Рішення

від 22.09.2022 по справі 910/6640/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2022Справа № 910/6640/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Гнатюк Наталії Ігорівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Експрес"

про стягнення 67 472,15 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Гнатюк Наталія Ігорівна (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Експрес" (далі - відповідач) грошових коштів у загальному розмірі 67 472,15 грн., з яких: 62 369,00 грн. - основний борг, 2 990,29 грн. - пеня, 179,42 грн. - 3 % річних, 1 933,44 грн. - інфляційні втрати.

Позов мотивовано порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами 06.05.2022 року договору купівлі-продажу № 5/22 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео Експрес" утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат.

Крім того, у позовній заяві Фізична особа-підприємець Гнатюк Наталія Ігорівна вказала, що попередній (орієнтовний) розмір понесених нею витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі складає 6 000,00 грн., а докази на підтвердження такого розміру будуть надані позивачем у встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк після підписання відповідного акту прийому-передачі наданих послуг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2022 року відкрито провадження у справі № 910/6640/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.09.2022 року до господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 01.09.2022 року, згідно з якою останній зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Експрес" грошові кошти у загальному розмірі 5 103,15 грн., з яких: 2 990,29 грн. - пеня, 179,42 грн. - 3 % річних, 1 933,44 грн. - інфляційні втрати.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції цієї заяви, відповідно має місце нова ціна позову 5 103,15 грн., виходячи з якої вирішується спір.

Крім того, 02.09.2022 року до господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 01.09.2022 року, до якої останнім долучено докази на підтвердження розміру понесених Фізичною особою-підприємцем Гнатюк Наталією Ігорівною витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 01.08.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/6640/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105492612983, відповідно до якого відповідач ухвалу суду отримав 05.09.2022 року.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео Експрес" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Гнатюк Наталією Ігорівною (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 5/22 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача належний продавцю товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору.

Вказаний правочин підписаний позивачем та уповноваженим представником відповідача, а також скріплений печатками наведених суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування товару: сухий лід; одиниця виміру кількості: кілограми; кількість товару: 400 кілограм на тиждень; тара та перевезення і зберігання: термоящики покупця; відправка товару здійснюється на наступний день після замовлення або по домовленості у день замовлення; доставка товару здійснюється транспортною компанією у визначені терміни самою транспортною компанією або ж автотранспортом покупця.

Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару на вказану адресу покупцем, що оформлюється накладною (пункт 2.3 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 цієї угоди вартість товару, що продається за цим Договором, становить 40,00 грн. за кілограм сухого льоду. Термоящик для транспортування додатково оплачується покупцем відповідно до розміру та згідно з рахунком.

Відповідно до пункту 7.2 Договору останній укладається терміном на 1 рік.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач відповідно до наявних у матеріалах справи копій підписаних між уповноваженими представниками сторін видаткових накладних від 06.05.2022 року № 1026 на суму 6 000,00 грн., від 09.05.2022 року № 1027 на суму 9 200,00 грн., від 16.05.2022 року № 1028 на суму 40 000,00 грн., від 23.05.2022 року № 1029 на суму 40 000,00 грн., від 24.05.2022 року № 1030 на суму 47 300,00 грн., від 25.05.2022 року № 1031 на суму 6 200,00 грн. та від 30.05.2022 року № 1038 на суму 47 300,00 грн. поставив у власність відповідача погоджену між контрагентами продукцію. Вказані товаророзпорядчі документи підписані уповноваженими представниками сторін Договору без жодних зауважень чи заперечень. Крім того, позивачем до матеріалів справи долучені копії виставлених відповідачу рахунків на оплату товару, зокрема, від 06.06.2022 року № 60622 на суму 47 000,00 грн. та від 13.06.2022 року № 13622 на суму 15 369,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов укладеного між сторонами Договору.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що покупець здійснює оплату замовленого товару на умовах 100 % передоплати на розрахунковий рахунок згідно з отриманим рахунком. Доставку оплачує покупець транспортній компанії, яка доставляє товар до покупця. Всі інші перевезення оплачуються згідно з рахунком.

Проте, в порушення вищевказаних положень Договору відповідач погоджену сторонами та вказану в виставлених рахунках від 06.06.2022 року № 60622 та від 13.06.2022 року № 13622 продукцію в установлений Договором строк не оплатив (рахунок від 06.06.2022 року № 60622 на суму 47 000,00 грн. оплачено покупцем згідно з платіжним дорученням від 20.07.2022 року № 5050; рахунок від 13.06.2022 року № 13622 на суму 15 369,00 грн. оплачено покупцем згідно з платіжним дорученням від 20.07.2022 року № 5049), у зв`язку з чим Фізична особа-підприємець Гнатюк Наталія Ігорівна для захисту своїх прав звернулася до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви від 01.09.2022 року про зменшення розміру позовних вимог, просила суд стягнути з покупця нараховані продавцем штрафні санкції та компенсаційні виплати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Гнатюк Наталії Ігорівни підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Так, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати виставлених рахунків, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Експрес" 3 % річних у розмірі 179,42 грн., нараховані на суму основного боргу в загальному розмірі 62 369,00 грн. у період з 14.06.2022 року по 18.07.2022 року, а також 1 933,44 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означену суму боргу протягом наведеного періоду.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Оскільки нараховані позивачем суми інфляційних втрат у розмірі 1 933,44 грн. та 3 % річних у сумі 179,42 грн. є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених компенсаційних виплат надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Фізичної особи-підприємця Гнатюк Наталії Ігорівни про стягнення з відповідача нарахованих компенсаційних виплат у вищевказаних розмірах, у зв`язку із чим, такі вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, зважаючи на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео Експрес" своїх грошових зобов`язань за Договором, позивач також просив суд стягнути з покупця 2 990,29 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ на прострочену суму основного боргу в загальному розмірі 62 369,00 грн. у період з 14.06.2022 року по 18.07.2022 року

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 4.3 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну або неповну оплату вартості товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми неоплати (недооплати) за кожен день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобов`язання щодо оплати.

Оскільки нарахована позивачем сума пені у розмірі 2 990,29 грн. є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства та умовам Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Фізичної особи-підприємця Гнатюк Наталії Ігорівни про стягнення з відповідача цієї штрафної санкції у вищенаведеному розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати передбачених Договором платежів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 01.09.2022 року, підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог Фізичної особи-підприємця Гнатюк Наталії Ігорівни.

Також, позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Щодо розподілу вказаних судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем у встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк подано, зокрема, договір про надання правової допомоги від 11.07.2022 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем Гнатюк Наталією Ігорівною (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Ориником Андрієм Романовичем (виконавець).

За умовами пункту 1.1 цього договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе доручення замовника про надання йому юридичної допомоги, обумовленого замовником виду та в його інтересах, на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов`язується оплатити послуги виконавця та у випадку необхідності відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.

Згідно з пунктом 2.1 наведеної угоди виконавець бере на себе виконання наступної правової роботи, зокрема, представляє у встановленому порядку інтереси замовника в суді, а також в інших органах, установах підприємствах всіх форм власності у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Гнатюк Наталії Ігорівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Експрес" про стягнення заборгованості; бере участь у підготовці процесуальних документів по справі, підписує та подає заяви, позовні заяви, клопотання, скарги, письмові пояснення, заперечення, інші документи.

Відповідно до пункту 4.3 означеного договору оплата за правову допомогу здійснюється клієнтом за ставкою 2 000,00 грн. за 1 годину, витрачену виконавцем на надання правової допомоги.

З поданого позивачем акту про надану правову допомогу від 20.07.2022 року № 20/07 до договору від 11.07.2022 року вбачається, що адвокат Ориник Андрій Романович надав позивачу, а позивач - прийняв наступну правову допомогу: попереднє опрацювання наданих замовником матеріалів, визначення тактики захисту, надання правової консультації та роз`яснень з правових питань, визначених предметом договору про надання правової допомоги (тривалістю 1 година вартістю 2 000,00 грн.), підготовка та подання до господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення 67 472,15 грн. заборгованості (тривалістю 2 години вартістю 4 000,00 грн.). Розмір винагороди за надану правову допомогу (послуги правового характеру) відповідно до укладеного між сторонами договору від 11.07.2022 року становить 6 000,00 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявні копії свідоцтва від 16.07.2021 року ЛВ № 002241 про право на заняття Ориником Андрієм Романовичем адвокатською діяльністю, а також відповідного ордеру від 18.07.2022 року серії ВС № 1143253.

Також позивачем надано суду копію виставленого йому адвокатом рахунку від 20.07.2022 року № 2/07 на оплату послуг правової допомоги за договором від 11.07.2022 року та копію платіжного доручення від 21.07.2022 року № 123 на суму 6 000,00 грн. про оплату Фізичною особою-підприємцем Гнатюк Наталією Ігорівною вартості означених послуг.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Разом із тим, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Експрес" клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених позивачем у зв`язку із розглядом справи № 910/6640/22, в порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не надходило.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, відповідачем надано не було.

У той же час, із доданих до матеріалів справи документів вбачається, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. є підтвердженими.

Згідно з частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову інші судові витрати покладаються на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем не доведено суду належними та допустимим доказами тих обставин, які свідчать про необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката чи про наявність підстав для зменшення розміру таких адвокатських витрат, зважаючи на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. є підтвердженими, враховуючи задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Гнатюк Наталії Ігорівни, суд дійшов висновку про те, що обов`язок з відшкодування заявлених позивачем витрат у розмірі 6 000,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео Експрес" (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7; код ЄДРПОУ 40735288) на користь Фізичної особи-підприємця Гнатюк Наталії Ігорівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2 990 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто) грн. 29 коп. пені, 179 (сто сімдесят дев`ять) грн. 42 коп. 3 % річних, 1 933 (одну тисячу дев`ятсот тридцять три) грн. 44 коп. інфляційних втрат, 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги, а також 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.09.2022 року.

Суддя В.С. Ломака