Рішення

від 18.09.2022 по справі 517/455/22

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/455/22

Провадження № 2/517/113/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року смт. Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Тростенюка В.А.,

при секретареві Грабовій І.Г.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на наступне майно:

земельну ділянку площею 1,28 га з кадастровим номером 5125255400:01:001:0736 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Затишанської селищної ради Фрунзівського району Одеської області масив 75, ділянка № НОМЕР_1 , яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 116184, виданого 30 липня 2007 року Фрунзівською районною державною адміністрацією Одеської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010753600015;

1/3 частку в праві власності на земельну ділянку площею 4,3459 га ріллі з кадастровим номером 5125255400:01:001:0447 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Затишанської селищної ради Фрунзівського району Одеської області, масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 15 січня 2014 року за реєстром № 56 у спадковій справі № 62/2013 ОСОБА_4 , державного нотаріуса Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області;

1/3 частку в праві власності на житловий будинок за номером АДРЕСА_1 , загальною площею 48,7 кв.м і житловою площею 28,3 кв.м, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 15 січня 2014 року за реєстром № 52 у спадковій справі № 62/2013 ОСОБА_4 , державного нотаріуса Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Феодосії Автономної Республіки Крим України померла тітка позивача з боку матері ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилася спадщина щодо належного спадкодавцю права власності на наступне майно: земельну ділянку площею 1,28 га з кадастровим номером 5125255400:01:001:0736 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 1/3 частку в праві власності на земельну ділянку площею 4,3459 га ріллі з кадастровим номером 5125255400:01:001:0447 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 1/3 частку в праві власності на житловий будинок за номером АДРЕСА_1 , загальною площею 48,7 кв.м. і житловою площею 28,3 кв.м.

Постановою № 10/02-31 від 12.01.2022 року державного нотаріуса Романової І.С. Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо спадщини спадкодавця з посиланням на неможливість подання нотаріусом запиту для отримання копії або дублікату заповіту спадкодавця від 06.05.1987 року. Питання доступу до архівів нотаріальних документів, які залишилися на непідконтрольній Україні території, а також можливості їх передачі з вказаних територій, на законодавчому рівні не врегульовано і залишається відкритим.

Вказує, що наявність заповіту спадкодавця від 06.05.1987 року, незалежно від його змісту щодо складу спадкового майна та осіб, на користь яких він складений, не позбавляє позивача на здійснення його права на спадкування за законом майна спадкодавця

Позивач у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надавши суду заяву про визнання позову і розгляд справи за відсутності, в якій просить розглядати справу без її участі за станом здоров`я, а саме остання перебуває в не транспортабельному стані у зв`язку з переломом шийки бедра (а.с. 82).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 умісті ФеодосіїАвтономної РеспублікиКрим Українипомерла тіткапозивача збоку матері ОСОБА_3 (далі-спадкодавець), ІНФОРМАЦІЯ_2 ,що підтвердженосвідоцтвом просмерть,виданим напідставі записуза №6007складеного 27квітня 2021року Одеськимміським відділомдержавної реєстраціїактів цивільногостану Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)(а.с. 8).

Після її смерті відкрилася спадщина щодо належного спадкодавцю права власності на наступне майно:

- земельної ділянки площею 1,28 га з кадастровим номером 5125255400:01:001:0736 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Затишанської селищної ради Фрунзівського району Одеської області масив 75 ділянка № 2-2.

Ця земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 116184, виданого 30 липня 2007 року Фрунзівською районною державною адміністрацією Одеської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010753600015 (а.с. 9).

- 1/3 частки в праві власності на земельну ділянки площею 4,3459 га ріллі з кадастровим номером 5125255400:01:001:0447 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Затишанської селищної ради Фрунзівського району Одеської області масив 75 ділянка № НОМЕР_3 .

Ця земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 15 січня 2014 року за реєстром № 56 у спадковій справі № 62/2013 ОСОБА_4 , державного нотаріуса Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області (а.с. 10).

Вказане право було зареєстроване у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 15 січня 2014 року за номером запису про право власності 4264562 та реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 267769551252 (а.с. 11-12).

- 1/3 частки в праві власності на житловий будинок за номером АДРЕСА_1 (далі - будинок), загальною площею 48,7 кв.м і житловою площею 28,3 кв. м.

Ця частка у будинку належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 15 січня 2014 року за реєстром № 52 у спадковій справі № 62/2013 ОСОБА_4 , державного нотаріуса Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області (а.с. 13).

Вказане право було зареєстроване у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 15 січня 2014 року за номером запису про право власності 4262763 та реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 267651451252 (а.с. 14-15).

Згідно звіту SPD211208-06 від 13.12.2021 року по визначенню оціночної вартості вказаного будинку, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , що діє на підставі сертифікату Фонду Державного Майна України № 403/19 від 24.05.2019 року, оціночна вартість будинку становить 200802,37 грн., а її 1/3 частки 66934,12 грн. (а.с. 16-17).

Родинні відносини матері позивача зі спадкодавцем підтверджені наступними документами:

свідоцтвом про народження матері позивача як ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданим на підставі запису № 39 складеного 07 грудня 1950 року Фрунзівським райбюро ЗАГС Одеської області, в якому її батьками вказані ОСОБА_7 і ОСОБА_8 (а.с.18);

свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_9 і ОСОБА_6 , виданим на підставі запису № 22 складеного 06 серпня 1977 року Затишанською селищною радою Фрунзівського району Одеської області, за яким після укладення шлюбу обом подружжям присвоєне прізвище ОСОБА_10 (а.с.18);

свідоцтвом про народження спадкодавця як ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданим на підставі запису № 14 складеного 01 серпня 1953 року Фрунзівським райбюро ЗАГС Одеської області, в якому її батьками вказані ОСОБА_7 і ОСОБА_8 (а.с. 19);

свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_12 і ОСОБА_11 , виданим на підставі запису № 13 складеного 28 квітня 1986 року Орджонікідзевською селищною радою міста Феодосія Кримської області, за яким після укладення шлюбу обом подружжям присвоєне прізвище ОСОБА_13 (а.с. 19).

