Постанова

від 04.10.2007 по справі 35/130-07 (5/8)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

35/130-07 (5/8)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 жовтня 2007 р.                                                                                   № 35/130-07 (5/8)  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

                                             Добролюбової Т.В. –головуючого,

Рогач Л.І.,

Швеця В.О.,

за участю представників від:

позивача - Потуремець Т.І. (дов. від 22.12.06) ;

відповідача - Пацков М.Л. (дов. від 06.04.07),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 року

у справі№ 35/130-07(5/8)

господарського судуДніпропетровської області

за позовомДержавного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Агромашінвест"

простягнення 94 740, 00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2005 року Державне підприємство "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі - позивач) подало до Господарського суду Дніпропетровської області позов до ТОВ науково-виробничого підприємства "Агромашінвест" (далі - відповідач) про стягнення 94 740 грн. вартості поставленої техніки. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору від 22 травня 1999 року позивач передав відповідачу дослідну партію техніки для випробовування у Туніській Республіці з метою рекламної компанії тракторів. Відповідач повинен повернути техніку строком до 20 червня 2000 року, чого не зробив. Крім того, ставилося питання про поновлення строку позовної давності в зв'язку з тим, що його було порушено за поважних причин (т.1., а с. 3-5).

23 квітня 2007 року позивач надав уточнення до позову, в яких зазначає, що цивільні права та обов'язки виникають у сторін, зокрема, із договорів та інших правочинів. В результаті порушеного його цивільного права позивач має право на відновлення свого порушеного права чи відшкодування збитків, завданих йому таким порушенням. Вказує, що відповідач  неправомірно та безпідставно утримує у себе державне майно та несе майнову відповідальність за поставлену техніку,за її збереження, повернення чи відшкодування збитків у розмірі вартості поставленої дослідної партії техніки та гарантійного комплексу на суму 94 740,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2007 року (суддя Широбокова Л.П.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007 року (колегія суддів у складі: Науменка І.М. - головуючий, Білецької Л.М., Лисенко О.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2007 року-   без змін.

Винесені судами першої та апеляційної інстанцій рішення обґрунтовані посиланнями на статті 71, 80 ЦК УРСР (1963 р.), статтю 5 та пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 р.), відповідно до яких, загальний строк для захисту порушеного права встановлено в три роки , а також те, що сплив строку позовної давності до звернення з позовом до суду є підставою для відмови в позові. Суди встановили, що позивачем пропущено встановлений строк позовної давності, а наведені ним причини такого пропуску не є тими обставинами, які є об'єктивно непереборними і не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи процесуальних дій.  

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду у даній справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 року скасувати та прийняти нове рішення, яким поновити пропущений строк подання позовної заяви та стягнути з відповідача вартість поставленої техніки у розмірі 94 740, 00 грн., державне мито при поданні позовної заяви у розмірі 947, 40 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., 473,70 грн. державного мита при поданні апеляційної скарги та 473,70 грн. державного мита при поданні касаційної скарги.      

В обґрунтуванні своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом  апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового акта.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши  правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних підстав.

      Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 22 травня 1999 року сторони уклали договір 2205/99 (далі - Договір)

Згідно з п. 1.1 Договору замовник - позивач доручає, а виконавець - відповідач приймає на себе зобов'язання щодо випробувань партії тракторів у Туніській Республіці.

Відповідно до другого розділу Договору позивач зобов'язаний передати відповідачу за актом приймання-передачі трактори вартістю 89 880 грн. і гарантійний комплект на суму 4 860 грн.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що відповідач по завершенню випробувань повертає партію тракторів і гарантійний комплект до 20 червня 2000 року.

Пунктами 6.1, 6.2 Договору встановлено, що за порушення зобов'язань сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України. Виконавець - відповідач несе відповідальність за збереження та повернення або відшкодування вартості партії тракторів.

Відповідно до акту приймання-передачі № 1 від 25 червня 1999 року та доручення серія ЯАТ № 602464 від 22 червня 1999 року позивач передав, а відповідач прийняв партію тракторів і гарантійний комплект загальною вартістю 94 740 грн. (т.1, а.с. 12).

У відповідності до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України даний акт застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з частиною другою п. 1 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Крім того, частиною другою даної норми передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судами встановлено, що між сторонами мали місце договірні стосунки.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог п.4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.  

При цьому, відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Це означає, що до спірних відносин слід застосовувати правила про позовну давність відповідно до законодавства, що діяло раніше.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

За таких обставин право на позов у позивача щодо повернення його майна виникло 21.06.2000 року.

Відповідно до статті 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

За матеріалами справи вбачається, що позивач звертався з клопотанням про поновлення пропущеного строку, обґрунтовуючи незнанням адреси відповідача, що стало перешкодою звернення ним до суду, а також тим, що позивач є державним підприємством, а тому збитки завдано безпосередньо державі, у зв'язку з чим, його права повинні бути поновлені.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які посилаючись на статтю 53 ГПК України та частину п'яту статті 267 ЦК України, відхилили клопотання про поновлення строку, вказуючи на те, що наведені позивачем обставини не є поважними обставинами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач звернувся з позовом до суду 20.12.2005, тоді як останнім днем строку звернення до суду в даному випадку було 21.06.2003, тобто з пропуском позовної давності.

Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо порушення позивачем строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Доводи скаржника щодо неправильного застосування господарськими судами законодавства про позовну давність до уваги не приймаються, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідних правових норм.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо порушення строку позовної давності позивачем при звернення з позовом  до суду.

Постанова апеляційного суду ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому є законною та обґрунтованою.

Оскільки судом апеляційної інстанції всебічно і повно з'ясовані всі фактичні обставини, належно оцінені докази, що мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги правильності висновків суду не спростовують - підстав для скасування постанови апеляційного суду не вбачається.

На підставі  викладеного, керуючись статтею 1115, п. 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007 року у справі № 35/130-07(5/8) залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" - без задоволення.

2. Справу № 35/130-07(5/8) скерувати до Господарського суду  Дніпропетровської області.

Головуючий суддя:                                                          Добролюбова Т.В.

Судді:              Рогач Л.І.

                                                                                            Швець В.О.