Постанова

від 13.09.2022 по справі 916/3264/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/3264/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.,

при секретарі судового засідання: Земляк А.В.,

за участю представників:

від Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України Хаджи І.Д.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" участі не брали,

від Міністерства охорони здоров`я України Яковенко О.М.,

розглянувши апеляційні скарги Міністерства охорони здоров`я України та Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.03.2021, прийняте суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст складено 15.03.2021,

у справі №916/3264/20

за позовом: Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС"

за участю третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерства охорони здоров`я України

про зобов`язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 р. Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС", в якому просив зобов`язати відповідача повернути балансоутримувачу позивачу державне нежитлове приміщення шляхом виселення з нежитлового приміщення кам`яної двоповерхової будівлі загальною площею 875,7 кв.м (інвентарний номер 10310011 Дача Маразлі 1880 року забудови) за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними діями відповідача, який, не зважаючи на припинення договірних орендних відносин з позивачем, безпідставно не повернув останньому об`єкт оренди нежитлове приміщення, а саме: кам`яну двоповерхову будівлю загальною площею 875,7 кв.м (інвентарний номер 10310011 Дача Маразлі 1880 року забудови) за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 18.11.2020 відкрито провадження у справі №916/3264/20 та в подальшому протокольною ухвалою суду від 28.12.2020 залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство охорони здоров`я України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.03.2021 у справі №916/3264/20 (суддя Смелянець Г.Є.) у задоволенні позову відмовлено; судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн покладено на Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України.

Судове рішення мотивоване відсутністю правових підстав для задоволення позову про виселення відповідача з орендованого ним нежитлового приміщення (інвентарний номер 10310011 Дача Маразлі 1880 року забудови) за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85 оскільки договір оренди б/н від 01.06.1992, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" набуло право користування вказаним об`єктом нерухомого майна, є продовжним до 31.05.2042, що підтверджено судовим рішенням у справі №916/290/20.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 04.03.2021 у справі №916/3264/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що під час розгляду даної справи суд першої інстанції безпідставно не врахував, що протягом строку дії договору оренди б/н від 01.06.1992 до законодавства у сфері орендних відносин було внесено низку змін, відповідно до яких передача в оренду державного нерухомого майна площею більше 200 кв.м належить до виключної компетенції Фонду державного майна України та його регіональних відділень, між тим останні не були залучені судом до участі у цій справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Крім того, апелянт зазначає про те, що строк дії договору оренди б/н від 01.06.1992 сплив 31.05.2017, а єдиним орендодавцем спірного нежитлового приміщення може бути виключно Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, що необґрунтовано залишилось поза увагою місцевого господарського суду. Водночас скаржник зауважує на відсутності погодження органу охорони культурної спадщини щодо оренди спірного нерухомого майна, зміні площі об`єкта оренди, не проведенні актуальної оцінки останнього та зміні процедури оренди державного майна, при цьому, за твердженням апелянта, дійсна воля власника спірних нежитлових приміщень (Міністерства охорони здоров`я України) та органу, уповноваженого управляти даним майном (Фонду державного майна України), які мають правове значення для вирішення даного спору, протиправно не були з`ясовані судом.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г. від 12.04.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи №916/3264/20 на 27.05.2021 об 11:00.

