Рішення
від 22.09.2022 по справі 910/3653/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2022Справа № 910/3653/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва" (Україна, 03065, м. Київ, вул. Польова, буд. 24; ідентифікаційний код: 22883891)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЗ Логістик" (Україна, 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А. кім. 617; ідентифікаційний код: 41483358)

про стягнення 178 072,08 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЗ Логістик" (далі - відповідач) про стягнення 178 072,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 1УИЗ0210004 оренди нежитлового приміщення від 07.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

03.06.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3653/22, справу визнано малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

18.07.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що внаслідок форс-мажорних обставин, а саме введення в Україні воєнного стану, його діяльність фактично призупинена, а об`єкт оренди не використовується за призначенням, що унеможливлює стягнення з нього платежів, передбачених Договором.

У відзиві також було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2022 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.09.2021 між Приватним акціонерним товариством "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМЗ Логістик" (орендар) було укладено Договір №1УИЗ0210004 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору об`єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 467,00 кв.м, розташоване на 2 (другому) поверсі будівлі (літера І) за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24.

У пункті 1.2 Договору сторони визначили, що об`єкт оренди може використовуватися орендарем винятково для розміщення офісу. Цільове призначення використання об`єкта оренди протягом строку дії цього Договору може бути змінене за письмовим узгодженням сторін.

Об`єкт оренди передається орендарю 07.09.2021 по Акту приймання-передачі (п. 1.5 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору орендар зобов`язаний вносити плату за користування об`єктом оренди в розмірах та строки, обумовлені цим Договором.

Орендодавець виставляє орендареві рахунок плати за оренду, розрахованої відповідно до Додатка № 2 до Договору (п. 3.4 Договору).

Додаток № 2 до Договору визначає розмір плати за оренду, порядок розрахунків.

Згідно з п. 1.2 Додатку № 2 до Договору плата за оренду об`єкта оренди за кожний місяць складається з двох частин: орендної плати та додаткової плати (вартості експлуатаційних витрат).

Відповідно до п. 3.6 Договору орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.), та витрати на комунальні послуги в місцях загального користування, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі об`єкта оренди до загальної площі будівлі.

Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги на підставі виставлених орендодавцем рахунків, згідно отриманих від орендодавця розрахунків фактичних витрат, а також у випадку встановлення орендодавцем лічильників - на підставі їх показників (пп. 3.6.2 Договору).

Підпунктом 3.6.3 Договору визначено, що перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків або Актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг), не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Обов`язок по отриманню вищевказаного рахунка та Акта покладається на орендаря. У разі неотримання рахунка на компенсацію витрат на комунальні послуги за оплачуваний місяць або відповідного Акта орендарем, останній зобов`язаний сплатити таку компенсацію орендодавцю у розмірі витрат на комунальні послуги за місяць, попередній оплачуваному. Після отримання орендарем рахунка або відповідного Акта за такий оплачуваний місяць сторони проводять перерахунок. У разі якщо сплачена орендарем сума витрат перевищує суму, яка мала бути сплачена, переплата зараховується в рахунок оплати витрат на комунальні послуги за наступний місяць. Якщо сплачена орендарем суми витрат менша, ніж сума, що мала бути сплачена - орендар здійснює доплату протягом трьох банківських днів з дати одержання рахунка або підписання Акта.

За умовами п. 3.11 Договору якщо в будь-який момент сума платежів і інших сум коштів, отриманих від орендаря за цим Договором, буде недостатньою для погашення всіх фінансових зобов`язань орендаря перед орендодавцем, незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжних документах орендаря, такі суми зараховуються в рахунок зобов`язань орендаря в наступному порядку:

- відшкодування будь-яких збитків, понесених орендодавцем з вини орендаря в ході виконання цього Договору;

- компенсація будь-яких ушкоджень будівлі, інженерних комунікацій будівлі, заподіяних з вини орендаря;

- будь-які види неустойки, якщо вони передбачені Договором або законодавством;

- компенсація за оплату комунальних послуг;

- оплата окремих послуг по Додатковим угодам до цього Договору;

- прострочена Плата за оренду;

- поточна Плата за оренду.

Відповідно до п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених Договором, у випадку якщо це сталось внаслідок обставин непереборної сили, які безпосередньо вплинули на виконання цього Договору.

Під такими обставинами в цьому Договорі слід розуміти будь-які обставини, що виникли поза волею або всупереч бажанням сторін, і які неможливо передбачити або уникнути, включаючи: військові дії, природні катаклізми, епідемії, пожежі, повені, підтверджені документально відповідними компетентними органами (ТППУ) (п. 8.2 Договору).

Згідно з п. 8.3 Договору сторона, яка не має можливості належним чином виконувати свої зобов`язання по цьому Договору, зобов`язана негайно, а у випадку неможливості - негайно після того як це стане можливим, повідомити іншу сторону про існуючі для цього перешкоди (обставини, що виключають її відповідальність).

Пунктом 10.1 Договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення об`єкта оренди та повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього Договору.

У пункті 10.2 Договору зазначено, що строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об`єкта оренди і закінчується 31.08.2022.

З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2021 сторонами було підписано Акт приймання-передачі, за змістом якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 467,00 кв.м, розташоване на 2 (другому) поверсі будівлі (літера І) за адресою: м. Київ, вул. Польова, 24.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, із змінами внесеними згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 та від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженими Законами України від 15.03.2022 № 2119-IX, від 21.04.2022 № 2212-IX та від 22.05.2022 № 2263-IX відповідно, в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Враховуючи викладене, позивач зменшив розмір плати за оренду на розмір орендної плати і в період з лютого по квітень 2022 року виставляв відповідачеві рахунки лише на оплату комунальних послуг №000011392022/3067 від 28.02.2022 на суму 57 931,09 грн, №000018332022/3067 від 31.03.2022 на суму 38 169,37 грн та на внесення додаткової плати №0000000033 від 16.03.2022 на суму 40 985,81 грн, №0000000046/2022 від 01.04.2022 на суму 40 985,81 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору щодо внесення плати за оренду та відшкодування комунальних послуг заборгованість відповідача становить 178 072,08 грн, яку він і просить стягнути на свою користь.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонам Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів за весь час користування об`єктом оренди.

Водночас відповідно до частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як зазначає відповідач, внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, його діяльність фактично призупинена, а об`єкт оренди не використовується.

При цьому обставини справи свідчать про те, що майно відповідача залишається в орендованому приміщенні.

За доводами відповідача, із посиланням на постанову Верховного Суду у справі №910/4532/21 від 15.02.2022, наявність в орендованому приміщенні майна орендаря не може бути доказом часткового використання об`єкту оренди.

Водночас, суд вважає, що відповідач неправильно розтлумачив зміст наведеної постанови Верховного Суду та зробив хибні висновки.

Так, в межах справи № 910/4532/21 орендоване майно використовувалось орендарем для розміщення фітнес-клубу, діяльність яких була заборонена на період встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Також орендарем оформлювались акти про неможливість використання об`єкта оренди за призначенням та про тимчасове припинення функціонування фітнес-клубу. Враховуючи факт зупинення діяльності об`єкта оренди на час карантину та неможливість його використання за призначенням через пряму заборону, встановлену постановою Кабінету Міністрів України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що можливість доступу орендаря до приміщення не є доказом його використання за цільовим призначенням, у зв`язку з чим вказав на відсутність підстав для нарахування орендної плати у цей період.

Як вбачається з обставин даної справи такої заборони не встановлено. Крім цього, відповідачем не доведено невикористання об`єкта оренди у спірний період.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, правовідносини у якій виникли з орендних відносин, зазначено, що згідно з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що відсутність у ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Як вбачається з довідки ТОВ "ІМЗ Логістик" № 12/8 від 12.07.2022, в період з 01.03.2022 по 30.04.2022 третина працівників продовжувала працювати, при цьому відсутні докази того, що вони працювали віддалено.

Також в матеріалах справи міститься лист відповідача, у якому він просить позивача на час дії воєнного стану не нараховувати орендну плату та плату за комунальні послуги, посилаючись на припинення відповідачем ведення господарської діяльності.

Водночас відповідачем не надано доказів направлення вказаного листа або вручення його позивачеві, у зв`язку з чим суд не може прийняти його як доказ повідомлення про існування обставин непереборної сили, як того вимагає п. 8.3 Договору.

Крім цього, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих (у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України) доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору, як і не надано доказів в обґрунтування причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

У матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії рахунків на оплату комунальних послуг №000011392022/3067 від 28.02.2022 на суму 57 931,09 грн, №000018332022/3067 від 31.03.2022 на суму 38 169,37 грн за лютий і березень 2022 року та на внесення додаткової плати №0000000033 від 16.03.2022 на суму 40 985,81 грн, №0000000046/2022 від 01.04.2022 на суму 40 985,81 грн за березень і квітень 2022 року.

Варто зауважити, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 3.3 та підпункту 3.6.3 Договору, зобов`язання з оплати додаткової плати (експлуатаційних витрат) мало виконуватись відповідачем щомісяця до 5 числа поточного (оплачуваного) місяця, а зобов`язання з компенсування витрат на комунальні послуги - до 10 числа місяця наступного за оплачуваним місяцем.

Відтак строк виконання грошових зобов`язань відповідача за лютий - квітень 2022 року є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до платіжних доручень № 7296 від 26.04.2022 на суму 14 482,77 грн та № 7311 від 05.05.2022 на суму 14 482,77 грн відповідачем частково виконано грошове зобов`язання з оплати комунальних послуг за лютий 2022 року.

Та обставина, що часткова оплата мала місце до пред`явлення позову зумовлює відмову у задоволенні позову у відповідній частині.

Доказів на підтвердження погашення решти заборгованості відповідачем не надано.

Суд також враховує, що відповідачем відповідно до платіжного доручення № 7008 від 03.02.2022 сплачено 174 028,78 грн орендної плати, у зв`язку з чим він стверджує про наявність у нього переплати за лютий 2022 року у розмірі 31 076,56 грн.

Поряд із цим, сплата орендної плати за лютий 2022 року виходить за межі предмета даного спору. Якщо відповідач вважає, що у нього є переплата, він має право вимагати від позивача або повернення зайво сплачених коштів, або їх зарахування в рахунок погашення інших зобов`язань.

Підсумовуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, що свідчить про наявність у нього перед позивачем заборгованості з орендної плати в розмірі 81 971,62 грн та з компенсації витрат на комунальні послуги в розмірі 68 134,92 грн (96 100,46 - 28 965,54).

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 81 971,62 грн заборгованості з орендної плати та 68 134,92 грн заборгованості з компенсації витрат на комунальні послуги.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 251,60 грн. Решта сплаченого судового збору у розмірі 419,48 грн покладається на позивача.

Враховуючи ту обставину, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, у зв`язку з розглядом цієї справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЗ Логістик" (Україна, 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А. кім. 617; ідентифікаційний код: 41483358) на користь Приватного акціонерного товариства "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва" (Україна, 03065, м. Київ, вул. Польова, буд. 24; ідентифікаційний код: 22883891) заборгованість з орендної плати в розмірі 81 971 (вісімдесят одна тисяча дев`ятсот сімдесят одна) грн 62 коп., заборгованість з компенсації витрат на комунальні послуги в розмірі 68 134 (шістдесят вісім тисяч сто тридцять чотири) грн 92 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 251,60 (дві тисячі двісті п`ятдесят одна) грн 60 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 419,48 грн покласти на Приватне акціонерне товариство "Український конструкторсько-технологічний інститут зварювального виробництва".

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.09.2022

Суддя О.В. Нечай

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення22.09.2022
Оприлюднено26.09.2022
Номер документу106398670
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди

Судовий реєстр по справі —910/3653/22

Ухвала від 09.11.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Нечай О.В.

Рішення від 22.09.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Нечай О.В.

Ухвала від 22.09.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Нечай О.В.

Ухвала від 07.06.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Нечай О.В.

Ухвала від 22.05.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Нечай О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні