Постанова

від 20.09.2022 по справі 910/12217/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2022 р. Справа № 910/12217/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" в інтересах юридичної особи Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 (повний текст складено 07.02.2022)

у справі № 910/12217/19 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" в інтересах юридичної особи Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до директора Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 235 752,05 грн збитків, заподіяних юридичній особі діями її посадових осіб,-

за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача адвокат Варданян А.А.,

- відповідача Жадан М.М., адвокат Тур В.А.,

- від третьої особи адвокат Тур В.А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - Чорноморнафтогаз) в інтересах юридичної особи - Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - ДП "Чорноморнафтогазінвест", Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до директора ДП "Чорноморнафтогазінвест" ОСОБА_2, повноваження якого припинені, про стягнення 235752,05 грн збитків, заподіяних юридичній особі діями її посадової особи.

В обґрунтування підстав позову Чорноморнафтогаз посилається на те, що за результатами службового розслідування, проведеного відповідно до положень підпункту 9.6.1 Статуту ДП "Чорноморнафтогазінвест" у 2018 році, було встановлено обставини, які можуть свідчити про можливий факт незаконного нарахування заробітної плати за період 2016-2018 років: директору Підприємства ОСОБА_2 в розмірі 134415 грн. та головному бухгалтеру Підприємства ОСОБА_1 в розмірі 101337,05 грн., а разом 235752,02 грн. Такі безпідставні нарахування заробітної плати, за твердженням заявника позову, є збитками Підприємства згідно статті 22 Цивільного кодексу України та підлягають відшкодуванню у відповідності до статей 92, 1166 Цивільного кодексу України винною особою, яка несе відповідальність за збитки, завдані нею юридичній особі.

Оскільки ДП "Чорноморнафтогазінвест" протягом 2016-2018 років статутної діяльності не здійснювало (через обставини непереборної сили - збройну агресію Російської Федерації), активів власних не мало, за весь спірний період роботи директор видав лише 18 наказів, більшість з яких не пов`язана з управлінням господарською діяльністю Підприємства, а стосується питань роботи з персоналом, Чорноморнафтогаз стверджує про невідповідність фактично відпрацьованого часу директором та головним бухгалтером Підприємства даним обліку робочого часу, зазначених у відповідних табелях протягом 2016-2018 років, а саме те, що вказані працівники працювали на Підприємстві по 5 днів на тиждень, 4 години на день у вільний від основної роботи час.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення обґрунтоване тим, що Чорноморнафтогаз не подав докази на підтвердження недостовірності даних у табелях обліку робочого часу, які є первинними документами та підставою для ведення бухгалтерського обліку на Підприємстві та на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати. Одночасно, суд першої інстанції на підставі поданих відповідачем доказів встановив обставини виконання директором Підприємства своїх посадових обов`язків протягом спірного періоду (ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності Підприємства, формування та подання на затвердження звітності перед Чорноморнафтогаз тощо), відсутність вжиття заходів дисциплінарного стягнення зі сторони Чорноморнафтогаз внаслідок неналежного виконання трудових обов`язків, зокрема, щодо обліку робочого часу. З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що неправомірне нарахування директором Підприємства заробітної плати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не підтверджене Чорноморнафтогазом. При цьому, суд керувався як загальними нормами цивільного законодавства, що регламентують правовідносини з відшкодування шкоди (статтями 22, 1166 ЦК України, статтями 224, 225 ГК України) так і спеціальним нормами щодо відповідальності посадових осіб за завдані їхніми діями збитків юридичній особі (статті 92, 97 ЦК України, статті 65, 89 ГК України).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Чорноморнафтогаз звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позов.

В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваного судового рішення позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, визначених статтею 3 Закону України "Про судову експертизу", що призвело до неправильного вирішення спору. Крім того, скаржник зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, визначених ч. 1 статті 86, статті 210, ч. 5 статті 236 ГПК України, що потягло неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

На переконання скаржника, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги висновок судової експертизи №17474/21-71/27525-27528/21-71 від 06.09.2021, який складений без урахування положень ч. 7 статті 65 ГК України та не узгоджується з матеріалами справи, у якій відсутній колективний договір або інший локальний нормативний акт з питань оплати праці.

Також скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність обставин неналежного обліку робочого часу, оскільки залишено без уваги заяву свідка ОСОБА_3 , який перебуває на посаді заступника директора Підприємства, який засвідчив, що у листопаді 2018 року на Підприємстві обліковувалось 3 працівники, а табелі обліку робочого часу містять дані лише про двох працівників; у користуванні Підприємства з 2014 року не перебувало офісне приміщення, що унеможливлювало створення робочих місць для ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; Підприємство з 2014 року не одержує прибуток від фінансово-господарської діяльності, а лише збільшило збитки; на Підприємстві з 2014 року немає власного трудового розпорядку та колективного договору; на Підприємстві з 2014 року відсутня організаційна структура та штатна чисельність з розмірами посадових окладів, які затверджені засновником - Чорноморнафтогаз згідно вимог Статуту Підприємства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12217/19, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Чорноморнафтогаз на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

Матеріали справи № 910/12217/19 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору, апеляційну скаргу Чорноморнафтогаз залишено без руху. Надано Чорноморнафтогаз строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 5304,42 грн у встановленому порядку та для надання доказів направлення копії апеляційної скарги відповідачу та третій особі.

Від Чорноморнафтогаз надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доданими до неї доказами сплати судового збору (платіжне доручення №3804 від 23.06.2022 на суму 5304,43 грн), а також з доданими до заяви доказами направлення копії апеляційної скарги відповідачу та третій особі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чорноморнафтогаз на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі №910/12217/19; розгляд справи призначено на 10.08.2022.

В судовому засіданні 10.08.2022 суд оголосив перерву до 21.09.2022.

20.09.2022 від відповідача надійшли пояснення у справі №910/12217/19.

Позиції учасників справи.

Відповідач у поясненнях зазначив, що апелянт не довів факту його протиправної поведінки щодо ДП "Чорноморнафтогазінвест", обґрунтував припущеннями розмір завданої підприємству шкоди, яка не є дійсною, та не довів прямого причинного зв`язку між порушенням, якого не було, та шкодою.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до Статуту ДП "Чорноморнафтогазінвест", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" № 4 від 24.06.2011, Підприємство створене відповідно до рішення загальних зборів акціонерів Чорноморнафтогаз (протокол №2 від 18.11.2009).

Згідно з п. 5.1, 6.1 Статуту ДП "Чорноморнафтогазінвест", Засновником Підприємства є юридична особа - АТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз". Статутний капітал Підприємства становить 1000000 грн. Статутний капітал формується шляхом передачі Засновником Дочірньому підприємству майна (майнових прав) та грошових коштів.

Відповідно до п. 9.6.10 Статуту ДП "Чорноморнафтогазінвест"( в редакції 2018 року) дирекція Засновника приймає рішення про проведення службових розслідувань відносно директора Підприємства та приймає рішення за їх результатами.

За умовами трудового договору від 01.10.2012, що укладений між Чорноморнафтогаз як Роботодавцем та ОСОБА_2 як Керівником, Керівник зобов`язався здійснювати керівництво господарською діяльністю ДП "Чорноморнафтогазінвест" (п. 1.1).

За умовами п. 3.1 трудового договору, за виконання обов`язків, передбачених цим трудовим договором, Керівнику нараховується заробітна плата за рахунок коштів Підприємства, виходячи з встановленого Керівнику посадового окладу у розмірі 6000 грн на місяць за фактично відпрацьований час за сумісництвом.

Відповідно до п. 3.4 трудового договору, виплата заробітної плати за фактично відпрацьований час та інших видів виплат здійснюється в порядку та в строки, визначені колективним договором Підприємства або наказом по підприємству згідно чинного законодавства.

Згідно з п. 5.1 трудовий договір набирає чинності з 01.10.2012.

02.01.2013 директор ДП "Чорноморнафтогазінвест" ОСОБА_2 затвердив штатний розпис Підприємства у кількості 2 одиниці (директор, головний бухгалтер) з місячним фондом заробітної плати 20000,00 грн.

Також, 02.01.2013 директор ДП "Чорноморнафтогазінвест" ОСОБА_2 затвердив Структуру Підприємства.

Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку Чорноморнафтогаз, затвердженого зборами трудового колективу 31.07.2014, тривалість робочого часу працівників становить, як правило, 40 годин на тиждень з двома вихідними: субота та неділя. Графік роботи: початок: 8:30, закінчення: 17:30, окрім п`ятниці: закінчення у п`ятницю: 16:15; перерва на відпочинок та харчування: 45 хвилин (з 12:30 до 13:15).

Відповідно до наказу Чорноморнафтогаз від 08.09.2014 №35-к, переведено з 09.08.2014 ОСОБА_2 , начальника відділу зовнішнього представництва департаменту представництва та взаємодії апарату управління Чорноморнафтогаз, за його згодою, на посаду радника Голови Правління відділу економіки та фінансів апарату управління Чорноморнафтогаз.

Відповідно до наказу Чорноморнафтогаз від 11.09.2015 №127-к призначено ОСОБА_1 на посаду головного бухгалтера апарату управління Чорноморнафтогаз з 14.09.2015 на постійній основі як такого, що пройшов випробувальний термін.

Протягом 2016-2018 років посадові обов`язки головного бухгалтера ДП "Чорноморнафтогазінвест" виконував ОСОБА_1 за сумісництвом (наказ про призначення №1/04-к від 31.03.2016).

Відповідно до наказу Чорноморнафтогаз від 25.10.2018 №62-к звільнено ОСОБА_1 , головного бухгалтера Чорноморнафтогаз, 25 жовтня 2018 року за угодою сторін.

Відповідно до наказу Підприємства від 13.11.2018 №1-к звільнено ОСОБА_1 , головного бухгалтера Підприємства 13 листопада 2018 року за угодою сторін.

Відповідно до наказу Чорноморнафтогаз від 27.11.2018 №69-к звільнено ОСОБА_2 , радника Генерального директора Чорноморнафтогаз, 30 листопада 2018 року за угодою сторін.

Таким чином, в період 2016-2018 років, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 займали відповідні посади у Чорноморнафтогаз та одночасно на Підприємстві за сумісництвом.

Рішенням дирекції Чорноморнафтогаз (протокол від 09.11.2018 №58) була створена комісія щодо призначення службового розслідування факту можливого незаконного нарахування заробітної плати службовими особами Підприємста.

За результатами службового розслідування був складений висновок від 03.12.2018, за яким були встановлені наступні обставини.

У відповідності до обліку робочого часу за основним місцем роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 2016 по 2018 рік установлено повний робочий день з 08:30 по 17:30 (40 годин на тиждень / 8 годин на день), тоді як у цей же період у табелі обліку використання робочого часу в ДП "Чорноморнафтогазінвест" ними внесено інформацію про виконання роботи за сумісництвом упродовж 4 годин кожного робочого дня.

Однак, комісією встановлено, що на Підприємстві відсутні локальні нормативні акти, якими б було затверджено/встановлено Правила трудового розпорядку, не ведеться облік результатів роботи, зокрема, щодо місця виконання службових обов`язків.

Відповідно до виписок з рахунку Підприємства за період 2016 по 2017 роки, Підприємство сплачувало щомісяця, зокрема, внесок на військовий збір, податок з доходів найманих працівників та єдиний соціальний внесок.

Комісією зроблено висновок, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактична робота на Підприємстві не виконувалась, оскільки з 08:30 до 17:30 у робочі дні виконували трудові обов`язки за основним місцем роботи, у Чорноморнафтогаз. Тобто, на Підприємстві вказані посадові особи виконували роботу, пов`язану лише з нарахуванням заробітної плати.

Відтак, комісія не може встановити відповідність фактично відпрацьованого часу директором Підприємства ОСОБА_2 та головним бухгалтером Підприємства ОСОБА_1, за період з 2016 по 2018 роки, даним обліку робочого часу, зазначених у відповідних табелях за відповідний період, а саме те, що вказані працівники працювали на Підприємстві по 5 днів на тиждень, 4 години на день у вільний від основної роботи час.

Вказане, за висновком комісії, дає підстави вважати про можливий факт незаконного нарахування заробітної плати директору Підприємства ОСОБА_2 та головному бухгалтеру Підприємства ОСОБА_1, що може містити ознаки кримінального правопорушення.

У зв`язку з встановленими обставини за результатами службового розслідування та встановлення факту безпідставного нарахування директором Підприємства ОСОБА_2 на власну користь, а також нарахування на користь головного бухгалтера Підприємства ОСОБА_1 заробітної плати протягом 2016-2018 років у загальній сумі 235752,05 грн, Чорноморнафтогаз вважає вказані нарахування збитками Підприємства та які на підставі положень статті 22, ч.3 статті 92, статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 89 Господарського кодексу України підлягають відшкодуванню Підприємству з винної особи - з колишнього директора ДП "Чорноморнафтогазінвест" ОСОБА_2 .

Відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на наступні обставини.

За роботу на Підприємстві відповідачу як директору та головному бухгалтеру ОСОБА_1 дійсно була нарахована заробітна плата, але не виплачена в повному обсязі.

На час укладення трудового договору Чорноморнафтогаз було відомо про графік та тривалість робочого дня директора на Підприємстві, та воно визнавало можливість виконання відповідачем обов`язків директора у вільний від основної роботи час.

При визначеній відповідачу та ОСОБА_1 системі оплати праці, величина посадового окладу не була поставлена в залежність від того чи здійснює Підприємство господарську діяльність, її результатів, обсягу та якості виконання покладених трудових обов`язків.

Фінансовий звіт та баланс ДП "Чорноморнафтогазінвест" розглядався і схвалювався на засіданнях керівних органів Чорноморнафтогаз, в тому числі Правлінням та Дирекцією, а також затверджувався одноосібним акціонером цього товариства - НАК "Нафтогаз України". У зазначених документах, зокрема, вказано про зменшення активів підприємства за рахунок виплати заробітної плати і податків, що складало основну частку валових витрат.

Складання і подання звітності входить до посадових обов`язків директора і головного бухгалтера підприємства. Робоче місце для виконання роботи відповідачем та головним бухгалтером за сумісництвом не було визначено, а відтак відповідач вважав за можливе використовувати для виконання роботи за сумісництвом визначене йому робоче місце для роботи за основним договором Чорноморнафтогаз.

Чинним законодавством не передбачено, що робота за сумісництвом має виконуватись безперервно, єдиною вимогою є її виконання у вільний від основної роботи час.

Призначення за сумісництвом не звільняє керівника підприємства від обов`язку нараховувати заробітну плату, сплачувати ЄСВ, військовий збір та подавати звітність.

Надані Чорноморнафтогаз табелі робочого часу навпаки підтверджують виконану директором і головним бухгалтером роботу за сумісництвом протягом облікованого в них часу.

До звільнення відповідача та ОСОБА_1 з роботи за основним трудовим договором та трудовим договором за сумісництвом жодних претензій щодо виконання останніми посадових обов`язків, отримання заробітної плати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як сумісниками, не пред`являлось, жодних питань з приводу обліку робочого часу не виникало.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

У пункті 12 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Відповідно до частини першої статті 54 ГПК України власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

Чорноморнафтогаз є засновником Підприємства, статутний капітал в розмірі 1667200 грн якого сформований за рахунок майна засновника, тобто є власником цього підприємства, а відтак має право на звернення до господарського суду із позовом про відшкодування завданої посадовими особами шкоди в інтересах Підприємства, який в силу ч. 2 статті 54 ГПК України набуває прав позивача після відкриття провадження у справі.

Спір у справі стосується питання відшкодування майнової шкоди Підприємству, яка виникла внаслідок незаконно нарахованої заробітної плати у зв`язку з внесенням до табелю обліку робочого часу недостовірних даних.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Колегія суддів зазначає, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, необхідно мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Як було встановлено вище, наказом ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" №255-к від 01.10.2012 відповідач був призначений директором ДП "Чорноморнафтогазінвест" та з ним як керівником відповідно до статті 65 Господарського кодексу України власник (Чорноморнафтогаз) уклав трудовий договір від 01 жовтня 2012 року.

Тобто, ОСОБА_2 з 01.10.2012 був керівником, директором ДП "Чорноморнафтогазінвест".

Протягом періоду з грудня 2016 року по вересень 2018 року перебування на посаді директора, відповідачу була нарахована заробітна плата в сумі 134415,00 грн. За період з грудня 2016 року по жовтень 2018 року головному бухгалтеру була нарахована заробітна плата в сумі 101337,05 грн.

Заробітна плата нарахована на підставі даних Табелю обліку робочого часу ДП "Чорноморнафтогазінвест" та Табелю обліку використання робочого часу ДП "Чорноморнафтогазінвест" за вказаний вище період, які підписні директором та головним бухгалтером Підприємства.

Згідно ч. 1 статті 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов`язані виплачувати працівникові заробітну плату.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Статтею 30 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Колегія суддів зазначає, що табель робочого часу - підстава для нарахування зарплатні працівникам і джерело відомостей для заповнення багатьох форм державних статистичних спостережень. Водночас порядок складання й оформлення табеля обліку використання робочого часу законодавством не внормовано.

Наразі єдиним нормативним актом, який безпосередньо стосується табеля обліку використання робочого часу, є наказ Держкомстату України від 05.12.2008 №489, яким введено в дію з 01.01.2009 типову форму №П-5 "Табель обліку використання робочого часу".

Наказом №489 визначено, що форма № П-5 має рекомендаційний характер і складається з мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. За потреби, форму можна доповнювати іншими показниками, необхідними для обліку робочого часу в конкретній організації.

Відповідно до статті 130 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Статтею 133 КЗпП встановлено, що у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

Статтею 134 КЗпП встановлено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;

8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Відповідно до статті 135-3 КЗпП розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Як роз`яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної приписками і іншими викривленнями даних про виконання робіт, судам належить мати на увазі, що до матеріальної відповідальності за таку шкоду мають притягатись як працівники, що вчинили ці дії, так і службові особи, через винне невжиття якими заходів до їх запобігання вони вчинені.

У залежності від обставин заподіяння шкоди в цих випадках матеріальна відповідальність настає в межах середнього місячного заробітку (ч. 1 статті 132, п. 2 статті 133 КЗпП) або в повному розмірі заподіяної шкоди (п. 3 статті 134 КЗпП).

До прямої дійсної шкоди, заподіяної зазначеними вище діями, можуть бути віднесені: суми незаконно нарахованої заробітної плати і премій, зайві виплати у вигляді штрафу, накладеного відповідними органами, вартість пального і мастил, сировини, напівфабрикатів і інших матеріальних цінностей, безпідставно списаних у зв`язку з викривленням даних про обсяг робіт.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач завдав позивачу шкоди, як про те зазначено у позовній заяві, виконуючи обов`язки керівника, у даному випадку, відповідач повинен нести відповідальність на підставі п. 2 статті 133 КЗпП, якщо його вину було встановлено в визначеному законом порядку, або на підставі статті 134 КЗпП України. У той же час, із зазначених підстав позов не заявлявся.

За таких умов не має законних підстав вважати, що нарахована та виплачена відповідачу за фактично відпрацьований час заробітна плата є матеріальною шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України. Підстави для застосування статті 134 КЗпП у суду відсутні.

Окрім того, належні та беззаперечні докази на підтвердження внесення недостовірних відомостей до табелю обліку використання робочого часу Чорноморнафтогаз суду також не подав. Тобто, вина відповідача у даному випадку, не доведена, а відтак його не може бути притягнуто до відповідальності на підставі статті 134 КЗпП.

Так, на підтвердження фактичних обставин недостовірності даних обліку робочого часу на підставі яких була нарахована заробітна плата, Чорноморнафтогаз посилається на Висновок за результатами службового розслідування від 03.12.2018, у якому комісією було зроблено висновок, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактична робота на Підприємстві не виконувалась, оскільки з 08:30 до 17:30 у робочі дні виконували трудові обов`язки за основним місцем роботи, у Чорноморнафтогаз, а на Підприємстві вказані посадові особи виконували роботу, пов`язану лише з нарахуванням заробітної плати.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у згаданому висновку також зазначено, що комісія не може встановити відповідність фактично відпрацьованого часу директором Підприємства ОСОБА_2 та головним бухгалтером Підприємства ОСОБА_1, за період з 2016 по 2018 роки, даним обліку робочого часу, зазначених у відповідних табелях за відповідний період, а саме те, що вказані працівники працювали на Підприємстві по 5 днів на тиждень, 4 години на день у вільний від основної роботи час.

Тобто, у Висновку за результатами службового розслідування від 03.12.2018 не були встановлені фактичні обставини щодо внесення відповідачем до табелів недостовірних даних, а лише зроблено припущення щодо імовірності існування факту незаконного нарахування заробітної плати директору Підприємства ОСОБА_2 та головному бухгалтеру Підприємства ОСОБА_1, що може містити ознаки кримінального правопорушення.

Що стосується посилання відповідача на норми Цивільного та Господарського кодексу України, то дія цих норм не поширюється на трудові відносини, які відповідно до статті 3 КЗпП України регулюються нормами законодавства про працю.

Заявлені до стягнення збитки в сумі незаконно нарахованої заробітної плати можуть бути спричинені відповідачем лише при виконанні ним своїх трудових обов`язків.

Відповідно до статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Питання відшкодування шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов`язків, врегульовано нормами глави ІХ КЗпП України, а тому відповідно до статті 9 ЦК України, такі питання не повинні вирішуватись за нормами цивільного законодавства.

Втім, позовні вимоги заявлено про відшкодування заподіяної шкоди при виконанні трудових обов`язків за загальною нормою цивільного права (стаття 1166 ЦК України), тоді як дані питання повинні вирішуватись за спеціальними нормами трудового законодавства. Самостійно змінити підстави позовних вимог суд не має правових підстав, а тому в задоволенні позовних вимог по заявленим підставам необхідно відмовити.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що відповідач не може нести відповідальність за порушення при виконанні трудових обов`язків на підставі статті 1166 ЦК України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню за обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Колегія суддів, погоджуючись із загальними висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог, вважає їх такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наведені вище норми законодавства.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо неналежності висновку судової експертизи, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно з частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

За приписами статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що наявний у даній справі висновок судової експертизи правомірно оцінений судом першої інстанції в сукупності з іншими доказами по справі, а його невідповідність чи суперечність вимогам законодавства чи матеріалам справи не доведена скаржником. Одне лише посилання скаржника на незаконність висновку судової експертизи не може бути підставою для його відхилення судом без надання відповідної оцінки як одному з доказів по справі.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування або зміни не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" в інтересах юридичної особи Дочірнього підприємства "Чорноморнафтогазінвест" Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі №910/12217/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі №910/12217/19 залишити без змін.

Справу №910/12217/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту за наявності підстав, передбачених у п. 2 ч. 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 22.09.2022.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков