Постанова

від 14.09.2022 по справі 707/668/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1063/22Головуючий по 1 інстанціїСправа № 707/668/21 Категорія: 302070000 Морозов В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

За участі секретаря Чуйко А.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3

третя особа - Степанківська сільська рада Черкаського району

особа, яка подає апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 травня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Морозова В.В. у Черкаському районному суді Черкаської області 27.05.2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Степанківська сільська рада Черкаського району про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення межових знаків, -

в с т а н о в и в :

02.04.2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Степанківська сільська рада Черкаського району про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення межових знаків.

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених вимог вказує, що вона є власником домоволодінняпо АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від17.04.2013року, посвідченого державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Чуй Н.В., за реєстровим номером № 1-392.

ОСОБА_1 також є власником земельної ділянки площею 0,1949 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), по АДРЕСА_1 , кадастровий помер 7124987000:03:002:0391, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.07.2013 року за номером № НОМЕР_1 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.07.2013 року № 5614904.

Відповідач ОСОБА_2 є власником сусіднього домоволодіння по АДРЕСА_1 , та користувачем суміжної земельної ділянки за цією ж адресою з кадастровим номером 7124987000:03:002:0599, площею 0,25 га згідно даних довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.04.2021 року № 250807287.

У кадастровому плані земельної ділянки по АДРЕСА_1 , який додано до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) прощею 0,1949 га від 26.04.2013 року, виготовленим ФОП ОСОБА_4 , містяться конкретні розміри земельної ділянки з кадастровим номером 7124987000:03:002:0391 із конкретними кутовими точками, з яких вбачаються межі цієї земельної ділянки по відношенню до суміжної земельної ділянки, на якій розташовано домоволодіння ОСОБА_2 .

Згідно акту визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі межових знаків на зберігання землекористувачу, який також долучено до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 вбачається, що при її виготовленні ОСОБА_2 , як суміжний землекористувач, підписала даний акт без жодних зауважень та заперечень з її боку.

Рішенням Степанківської сільської ради № 31-1 від 25.06.2013 року позивачу ОСОБА_1 затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,1949 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в тому числі, рілля - 0,1221 га, під будівлями і спорудами 0,0095 га, прибудинкова територія (двір) - 0,0633 га по фактичному користуванню за адресою: АДРЕСА_1 . Надано у власність земельну ділянку площею 0,1949 га по АДРЕСА_1 та віднесено дану земельну ділянку до категорії земель житловоїта громадської забудови.

03.07.2013 року позивач ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на вказану земельну ділянку площею 0,1949 га по АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 7124987000:03:002:0391) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

18.11.2020 року ПП Проектним інститутом Укрспецзем було перенесено в натурі межі належної їй земельної ділянки загальною площею 0,1949 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 згідно витягу з Державного земельного кадастру (кадастровий номер земельної ділянки 7124987000:03:002:0391).

По результатам винесення в натуру земельної ділянки складено план виносу в натуру в місцевій та державній системі координат, на якому вказані розпізнавальні знаки земельної ділянки. Межі закріплені межовими знаками встановленого зразку. На межі закладено 6 (шість) межових знаків встановленого зразку.

23.11.2020 року відповідач разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 самовільно без жодних погоджень з позивачем, частково демонтували межові знаки разом з огорожею з металічної сітки, по якій вони проходили, що розділяла суміжні земельні ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7124987000:03:002:0391) та по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7124987000:03:002:0599), чим порушили принципи добросусідства, оскільки будь-який демонтаж межових знаків та огорожі між земельними ділянками повинен був проходити лише за погодження з нею, як власником суміжного домоволодіння.

З даного приводу позивач звернулася до Степанківської сільської ради, на підставі чого комісією, утвореною згідно розпорядження сільського голови Степанківської сільської ради від 25.11.2020 року, було обстежено її домоволодіння, та складено відповідний акт комісійного обстеження домоволодіння, згідно висновків якого комісією було зафіксовано факт відсутності межового знаку по двору та дільничним офіцером поліції Черкаського районного відділення поліції було складено протокол відносно ОСОБА_3 про знищення та пересування ним межових знаків серії ВАБ № 273898 від 25.11.2020 року.

В подальшому, постановою № 77 виконавчого комітету Степанківської сільської ради від 23.12.2020 року № 77 було визнано винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловіка відповідача, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост.186 КУпАП Самоуправство, що проявилося в тому, що він 23.11.2020 року близько 13 год.00 хв. за адресою АДРЕСА_2 вчинив самоуправство щодо меж земельної ділянки, яка належить гр. ОСОБА_1 , на підставі чого на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.).

Однак, незважаючи на вказане, відповідач у справі ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_3 і надалі продовжують ігнорувати вимоги закону щодо добросусідства та непорушності права власності, посилається позивач, оскільки демонтовані межові знаки так і не були відновлені ними, як і огорожа між суміжними земельними ділянками в цій частині.

Більш того, члени родини відповідача без жодних на те дозволів з її боку вільно пересуваються по належній їй земельній ділянці, використовуючи її в своїх господарських потребах, на зауваження позивача з даного приводу не реагують.

Таким чином, демонтувавши межові знаки та металічну сітку, як огорожу, що розділяла суміжні земельні ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7124987000:03:002:0391) та по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 7124987000:03:002:0599), відповідач та члени її родини створили позивачу такі умови, які навпаки завдають найбільше незручностей (не втілюється її право вільно та на власний розсуд володіти та користуватися земельною ділянкою в межах її цільового признання, як власником), чим повністю порушує вимоги чинного законодавства і особисті права позивача.

На усні вимоги позивача та вимоги представників Степанківської сільської ради виправити вказані порушення відповідач ніяк не реагує. Притягнення чоловіка позивача - ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності заст.186 КУпАП Самоуправство також не змінило ситуацію на краще. Всі спроби вирішити дане питання в досудовому порядку обертаються лише образами з боку відповідача та членів її родини в сторону позивача із погрозами застосування фізичного насильства, в разі вчинення нею дій спрямованих на перешкоджання вільному користуванню ними її земельною ділянкою, в зв`язку з чим, не маючи іншого виходу ОСОБА_1 змушена звернутись до суду з даним позовом.

У зв`язку з вище викладеним, позивач ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною їй ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7124987000:03:002:0391, загальною площею 0,1949 га, шляхом відновлення твердих межових знаків зазначеної земельної ділянки. Стягнути з відповідача ОСОБА_5 на її користь сплачений судовий збір.

06.09.2021 року до початку слухання справи по суті позивачем подано до суду уточнену позовну заяву, в якій позивач ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належною їй ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7124987000:03:002:0391, загальною площею 0,1949 га, шляхом відновлення твердих межових знаків зазначеної земельної ділянки відповідно до акту погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1949 га за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 27 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Степанківська сільська рада Черкаського району про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення межових знаків відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що ні до відзиву на позовну заяву, ні до своїх заперечень під час підготовчого засідання та до його закриття судом першої інстанції, відповідачі не надали суду жодного доказу, який би підтверджував відновлення відповідачами порушених межових знаків належної позивачу земельної ділянки, чи будь-яких інших доказів, які б вказували на наявність таких межових знаків на межі суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7124987000:03:002:0391) та по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 7124987000:03:002:0599), та відповідність їх встановлення межам, які були зафіксовані в акті встановлення та перенесення в натурі меж земельної ділянки позивача по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7124987000:03:002:0391).

Скаржник ОСОБА_1 звертає увагу на те, що суд першої інстанції послався у оскаржуваному рішенні, що на даний час, у позивача відсутні перешкоди у користуванні земельною ділянкою, оскільки стороною відповідача надано до суду акт від 18.02.2022 року про встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 яким встановлено, що межі зазначених земельних ділянок повністю відповідають тим межам, які було встановлено згідно технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , розробленої в серпні 2018 року та узгоджено з межами по межі із землеволодінням ОСОБА_1 за адресою Європейська, 7 межі якої встановлено згідно технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), зокрема, кадастрові номери земельних ділянок, що відповідають Державному земельному кадастру України.

Однак, станом на18.02.2022року,тобто складаннявказаного вищеакту про встановленняв натурі(намісцевості)меж земельнийділянок,що знаходятьсяза адресою АДРЕСА_2 підготовче засідай по цій справі було вже закрите судом першої інстанції та суд перейшов до розгляд справи по суті.

Вказаний акт встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок по АДРЕСА_2 від 18.02.2022 року було подано представником відповідачів в судовому засіданні, яке відбулося 27.05.2022 року за усним клопотанням про приєднання його до матеріалів справи. Цей акт був поданий представником відповідачів, як письмовий доказ, при цьому, без будь-якого обґрунтування причин неможливість подання цього доказу у строк, визначений ч. 3 ст. 83 ЦПК України, з причин, що не залежали від сторони відповідачів. Також, про можливість подання такого письмового доказу ні сторона відповідачів, ні представник відповідачів під час підготовчого засідання і до його закриття будь-яким чином не повідомляли суд, і будь-яких доручень з цього приводу судом по справі не надавалося.

Враховуючи наявні в справі письмові докази, які були подані сторонами під час подання позовної заяви та підготовчого засідання у цій справі, які були прийняті судом до розгляду, а також обґрунтування позову з її сторони, у суду не було підстав відмовляти у задоволенні позову, так як факт порушення прав позивача підтверджувався належними доказами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, в порушення ч. 8 ст. 83 ЦПК України, прийняв до розгляду подані на стадії судового розгляду справи по суті стороною відповідачів докази, без будь-якого обґрунтування об`єктивної неможливості їх подання у строки, встановлені ч. 3 ст. 83 ЦПК України, та лише на підставі цього доказу відмовив позивачу у задоволенні позову.

Скаржник ОСОБА_1 вважає, що акт від 18.02.2022 року про встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 є неналежним доказом відновлення відповідачами прав позивача, або спростування тверджень позивача, викладених у позовній заяві.

Обґрунтовує скаржник це тим, що є незрозумілим,межі якихсаме земельнихділянок згідноданих Державногоземельного кадаструУкраїни здійснювалосявстановлення виконавцемробіт ФОП ОСОБА_6 в присутностіначальника Відділуземельних відносинта екологіїсільської радиМирончук В.М.та власниказемельних ділянок ОСОБА_2 .

У вказаному акті встановлення меж, за відсутності більш чіткої ідентифікації вказаних у цьому акті земельних ділянок, є взагалі незрозумілим, і не можливо ніяким чином перевірити, чи взагалі межують вказані у акті земельні ділянки із земельною ділянкою позивача, відносно якої виник спір. В акті зазначені земельні ділянки за зовсім іншою адресою, а якщо б все ж таки це стосувалося межі земельної ділянки, яка належить позивачу, то як вбачається із цього акту позивача не було залучено до встановлення межі між суміжними земельними ділянками, які належать відповідачам.

В акті не вказано, якими приладами, чи за допомогою яких пристроїв ФОП ОСОБА_4 здійснював встановлення меж, зазначених у акті земельних ділянок, з яких вихідних даних, які межові знаки ним встановлювалися, чи перевірялися щодо констатації у цьому акті узгодження межі земельної ділянки ОСОБА_2 з межами по межі із землеволодінням ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , межі якої встановлено згідно технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розробленої у 2014 році.

Невідомо, чи була взагалі наявна у ФОП ОСОБА_6 при виконанні робіт 18.02.2022 технічна документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , розробленої у 2014 році, для того щоб означати такі висновки у вказаному акті.

Скаржник ОСОБА_1 звертає увагуна те,що судомконстатовано фактвідновлення межіземельної ділянкита відсутностіна данийчас (начас проведеннясудового засідання27.05.2022року)у позивачаперешкоди укористуванні земельноюділянкою,але судомзалишилося невстановленим те,чи булиі кимпорушені,не визнаніабо оспореніправа,свободи чиінтереси,за захистомяких маломісце зверненнядо суду.

Враховуючи наведене в апеляційній скарзі, скаржник ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 травня 2022 року скасувати, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

02 серпня 2022 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 адвоката Василенко О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву вказується, що позивачем так і не було наведено конкретної перешкоди, яку здійснює ОСОБА_2 позивачу, у користуванні земельною ділянкою, та які саме дії ОСОБА_2 унеможливлюють ОСОБА_1 використовувати, користуватися, володіти своєю земельною ділянкою в повному обсязі. В чому наявний спір між позивачем та ОСОБА_2 не зрозуміло, як і те, які саме законні вимоги остання не вчиняє по відношенню до ОСОБА_1 .

Позивач зазначила, що жодного досудового врегулювання спору нею не здійснювалося, що свідчить про передчасність вимог останньої, адже існує правовий механізм відновлення межових знаків, серед яких, в разі виникнення земельного спору, згідно ст. 158 Земельного кодексу України, особа може звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про виникнення спору щодо встановлення меж земельної ділянки. За результатами перевірки орган місцевого самоврядування повинен скласти акт та розглянути це питання на комісії по земельних спорах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Представник ОСОБА_2 адвокат Василенко О.В. звертає увагу на те, що після уточнення своїх позовних вимог 06.09.2021 року, позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні вказувала на те, що, на її думку, на даний час межові знаки відновлені, однак не відповідають технічній документації. Представник позивача зазначив, що оскільки межові знаки відновлені, то фактично відсутній предмет спору.

Допитаний у якості свідка сертифікований інженер-землевпорядник ФОП ОСОБА_4 , який суду пояснив, що виготовляв у 2013 році ОСОБА_1 земельну документацію, іншій стороні у 2018 році виготовляв технічну документацію. Ділянки між собою не пересікалися, межі земельних ділянок з сторонами погоджувались. У 2020 році знову виїжджав на земельну ділянку, не пам`ятає за чиєю ініціативою. Межові знаки відповідали технічній документації. Спір був щодо однієї точки, з якою не згідна позивач.

Представник відповідача вважає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції скаржник не міг дійти логічного висновку для себе про те: 1) Чи був спір по межовим знакам чи ні ? 2) Спір щодо однієї точки межових знаків чи ні ? 3) Чи відповідає технічна документація інженера - землевпорядника ФОП ОСОБА_4 нормам чинного законодавства чи ні ?, що підтверджується висновками суду в описовій і мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Представника відповідача ОСОБА_2 адвокат Василенко О.В. вважає, що твердження скаржника відносно подання до суду акту від18.02.2022року провстановлення внатурі (намісцевості)меж земельнихділянок,що знаходятьсяза адресою АДРЕСА_1 в порушення вимог ч.3ст.83ЦПК Україниє хибними,оскільки в підготовчому судовому засіданні у суді першої інстанції, в ході дослідженні наявності і обґрунтованості спору за позовом ОСОБА_1 , суддя Морозов В.В. дійшов висновку про те, що оскільки сторона відповідачів запевняє суд про те, що межові знаки знаходяться на місці (на земельних ділянках), потрібно надати підтверджуючі документи, які б спростовували доводи позивача і підтверджували позицію відповідача у встановленому законом порядку.

Тому, суд зобов`язав відповідача надати доказ на підтвердження своєї позиції і провести встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок з кадастровим номером 7124987000:03:002:0599 та з кадастровим номером 7124987000:03:002:0391. Крім того, суддя запитував, чи є заперечення з цього приводу (про надання доказів відповідачем) у сторони позивача, на що представник позивача висловився, що не заперечує. Тому і було прийнято рішення про необхідність виготовлення Акту про встановлення меж, зазначених земельних ділянок (дослідження наявності і відповідності встановлених межових знаків технічній документації) і надання його суду на іншому судовому засіданні разом із фотокопіями, на яких чітко видно межу земельних ділянок позивача і відповідача.

У відзиві зазначається, що викладені твердження скаржника, є надуманими і необгрунтованими (про не зрозумілість меж, яких саме земельних ділянок складався Акт від 18.02.2022 року; про невідповідність технічної документації; про те, чим керувався ФОП ОСОБА_4 і Начальник відділу земельних відносин та екології сільської ради Мирончук В.М. при виготовленні Акту від 18.02.2022 року, і за допомогою яких пристроїв перевірялася межа земельних ділянок) і спростовуються наявними у справі доказами, яким суд дав оцінку.

Враховуючи наведене у відзиві, представник ОСОБА_2 адвокат Василенко О.В. просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити - без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, стягнути з ОСОБА_1 на Користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Сторони та їх представники з?явились в судове засідання апеляційного суду, належним чином повідомлені та дату та час розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення сторінта їх представників,які з`явилисьв судапеляційної інстанції, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень частин 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Ухвалюючирішення провідмову у задоволенні позовних вимогпозивача проусунення перешкод вкористуванні земельною ділянкоюшляхом відновленнямежових знаків, судпершої інстанціївиходив знедоведеності позовних вимог,та відсутностіспору міжсторонами, прийшовши довисновку, що позивач не надала доказів, які б спростували акт відновлення меж земельної ділянки від 18.02.2022 року, складений уповноваженими на те особами, та судом роз`яснювалось позивачу право заявити клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, проте таке клопотання позивачем не заявлялось.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що на даний час у позивача відсутні перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належить їй на праві власності, інших доказів на підтвердження існування таких перешкод позивачем не надано, тому вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними і задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однієюз основнихзасад судочинства,визначених п.8ч.3ст.129Конституції України,є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 2519361 від 17.04.2013 року, ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 17730471249, підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу серія та номер 1-392, виданий 17.04.2013 року Черкаською районною державною нотаріальною конторою.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 5614904 від 03.07.2013 року за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7124987000:03:002:0391 площею 0,1949 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 95276771249, підстава виникнення права власності свідоцтво про право власності, серія та номер НОМЕР_2 , видане 03.07.2013 року Реєстраційною службою Черкаського районного управління юстиції.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.04.2021 року № 250807287, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124987000:03:002:0599 площею 0,25 га на підставі рішення органу місцевого самоврядування 22-5/VII, виданого 29.11.2018 року Степанківською сільською радою Черкаського району Черкаської області.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1949 га за адресою АДРЕСА_1 , виготовлена ФОП ОСОБА_7 містить: пояснювальну записку ОСОБА_8 , схему розміщення земельної ділянки, каталог координат кутів зовнішніх меж землекористування, план меж земельної ділянки, кадастровий план будівель і споруд, акт визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі межових знаків на зберігання землекористувачу, підписаний позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , інформацію про суб`єктів власності.

Згідно акту про перенесення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 від 18.11.2020 року, сертифікованим інженером-землевпорядником ПП Проектний інститут УКРСПЕЦЗЕМ ОСОБА_9 в присутності власника земельної ділянки ОСОБА_1 перенесено в натурі межі земельної ділянки ОСОБА_1 загальною площею 0,1949 га, що знаходиться АДРЕСА_1 згідно витягу з Державного земельного кадастру (з кадастровим номером 7124987000:03:002:0391). На місцевості закладено шість межових знаків встановленого зразку та здано землевласнику на зберігання. Акт підписано ОСОБА_1 та сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_9 .

Відповідно до Акту комісійного обстеження домоволодіння від 25.11.2020 року, який складено комісією, утвореною згідно розпорядження сільського голови Степанківської сільської ради від 25.11.2020 року встановлено, що ОСОБА_1 , яка 18.11.2020 року винесла свою земельну ділянку в натурі та отримала Акт перенесення в натуру земельної ділянки ПП Проектним інститутом «УКРСПЕЦЗЕМ» сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_9 . На місцевості закладено 6 межових знаків. Під час огляду встановлено, що зі сторони сусідки ОСОБА_2 межові знаки знищені, а в кінці городу, зі слів власниці переставлені.

Згідно постанови № 77 від 23.12.2020 року про накладення адміністративного стягнення адміністративною комісією при виконавчому комітеті Степанківської сільської ради Черкаського району, на громадянина ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 186 КУпАП. Адмінкомісією встановлено, що ОСОБА_3 23.11.2020 року близько 13.00 години за адресою АДРЕСА_2 вчинив самоуправство відносно меж земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , чим порушив ст. 186 КУпАП.

У акті встановлення меж земельних ділянок, які перебувають у власності гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га та, для ведення особистого селянського господарства площею 0,2800 га за адресою АДРЕСА_2 від 18.02.2022 року, який надано представником відповідача зазначається наступне.

Виконавцем робіт ФОП ОСОБА_4 в присутності начальника відділу земельних відносин та екології сільської ради Мирончук В.М., власника земельних ділянок ОСОБА_2 було проведено встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 .

В результаті проведених робіт встановлено, що межі зазначених земельних ділянок повністю відповідають тим межам, які було встановлено згідно технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 , розробленої ним в серпні 2018 року. Та узгоджено з межами по межі із землеволодінням ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , межі якої встановлено згідно технічної документації по встановленню (відновленню.) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розробленої ним в 2014 році. Порушення меж земельних ділянок з боку суміжних землекористувачів не встановлено.

На підтвердження вказаних у акті обставин, стороною відповідача додано фотозображення, які виготовлено 11.05.2022 року.

Також стороною відповідача на підтвердження підстав, з яких він заперечує проти позовних вимог приєднано до пояснення на відповідь на відзивтехнічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га; для ведення особистого селянського господарства площею 0,2800 га за адресою АДРЕСА_1 , виготовлену ФОП ОСОБА_7 у 2018 році, яка містить: Акт визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі межових знаків на зберігання землекористувачу, підписаний позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 від 20.08.2018 року, список межових знаків, переданих на зберігання у кількості 5 штук: 2018 002 00005, 2018 002-00007, 2018 002-00008, 2018 002-00009, 2018 002-000010.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 3 ст. 13 Конституції України власність зобов`язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідност. 90ЗК Українипорушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Частиною 1ст. 91ЗК Українивстановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно дост. 152ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 103 ЗК України встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов?язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов?язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правилдобросусідства таобмежень,пов`язаних звстановленням земельнихсервітутів таохоронних зон (пункти «г», «е», ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Статтями106,107ЗК Українивизначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема, з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Згідно ч. ч. 1, 3, 6ст. 55Закону України «Про землеустрій»встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам. Власники землі та землекористувачі, у тому числі, орендарі, зобов?язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі, орендарям.

Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику, чи правомірному користувачеві, та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі, місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позивачем не надано безспірних доказів, які б вказували на протиправні дії відповідачів, спрямовані на порушення її прав щодо користування та розпорядження належною позивачу на праві власності земельною ділянкою.

Позивач при зверненні до суду в обґрунтування позовних вимог посилалась на акт комісійного обстеження домоволодіння від 25.11.2020 року, згідно висновків якого комісією було зафіксовано факт відсутності межового знаку по двору.

Стороною відповідача надано до суду Акт від 18.02.2022 року про встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , яким встановлено, що межі зазначених земельних ділянок повністю відповідають тим межам, які було встановлено згідно технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 , розробленої в серпні 2018 року та узгоджено з межами по межі із землеволодінням ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , межі якої встановлено згідно технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розробленої у 2014 році. Порушення меж земельних ділянок з боку суміжних землекористувачів не встановлено.

Також, на підтвердження вказаних у акті обставин, стороною відповідача додано фотозображення, які виготовлено 11.05.2022 року.

Колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Таким чином, при вирішенні спору судом першої інстанції у сукупності оцінено надані сторонами докази та вірно встановлено, що відновлені межові знаки відповідають технічній документації.

Слід звернути увагу на те, що кожна сторона вправі розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, основним завданням земельно-технічної експертизи є, зокрема, визначення відповідності розробленої технічної документації на земельні ділянки та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; визначення фактичного землекористування земельними ділянками; визначення відповідності фактичного землекористування, а також порушень меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів; тощо.

Колегія суддів апеляційного суду відзначає, що судом першої інстанції роз`яснювалось позивачу право заявити клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, про те, таке клопотання позивачем заявлено не було, а отже, суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, вірно виходив з наявних в матеріалах справи доказів, та у такому разі, саме позивач несе ризик настання для нього негативних наслідків, у вигляді відмови у задоволенні позову в зв`язку з недоведеністю існування перешкод у користуванні відповідною земельною ділянкою.

Як вбачається із матеріалів справи у суді першої інстанції був допитаний у якості свідка ФОП ОСОБА_4 , який є сертифікованим інженером-землевпорядником, володіє спеціальними знаннями, а отже, він міг надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

У судовому засіданні допитаний у якості свідка сертифікований інженер-землевпорядник ФОП ОСОБА_4 пояснив суду, що виготовляв у 2013 році ОСОБА_1 земельну документацію, іншій стороні у 2018 році також виготовляв технічну документацію. Ділянки між собою не пересікалися, межі земельних ділянок з сторонами погоджувались. У 2020 році знову виїжджав на земельні ділянки, не пам`ятає за чиєю ініціативою. Межові знаки відповідали технічній документації. Спір був щодо однієї точки, з якою не згідна позивач. Саме ФОП ОСОБА_10 в присутності начальника відділу земельних відносин та екології сільської ради Мирончука В.М. складено акт від 18.02.2022 року, яким встановлено відсутність порушення меж земельних ділянок з боку суміжних землекористувачів.

Оскільки, ФОА ОСОБА_4 виготовляв земельні та технічні документації сторонам по справі, то у колегії суддів апеляційного суду не виникає сумнівів в належності, достовірності та допустимості даного доказу, який жодним чином не спростований позивачем та вірно був прийнятий до уваги судом першої інстанції.

Слід звернути увагу на те, що ОСОБА_11 , будучи начальником відділу містобудування, архітектури, цивільного захисту і охороні праці, земельних відносин, комунальної власності, житлово-комунального господарства, у складі комісії, утвореної розпорядженням сільського голови Степанківської сільської ради від 25.11.2020 року, приймав участь у складанні Акту комісійного обстеження домоволодіння, яким виявлено, що зі сторони сусідки ОСОБА_2 межові знаки знищені, а в кінці огороду зі слів власниці переставлені, та на який посилається, як на підтвердження своїх позовних вимог, позивач.

Саме ОСОБА_11 приймав участь у складанні актів від 25.11.2020 року та від 18.02.2022 року, а тому, будучи уповноваженою особою, та засвідчуючи, що станом на 18.02.2022 року встановлено відсутність порушення меж земельних ділянок з боку суміжних землекористувачів, достовірно підтвердив, що виявлені 25.11.2020 року порушення, були усунені відповідачами.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що така обставина спростовує посилання позивача, що такі порушення існували на час розгляду справи у суді першої інстанції, а тому позивачу обґрунтовано та правомірно було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що на даний час у позивача відсутні перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належить їй на праві власності, так як інших доказів на підтвердження існування таких перешкод позивачем не надано, врахувавши обставини справи, прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

В цілому, доводи апеляційної скарги, колегією суддів апеляційного суду оцінюються критично,оскільки є безпідставними та необґрунтованими, і не містять жодних доказів та посилань щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду позовної заяви, неправильного застосування норм матеріального права, оскільки такі скаржником не наведені у скарзі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного рішення суду першої інстанції, яким у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено повністю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та не підлягає скасуванню, оскільки ухвалене з дотриманням норм процесуального законодавства, правильним застосовуванням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 слід залишити за особою, яка подавала апеляційну скаргу, оскільки рішення суду залишено - без змін, а тому судові витрати апеляційним судом не переглядалися.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 27 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Степанківська сільська рада Черкаського району про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення межових знаків залишити без змін.

Судові витрати залишити за особою, яка подавала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 21.09. 2022 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді Б.Б. Вініченко

О.М. Новіков