Рішення

від 18.09.2022 по справі 906/515/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/515/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.,

секретар судового засідання: Жарський В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ольховський М.В., ордер серії АС №1042775 від 10.08.2022 (в режимі відеоконфернції);

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора транспортна логістика"

про 22375,08 грн (згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог №18/08 від 10.08.2022)

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Транс" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора транспортна логістика" про стягнення 52375,08 грн заборгованості, з яких 40000,00 грн основного боргу, 5079,36 грн пені, 6755,73 грн інфляційних втрат та 539,99 грн 3% річних. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, в т.ч. на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 25.07.52022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.08.2022 о 12:40 (з урахуванням ухвали суду від 26.07.2022 у справі №906/515/22).

16.08.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява №18/08 від 10.08.2022 про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №5418 від 02.08.2022 на суму 30000,00 грн. Відтак позивач просить стягнути з відповідача 22375,08 грн, з яких 10000,00 грн основного боргу, 5079,36 грн пені, 6755,73 грн інфляційних втрат та 539,99 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 18.08.2022 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог №18/08 від 10.08.2022 та ухвалено вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з ТОВ "Аврора транспортна логістика" на користь ТОВ "Волинь-Транс" 22375,08 грн заборгованості, з яких 10000,00 грн основного боргу, 5079,36 грн пені, 6755,73 грн інфляційних втрат та 539,99 грн 3% річних; відкладено розгляд справи по суті на 19.09.2022.

12.09.2022 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог №04/091 від 08.09.2022, в обґрунтування котрої вказує, що станом на 31.08.2022 заборгованість за договором перевезення вантажів від 25.07.2022 у відповідача перед позивачем відсутня.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що заява позивача про зменшення позовних вимог не відповідає вимогам, встановленим ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, зокрема вказана заява подана до суду після початку розгляду справи по суті, суд залишає її без розгляду.

В судовому засіданні 19.09.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про перевезення вантажів №8450/TL/1 від 06.04.2021 в частині оплати вартості наданих транспортних послуг. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача з урахуванням заяви №18/08 від 10.08.2022 про зменшення розміру позовних вимог 10000,00 грн основного боргу, 5079,36 грн пені, 6755,73 грн інфляційних втрат та 539,99 грн 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні вказав, що станом на 31.08.2022 сума основного боргу за договором перевезення вантажів від 25.07.2022 була сплачена відповідачем у повному обсязі та просив стягнути з відповідача 5079,36 грн пені, 6755,73 грн інфляційних втрат та 539,99 грн 3% річних, а також понесені судові витрати, в т.ч. на професійну правничу допомогу.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень причин неявки суду не надав.

Відповідно до інформації з реєстру ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції за 23.08.2022 та інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за №1000233070436 (копія ухвали суду від 18.08.2022 у справі №906/515/22), надіслане відповідачу, та вручено останньому 26.08.2022.

Тобто, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

06.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аврора транспортна логістика» (замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою від «Волинь-Транс» (превізник/позивач) укладено договір №V450/TL/1 про перевезення вантажів (далі - договір) (а.с.9-10).

Відповідно до п.1.1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов`язання доставляти (перевозити) автомобільним транспортом, довірений йому замовником та ввірений вантажовідправником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а Замовник зобов`язується сплачувати за переведення вантажу плату.

Всі умови кожного окремого перевезення вантажу за цим договором узгоджуються сторонами в заявці на перевезення, що є невід`ємним додатком до цього договору (п.1.2 договору).

За умовами п.3.1 договору вартість на послуги узгоджується сторонами в заявках, і оплачується замовником після їх належного виконання.

Відповідно до п.3.2 розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі, у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 14-ти (чотирнадцяти) банківських днів після отримання від перевізника повного пакету, належним чином оформлених оригіналів: рахунка-фактури на оплату, акту наданих послуг, товарно-транспортної накладної (ТТН/СМR) з відміткою про отримання вантажу; вантажоодержувачем, а також своєчасно зареєстрованої податкової накладної в системі -M.E.Dok, якщо в заявці не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

За фактом виконання перевезення сторони складають і підписують акт наданих послуг (п.7.2 договору).

Згідно п.7.3 договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2021. Якщо жодна із сторін за три місяці до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про розірвання договору, то даний договір зберігає свою силу для сторін, кожного разу, ще на один рік.

У матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про припинення дії вказаного договору.

На виконання умов договору 03.02.2022 ТОВ «АВРОРА транспортна логістика» та ТОВ «Волинь-Тране» було підписано заявку №14909 на міжнародне перевезення вантажів, в якій було погоджено перевезення вантажу автомобілем МАН, номерний знак НОМЕР_1 , н/причіп, номерний знак НОМЕР_2 , за маршрутом м.Fos Sur Mer (Франція) - м. Київ (Україна). Вартість транспортних послуг становить 2900 Євро, що по курсу НБУ станом на 15.02.20 22 року становить 93746,56 гривень. Термін сплати 20 банківських днів після отримання оригіналів документів (а.с.11).

Вищезазначене перевезення вантажу було виконано ТОВ «Волинь-Транс» належним чином, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А № 876145 (а.с.12), а також відміткою вантажоодержувача в графі „24" CMR про отримання вантажу; дані у накладній відповідають даним, які погоджені сторонами в заявці.

За результатами наданих транспортних послуг, 23.02.2022року ТОВ «Волинь-Транс» направило на адресу ТОВ «Аврора транспортна логістика» оригінали документів: рахунок- фактури №131 від 15.02.2022, акт надання транспортних послуг №131 від 15.02.2022р., товарно-транспортну накладну CMR А № 876145 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, що підтверджується експрес-накладною (а.с.15).

Згідно рахунку-фактури №131 від 15.02.2022, акта надання транспортних послуг №131 від 15.02.2022, вартість наданих транспортних послуг становить 2900 Євро, що по курсу НБУ станом на 15.02.2022 року становить 93746,56 грн (а.с.13-14).

09.03.2022 року зазначені вище документи були отримані ТОВ «Аврора транспортна логістика», що підтверджується відстеженням поштового відправлення Нова пошта (а.с.16).

17.05.2022, 09.06.2022 та 02.08.2022 ТОВ «Аврора транспортна логістика» частково сплатило ТОВ «Волинь-Транс» вартість наданих транспортних послуг за Договором, в розмірі 33746,56грн, 20000,00грн та 30000,00грн відповідно шляхом перерахування зазначених коштів на рахунок ТОВ «Волинь-Транс». Дана обставина підтверджується доданими платіжними дорученнями №5325 від 17.05.2022, №153 від 09.06.2022 та №5418 від 02.08.2022.

Станом на дату першого судового засідання 18.08.2022 заборгованість за договором складала 10000грн.

Крім того позивач також просить стягнути з відповідача 5079,36 грн пені, 6755,73грн інфляційних втрат та 539,99 грн 3% річних.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати послуг, отриманих на підставі вищевказаного договору, позивач змушений був звернутися з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про перевезення вантажів №8450/TL/1 від 06.04.2021.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ч. 1 ст. 909 ЦК України.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 ГК України, ч. З ст. 909 ЦК України).

Як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечує відповідач, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу транспортних послуг на загальну суму 93746,56грн, відповідач частково розрахувався за поставлений товар на загальну суму 83746,56грн.

Факт надання позивачем відповідачу транспортних послуг на загальну суму 93746,56грн за вказаним договором підтверджується: рахунком- фактурою №131 від 15.02.2022, актом надання транспортних послуг №131 від 15.02.2022, товарно-транспортною накладною CMR А № 876145.

Отже, відповідач частково розрахувався за поставлений товар на підставі вказаних вище накладних на загальну суму 83746,56грн, заборгувавши станом на 18.08.2022 - 10000,00грн основного боргу.

Тобто, факт поставки позивачем відповідачу товару та обов`язок останнього провести розрахунки на суму 93746,56грн основного боргу, підтверджено належними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.2 розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі, у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 14-ти (чотирнадцяти) банківських днів після отримання від перевізника повного пакету, належним чином оформлених оригіналів: рахунка-фактури на оплату, акту наданих послуг, товарно-транспортної накладної (ТТН/СМR) з відміткою про отримання вантажу; вантажоодержувачем, а також своєчасно зареєстрованої податкової накладної в системі -M.E.Dok, якщо в заявці не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Позивач довів суду факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про перевезення вантажів №8450/ТL/1 від 06.04.2021, а саме нездійснення останнім оплати за надані послуги, а наявність боргу в сумі 10000,00грн підтверджується наявними у справі доказами.

Як встановлено судом, під час розгляду справи №906/515/22 відповідач сплатив позивачу 10000,00 грн основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №5472 від 31.08.2022.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведені обставини, які підтверджуються матеріалами справи і які свідчать про відсутність предмета спору в частині стягнення основного боргу у розмірі 10000,00 грн станом на день розгляду справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 10000,00 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.ст.80, 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведені позивачем нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних, господарський суд встановив, що вказані нарахування проведено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 539,99грн та інфляційних у розмірі 6755,73грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5079,36грн пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.10 договору у випадку затримки оплати, вказаних у п.3.1 та 3.2 даного договору, замовник виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.3), суд встановив, що він виконаний у відповідності з вимогами чинного законодавства та умовами договору.

Згідно з ч.1,2 ст.217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч.2 ст.216 ГК України).

За своєю правовою природою пеня (ч.3 ст.549 ЦК України) є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним грошового зобов`язання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

На підставі ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі 902/538/18).

Таким чином, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с.3), враховуючи сплату відповідачем основного боргу в повному обсязі, надаючи оцінку наданим доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку зменшити розмір пені до 2539,68грн, скориставшись правом, наданим нормами ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, та стягнути з відповідача на користь позивача 2539,68грн пені.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2539,68 грн пені, 6755,73 грн інфляційних втрат, 539,99 грн 3% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягають задоволенню. В частині стягнення 10000,00грн основного боргу суд закриває провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду копії: договору про надання правової допомоги від 01.07.2022, акту погодження вартості та переліку послуг (Додаток №1 до договору), квитанції до прибуткового касового ордеру №12 від 01.07.2022, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №616 (а.с.22-25).

Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифів, які узгоджені сторонами (п.3.2 договору).

Згідно п.3.3 вартість послуг (гонорар) за даним договором становить 7800грн (визначена актом погодження вартості та переліку послуг, який є додатком до даного договору), яка в процесі та за результатами надання правової допомоги, може остаточно визначатися та погоджується сторонами шляхом укладення додаткової угоди до даного договору, а саме Акту приймання-передачі наданих послуг.

На момент підписання даного договору клієнт сплатив адвокату 7800грн (п.3.4 договору).

В акті погодження вартості та переліку послуг визначено загальну вартість послуги (правничої допомоги) у сумі 7800,00 грн, яка оплачена замовником згідно квитанції до прибуткового касового ордера №12 від 01.07.2022 (а.с.23, 24).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

З наведеного випливає, якщо винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, то вона за весь час дії договору не змінюється незалежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Враховуючи, що сторони в договорі погодили розмір гонорару у фіксованій сумі 7800,00грн, а не погодинну оплату чи оплату за кожну надану послугу окремо, суд вважає, що така сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи підтверджується належними доказами та підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора транспортна логістика" в частині стягнення 10000,00 грн основного бору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

2. Позов задовольнити частково.

3. Зменшити розмір пені до 2539,68 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора транспортна логістика" (пр.Незалежності, буд.13, м.Житомир, Житомирська обл., 10031, код ЄДРПОУ 39336286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Транс" (вул.Стрілецька, буд.4, м.Луцьк, Волинська обл., 43021, код ЄДРПОУ 42960524) 2539,68 грн пені, 6755,73 грн інфляційних втрат, 539,99 грн 3% річних, 2481,00 грн судового збору та 7800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.09.22

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - позивачу (рек.) та на ел. пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 + представнику позивача на ел.пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2.

3 - відповідачу (рек.)