Крім того, Міністерство охорони здоров`я України також звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 04.03.2021 у справі №916/3264/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, у даній апеляційній скарзі вказаний скаржник стверджує про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" самостійно не скористалося наданими йому правами та не уклало договір оренди спірного майна в порядку, визначеному Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, при цьому чинне законодавство виключає можливість пролонгації раніше укладеного договору оренди б/н від 01.06.1992. Даний апелянт також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що Міністерство охорони здоров`я України, як суб`єкт управління спірним майном, станом на момент розгляду даної справи не погоджував передачу відповідачу в оренду нежитлової будівлі (інвентарний номер 10310011 Дача Маразлі 1880 року забудови), розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, за умови, коли орендодавцем спірного майна стало Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях. Крім того, за твердженням вказаного скаржника, договір оренди б/н від 01.06.1992 не посвідчений нотаріально, у зв`язку з чим він не відповідає вимогам чинного законодавства, а його безпідставна автоматична пролонгація призведе до недоотримання коштів державним бюджетом, при цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС", зловживаючи своїми правами, намагається отримати у користування спірний об`єкт оренди на 25 років внаслідок продовження строку дії договору оренди б/н від 01.06.1992, який недобросовісно виконував та про розірвання якого позивач завчасно повідомив відповідача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г. від 20.04.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, об`єднано вказану апеляційну скаргу в одне апеляційне провадження з апеляційною скаргою Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П.Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України для сумісного розгляду та призначено справу №916/3264/20 до розгляду на 27.05.2021 об 11:00.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 27.05.2021 було оголошено перерву до 11:00 год 29.06.2021, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 розгляд справи №916/3264/20 було відкладено на 22.07.2021 о 14:00, а ухвалою суду від 21.07.2021 у зв`язку із перебуванням судді Філінюка І.Г. у відпустці з 22.07.2021 по 23.07.2021 розгляд даної справи було призначено на 23.09.2021 о 12:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" про зупинення провадження; зупинено апеляційне провадження у справі №916/3264/20 до завершення перегляду Південно-західним апеляційним господарським судом справи №916/290/20 з прийняттям відповідного судового акта та набрання ним законної сили; зобов`язано сторони повідомити суд апеляційної інстанції про результати розгляду справи №916/290/20 з наданням належним чином засвідченої копії відповідного судового акта.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 поновлено провадження за апеляційними скаргами Міністерства охорони здоров`я України і Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України на рішення Господарського суду Одеської області від 04.03.2021 у справі №916/3264/20 та призначено розгляд вказаних апеляційних скарг на 23.12.2021 об 11:00, а ухвалою суду від 23.12.2021 відкладено розгляд даної справи на 10.02.2022 о 10:00.

Між тим, у зв`язку з перебуванням суддів Бєляновського В.В. та Богатиря К.В. у відпустці, судове засідання у справі №916/3264/20, призначене на 10.02.2022, не відбулося, про що складено відповідну довідку.

В подальшому, з огляду на звільнення судді Бєляновського В.В. у відставку з 17.02.2022, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3264/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду для апеляційного розгляду справи №916/3264/20 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 у визначеному складі суддів справу №916/3264/20 прийнято до свого провадження та, з огляду на введення в Україні воєнного стану внаслідок військової агресії Російської Федерації, вирішено про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг Міністерства охорони здоров`я України та Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України на рішення Господарського суду Одеської області від 04.03.2021 у справі №916/3264/20 повідомити додатково.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 вирішено розглянути апеляційні скарги Міністерства охорони здоров`я України та Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України на рішення Господарського суду Одеської області від 04.03.2021 у справі №916/3264/20 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням обставин справи для здійснення її своєчасного апеляційного перегляду відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України; призначено дану справу до розгляду на 14.09.2022 об 11:00; попереджено учасників справи про те, що явка представників останніх у судовому засіданні 14.09.2022 обов`язковою не визнається, а також запропоновано їм надати до суду апеляційної інстанції заяви про розгляд справи без їх участі або заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 14.09.2022, проведеному в режимі відеоконференції, представники Міністерства охорони здоров`я України та Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України власні апеляційні скарги підтримали, проти задоволення апеляційних скарг один одного не заперечували; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" участі не брав, хоча відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.IV а.с.27-30).

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022, якою розгляд справи №916/3264/20 призначено на 14.09.2022 об 11:00, як і всю іншу судову кореспонденцію у даній справі, Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" було направлено за адресою, зазначеною останнім у всіх документах, поданих відповідачем до судів першої та апеляційної інстанцій, а саме: 65031, м. Одеса, вул. Михайла Грушевського, буд. 39Е, між тим вищенаведена ухвала повернулася на адресу апеляційного господарського суду з проставленою на конверті позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6511913824080.

За умовами частин другої-четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме: у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Частинами п`ятою, шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії").

Колегія суддів також зауважує на тому, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі "Пономарьов проти України".

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в якому ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі №916/3264/20 була оприлюднена 07.07.2022, тим більше, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" безумовно було обізнане про існування даного судового провадження, оскільки брало участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції та, виступаючи відповідачем у цій справі, є безпосередньо зацікавленим вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи і несе ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів щодо отримання інформації про рух справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи, зокрема, направляючи відповідачу рекомендованою кореспонденцією копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі №916/3264/20 за адресою, яка вказана самим Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" у всіх документах, поданих ним до судів першої та апеляційної інстанцій, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів пункту 4 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" було належним чином сповіщене про дату, час та місце проведення судового засідання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзивів на апеляційні скарги не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників апелянтів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.1992 між Санаторієм імені В.П. Чкалова ("Орендодавець") та Акціонерним товариством "Галаксі" ("Орендар") укладено договір оренди б/н (далі договір б/н від 01.06.1992), за умовами пункту 1 якого Орендодавець здав, а Орендар прийняв в орендне користування строком на 25 років нежилу будівлю, яка знаходиться на балансі санаторію та розташована за адресою: м. Одеса-84, Французький бульвар, 85, балансова вартість складає 189000 карб., кам`яна двоповерхова будівля площею 642 кв.м, з правом викупу.

Згідно з пунктом 5.3 договору б/н від 01.06.1992 реорганізація підприємства Орендодавця, а також зміна власника об`єктів оренди не є підставою для зміни умов чи розірвання цього договору.

В силу пункту 7 договору б/н від 01.06.1992 даний договір набирає чинності та має юридичну силу з дня його підписання сторонами. За відсутності заяви будь-якої зі сторін за три місяця до закінчення строку дії цього договору про його розірвання, останній вважається пролонгованим на невизначений строк.

Додатками до договору б/н від 01.06.1992 є "Перелік будівель, які опалюються від котельної санаторію імені В.П. Чкалова" та "Розрахунок загальної суми орендних платежів".

05.07.1994 між Акціонерним товариством "Галаксі", Дочірньою фірмою "Укренерджі" та Санаторієм імені В.П. Чкалова було укладено угоду №1 про заміну сторони в договорі оренди від 01.06.1992, відповідно до якої всі права та обов`язки Орендаря об`єкту за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, були передані Дочірній фірмі "Укренерджі".

05.08.1997 між Дочірньою фірмою "Укренерджі", Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" та Санаторієм імені В.П. Чкалова укладено угоду №2 про заміну сторони в договорі оренди від 01.06.1992, за умовами якої всі права та обов`язки Орендаря об`єкту за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, були передані Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС".

26.03.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" та Клінічним санаторієм імені В.П. Чкалова укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.06.1992, яким пункти 1, 3 вказаного договору оренди викладено в наступній редакції:

"1. Орендодавець здав, а орендар прийняв в орендоване користування на 25 років нежилу будівлю, яка знаходиться на балансі санаторію та розташована за адресою: м. Одеса-84, Французький бульвар, 85, балансова вартість складає 189000 крб, кам`яна двоповерхова будівля площею 735,5 кв.м, з правом викупу.

Мета використання об`єкту оренди: розміщення офісу підприємства";

"3. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27.12.2006 №1846) і становить без урахування ПДВ за місяць розрахунку січень 2007 року: 13559,06 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за місяць оренди лютий 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди січень 2007 року на індекс інфляції за лютий 2007 року включно".

В подальшому позивач звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області з листом №291/01 від 27.05.2008, в якому зазначив про те, що договір б/н від 01.06.1992 не відповідає Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та іншим нормативно-правовим актам з питань оренди державного майна, при цьому Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" неодноразово з 2007 року було запропоновано звернутися щодо укладення договору оренди до вказаного регіонального відділення. З огляду на викладене, Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України просив укласти з відповідачем відповідний договір оренди, за яким позивач буде вважатися балансоутримувачем.

У відповідь на вказане звернення Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області листом №11-10-02978 від 10.06.2008 повідомило, що пакет документів для укладання договору оренди від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" до даного регіонального відділення не надходив, а у разі надходження відповідних від відповідача документів буде розпочата процедура укладання договору оренди у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з довідкою Міністерства охорони здоров`я України №1201-06/275/23975 від 27.07.2015 будівлі та споруди Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова", які розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, є державною власністю і закріплені за бюджетним закладом на правах оперативного управління, в тому числі Дача Маразлі 1880 року забудови.

В адресованому Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" листі №15/01 від 09.02.2017 позивач повідомив про те, що 31.05.2017 закінчується термін оренди за договором б/н від 01.06.1992, при цьому Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України бажає розірвати цей договір з 31.05.2017, у зв`язку з чим згідно з чинним законодавством передачу майна необхідно здійснити за актом приймання-передачі. Крім того, у даному листі зазначено про наявність заборгованості станом на 01.02.2017 у сумі 74942,24 грн, а також про те, що об`єкт оренди не є власністю санаторію, відтак за наявності у відповідача бажання отримати вказане приміщення в оренду останньому необхідно керуватися статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і звернутися з відповідним проханням до Регіонального відділення Фонду державного майна в Одеській області. Зазначений лист містить відмітку про отримання його 10.02.2017 особою з прізвищем "Пелешенко".

02.09.2016 менеджер з інформації ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України, про що свідчить наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" №12ок від 02.09.2016 про припинення трудового договору (контракту).

У матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 б/н від 04.03.2020, адресовані Господарському суду Одеської області, в яких вказана особа стверджує, що 10.02.2017 ним було отримано від Санаторію імені В.П. Чкалова лист №15/01 від 09.02.2017 про розірвання договору оренди, при цьому в цей же день даний лист ОСОБА_2 передав лист директору Цигулі С.С в організацію, в якій він раніше працював.

15.05.2017 на адресу позивача надійшов лист Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" №12/05/05 від 13.05.2017, в якому останній, посилаючись на статтю 777 Цивільного кодексу України та статтю 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", просив продовжити строк дії договору б/н від 01.06.1992 на 10 років та врахувати зміну профілю використання будівлі з офісу на розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи ("зелене кафе" - територія правильного харчування та здорового способу життя для всієї сім`ї).

Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації листом №0113/1641сп від 27.06.2017 проінформувало позивача про те, що не заперечує проти оренди Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" будівлі-пам`ятки Дачі Маразлі загальною площею 812 кв.м.

У листі Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України №93/01 від 31.05.2017 позивач повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, зокрема, про те, що не заперечує щодо продовження з Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" договору оренди нежитлової будівлі Дачі Маразлі 1880 року забудови з метою розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи, на 2 роки 11 місяців, а також щодо проведення відповідачем заходів з реабілітації будівлі за рахунок коштів орендаря за умови додержання вимог чинного законодавства. Крім того, позивач звернув увагу на те, що невід`ємні поліпшення орендаря відсутні, перебудова не проводились, а зміна площі орендованих приміщень відбулась в результаті проведення технічної інвентаризації будівлі, за результатами якої були усунуті технічні неточності.

22.04.2019 позивач надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" лист №90/01 від 22.04.2019, в якому вимагав звільнити займане відповідачем нежитлове приміщення кам`яну двоповерхову будівлю (Дача Маразлі), яке було орендоване останнім на підставі договору б/н від 01.06.1992, строк дії якого сплив, або укласти новий договір оренди, керуючись Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Листом №316/01 від 19.09.2019 позивач повторно вимагав у Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" звільнити вищенаведене нежитлове приміщення або укласти щодо нього новий договір оренди відповідно до приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У листі №01-05/144 від 30.04.2020 Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України вимагав у відповідача припинити використання в якості житла будівлі-пам`ятки Дачі Маразлі 1880 року забудови, у 30-денний термін привести вказану будівлю у задовільний стан, звільнити її та передати уповноваженим особам позивача за актом приймання-передачі, а також надати копію договору добровільного страхування цієї нежитлової будівлі, копії документів, які стали підставою для укладення цього договору, і квитанцію про сплату страхового внеску.

В адресованому Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" листі №01-05/196 від 02.07.2020 позивач вимагав від відповідача негайно припинити внутрішні будівельні роботи та звільнити приміщення будівлі-пам`ятки Дачі Маразлі 1880 року забудови.

Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України також звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області з листом №01-05/211 від 15.07.2020, в якому, посилаючись на сплив строку дії договору б/н від 01.06.1992, просив повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" безпідставно перераховані ним кошти в сумі 285933,62 грн.

04.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України про зобов`язання продовжити дію договору оренди б/н від 01.06.1992 на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладання договору про внесення змін до вказаного договору оренди.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 у справі №916/290/20 у задоволенні вищенаведеного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" до Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України відмовлено в повному обсязі.

Дане судове рішення мотивоване тим, що договір б/н від 01.06.1992 був пролонгований на той самий строк і на тих самих умовах в силу закону відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України та частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а не за власною ініціативою в порядку частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", як помилково стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" та про що просить суд у позовній заяві. Крім того, суд першої інстанції послався на те, що згідно з приписами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" як на час закінчення строку дії договору, так і на час розгляду справи орендодавцем спірного майна визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України, тому позовні вимоги до санаторію є такими, що заявлені до неналежного відповідача, що, в свою чергу, є самостійною підставою для відмови у позові.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 задоволено апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури та заяву Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України про приєднання до апеляційної скарги; змінено рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 у справі №916/290/20 шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови апеляційного господарського суду, а резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 у справі №916/290/20 залишено без змін.

В обґрунтування зазначеної постанови суд апеляційної інстанції послався на те, що Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України, як орендодавець, відповідно до вимог законодавства та узгоджених сторонами умов договору б/н від 01.06.1992 своєчасно та належним чином повідомив орендаря Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" про відсутність наміру щодо подальшого продовження строку дії вищезазначеного договору, що, в свою чергу, свідчить про припинення договірних відносин між сторонами відповідно з дати, наступної за датою закінчення строку дії даного договору.

Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2022 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі №916/290/20.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем до місцевого господарського суду було подано низку підписаних між сторонами актів надання послуг (т.І а.с.111-144) та виставлених позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" рахунків-фактур (т.І а.с.145-173).

Предметом спору у даній справі є вимога про зобов`язання відповідача повернути позивачу державне нежитлове приміщення шляхом виселення з кам`яної двоповерхової будівлі загальною площею 875,7 кв.м (інвентарний номер 10310011 Дача Маразлі 1880 року забудови), розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що договір б/н від 01.06.1992, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" набуло право користування спірним об`єктом нерухомого майна, є продовжним до 31.05.2042, що підтверджено судовим рішенням у справі №916/290/20.

Колегія суддів не погоджується з вищенаведеним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір б/н від 01.06.1992 є договором найму (оренди) державного майна.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною другою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні положення містить і Закон України "Про оренду державного та комунального майна", яким регламентовано правові, економічні та організаційні відносини, що виникають у зв`язку з орендою державного та комунального майна.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Як зазначалося вище, обставина припинення з 01.06.2017 договору б/н від 01.06.1992 у зв`язку зі спливом строку його дії та наявністю своєчасно наданих заперечень орендодавця щодо пролонгації договірних орендних правовідносин встановлена в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі №916/290/20, яка набрала законної сили та є чинною.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

З огляду на викладене, у даному спорі не підлягають доведенню встановлені постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі №916/290/20, яка набрала законної сили, обставини припинення договору б/н від 01.06.1992, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" набуло право користування спірним нежитловим приміщенням.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у матеріалах справи акту приймання-передачі нерухомого майна за договором б/н від 01.06.1992, який був би підписаний сторонами після спливу строку дії останнього, або будь-яких інших доказів на підтвердження повернення відповідачем об`єкта оренди спірного нежитлового приміщення, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.03.2021 у справі №916/3264/20 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційних скарг покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Міністерства охорони здоров`я України та Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.03.2021 у справі №916/3264/20 скасувати.

Позов Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" повернути Державному закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України державне нежитлове приміщення шляхом виселення з нежитлового приміщення кам`яної двоповерхової будівлі загальною площею 875,7 кв.м (інвентарний номер 10310011 Дача Маразлі 1880 року забудови) за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85.

Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційних скарг покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" на користь Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров`я України 2102 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 3153 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРІМ СЕРВІС" на користь Міністерства охорони здоров`я України 3153 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.09.2022 у зв`язку з перебуванням головуючого судді Таран С.В. у відпустці з 19.09.2022 по 21.09.2022.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя І.Г. Філінюк