Відповідачка є неповнорідною сестрою спадкодавця і матері позивача, оскільки походить з ними від однієї матері ОСОБА_8 .

Постановою № 10/02-31 від 12.01.2022 року державного нотаріуса Романової І.С. Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо спадщини спадкодавця, оскільки відповідно до інформаційної довідки зв Спадкового реєстру № 62242521 від 28.10.2020 року було виявлено наявність заповіту, що посвідчений Приморською селищною радою міста Феодосії, Автономної республіки Крим 06 травня 1987 року, зареєстрованого у реєстрі за № 215. Зміст заповіту спадкоємцю не відомий. Оригінал та дублікат заповіту відсутній. Отримати копію, або дублікат вказаного заповіту у спадкоємця немає можливості, в зв`язку з анексією Криму. Крім того, відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ) виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, та у зв`язку з тим, що в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі видані документи є недійсними з 27.04.2014 року (набрання чинності ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»),направлення запиту про посвідчений заповіт, отримання дублікату заповіту є неможливим. Питання доступу до архівів нотаріальних документів, які залишилися на непідконтрольній Україні території, а також можливості їх передачі з вказаних територій, на законодавчому рівні не врегульовано і залишається відкритим (а.с. 23-24).

З листа Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області від 12.08.2022 року № 463/01-16 вбачається, що заповіт щодо майна, згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 62242521 від 28.10.2022 року, ОСОБА_3 залишала; спадкоємці із заявами про прийняття спадщини зверталися; спадкоємці із заявою про відмову від прийняття спадщини зверталися; свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.39).

ОСОБА_14 28.10.2020 року звернулась до Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про відмову у прийнятті зазначеної вище спадщини спадкодавця на користь позивача, як племінника спадкодавця, який подав заяву про прийняття цієї спадщини (а.с. 41).

На підставі вказаних заяв, до майна спадкодавця у цій конторі 28.10.2020 року була заведена спадкова справа № 189/2020, яка була витребувана судом відповідно до ухвали суду від 11 серпня 2022 року (а.с. 40-70).

Відповідачка заяву про прийняття спадщини спадкодавця не подавала.

Родинні відносини позивача з ОСОБА_14 підтверджені свідоцтвом про його народження, виданим на підставі запису № 921 складеного 22 червня 1979 року відділом ЗАГС Іллічівського райвиконкому міста Одеси, в якому ОСОБА_14 вказана його матір`ю (а.с. 20).

ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Одесі відповідно до свідоцтва про смерть, виданого на підставі актового запису № 7727 складеного 04 червня 2021 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 21).

З інформаційної довідка зі Спадкового реєстру № 62242521 від 28.10.2020 року наявної в матеріалах спадкової справи № 189/2020 вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3 залишала заповіт щодо свого майна, посвідчений 06 травня 1987 року за реєстром № 215 Приморської селищної ради міста Феодосії Автономної Республіки Крим. Зміст заповіту не відомий, його оригінал відсутній і отримати його копію або дублікат є неможливим (а.с. 47-53).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 328 ЦК передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна відповідно до ст. 1217 ЦК.

Відповідно до ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК Українипередбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно до положеньст. 1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідност. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За положеннями статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

У статті 1261 ЦК України зазначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.

За частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно із пунктом першим частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя визнана тимчасово окупованою територією, на території якої органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Статтею 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимог кредиторів.

З копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 вбачається, що вона померла у місті Феодосія, Автономна Республіка Крим, Україна, однак відомості про зареєстроване місце її проживання на час її смерті та склад її сім`ї, спадкоємців які у порядку передбаченому статтею 1268 ЦК України є такими, що прийняли спадщину, у матеріалах справи відсутні.

За правилами частини першої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до положень статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16(пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Суд також ураховує висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, де зазначено, що згідно із частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти спадщину. Як зазначено в ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, що прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.

Згідно зі ст. 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження; про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову; що також узгоджується з положенням п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008р. (за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають; у матеріалах справи має бути обґрунтована постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину).

Отже, суд беручи до уваги наявність заповіту, що посвідчений Приморською селищною радою міста Феодосії, Автономної республіки Крим 06 травня 1987 року, зареєстрованого у реєстрі за № 215, зміст якого не відомий. Отримати копію, або дублікат вказаного заповіту немає можливості, в зв`язку з анексією Криму. Відсутність даних щодо наявності можливих спадкоємців та чи видавались свідоцтва про право на спадщину і якщо так, то кому, а також враховуючивідсутність в матеріалах справи відомостей про те, де і з ким на момент смерті мешкала та була зареєстрована спадкодавець, а також враховуючи наявність в матеріалах справи відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії за результатами звернення позивача за оформленням спадщини в зв`язку з наявністю вищевказаного заповіту, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити.

Визнання ж позову відповідачем суд у відповідності до ст.206 ЦПК України не може прийняти до уваги, оскільки воно суперечить положенням законодавства.

У відповідності до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Як визначено в ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1ст. 95 ЦПК Україниписьмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Пунктом 27Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та, враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на повне та об`єктивне дослідження всіх доказів, які наявні у матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на спадкове майно відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Фрунзівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23 вересня 2022 року.

Суддя: