1891347180000), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та на праві приватної власності належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом заборони відчуження та користування.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, а саме на об`єкти нерухомого майна (реєстраційні номери 1871095480000, 1871071480000, 1871135580000, 1871152580000, 1891333780000, 1891347180000), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та на праві приватної власності належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом заборони відчуження та користування, з тих підстав, що дане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та у встановленому законом порядку визнано речовими доказами у межах кримінального провадження №42022102040000012 від 02.02.2022.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на нерухоме майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказані об`єкти нерухомого майна можуть бути відчужені, приховані, пошкоджені.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, накладаючи арешт на об`єкти нерухомого майна, із забороною відчуження та користування, діяв у спосіб і у межах чинного законодавства, з урахуванням вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді у цій частині слід визнати непереконливими.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що слідчим суддею допущено неповноту судового розгляду, є безпідставними, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є повноправними членами кооперативу ГБК «Лівобережний-2» та законними власниками вищевказаних гаражів, на даному етапі досудового розслідування не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів, та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Вказані доводи апелянтів щодо законності будівництва гаражних приміщень і є предметом подальшого досудового розслідування.

Посилання апелянта на недоведеність відношення спірного майна до кримінального провадження, є безпідставним, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що об`єкти нерухомого майна (реєстраційні номери 1871095480000, 1871071480000, 1871135580000, 1871152580000, 1891333780000, 1891347180000), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та на праві приватної власності належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, посилання апелянта на неналежність та недопустимість доказів, зокрема протоколів огляду веб-сторінок від 16.02.2022, а також на відсутність у клопотанні прокурора посилання на норми законучи підзаконного акту, які б забороняли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбавати або будувати гаражі в санітарних та захисних зонах, є передчасними.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Березки Романа Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 28 червня 2022 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

В.В. Мельник Т.В. Фрич О.С. Юрдига